Харитонова Аліна Валеріївна

НЮАУ, Полтавський факультет, група 43-ПФ

Науковий керівник - Ковтуненко Л.П.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИ ЗЛОЧИНЦЯ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ХАБАРНИЦТВА

         Забезпечення конституційних прав і свобод людини є одним з основних задекларованих базових принципів функціонування органів як державної виконавчої влади в цілому, так і правоохоронних органів України зокрема. Хабарництво призводить до порушення прав і свобод громадян, а також до порушення функціонування всього органу. На жаль, цей злочин є дуже поширеним в органах державної влади, незважаючи на його небезпечність, а тому особливо актуальним є вдосконалення його розслідування з метою швидкого розкриття кримінальних справ. Це питання в своїх працях досліджували І.О. Томчук, В.О. Коновалова, Н.І. Селиванов та інші.

         Розглядаючи такий елемент криміналістичної характеристики як особа злочинця, можна виділити такі дві основні групи суб'єктів злочину: хабарник і хабародавець. Хабародавцем може бути будь-яка особа (як приватна, так і службова), незалежно від її посади, майнового стану чи соціально-демографічної характеристики. Необхідно також відзначити, що хабародавцем може бути одна особа або ж група осіб за попередньою згодою, або, навіть, організованою групою.

         Цікавою є класифікація хабародавців запропонована Томчуком І.О., який залежно від морально-психологічної спрямованості і характером дій поділяє їх на злісних, випадкових, ситуативних та вимушених. Злісними є хабародавці, які умисно, систематично дають хабара службовій особі для досягнення певних особистих цілей або задоволення інтересів інших осіб. Якщо така особа не притягується до кримінальної відповідальності, то в неї формується відчуття безкарності, що спонукає її до порушення законів у майбутньому.

         Випадковими є хабародавці, які дають хабара лише після того, як використають всі інші можливі засоби досягнення цілей. Звичайно, такі особи є значно менш небезпечними, ніж злісні хабародавці, адже серед них набагато рідше зустрічаються рецидивісти.

         Ситуативний тип є своєрідною серединою між злісним і випадковим. Він є менш небезпечним, ніж злісний, адже використовує хабар для вирішення своїх питань лише в окремих випадках (наприклад, якщо справа є особливо складною або потребує негайного вирішення). Звичайно, він може з часом трансформуватися в злісний тип, якщо своєчасно діяльність таких осіб не буде виявлена і покарана відповідно до закону.

         Вимушений тип - це особи, що дають хабара на вимогу службової особи, а також ті особи, яких спровокували до таких дій. Ці особи не є суспільно небезпечними і кримінальний закон передбачив це, визнавши давання хабара при його вимаганні тією підставою, що звільняє від кримінальної відповідальності, якщо особа добровільно повідомить про це правоохоронні органи.

         Цей поділ є досить умовним, адже на практиці вони можуть переростати один в одного, поєднуватися (особливо при вчиненні злочину групою осіб), можуть виникати нові типи.

         Таким чином, суспільна небезпечність хабародавців є різною і залежить від мети давання хабара, обставин вчинення злочину,  повторності та інших обставин справи.

Література:

1. Біленчук П.Д. Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів: навч. посібник для студентів вузів. - К.: МАУП, 2007, - 511с.

2. Мельник М.І. Хабарництво: Заг. характеристика, проблеми класифікації, удосконалення законодавства. - К.: Парлам. вид-во, 2000. - 256с.

3. Томчук І.О. Криміналістична характеристика особи хабародавця.// Часопис Київського Університету Права, 2008, №2, - с.236-241.

E-mail: alinakharitonova@yandex.ru

Залиште коментар!