XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Хохлова О.А. ПРИНЦИП РОЗВИТКУ СТАРОПРОМИСЛОВИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Хохлова О.А.

Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля.

ІХТ (м. Рубіжне)

ПРИНЦИП РОЗВИТКУ СТАРОПРОМИСЛОВИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Гапоненко А. та Панкрухін А. виділяють наступні можливі принципи розвитку регіонів (міст): опора на власні сили; врахування постіндустріальних тенденцій розвитку; розвиток в регіоні (місті) малого та середнього підприємництва; використання місцевих переваг - тих, що вже є, і створення нових [1, с 377].

Розглянемо важливість та можливість використання першого з виділених принципів, а саме - опори на власні сили, на прикладі старопромислових регіонів України в Луганській області.

Об'єктом дослідження обрано Північно-Західний субрегіон (далі - ПЗСР) - Лисичансько-Северодонецьку поліцентричну промислову агломерацію (конурбацію). Це високоурбанізований регіон в якому макроекономічна криза ускладнена регіональною кризою традиційних галузей господарства [2, с 58].

Поглянемо на структуру інвестицій Луганської області: 2 % - це кошти іноземних інвесторів; 4 %, це кошти місцевих бюджетів; 9 % - це кошти державного бюджету; 71 %, це власні кошти підприємств та організацій; 14 % - інше [3, с. 157]. Ця структура наглядно свідчить, що кошти на які можуть реально розраховувати регіони Луганської області, - це власні кошти підприємств та організацій. Тобто, використання принципу опори на власні сили є об'єктивною умовою виживання ПЗСР.

Далі розглянемо бізнес-одиниці регіону з позицій портфельної стратегії. Для цього використаємо матрицю Бостонської консультаційної групи (МБКГ). Згідно МБКГ всі області бізнесу регіону повинні бути упорядковані за двома вимірами: темпи росту та доля ринку. Охарактеризуємо в узагальненому вигляді стан підприємств ПЗСР за допомогою МБКГ. Очевидно, що можливі наступні чотири основні комбінації обраних показників [4, с 252]. По-перше, це підприємства «зірки», які оперують в швидко зростаючих галузях і які мають значну долю ринку. Такі підприємства характеризуються позитивними грошовими потоками, але забезпечення їхнього зростання вимагає додаткових інвестицій. «Зіркою» регіону, наприклад, А. Гончарук вважає Лисичанський м'ясокомбінат, який входить до складу агрохолдінгу «Луганскм'ясопром» [5, с 68-70]. Прикро, але такі підприємства для ПЗСР абсолютно не типові. А ось, що пише С. Дем'яненко, стосовно агрохолдінгів: «Як правило, агрохолдінги - це суто бізнесові проекти. За визначенням, підтримка і розвиток місцевої інфраструктури не є функцією агрохолдінгів.» [6, с. 51]. Далі він відзначає, що агрохолдінги не сплачують податків до місцевих бюджетів, бо як правило, вони зареєстровані в Києві або обласних центрах, а тому й податки сплачують за місцем реєстрації [6, с. 57].

По-друге, це підприємства «грошові дійні корови». Такі підприємства займають домінуючи позиції в зрілих галузях, характеризуються позитивним грошовим потоком. Вони можуть бути інвестиційними «донорами» для більш ризикових та/або перспективних підприємств. Третя комбінація - це підприємства «знаки питання». Ризикові підприємства в нових, швидко зростаючих галузях, які можуть як швидко потерпіти фіаско, так і принести дуже високий прибуток. Серед підприємств ПЗСР дуже складно обрати ті, які б підходили під другий та третій описи. І, нарешті, четверта комбінація - підприємства «собаки». Ті, що мають невеликий прибуток, невелику долю ринку та майже ніяких перспектив. На жаль, саме це описує ситуацію, в який перебуває переважна частина промислових та непромислових підприємств регіону. До цього опису ще можна додати значну ступінь зносу основних засобів всіх підприємств ПЗСР: Лисичанськ - 48,1 %, Рубіжне - 57,8 %, Сєвєродонецьк - 57,6 %, Кремінський район - 46,2 % [3, с 79].

Підприємства, які б теоретично могли стати інвестиційними «донорами», або не можуть, або не бажають виконувати цю функцію, тому що свідомо чи несвідомо, вони не пов'язують свій добробут з добробутом регіону та свого міста. «Зірки» та «знаки питання» потребують значних інвестицій - виникає «замкнуте коло».

«Розірвати» його допомогли б використання інших трьох виділених принципів. Але зробити це без хоча б законодавчої, якщо не фінансової підтримки держави нереально. Особливо, що стосується розвитку малого та середнього підприємництва. Навіть традиційного, - торгівля, ремонт тощо, не кажучи вже про сучасний інноваційний напрямок.

За твердженням Бубенко П. та Гусєва В. наші базові інноваційні закони інноваційну активність ринкових суб'єктів ніяк не стимулюють, більш того істотно її обмежують, особливо для малого інноваційного бізнесу [7, с 34].

Створений же місцевою владою ПЗСР Проект (далі - Проект) стратегічного плану підвищення конкурентоспроможності Північно-Західного субрегіону Луганської області «Інноваційний Донбас» до 2015 року пропонує такий собі «індустріальний імператив» мезо- рівня (пропорційний розвиток всіх або більшості галузей). В ньому ключовими галузями були обрані:

•-    хімічна промисловість;

•-    інформаційні технології, наука та освіта;

•-    сільське господарство та переробка сільгосппродукції [8, с. 4 - 7].

Все це для тих скрутних умов, в яких зараз знаходиться регіон, є, м'яко кажучи не своєчасним. В Проекті одразу помітно порушення принципу врахування постіндустріальних тенденцій розвитку і суто формальний підхід до принципу використання місцевих переваг - тих, що вже є, і створення нових. Пріоритетним напрямком № 1 в Проекті обрана «стара» індустріальна галузь, яка знаходиться в стані глибокої кризи і навіть за сприятливих умов потребує дешевої робочої сили та є вкрай екологонебезпечною. Інформаційні технології вперед освіти та науки? Пробачте, але навіть діяльність інноваційних підприємств Силіконової долини розпочалася зі Стенфордського університету, а не навпаки. Сільське господарство - це місцева перевага старопромислового регіону з дуже посушливим кліматом? Статистичні дані по сільському господарству свідчать, що тільки частка Кремінського району за продукцією сільського господарства Луганської області досягає 5,8 %, частки міст Лисичанська, Рубіжного, Сєвєродонецька не досягають і 0,01 % [3, с. 108, 110]. Рекреаційний напрямок, який почав успішно розвиватися, ще за радянських часів, обговорюється в Проекті, але не виділяється як ключова галузь і по ньому не зроблений навіть відповідний SWOT-аналіз [8, с. 60 - 62].

Реальними ж пріоритетними напрямами розвитку ПЗСР, які б відповідали рекомендованим принципам, а особливо принципу опори на власні сили, можуть стати ті, які можна віднести до сфери послуг, а саме:

- по-перше, це освіта та наука (Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ);

- по-друге, це рекреаційні послуги і туризм (Кремінна, Привілля, Лисичанськ, Новодружеск, ПГТ та інш.).

Література:

1 Гапоненко А., Панкрухин А. Стратегическое управление: Учебник. /А.Л. Гапоненко, А.П. Панкрухин - М.: Омега-Л, 2004. - 472 с.

2 Мельник І. Суспільно-географічні засади розвитку малих і середніх міст Луганської області: дис. на здобуття наук. ст. канд. географ. наук / Мельник І.Г. - Київ, 2006. - 205 с.

3 Статистичний щорічник Луганської області 2009 р. За редакцією Пінієва С.Г.

4 Дафт Р. Менеджмент. / Р. Дафт - СПб: Питер, 2002. - 832 с.

5 Гончарук А. Забезпечення ефективності виробництва м'яса в Україні /            

А. Гончарук // Економіка України. - 2009. - № 6.

6 Дем'яненко С. Агрохолдинги в Україні: процес становлення та розвитку /

С. Дем'яненко // Економіка України. - 2009. - № 12.

7 Бубенко П., Гусєв В. Чому гальмуються інноваційні процеси в Україні? /        

П. Бубенко, В. Гусєв // Економіка України. - 2009. - № 6.

8 Стратегічний план підвищення конкурентоспроможності Північно-Західного субрегіону Луганської області «Інноваційний Донбас» до 2015 року.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>