XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Хоменко Н.В. ВПЛИВ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА СОЦІАЛІЗАЦІЮ ОСОБИСТОСТІ

Хоменко Н.В.

Аспірант КНУ ім. Тараса Шевченка

ВПЛИВ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА СОЦІАЛІЗАЦІЮ ОСОБИСТОСТІ

    На початку ХХІ століття освіта покликана осмислити свої здобутки,  уроки, освоїти нові цінності.  На сьогоднішній день відбувається глобальна переоцінка цінностей, і перш за все змінюються орієнтири підростаючого покоління.  Однією з актуальних проблем, яка потребує оcобливої уваги на даному етапі розвитку не лише освіти а й суспільства у цілому, є проблема соціокультурної компетентності як ціннісного аспекту життєдіяльності особистості.   

    Перспектива майбутнього, наприклад,  для сучасного підлітка відкривається в ході засвоєння різних форм життєдіяльності людини (навчання, праці, спілкування, професійної діяльності, дозвілля). Проте успішна життєдіяльність особистості також залежить від розуміння нею ситуації в якій вона знаходиться. Більше того, здатність впливати на процес розвитку подій у житті, залежно від того який характер несуть вчинки, допоможе  направити об'єкт у правильному напрямку, для досягнення певної цілі.  

    Аналіз досліджень і публікацій із зазначеної проблеми свідчить про те, що соціокультурна компетентність - поняття не нове. Здебільшого вчені досліджували явище соціокультурної компетентності, як обов`язкової складової процесу навчання іноземної  мови  ( Закір`янова І.А., Власенко Л.В., Воробйова І.А., Коломінова О.О.), або простежували процес формування професійних компетентностей (Шехавцова С.О., Фуклєва Г.О., Лебеденко Ю.М., Закір`янова І.А),  окрім того формування соціокультурної компетентності у молодших школярів до цього часу не отримало достатньої уваги в навчально-виховній діяльності початкової школи, де насамперед закладаються основи життєвої компетентності особистості.

    Питання соціокультурної компетентності, як формування суб`єктної активності у повсякденному житті особистості було розкрите у наукових працях О.І. Жорнової. Цікавість для нас, також, представляє робота Т.С. Грицької, в основі якої закладено проблему впливу професійної компетентності педагога на формування ключових (життєвих) компетентностей  учнів, адже, важливо розуміти, яких саме компетентностей необхідно навчати і як, що має бути результатом навчання.

    Метою статті є дослідження явища соціокультурної компетентності як ціннісного аспекту розвитку повноцінної особистості в сучасному суспільстві, та його вплив на соціалізацію людини..    Соціокультурна компетентність - явище викликане процесом еволюції суспільства, багатоаспектне, багатокомпонентне явище. Очевидно, що саме  тому деякі дослідники трохи однобічно трактують даний феномен: як рівень знань соціокультурного контексту при використанні іноземної мови, а також, як характеристику досвіду спілкування та використання мови в різноманітних соціокультурних ситуаціях (П.В.Сисоєв); як лінгвокраїнознавчі знання, уявлення про основні національні звичаї та традиції, як систему навичок і вмінь, що дозволяють узгоджувати свою поведінку у відповідності з цими знаннями (О.О.Коломінова).    У нашому дослідженні, перш за все, ми розглядаємо явище соціокультурної компетентності як процес життєдіяльності особистості, і опираємось на дослідження таких наковців як Жорнова О.І., Степаненко М.Д.,  Закір'янова І.А.

   Першочерговим фактором у процесі формування особистості є вплив на її свідомість. Отже процес соціалізації особистості відіграє основоположну роль в процесі формування соціокультурної компетентності.

    Якщо ми згадаємо з курсу психології, що таке особистість, то можемо відмітити, що поняття „особистість" та явище „соціокультурна компетентність" взаємодоповнюють один одне, наприклад Л.І.Божович характеризує особистість, як людину, яка здатна панувати над випадковостями і змінювати обставини життя відповідно зі своїми цілями і завданнями, яка здатна також свідомо керувати і самою собою [6].

    З соціологічної точки зору особистість є не тільки наслідком, але і причиною соціально етичних дій, чинених у даному соціальному середовищі. Людина, з одного боку, інтегрує соціальні відносини навколишнього середовища, а з іншого боку - виробляє своє особливе відношення до зовнішнього світу. Таким чином відбувається взаємодія, в окремих випадках, - взаємодія соціальних груп. П.А. Сорокін  описав цей процес таким чином: «Самой родовой моделью любого социокультурного феномена является значимое взаимодействие двух и более индивидов. Под взаимодействием понимается любое событие, с помощью которого один человек полуосязаемым путем влияет на открытые действия или состояние ума другого. В отсутствие такого влияния (одностороннего или взаимного) невозможно никакое социокультурное явление» [8, c.191-192].

    Між тим, Жорнова О.І.  виділяє соціокультурну компетентність і визначає її як здатність особистості забезпечувати самозміну засобами звичної активності, що проявляється як ефективний вплив на життєдіяльність інших громад, переосмислення,  усвідомлення існування інших культурних значень раніше привласненого сенсу життєдіяльності [2,с.93].  Закір`янова І.А. у свою чергу інтерпретує соціокультурну компетентність як інтегральну якість особистості, що дозволяє людині на основі відрефлексованої наявної системи знань визначити свої уподобання, на основі з яких можливо конструювати свою поведінку й відносини з партнерами по взаємодії, впливати на проблемні ситуації в системах відносин „Людина - людина", самореалізовуватись в конкретних культурно історичних умовах власної життєдіяльності [4]. Як ми можемо помітити з даних визначень, явище соціокультурної компетентності нерозривно пов`язане з формуванням особистості в сучасному суспільстві, де людина має можливість не тільки усвідомлювати себе у суспільстві, але й суспільство у собі, яке вона може прийняти або змінити. З указаного можна зробити висновок, що процес формування соціокультурної компетентності безпосередньо впливає на соціалізацію особистості, і на її подальший розвиток в сучасному суспільсті.

    Соціокультурна компетентність як найважливіша якість особистості, необхідна для успішної життєдіяльності будь-якого суб'єкта, стала предметом вивчення в Раді Європи. П'ять проголошених там базових компетентностей (політична і соціальна, культурна, комунікативна та інформативна компетентність, що передбачає здатність оновлювати знання відповідно до умов, що змінюються) набувають особливого звучання в контексті готовності сучасних педагогів до здійснення гуманістично-орієнтованого педагогічного процесу.

     Життєві компетентності, до складу яких входить і соціокультурна компетентність є також предметом обговорення в Україні, хоча наразі дискусія навколо цього поняття більшою мірою розвивається щодо кола професійних компетентностей як результату професійної підготовки, а також компетентностей, яких мають набувати під час навчання в школі діти-інваліди [9].

    Так як соціокультурна компетентність інтерпретується як процес життєдіяльності особистості, вона більш ніж підходить під структуру поняття життєва компетентність. Актуалізована сучасними соціокультурними трансформаціями життєва компетентність особистості визначається і аналізується М.Д.  Степаненко як  реальна здатність адекватно і відповідально реагувати на стрімкі соціальні зміни, застосовувати набуті знання, навички та вміння адекватно різним життєвим ситуаціям, як існуючим, так і очікуваним [8]. Такий процес можна з упевненістю назвати соціалізацією особистості. Головним соціальним процесом, через який здійснюється взаємодія між особистістю та суспільством, є процес соціалізації. Завдяки соціалізації людина залучається до суспільства, засвоюючи звичаї, традиції і норми певної соціальної спільноти, відповідні способи мислення, властиві даній культурі, взірці поведінки, форми раціональності та чуттєвості.

    У чому ж цінність соціокультурної компетентності для вищої освіти? 

    Формування соціокультурної компетентності нерозривно пов'язане з основними цілями освіти: практичної, розвиваючої та виховної. І виховна задача найбільш значуща, оскільки від вирішення цього завдання залежить формування в сучасній молодій людині почуття патріотизму і почуття інтернаціоналізму. Тоді як життєва компетентність може розглядатися як нова освітня стратегема, що спрямована на досягнення принципово нової мети освітньо - виховного процесу, яка відповідала б вимогам сучасної доби.

    Втілення стратегеми життя і життєтворчості буде сприяти:

•ü    якісному оновленню змісту освіти відповідно до вимог сучасної цивілізації та українського суспільства з його новими імперативами, змістом і цінностями;

•ü    практичному втіленню життєтворчої парадигми на основі реалізації системного підходу в освітньому процесі шляхом виявлення і встановлення внутрішніх взаємозв'язків між різними навчальними дисциплінами і виховними засобами відносно їх життєтворчого потенціалу;

•ü    формуванню креативної особистості, здатної продуктивно здійснювати життєдіяльність в умовах динамічного світу, що глобалізується;

•ü    розвитку особистості як суб'єкта свого індивідуального життя, здатного свідомо та відповідально ставитися до здійснення свого життя на основі оволодіння технологією життєтворчості і мистецтвом життя як найвищим рівнем розвитку здатностей особистості до продуктивного способу буття;

•ü    підготовці свідомого громадянина, здатного жити разом з іншими і досягати повноти самореалізації в умовах демократичного відкритого суспільства [3,с.5].  

     За даними журналу „Освіта. UA", як показує досвід багатьох європейських країн, що займались визначенням, відбором і впровадженням ключових компетентностей, останнім часом відбулась орієнтація програм і педагогічних технологій на компетентнісний підхід.     Водночас засвоєння учнями ключових компетентностей ураховується при оцінюванні навчальних досягнень учнів. Ключові компетентності мають стати основою процесу оцінювання навчальних досягнень і в українській школі [9].

    Таким чином формування соціокультурної компетентності у підростаючого покоління допомагає  розвинути повноцінну особистість, здатну  змінити не лише себе у суспільстві, а і суспільство у собі, готову застосовувати знання та навики для досягнення порозуміння між особами та групами, які є представниками різних соціумів, груп, віросповідань, також,  здатну до відповідальності за особисту діяльність.

Висновки

    Отже, так як явище соціокультурної компетентності нерозривно пов`язане з процесом формування особистості, та соціалізації її в сучасному суспільстві,  тому що суспільство трансформується, змінюються  його стереотипи та цінності, сучасна освіта повинна підтримувати та скеровувати молодь на збагачення свого досвіду та досвіду майбутнього покоління.    Завдяки соціалізації людина залучається до соціального життя, одержує і змінює свій соціальний статус і соціальну роль. Водночас протягом життя багаторазово змінюються людина, її вік, погляди, уподобання, звички, правила поведінки, статуси і ролі. Завдяки соціалізації особистість реалізує себе у суспільстві.

     Одним зі шляхів оновлення змісту освіти й узгодження його із сучасними потребами, інтеграцією до європейського та світового освітніх просторів є орієнтація навчальних програм на набуття ключових (життєвих),  соціокультурної компетентностей та на створення ефективних механізмів їх запровадження [8].

    Перспективи подальших досліджень полягають у визначенні умов та способів формування соціокультурної компетентності в умовах освітнього простору.

Література:

•1.     Андрущенко В.П. Сучасна соціальна філософія: курс лекцій / В.П. Андрущенко, М.І. Михальченко. - К.: Ґенеза, 1996. - 368 с.

•2.     Жорнова О.І. Соціокультурна компетентність студентів в контексті оминання «слабких ланок» сучасного освітнього процесу. //Вища освіта України. - Додаток 3 (Т.3) 2006. - Тематичний випуск „Вища освіта у контексті інтеграції до європейського простору". - с. 93 - 100.

•3.     Життєва компетентність особистості: Науково - методичний посібник / За ред. Л.В. Сохань, І.Г. Єрмакова, Г.М. Несен - К.: Богдана, 2003. - 520 с.

•4.     Закір`янова І.А. Формування соціокультурної компетентності у майбутніх вчителів іноземної мови в процесі професійної підготовки// Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04; ін-т вищої освіти АПН України. - К., 2006. - 22 с. - укр.

http://www.lib.ua-ru.net/inode/6623.html

•5.     Коломінова О.О. Автор. дис. канд. пед. наук: 13.00.02; Київ. держ. лінгв. ун-т. - К., 1998. - 17 с. - укр.

http://www.lib.ua-ru.net/inode/4435.html

•6           Ніколаєва В.І. Постановка проблемы личностного выбора в процессе формирования личности.// сборник - Л.И.Божович и современная психология личности. http://psyjournals.ru/articles/d8690.shtml

•7.     Степаненко М.Д. Автореф. дис. канд. філос. наук:  09.00.03; Харківський університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, Харків, 2006.//

  http://avtoreferat.net/content/view/5904/67/

•8.     Сорокин П.А. Человек. Цивилизация, Общество /общ. ред., сост. и    предисл. А.Ю. Согомонов: пер. с англ.  П.А. Сорокин - М.: Политиздат, 1992.

•9.     Професійний журнал для вчителів „Освіта. UA" //      http://osvita.ua/school/theory/381

 

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>