XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Хоптюк А., Майстрюк І., Вардеванян С.І. ФЕНОМЕН СУЇЦИДУ ТА ФАКТОРИ, ЯКІ НА НЬОГО ВПЛИВАЮТЬ: ВІК, СТАТЬ, СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ЯВИЩА

Хоптюк А.,  Майстрюк І.

ЧТЕІ КНТЕУ

Науковий керівник: Вардеванян С.І.

ФЕНОМЕН СУЪЦИДУ ТА ФАКТОРИ, ЯКІ НА НЬОГО ВПЛИВАЮТЬ: ВІК, СТАТЬ, СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ЯВИЩА

Статтю присвячено дослідженню феномена самогубства. Проблема суїциду розглядається з релігійної, правової, психологічної, соціальної точок зору, а також впливу таких чинників як гендерна відмінність, статус суб`єкту, вікові особливості.

 Ця проблема є досить актуальною сьогодні,  оскільки за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) щороку близько мільйона осіб у всьому світі накладають на себе руки. Самогубства забирають більше життів, аніж злочинність і навіть війни. Кожних 40 секунд комусь із жителів Землі вдається покінчити з собою, а число невдалих спроб сягає 10-20 мільйонів на рік.

 В Україні ситуація також вельми невтішна. Щодня від 35 до 40 українців закінчують життя самогубством, просто більшість із цих випадків залишаються ніким не поміченими.

Наша стаття має на меті розкриття сутності суїциду та формулювання певних пропозицій щодо попередження та відвертання летального наслідку, яким може закінчитися спроба здійснення самознищення.

Тлумаченням сутності суїциду займалися різні вчені кожної з епох. Акти самогубства ми можемо спостерігати ще в міфології різних народів. Кожні з учених, народів, мислителів та філософів виражали своє  ставлення до цього дійства. Так, наприклад, у давньому Єгипті народилася знаменита "Суперечка людини зі своєю душею " [4, с. 183 - 185], в якій ідеться про нестерпний біль, страждання, притаманні людському існуванню, та людина у ті часи не боялася кари за свої думки та вчинки, з сторінок книги можна зробити висновок про толерантне ставлення до акту суїциду людей тих часів; Бордо Мішель Ейкем де Монтень у своїй праці «Дослідження» говорив:  "Смерть - це не тільки звільнення від хвороб, вона - звільнення від будь-якого страждання " [3, с. 91]; Е. Дюркгейм, досліджуючи феномен суїциду зазначав, що кількість самогубств обернено пропорційна ступеневі інтеграції релігійного, сімейного та політичного в суспільстві [2, с. 237]. Хоча   ця проблема розглядалася багатьма науковцями, але вона залишається  повністю не розкритою, і розгляд такого питання є дуже доречним, враховуючи те, що акти суїциду мають тенденцію до зростання з року в рік у геометричній прогресії.

Суїцид - акт самогубства, який здійснюється у стані сильного душевного розладу або під впливом якогось психічного захворювання.

Самовільний вихід із життя - велика трагедія не тільки тому, що на Землі стало на одну людину менше, не лише тому, що даний акт несе горе та сльози рідним та близьким, а ще й тому, що причини та умови, які підштовхують до самогубства, залишаються. Це усвідомлений акт самоусунення з життя під впливом гострих психотравмуючих ситуацій, при яких власне життя як вища цінність втрачає сенс.

Причини суїциду різноманітні, полягають не тільки в особистісних деформаціях суб'єкта і обстановці, яка травмує психічно, але й у соціально-економічній та моральній організації суспільства. На початку XX століття було з'ясовано, що на рівень суїцидальності впливають також нові технічні засоби передавання інформації: радіо, кінематограф. У час бурхливого розвитку ЗМІ, комп'ютерних ігор із поширеним у них некрофільством, садистсько-мазохістськими  смакуваннями смерті, у тому числі й суїцидальної, ці тенденції поглибились.

Намагаючись вияснити дійсні причини самогубства, ми зіштовхнулися з протиріччями. Зважаючи на низку факторів не можливо сказати, що до суїциду схильні лише невдахи або ж психічно хворі. Абсолютно здорова та адекватна людина при впливі певних факторів свідомо чи не свідомо може здійснити самознищення. Також можлива особистісна зрілість чи незрілість. Напевно, для кожної людини є певний поріг витривалості або терпіння, тобто того, що можна витримати. Якщо для однієї людини потрібна життєва трагедія, якісь шалені неприємності або екстремальні умови, коли людина поставлена в такі умови, що інакшого виходу, крім самогубства, не бачить, то людині іншого соціального рівня життя якась мінімальна проблема вже спровокує стан безвиході. Коли людина скоює суїцид, в неї виникає специфічний стан свідомості - так зване тунельне звуження свідомості, коли людина, крім самогубства, просто не бачить іншого виходу. До речі, більшість cуб`єктів, що вчинили спробу самогубства, говорили не про смерть, а про втечу від ситуації, в якій опинилися.

Говорячи  про вплив статевих відмінностей на суїцид, то спочатку зауважимо, що чоловічі та жіночі стилі поведінки можуть ґрунтуватися на гендерних відмінностях психомоторики (ходи, жестикулювання, письма), швидкісних (темпових) характеристиках та предметній пластичності (за В.М. Русаловим). На рівні характерологічних якостей стильові особливості проявляються у вигляді гендерних стереотипів статеворольової поведінки - це моделі поведінки, система „неписаних " правил, які має засвоїти індивід, щоб його визнали чоловіком чи жінкою. Тому слід зауважими, що чоловіки та жінки більш схильні або менш схильні до суїциду в залежності від віку, а не від вище перелічених відмінностей. Так, незавершені суїцидальні спроби скоюють більше жінки, в той час як завершені -- більше чоловіки. Але разючої різниці нема, натомість дуже велика різниця щодо віку. Якщо завершені суїциди скоюють, в основному, чоловіки працездатного віку (40 - 45 років), припустимо, внаслідок втрати роботи чи невдачі у бізнесі (ситуація „життєвого краху"), то жінки вдаються до таких спроб найчастіше у старшому віці -- напевно, найбільшу роль тут відіграють відчуття покинутості, одинокості, непотрібності.

За різними даними, саме соціальні проблеми часом можуть провокувати суїцидальну поведінку - безробіття, брак коштів, сімейні негаразди, конфлікти з колегами тощо. Одним з доцентів Хмельницького університету було запропоновано спрощену схему причинно-наслідкових зв'язків, що призводять до суїциду: невдоволення життям - відчай - депресія - порушення психічного здоров'я - самогубство[5].  Причини суїцидальної поведінки дуже складні і їх дуже багато. Їх можна шукати в біологічних, генетичних, психологічних і соціальних сферах життя людини. Незважаючи на те, що люди звичайно вчиняють суїцид у екстремальних ситуаціях, таких, як розлучення, втрата роботи або навчання, більшість експертів вважає, що це  швидше мотив для здійснення суїциду, аніж його причина.

Самогубство може бути генетично обумовлено, воно може бути обумовлено тільки особистісними та зовнішніми факторами.

Важливо зазначити, що у світі від самогубств найбільше страждають високорозвинені країни, а найменш - слаборозвинені та мусульманські. Тому мимоволі напрошується висновок, що зростання кількості суїциду в Україні за роки незалежності - це наша плата за волю і демократію. В Україні справді самогубства посідають одне з перших місць за частотою смертельних нещасних випадків, разом з жертвами автомобільних аварій і алкогольними отруєннями. Разом з тим, згідно з дослідженнями, проведеними одеською громадською організацією "Екологічне здоров'я людини", серед методів самогубств, вибраних українцями, лідирує зовсім не смерть під колесами вагона метро, а повішення (81% суїцидів), потім у спадному порядку - падіння з висоти, вогнепальні поранення, самопорізи, отруєння і утоплення. А типовий український самогубець - чоловік віком від 45 до 54 років, житель сільської місцевості. Хоча багато фахівців з цим не згодні і твердять, що в мегаполісах, особливо з великою кількістю населення, як Київ, наприклад, ситуація набагато складніша. А серед самогубців вистачає як простих, нікому не відомих робітників, так і олігархів, всесвітньо відомих і владних осіб. Деякі соціологи все ж твердять, що на першому місці залишаються міжособистісні проблеми, особливо це стосується мешканців мегаполісів (80% випадків), на другому - соціальні, і лише на третьому - психічні захворювання, пояснюється цей факт підвищенням загальної стресогенності і напруженості життя у мегаполісах (ріст цін, екологія, чинник трудового перенапруження), та й взагалі ефект скупчення народу сам по собі є стересогенним чинником - відзначає психолог.

Внаслідок економічних криз часто людина відчуває себе повною невдахою, звинувачуючи у першу чергу не зовнішні обставини, а саму себе. У такій ситуації майбутнє видається їй невизначеним, а самогубство - єдиним способом виходу із скрути.

Щодо суспільних категорій, які найбільш схильні до скоєння подібних вчинків, то найвищий показник самогубств відзначається серед психічно хворих, хронічних алкоголіків, наркоманів, інвалідів. До групи ризику можна також віднести літніх людей, засуджених, а також дітей і підлітків. До речі, кількість самогубств, скоєних дітьми, збільшується, а вік зменшується.

Покінчити із життям може лише той, хто відчуває себе поза навколишнім світом. Свого часу відомий психоаналітик З. Фройд ввів поняття «інстинкт смерті» задля пояснення чому людина йде на самогубство. Дійсно, людина чудне створіння, адже ніякій іншій живій істоті не властивий загадковий потяг до смерті. 

Самогубство - це миттєве рішення, нірвана, що взята силою. Самогубець вступає у суперництво зі смертю, доказуючи своїм наміром, що здатен обійтись без неї.

Один з великих мислителів сказав, що смерть не має до нас ніякого відношення: коли ми є її ще немає, коли вона є - нас вже немає.

Людина, що ніколи не думала про самогубство, скоріше покінчить з собою, аніж той, хто постійно думає про це.

1774 року Йоганн Вольфганг Гете (1749 - 1832 роки) опублікував роман "Страждання молодого Вертера", який спричинив самогубства багатьох молодих людей. Згодом виник термін "ефект Вертера", що означав імітаційний суїцидальний вплив [1, с.257]. На сьогоднішній день цей ефект ще називають заразність самогубств, коли подається інформація про те, що сталося, у доволі привабливому вигляді, підлітки, «змавпувавши», нафантазувавши, можуть повторювати такі вчинки. Також деякі види суїциду можна віднести до розряду публічних, демонстративних, метою яких є привернення якомога більшої уваги до персони і її проблем. Самогубець впевнений, що про нього дізнаються, розкажуть, напишуть. За даними газет Київського видавництва велика кількість суїцидів скоюється в метро. У такому випадку включається ефект наслідування, оскільки самогубство в метро - це найрезонансніше - більше людей стає свідками, наслідки більш значні, про нього більше пишуть.

Людина, що перебуває на межі суїциду, може без проблем знайти інформацію про подібні явища у пресі, яка пише, як правило, про суїциди в метро. В результаті виникає "ефект снігової грудки", починається наслідування. І той, хто на межі, скоріше за все, вважатиме за краще самогубство, про яке пишуть.

Можливо, суїцидальні спроби - то є своєрідний прояв егоїзму, бо, чинячи таке, людина не замислюється про наслідки.

Найбільше лякає те, що цей "вірус" уразив сьогодні практично всі верстви населення і всі його вікові категорії.

Отже, суїцид може здійснюватися у різних проявах та за різних причин, але найважливішим нашим завданням є вчасне виявлення його та спроба допомогти людині, яка опинилась на межі. Тому, для рішення проблеми зниження самогубств серед людей з психічними розладами і серед населення в цілому вимагає рішучості і політичної волі з боку систем охорони здоров'я, професійних психіатрів і державних чиновників. З боку систем охорони здоров'я повинна приділятися підвищена увага проблемі боротьби з негативним ставленням і дискримінацією, що дуже часто супроводжують психічні розлади і самогубства, для того, щоб люди, які потребують допомоги, змогли її одержати на ранньому етапі психічного розладу. Психіатри повинні підвищити якість надання спеціалізованої психіатричної допомоги та попередження виникнення психічних розладів для забезпечення психічного благополуччя населення, що буде сприяти підвищенню якості життя населення України. Можна також проводити безкоштовні семінари, де висвітлювати тему самогубства. Ще більш жорстоким способом є перегляд фотографій самогубців в Інтернеті і ЗМІ. Головне - дати зрозуміти, що суїцид, повішення це чи отруєння, не такий вже прекрасний, а зовсім навпаки.

Література:

1. Гете Й. Г. Страждання молодого Вертера. / Гете В. Г. Твори. - К.: Дніпро, 1982. - С. 205 - 305.

2. Дюркгейм Э. Самоубийство. Социологический этюд: Пер. с фр. Изд. В. А. Луков. - СПб.: Союз, 1998. - 496 с

3. Мир философии: Книга для чтения. Ч. 2. - М.: Политиздат, 1991. - 624 с.

4. Суицид. Хрестоматия по суицидологии. - К.: А.Л.Д., 1996 - 216 с.

5. http://www.politik.org.ua


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>