XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Хребтова В.В. ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖКУЛЬТУРНОГО НАВЧАННЯ ЗАСОБАМИ ІНОЗЕМНИХ МОВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Хребтова В.В.

Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, Запоріжжя

ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖКУЛЬТУРНОГО НАВЧАННЯ ЗАСОБАМИ ІНОЗЕМНИХ МОВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

         Сучасне українське суспільство перебуває сьогодні на одному з вирішальних відрізків свого історичного шляху. Спрямованість України на активну взаємодію з європейськими країнами передбачає наявність міжкультурного навчання у сфері освіти. Тому сучасна система вітчизняної освіти повинна, з одного боку, шукати нові шляхи й методи реалізації освітніх цінностей, а з іншого - зберігати наявні теоретичні й практичні досягнення.

Проблема міжкультурного навчання сьогодні особливо актуальна для українського суспільства. Міжкультурне навчання - це не просто взаємодія з іншою культурою, а культурний розвиток того, хто навчається. Процес міжкультурного навчання ґрунтується на продуктивності взаємодії з іншою культурою та усвідомленні власної, дослідженні нових шляхів співіснування та співпраці з іншими культурами. У зв'язку з тим, що міжкультурне навчання не може бути постійно і обов'язково гармонійним процесом, викладачам іноземних мов вищих навчальних закладів України необхідно звернути увагу на те, що взаємодія двох культур з різними системами цінностей часто спричиняє конфлікт. Природа цього конфлікту - в нерозв'язанні багатьох складнощів. Серед них передусім треба назвати різне ставлення до багатьох, притаманних тій чи іншій культурі цінностей. Міжкультурне навчання - процес двобічний, який потребує пізнання чужого, а відповідно й свого власного. Таке навчання допомагає відчути та усвідомити чужу культурну ідентичність, а отже, краще зрозуміти і свою. Якщо ми зрозуміємо інших, то ми зрозуміємо й себе. Тому міжкультурне навчання можна визначити як розвиток здатності студента розпізнавати іншокультурні феномени і аналізувати їх у порівнянні з рідною культурою для поліпшення здатності до міжкультурної комунікації.

У сучасній іншомовній освіті вищого навчального закладу іноземна мова - це не тільки засіб спілкування, а й засіб прилучення до іншої культури. Залучити студентів до світу культури країни, мова якої вивчається в її співвідношенні з рідною культурою, - найважливіше завдання викладача іноземної мови. А тому вже на початковому етапи викладач має будувати навчальний процес як діалог культур: на­ціональної та іншомовної. Принципово важливим є те, що куль­тура сприймається не тільки як певні об'єктивно існуючі продукти інтелектуальної діяльності (твори мистецтва, книги, історичні пам'ятники тощо), але й як реальна діяльність людей у системі стосунків, які їх об'єднують. Пріоритетне завдання в навчанні іноземної мови з культурологічним спрямуванням - це прилучення студентів до «мікросередовища» культури, до фонових знань їхніх зарубіжних ровесників, до особливостей їхньої життєдіяльності, до національних традицій в їх зіставленні зі своїм національним і мовленнєвим досвідом. Цього можна досягти завдяки послідовному лінгвокраїнознавчому спрямуванню процесу нав­чання іноземної мови і завдяки засвоєнню студентами лексичних і фразеологічних одиниць з урахуванням національно-культур­ної особливості їх значень і функцій у спілкуванні, а також завдя­ки ознайомленню студентів із спеціально дібраним країнознавчим матеріалом щодо своєї країни та країни, мова якої вивчається. Навчання іноземних мов необхідно здійснювати в тісному, нерозривному зв'язку з навчанням культури країни, мова якої вивчається. Саме міжкультурні знання розвивають у молоді уміння оцінювати взаємодію між різними культурами, націями і стилями життя. А відтак, навчаючи мови, потрібно будувати навчальний процес так, щоб він відчиняв студенту «вікно в інший світ», а отже, сприяв розумінню ним власного буття. [1] 

Розуміння ролі іноземної мови на сучасному етапі розвитку суспільства вимагає перегляду проблем, пов'яза­них із вивченням міжкультурної комунікації і інтеграцією культури у практику вузівського викладання іноземних мов, що обумовлюється рядом чинників: розширенням і поглибленням контак­тів у різних сферах економічного, сус­пільно-політичного, соціального і куль­турного життя на міжнародному, міжособовому і індивідуально-груповому рівнях; усвідомленням приналежності до єдиного загальноєвропейського простору і прагненням знайти вихід до багатомовної Європи із специфічними культурними особливостями народів, що її населяють.

Міжкультурне навчання має яскраво виражений діалогічний характер. Тому сучасна форма навчання іноземної мови в Європі - «вчитися, навчаючись» - є ідельною формою міжкультурного навчання. Одна з таких форм - навчання за принципом тандема: об'єднання в пари або групи представників різних культур, які й навчають один одного своїм культурам. У сучасний час у Європі існує мережа центрів навчання іноземним мовам за принципом «тандема» [2, с. 48].

Необхідно підкреслити, що у процесі міжкультурного навчання студенти, виходячи за межі своєї власної культури, ні в якому разі не «виходять» з неї, привласнюючи іншу культуру, копіюючи її, не відмовляються від своєї, тобто не відбувається процесу акультурації, або асиміляції, відторгнення власної культури. Міжкультурне навчання - це навчально - розвиваючий процес, у процесі якого дві культури (перша  - рідна та друга - іноземна) відіграють значну роль. У дослідженнях, які присвячені вивченню міжкультурного навчання, воно протиставляється традиційному країнознавству. Основну їх різницю дослідники бачать у тому, що країноведення являє типічне в загальному явище (в культурі), а міжкультурне навчання виділяє індивідуальність іншого і не обмежує його лише функцією представника своєї культури.

Володіння сучасними європейськими мовами, поглиблення багатомовної культури, освіти і практики молоді європейських країн створює кращі умови для мобільності, повноцінної участі в сучасних і майбутніх спільних освітніх - професійних проектах, забезпечує рівні можливості інтегрування в загальноєвропейське суспільство. В цьому контексті вагомої освітньої цінності набуває мовна толерантність, позитивне сприйняття різноманітності народів та культур.

Розвиток багатомовності підтримується системою середньої та вищої освіти, формує відчуття рівноправності мов, сприяє взаєморозумінню та взаємозбагаченню різних культур, що поділяють загальноєвропейські цінності та стандарти.

Полікультурна освіта співвідноситься з іншомовною, але привносить у зміст освіти знання особливостей міжкультурного спілкування і феномена культури. Засвоєння цих знань - запорука того, що вихованці зможуть знайти себе в культурі й сформувати свій власний культурний облік та образ.

Результатом такої освіти є виховання покоління, яке володіє загальнопланетарним мисленням, що характеризується здатністю людини розглядати себе не тільки як представника національної культури, який проживає в певній країні, але й у якості громадянина світу, який сприймає себе суб'єктом діалогу культур і усвідомлює свою роль та відповідальність у глобальних загальнолюдських процесах.

Література:

1. Бим И.Л. Концепция обучения второму иностранному языку  / И. Л. Бим. - Обнинск: Титул, 2001. - 124 с.

2. Бердичевский А.Л. Межкультурное обучение как модель современного урока иностранного языка в Европе / А.Л. Бердичевский // ИЯШ.- 2001.- №3 - С. 48-49.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>