XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Ільєнко Є. Є. ЗМІСТ ПОНЯТТЯ «ЗАСТАВА» У ПРАВОВІДНОСИНАХ З ПРИВОДУ СТРАХУВАННЯ ЗАСТАВНОГО МАЙНА ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ

Ільєнко Євген Євгенович

Приватне акціонерне товариство «СК Альфа Страхування», м. Маріуполь

ЗМІСТ ПОНЯТТЯ «ЗАСТАВА» У ПРАВОВІДНОСИНАХ З ПРИВОДУ СТРАХУВАННЯ ЗАСТАВНОГО МАЙНА ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ

Протягом останніх років серед більшості страхових компаній, які діють на страховому ринку України, намітилася позитивна тенденція до зростання показників у сфері страхування майна. На цьому напрямку пропонується великий перелік послуг зі страхування майна і відповідальності перед третіми особами, як для фізичних, так і для юридичних осіб. Зростає частка страхування майна фізичних осіб, що значною мірою було зумовлено сприятливою економічною ситуацією на ринку іпотечного кредитування, при цьому найбільшим попитом користувалося страхування заставного майна.

Як приклад, за показниками діяльності СК «Альфа Страхування» за 2011 рік і перше півріччя 2012 року, завдяки економічній ситуації та професіоналізму співробітників компанії зросла кількість клієнтів у страхуванні нерухомості, і за цей період було розроблено і впроваджено програми страхування відповідальності експлуатанта нерухомого майна для фізичних і юридичних осіб. Своїм клієнтам - фізичним особам компанія запропонувала комплексні програми страхування квартир і будинків, що включають страхування майна і відповідальності перед третіми особами.

Страхування заставного майна фізичних осіб є специфічним різновидом діяльності страхових компаній через необхідність забезпечення чіткої відповідності вимогам широкого кола законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, які водночас є джерелами різних галузей права - цивільного, страхового, фінансового, а також і адміністративного. Отже, проаналізуємо правові засади застосування застави і регулювання страхових правовідносин за участю фізичних осіб - власників заставного майна більш детально.    

Поняття застави визначається у ст. 1 Закону України «Про заставу» як  спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом [1].

Аналогічні положення містяться у Цивільному кодексі України, де у ст. 572 зафіксовано, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом [2].

Питання про правову природу застави серед фахівців у галузі права є одним з найбільш дискусійних, проте щодо визначення її сутності у підходах різних дослідників досягнуто певну єдність, що зводиться до розуміння застави як речово-правового способу забезпечення виконання зобов'язання, яке полягає в обтяженні права власності на майно боржника [3, с. 10].

Важливо виходити з того, що правова категорія «застава» у вітчизняній науковій думці розглядається переважно з позицій приватних галузей права. Відносини застави є предметом регулювання переважно цивільного права, оскільки випливають з договорів. Цивільно-правові відносини, своєю чергою, характеризуються наявністю такої специфічної риси, як диспозитивність (застосування методу договірного встановлення взаємних прав і обов'язків сторін), тобто їх виникнення, встановлення прав і обов'язків учасників відбувається за згодою сторін, тоді як адміністративно-правові відносини ґрунтуються на імперативних засадах. Як зауважують з цього приводу Е.С. Дмитренко та В.Ю. Дмитренко, особливості застосування імперативного та диспозитивного методів правового регулювання зумовлюють низку характерних відмінностей між приватно-правовою та публічно-правовою заставою [4, c. 12]. З досліджуваного нами питання, зокрема в частині визначення адміністративно-правового характеру правовідносин страхування заставного майна фізичних осіб слід зазначити, що як і будь-які юридично врегульовані відносини, страхові правовідносини відрізняються взаємообумовленістю прав та обов'язків, тобто кожне право одного учасника передбачає наявність відповідного зобов'язання в іншого і навпаки.

Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Законом України «Про заставу» також визначено, що застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання [1].

За статтею 576 ЦК, предметом застави можуть бути лише такі об'єкти цивільних прав, як майно, а саме - речі, цінні папери та майнові права, при чому таке майно може як існувати в натурі, так і бути створеним після укладення договору застави (наприклад, збудована споруда, одержаний дохід, плоди) [4, с. 14]. Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюється на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставного майна, у випадках, встановлених договором [1].

Опис предмета застави є однією з істотних умов договору застави, оскільки необхідно максимально індивідуалізувати та конкретизувати дане майно. Предмет застави, його вартість постає тим важелем, який утримує боржника від неправомірної поведінки, загроза звернення стягнення на його майно спонукає його до виконання зобов'язання. Окрім того, що також надзвичайно важливо, вартість предмета застави є тим резервом, за рахунок якого кредитор у будь-якому разі може задовольнити свої законні вимоги [4, с. 15].

Під майном громадян прийнято розуміти предмети домашнього побуту, обстановки та споживання, що використовуються у приватному господарстві й такі, що призначені для задоволення побутових і культурних потреб сім'ї на підставі права приватної власності. Об'єктом майнового страхування громадян не можуть бути документи, цінні папери, грошові знаки, рукописи, колекції, унікальні й антикварні предмети, вироби з дорогоцінних металів, предмети релігійного культу тощо [5, с. 30].

Отже, предметом застави є не лише конкретні речі, а лише їх вартість. Будучи речовим засобом забезпечення та одночасного обтяження майна боржника, застава дозволяє ефективно захистити права заставодержателя переважно перед іншими кредиторами шляхом звернення стягнення на предмет застави. За положеннями Цивільного кодексу України, поступового поширення набуває застава в силу припису закону. Так, законна застава діє у разі продажу товару в кредит (ч. 6 ст. 694 ЦК) або передачі предмета у ренту (ч. 2 ст. 1019 ЦК). На сьогодні вже діють Державні реєстри обтяжень рухомого майна та іпотек, хоча, на відміну від реєстрації застави рухомих речей, яка регулюється спеціальним законом, реєстрація іпотек ще й досі, всупереч Закону України «Про іпотеку», здійснюється на підставі Тимчасового положення Кабінету Міністрів України [6, c. 340]

Страхування майна, що є предметом застави, при кредитуванні широко застосовується у світовій практиці банківської діяльності. При цьому банк є вигодонабувачем за договором страхування, тобто у разу настання страхового випадку та пошкодження чи знищення майна застави, банк отримує страхове відшкодування в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором [7, c. 6].

Таким чином, характерною рисою змісту застави у сфері страхування заставного майна фізичних осіб в Україні є обумовленість методів регулювання цих відносин декількома суміжними галузями права - не лише цивільного, але і господарського, фінансового, страхового й адміністративного. Щодо останнього, на нашу думку, саме наявність управлінських відносин між органами публічної адміністрації та страховими, посередницькими організаціями й фінансово-кредитними установами всіх форм власності з приводу організації та впорядкування діяльності щодо забезпечення механізмів відшкодування коштами страхових фондів збитків, заподіяних майну фізичних осіб у разі настання страхового випадку слугує меті створення умов для належного виконання ними майнових зобов'язань за заставою. Також слід зазначити, що у правовідносинах страхування заставного майна фізичних осіб норми адміністративного права постають засобом обслуговування й підкріплення, за допомогою імперативних методів впливу, норм інших галузей права - цивільного, фінансового, страхового, господарського тощо.

Література:

1. Про заставу: Закон України від 02.10.1992 р. за № 2654-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1992. -  № 47. - Ст. 642.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року за № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40. - Ст. 356.

3. Шкрум Т.С. Застава як речово-правовий засіб забезпечення зобов'язань за законодавством України: автореф. ... дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київ. Ун-т ім. Т.Г. Шевченка. - К., 1996. - 28 с.

4. Дмитренко Е.С. Застава як засіб забезпечення правомірної поведінки суб'єктів цивільного та фінансового права / Е.С. Дмитренко, В.Ю. Дмитренко // Адвокат. - 2005. - № 7. - С. 12 - 15.

5. Нечипорук Л.В. Закон Украины «О страховании»: Научно-практический комментарий. Издание пятое, дополненное и переработанное. - Х.: ООО «Одиссей», 2010. - 296 с.

6. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: у 2 т. Т. 1 / В.Г. Ротань, А.Г. Ярема, В.В. Кривенко, В.Я. Карабань, О.Є. Сонін. - 2-ге вид., переробл. і доповн. - Х.: Фактор, 2010. - 800 с. - ISBN 978-966-180-039-6 (Т.1).

7. Павличков І. Страхування майна юридичних та фізичних осіб / І. Павлічков // Обрії ПІБ. - 2002. - №5 (45). - С. 6 - 7.

  


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>