XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Іваненко Т. О. ФОРМУВАННЯ НАВИКІВ АКТИВНОГО САМОСТІЙНОГО І ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ СТУДЕНТІВ

Іваненко Т.О.,

викладач фортепіано Луцького педагогічного коледжу

ФОРМУВАННЯ НАВИКІВ АКТИВНОГО САМОСТІЙНОГО І ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ СТУДЕНТІВ

 НА ЗАНЯТТЯХ З МУЗИЧНОГО ІНСТРУМЕНТУ

Велике значення для розвитку майбутньої самостійності студентів має максимальна самостійність на уроці. Якщо педагог братиме основну роботу на себе, то студенти залишаться пасивними, їхня ініціатива не розвиватиметься.

У процесі роботи над музичним твором студенти-початківці стикаються з найрізноманітнішими завданнями, що потребують уваги та допомоги педагога. Успішне подолання труднощів обумовлюється наполегливою роботою над вихованням елементарної грамотності, вмінням вслухатись у власне виконання (що передбачає роботу над звуком та музичною формою), прищепленням технічних навичок та навичок роботи над окремими складнішими місцями в творах.

Вже на першій стадії музичного навчання я намагаюсь розвивати в студента дбайливе ставлення до тексту, вселяти в нього ідею, що без точного виконання вказівок композитора не можна домогтися правильного розкриття авторського задуму.

Спершу потрібно спонукати студента розбирати твір на уроці. Щоб виробити звичку грати правильною аплікату рою, слід звертати увагу майбутніх виконавців на відповідні вказівки немов на вихідні моменти, відштовхуючись від яких студенти змогли б самі відшукати природну послідовність пальців. Але перш ніж вимагати самостійно продуманої аплікатури, необхідно пояснити, що мелодія, яка рухається поступенево, потребує й послідовної зміни пальців. У мелодії, що містить терцієві, квартові або квінтові ходи, аплікатура має відповідати цим ходам. Винятки з даного загального правила педагогові слід пояснювати та обґрунтовувати в кожному окремому випадку. Педагог не повинен дозволяти грати однакові звукові послідовності різними пальцями. Якщо студент неуважний і нехтує аплікатурою, доцільно для зосередження уваги попросити його продумати і самому підписати пальці там, де їх не вказано. Потім, працюючи над гамами, арпеджіо, акордами та іншими видами техніки, студентові доведеться вивчити певні аплікатурні формули, які допомагатимуть йому під час розбору творів.

Якщо перші твори студент переглядав на уроці під керівництвом педагога, то згодом йому можна доручити самостійний розбір. Це не лише сприяє розвитку ініціативи вихованця, але й допомагає з'ясувати, що з пройденого зосталось незрозумілим і на що слід звернути увагу. Перш ніж виправити помилки, потрібно запропонувати студентові знову прочитати нотний текст спочатку без інструмента, потім програти з нот і прислухатись до того, чи правильно він усе виконує. Якщо студент не зможе виявити власної помилки, йому потрібно допомогти, але краще, коли замість безпосереднього показу неточностей педагог заграє цей уривок. Працюючи у такий спосіб вдається не лише зосередити увагу студента, але й розвивати здатність вслухатись у те, що виконується. Постійно ускладнюючи завдання, студент досягає довершеності виконання.

Для закріплення навичок, набутих у процесі роботи над даним твором, корисно дати студентові нове завдання такої самої складності. Отже, урок за уроком, привчаючись до свідомої роботи над подоланням труднощів, студент-початківець накопичує досвід, що дає йому можливість розібрати та вивчити твір, доступний для його розуміння та рівня майстерності.

Наступний важливий момент - робота над звуком та музичною фразою. Це завдання постає перед студентом вже з перших днів навчання. Нерідко, намагаючись виконати вимоги педагога, студент мимоволі напружує руки, а скутість рухів спричиняє неприємне, різке звучання. У таких випадках педагог повинен домогтись від нього м'яких, вільних рухів. Здібні студенти, які відчувають та чують різницю між звуками, узятими вільною або, навпаки, затиснутою рукою, під керівництвом педагога швидко досягають свободи рухів. Однак, на жаль, не всім студентам це вдається. В таких випадках корисно на перших уроках вдатися до вправ. Потрібно запропонувати студентові встати і, ледь-ледь нахиляючи тулуб, вільно опустити руки, дещо похитуючи ними у повітрі. При цьому рухи повинні бути вільними в плечовому, ліктьовому суглобах та у зап'ястку.

Щоб привчити студента-початківця слухати себе, необхідно частіше контролювати його увагу. Для цього добре застосувати прийом повторень, змусити його заграти декілька разів ту саму побудову, щоб помітити, коли вона краще звучить. Спершу це робити складно через відсутність навички слухати себе.

Від уміння слухати окремі звуки та мелодії, що виконуються поп legato, необхідно переходити до вслухання в найпростіші мелодії, зіграні вже legato. Педагог повинен пояснити та показати на інструменті характерне для фортепіано затухання узятого звука. При цьому слід наголосити на обов'язковості вслухання у перехід довгого звука, котрий затухає, в наступний, який потрібно брати більш обережно. Прагнення педагога навчити студента самостійно знаходити правильні відповіді на поставлені запитання призводить до того, що на даному етапі розвитку надто часто доводиться грати ту саму фразу декілька разів, доки студент не зверне увагу на те, що вимагає педагог, і не зможе розповісти про це.

Лише вміло організована і старанно перевірена самостійна робота студента може дати бажані результати.

Література:

1. Цыпин Г.М. Обучение игре на фортепиано. - М.: Просвещение. -1984.- С. 167-174

2. Начальное обучение игре на фортепиано//Очерки по методике обучения игре под ред. А.А.Николаева . - М.Л. 1995. - Вип.1

3. Любомудрова Н.А. Методика навчання гри на фортепіано. - М. Музика.- 1982

4. Збірник статей під редакцією В. Натансона. - М. 1971. - Вип. 3. -С.39-43.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>