XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Іващенко Н. Ю. ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

Іващенко Наталія Юріївна

Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного

управління  при Президентові України, студентка 5-го курсу

ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

На сучасному етапі розвитку Україна потребує зміцнення інституту  державного управління та місцевого самоврядування. Питання необхідності удосконалення загальної адміністративної культури та підвищення ролі державного службовця слід розглядати через призму формування ефективної кадрової політики держави.

Фахівці та науковці неодноразово наголошували, що суспільство й держава потребують підготовки нової генерації і підвищення кваліфікації вже працюючих керівників і фахівців органів державної влади та місцевого самоврядування, формування реального та перспективного резерву їх кадрів, щоб своєчасно були підготовлені фахівці для заміщення нових посад, щоб покращувалось ефективність управлінського процесу [4, с. 356].  

В. Олуйко виділяє три основних завдання державної кадрової політики в регіоні:

а) реалізація в регіональних органах влади державної політики і законодавства України про державну службу;

б) ефективна та гнучка структуризація та оптимізація діяльності місцевих органів управління, розмежування повноважень і усунення дублювання функцій і обов'язків державних службовців і службовців органів місцевого самоврядування, демократизація їх службових відносин з населенням на основі верховенства права і законності, пріоритету прав людини і громадянина, жотримання прав підприємств, установ і організацій, перехід від адміністративно0розпорядчих взаємовідносин з суб'єктами господарювання до координаційно-регуляторних, використання переважно економічних методів управління та соціальних орієнтирів;

в) підбір, підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів, формування їх національного світогляду, політичної, управлінської, правової, морально-етичної культури, економічних знань, планування кар'єри, інформаційно-технічного забезпечення здійснення контролю за їх діяльністю [5]. Вирішення цих завдань має в певній мірі забезпечувати здобуття та поглинання управлінських та інших знань.

Рівень професіоналізму та компетентності - одна зі складових ефективної діяльності державного апарату. Вітчизняні науковці визначають професіоналізм як сукупність спеціальних знань, умінь та навичок, кращих особистих рис,включаючи моральні, а також використання їх у професійній діяльності.

Сучасний державний службовець має бути здатним проявляти самостійність, творчість і підприємливість на основі та у межах закону, бути готовим на особистий ризик заради державної справи, дотримання та захисту прав і свобод людини й громадянина, повинен бути не просто кваліфікованим спеціалістом, а людиною із широким світоглядом, діловими й високими моральними якостями, бути готовим та здатним до гнучкого реагування на фактори мінливого соціального, економічного та політичного середовища.

Саме система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців має допомогти кожному службовцеві збагатити його знання, вдосконалити навички та вміння, тобто реалізувати власний кар'єрний потенціал, свої інтереси, що сприятиме розвитку особистості. Впровадження такої системи   потребує державного фінансування та відповідного наукового супроводження, має носити системний та комплексний характер.

На сьогодні вимоги до рівня професійної підготовки державних службовців досить високі. Закон України «Про державну службу» фіксує необхідність наявності професійної підготовки для державних службовців, не конкретизуючи необхідний рівень кваліфікації державних службовців. Сучасні професійні обов'язки вимагають від державних службовців високої компетентності, ділової ініціативи, нового мислення, оволодіння прогресивними методами управління. Тому система підготовки та підвищення кваліфікації кадрів має забезпечити випереджальне безперервне зростання управлінських кадрів протягом усієї їх трудової діяльності, враховуючи динамізм соціальних змін [1].

 На законодавчому рівні належить запровадити та забезпечити неперервність та обов'язковість навчання всіх службовців. Єдина система навчання державних службовців за умови її випереджаючого характеру дасть змогу спрямувати його на розробку та впровадження інноваційних рішень та досліджень у справі реалізації повноважень державної служби.

Результати навчання і підвищення кваліфікації повинні бути  обов'язковою умовою для просування по службі та присвоєння чергового рангу, кваліфікаційного разряду, чину, звання, підвищення заробітної плати та надання пільг у межах чинного законодавства, як це практикується у розвинутих державах (Франції, Німечини, Канаді тощо) [3]. 

Проблема нестачі спеціально підготовлених керівників може бути частково вирішення за допомогою підготовки у магістратурі, аспірантурі та докторантурі, а це вимагає розробки системи спеціальної підготовки та мережі закладів, що могли б надати такі освітні послуги, створення інформаційно-кваліфікаційних центрів та їх науково-методиче забезпечення.

Підвищення ролі державних службовців передбачає мобілізацію  усього кадрового потенціала, перебудови його мислення, стилю та методів роботи, запровадження в практику управлінської діяльності нові принципи та підходи, нову організаційну культуру, нові технології.

Слід виділити також не менш вагомі завдання, на вирішення яких повинна бути спрямована державна кадрова політика [2]:

-  удосконалення кадрових технологій - добору і відбору, оцінювання, атестування, ротації, професійного навчання, роботи з кадровим резервом, мотивації, формування кар'єрного середовища державної служби;

- створення механізму адаптації зарубіжного досвіду професіоналізації державної служби, який полягає у заснуванні системи заслуг, пільг і мотивації;

- удосконалення системи безперервного навчання;

- створення незалежних центрів оцінювання державних службовців.

Література:

•1.   Закон України «Про державну службу» // Відомості Верховної Ради, 1993, № 52, ст. 490.Випуск 2.

•2.   Артеменко Н. Мотивація як чинник підвищення професійної компетентності та кар'єрного зростання державних службовців // Зб. наук. пр. ОРІДУ НАДУ при Президентові України - 2008.

•3.   Доповідь про статус державних службовців у Європі- Європейський Комітет у справах юридичного співробітництва (СДСІ), Париж, Офіс Ради Європи, 23-25 вересня 1998 р. - 92 с.

•4.  Оболенський О. Ю. Основи державної служби. К.: КНЕУ, 2006 р.- 472с.

•5.  Олуйко В. М. Кадри в регіоні України: становлення та розвиток : [монографія] / В. М. Олуйко. - К. : Наук. світ, 2001. - 237 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>