XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Іваскевич Т.М. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ ОБРАЗУ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ В УКРАЇНІ

Іваскевич Тетяна Миколаївна

Національний університет «Острозька академія»

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ ОБРАЗУ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ В УКРАЇНІ

Стійкий сформований образ державного службовця є показником рівня довіри населення і критерієм оцінки суспільства ефективності управлінської діяльності. Він фіксує ступінь відповідності дій державних органів вимогам і очікуванням конкретних соціальних груп і суспільства в цілому [2].

В останні десять-дванадцять років сприйняття державного службовця в громадській думці постійно змінювався. Проте, після проголошення незалежності в Україні, було докладено чимало зусиль для формування системи державної служби, підняття її авторитету. Але проблеми репутації державного службовця, іміджу державної служби ще залишаються.

Державна служба у буденній свідомості населення ототожнюється з владою. Вважається, що від того, наскільки сумлінно і кваліфіковано працюють державні службовці, залежить добробут, рівень життя пересічних громадян, порядок і безпека у суспільстві. Тому поведінка цієї категорії осіб завжди знаходиться у полі зору громадської уваги. І коли справи у суспільстві йдуть погано, то насамперед у цьому звинувачують державних службовців. Зрозуміло, людям хочеться знайти пояснення, чому вони так погано живуть, чому їх усюди спіткають негаразди. Як це завжди буває у сфері психології мас, пропонується вкрай спрощена відповідь. Досить розповсюдженим є пояснення, що суспільство переживає труднощі внаслідок некомпетентності державних службовців, їхнього шахрайства, хабарництва. Проте одночасно у громадській думці державним службовцям віддається належна роль у державному будівництві [1, с. 220].

Великої шкоди іміджу державних службовців спричиняють гучні скандали з вищими посадовими особами держави. За останні роки розголосу набули справи, пов'язані зі злочинністю посадовців високих рангів, які ще й обросли чутками. А в уявленні пересічного громадянина, який не досить добре орієнтується у складнощах політичного і економічного життя, формується негативний образ всієї влади, свідченням чого є громадська думка про те, що чим вищому рівню влади належить посадова особа, тим частіше вона порушує закон.

Традиційно у нашій країні ставлення населення до міліції, судів, прокуратури є недовірливим та насторожливим. У простих людей накопичувався досвід, що від представників цих органів нічого доброго не слід очікувати. Вони сприймалися і сприймаються населенням не як охоронні, а як каральні органи. І суспільству потрібно прожити тривалий проміжок часу і набути нового переконливого досвіду, що буде побудований на інших моделях взаємовідносин населення і правоохоронних органів, щоб зламати ці негативні стереотипи їхнього сприйняття та підняти рівень довіри до них.

Проте критичне ставлення населення є характерним не тільки щодо представників центральних структур влади і правоохоронних органів. Люди чутливо сприймають порушення своїх прав з боку тих органів влади, з якими вони контактують безпосередньо. Найбільше і найчастіше спілкуватися пересічним громадянам доводиться з керівниками установ, де вони працюють, з представниками місцевої держадміністрації, місцевої ради.

Невдоволеність населення бюрократизмом, неуважністю посадових осіб, що працюють в органах державної влади, стала причиною того, що Президент України вимушений був прийняти 19 березня 1997 року Указ № 241/97 «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення». У ньому відзначається, що «останнім часом зросла кількість звернень громадян до Президента України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, передусім, скарг на відсутність належного реагування на них з боку посадових осіб, значна частина цих звернень своєчасно не розглядається або взагалі залишається без розгляду, окремі посадові особи формально і бездушно ставляться до вирішення життєво важливих питань громадян, зокрема і найменш соціально захищених, що викликає справедливе обурення, недовіру до органів влади, компрометує ці органи» [1, с. 256].

Отже, термін «державний службовець» в українському суспільстві вже давно став негативно забарвленим. Сьогодні суспільство звинувачує державного службовця в безвідповідальності, бездіяльності, небажанні та інколи нездатності вирішувати їхні проблеми. Владу в руках державних службовців, називає інструментом вирішення особистих проблем. Серед переліку подібних звинувачень є також такі явища, як корупція та хабарництво.

Очевидно, що такий стан справ є дуже тривожним і потребує спеціальних заходів як для поліпшення характеру взаємовідносин між органами влади і громадянами, так і для формування позитивного іміджу державних органів і державних службовців у суспільній свідомості.

Література:

•1.     Атаманчук, Т. В. Теория государственного управления [Текст] : курс лекцій / Т. В. Атаманчук. - М. : Омега-Л, 2006. - 345 с.

•2.     Процесс формирования позитивного имиджа в органах управления [Електронний ресурс]. - М. , 2008. - Режим доступу : http://www.url/ : http://oad.rags.ru/vestnikrags/issues/issue0109/010904.htm. - Назва з екрану.

 

e-mail: ivaskevich-tanya@ukr.net


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>