XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Івасюк О.З. ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ, ЇЇ ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Івасюк О. З.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

  ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ, ЇЇ ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Із зміною економічної основи в Україні, утворенням нової суверенної держави, наданням широких повноважень органам місцевого самоврядування змінюється фінансова система, а разом з нею великі зміни йдуть у фінансово-правовому регулюванні грошових відносин, що виникають у процесі фінансової діяльності. У фінансовій діяльності беруть участь усі без винятку органи держави, органи місцевого самоврядування, юридичні особи усіх форм власності і організаційно-правових видів діяльності, громадяни, які зобов'язані сплачувати податки і збори. Фінансове законодавство розгалужене, мобільне, слідкувати за його змінами важко, а знати його необхідно, оскільки різновидів відносин, що мають грошовий характер, багато, але виникають вони не з фінансової діяльності і регулюються нормами цивільного, адміністративного та господарського права.

Для правильного вибору актів, норми яких регулюють грошові відносини, що виникають з фінансової діяльності, необхідно знати специфіку цих відносин і норм, що їх регулюють. Фінансове право входить в так звану „родину" публічних галузей права, але в зв'язку з особливим значенням фінансових відносин для функціонування держави, метод фінансово-правового регулювання має специфіку, властиву тільки йому.[5, С.9-10]

Держава, її органи, органи місцевого самоврядування - постійно діючий механізм, в якому використовується товарне виробництво як результат суспільного поділу праці. Із появою держави виникли фінанси. Існують вони тому, що без них держава й органи місцевого самоврядування не зможуть виконувати свої функції.[5, С.11-12] Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження роботи. Об'єктом дослідження є законодавство України та суспільні відносини у сфері фінансів. Предмет дослідження - держава як суб'єкт фінансового права та фінансових правовідносин.

Даній проблематиці приділяється значна увага в дослідженнях науковців, серед яких слід виділити праці Алексєєва С.С., Архипова С. І., Воронова Л. К., Комарова С. А., Нечай А. А., Скакун  О. Ф.,  тощо.

У своїй фінансовій діяльності Україна дотримується наступних принципів: публічний характер, розподіл функцій між представницькими та виконавчими органами влади, пріоритет представницьких органів влади перед виконавчими, пріоритетність публічних видатків щодо прибутків казни, фінансування безпеки держави, єдність фінансової діяльності та грошової системи держави, міжгалузевий характер, самостійність, соціальна спрямованість, плановість та гласність.[4]                                                                                                              Держава здійснює свою фінансову діяльність за допомогою обов`язкових (податки, збори, штрафи, плата за використання природних ресурсів, страхування, платежі в централізовані спеціальні фонди та ін.) та добровільних (лотереї, позики, добровільні внески, акції та ін.) методів формування фондів грошових ресурсів, а також за допомогою методів розподілу  цих фондів, до яких належать фінансування, кредитування, виплати пенсій, страхових відшкодувань і допомоги.

Фінансова діяльність держави регламентована системою фінансово-правових актів, серед яких виділяють акти органів законодавчої влади (закони) та акти органів виконавчої влади  (підзаконні акти). Існують різні форми фінансово-правових актів: Конституція України, закони України, укази Президента України, декрети Кабінету Міністрів України, накази, інструкції чи положення Міністерства фінансів України або Державної податкової адміністрації, методичні вказівки, листи, телеграми Національного банку України та ін.                   Конституція України приділяє велику увагу фінансовій діяльності держави. Так, п.4 ст.85 Конституції передбачає, що "до повноважень Верховної Ради України належить...затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання..." [1]. Виходячи з необхідності забезпечення економічної безпеки держави, ст.92 Конституції закріплює, що "виключно законами України встановлюються...Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи...''[1]

         Ст. 95 Конституції наголошує, що "бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами."[1] Ст. 96 Конституції закріплює за Верховною Радою України затвердження бюджета на певний термін.  Участь Кабінету Міністрів України, Рахункової палати, Національного банку України у здійсненні фінансової діяльності передбачено статтями 97, 98 та 100 Конституції. Ст. 116 встановлює, що "Кабінет Міністрів України ... забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики..."[1]

          Ст. 138 Конституції України відносить до відання Автономної Республіки Крим розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим. Ст. 143 передбачає, зокрема, що "територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування ... затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних  одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону..." [1]       

          Крім Конституції України правовим аспектам фінансової діяльності держави приділяється увага в інших законодавчих  актах, зокрема в Законі України "Про банки і банківську діяльність". Розділ  ІІ цього Закону присвячено діяльності такого важливого суб'єкта фінансової діяльності держави як Національний банк України. У відповідності до ст.8 Закону "Національний банк є центральним банком України, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Йому належить монопольне право на випуск грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків за рішенням Верховної Ради України." [2]      

Ще одним законодавчим актом, що регулює фінансову діяльність держави, а саме таку її форму як випуск цінних паперів, є Закон України "Про цінні папери і фондову біржу". Даний закон передбачає можливість випуску облігацій внутрішніх республіканських і місцевих позик. "Рішення про випуск облігацій внутрішніх республіканських і місцевих позик приймається відповідно Кабінетом Міністрів України і місцевими радами народних депутатів. Кошти, одержані від реалізації внутрішніх республіканських або місцевих позик, спрямовуються відповідно в республіканський і місцеві бюджети, в позабюджетні фонди місцевих рад народних депутатів."[3]

Література:

1. Конституція України Верховна Рада України від 28.06.1996 р. №254/96 - ВР

2. Закон України вiд 07.12.2000  № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" // ВВРУ. - 2001. - № 5. - Ст. 30

3. Закон України  від 23.02.2006, "Про цінні папери і фондову біржу"// ВВР. - 2006. - № 31. -  ст.268

4.Алексеев С.С.,  Архипов С.И.,  Корельский В.М. [Електронний ресурс]: Теория государства и права// Учебник для юридических вузов и факультетов. - 1998  - Режим доступу: http://www.vuzlib.net/beta3/html/1/14809/ 

5. Воронова Л. К. Фінансове право України: Підручник. - К.: Прецедент; Моя книга, 2006. - 448 с.

e-mail: Pisces.Ksyxa@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>