к. б. н. Голуб Н. П., к. б. н. Голуб В. М. ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ҐРУНТОПОКРИВНИХ РОСЛИН В ОЗЕЛЕНЕННІ м. УМАНІ
к. б. н. Голуб Н. П.,
к. б. н. Голуб В. М.
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ҐРУНТОПОКРИВНИХ РОСЛИН В ОЗЕЛЕНЕННІ м. УМАНІ
У садово-парковому будівництві значний інтерес викликають ґрунтопокривні рослини. Вони є основним зеленим фоном парків, садів і скверів у тих випадках, коли злакові рослини не дають відповідного ефекту. В подібних умовах для створення зеленого фону використовують багаторічники, які придатні для вирощування як ґрунтопокривні. Це багаторічні, низькі компактні рослини, які при розростанні утворюють суцільний надґрунтовий покрив. У період квітування він набуває різноманітних яскравих кольорів. При озелененні населених місць із цих рослин формують композиції у вигляді малюнків, портретів, написів, календарів. Такі композиції відзначаються високою декоративністю на фоні газонів і партерних квітників.
Аналіз асортименту квітників міста Умані свідчить про недостатнє використання ґрунтопокривних рослин в озелененні. Це зумовлено недостатнім опрацюванням питань їх екології, особливостей розмноження, тривалості квітування та стійкості до несприятливих чинників урбанізованого середовища. Тому дослідження цих питань є досить актуальним.
Поняття про ґрунтопокривні рослини зустрічається в епоху Середньовіччя. І. Є. Забєлін [3] відмічає, що рослини в той час використовували з естетичною та лікарською метою. Газони були фоном для інших елементів саду або засобом „відкриття" простору. Російський садівник Р. І. Шредер у роботі „Образование дерна в садах и парках" [5] разом із асортиментом газонних трав вперше згадує про створення гарноквітучих газонів із посадкою на них у вигляді природно розділених плям цибулинних і бульбо-цибулинних рослин, які квітують ранньою весною. Автор наводить широкий асортимент різних видів рослин, які придатні для створення газонів польового типу: конюшина повзуча (Trifolium repens L.), перстач гусячий (Potentilla anserina L.), деревій звичайний (Achillea submillefolium L.). Пізніше про газони із низькорослих багаторічників згадує Л. І. Рубцов [4], підкреслюючи перевагу клумб із багаторічників перед звичайним газоном. Килим із багаторічників вносить необхідне різноманіття для прикрас садів та парків. Автор рекомендує використовувати роговик Біберштейна (Cerastium biebersteinii DC), чебрець повзучий, (Thymys serpyllum L.), флокс (Plox subulata L. ), вероніку повзучу (Veronica repens Glarion) та ін.
При дослідженні ґрунтопокривних рослин особлива увага приділялася підбору асортименту рослин та вивченню їх еколого-біологічних властивостей. Наводяться дані про дослідження фітонцидних властивостей ґрунтопокривних рослин - деревію звичайного (Achillea millefolium), флоксу шиловидного (Plox subulаta). Вивчаються декоративні ознаки ґрунтопокривних рослин та формування з них квітників різних типів [2].
В Україні монографія „Биология некоторых видов почвопокровных растений" [1] стала основою для широкого вивчення та використання ґрунтопокривних рослин у зеленому будівництві.
На основі власних спостережень встановлено, що в умовах міста Умані для озеленення квітників різних типів можна успішно використовувати 71 вид рослин, які відносяться до 46 родів, 25 родин і 20 порядків. Вони відносяться до класів дводольні (Magnoliopsida) та однодольні (Liliopsida) відділу покритонасінні (Magnoliophyta).
Більшим видовим багатством характеризується клас дводольних рослин (67 видів, 94,4%). Однодольні нараховують тільки 4 види або 5,6 %.
Спектр дев'яти провідних родин утворюють товстолисті (Crassulaceae), ломикаменеві (Saxifragaceae), амарантові (Amaranthaceae), гвоздичні (Caryophyllaceae), губоцвіті (Lamiaceae), жовтецеві (Ranunculaceae), айстрові (Asteraceae), шорстколисті (Boraginaceae), капустяні (Brassicaceae), які об'єднують 66,2 % видів і більше половини (60,9 %) родів.
По три види включають родини лілійні (Liliaceae), аралієві (Araliaceae) і барвінкові (Apocinaceae). По два види включають родини ранникові (Scrophulariaceae), чистові (Cistaceae). Решта родин включають по одному виду, що складає 15,5 % від загальної кількості видів.
При створенні насаджень із ґрунтопокривних рослин із декоративними ознаками необхідно врахувати їх морфологічні, біологічні та екологічні особливості.
При формуванні зелених насаджень з ґрунтопокривних рослин доцільно використовувати ахірантес Бімюллера (Achiranthes bimulleri Hort.), а. Вершаффельта (A. verschaffeltii Hook), клейнію звичайну (Kleinia vulgaris L.), колеус гібридний (Coleus hybrida Hort.), альтернатеру красиву (Alternathera amoena Voss), мезембріантемум cерцевидний (Mesembryanthemum cordifolium L.), ірезіне Ліндена (Iresine lindenii van Houtte), фуксію золотисту (Fuchia aurea Hort), ехеверію сизу (Echeveria secunda glauca Hort.), е. агавовидну (E. agavoides Lem.), е. металеву (E. metallica Hort.), бадан товстолистий (Bergenia crassifolia L.), іберійку скельну (Iberis saxatilis L.), і. вічнозелену (I. sempervirens L.) та ін.
Література:
1. Биология некоторых видов почвопокровных растений / Сидорук Т. Н., Сидорук Б. С.; Академия наук Украины, ЦБС. - К.: Наук. думка. - 1992. - 104 с. - Библиогр.: с. 99 - 101.
2. Головач А. Г. Газоны, их устройство и содержание. - М.; Л.: Изд-во АН СССР. - 1955. - 335 с.
3. Забелин И. Е. Московские сады в ХVІІ столетии // Журн. сад-ва Рос. о-ва любителей садов. - 1856. - № 1. - С. 135; №2. - С. 147.
4. Рубцов Л. И. Почвопокровные, заменяющие злаковый газон, растения // Зеленое стр-во. - 1939. - №1. С. 9 - 11; №2. - С. 7 - 12.
5. Шредер Р. И. Образование дерна в садах и парках // Вестн. садоводства, плодоводства и огородничества. - 1883. - №4. - С. 118 - 120; №5. - С. 135 - 141.
