ХІV Міжнародна наукова інтернет-конференція СУЧАСНИЙ СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР 2017

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Подпишитесь на рассылки о научных публикациях





к. е. н., Ковтун Е. О., Мязіна А. Ю. СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ЗНИЖЕННЯ

к. е. н., доцент, Ковтун Едуард Олександрович, Мязіна Аліна Юріївна

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТА ШЛЯХИ  ЇЇ ЗНИЖЕННЯ

   У статті розглянуто поняття витрати виробництва, собівартість продукції,калькуляція собівартості та шляхи та необхідність її зниження.

Ключові  слова: собівартість, витрати виробництва, калькулювання, 

зниження собівартості.

 В ринковому середовищі не тільки значно підвищується роль витрат та собівартості в забезпеченні ефективної роботи підприємств будь-якої форми власності, але й збільшується можливість менеджерів в управлінні ними, включаючи вирішення таких  питань, як визначення прибутків та прибутковості діяльності господарюючих суб'єктів, цін на продукцію і послуги, завоювання ринків її збуту тощо.

Актуальність питань вивчення шляхів зниження собівартості полягає в тому, що у системі показників, що характеризують ефективність виробництва, одне із провідних місць належить собівартості продукції. У ній відбиваються всі сторони виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства: рівень використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, якість роботи окремих працівників і керівництва в цілому.

Собівартість продукції являє собою вартісну оцінку використаних у процесі виробництва природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво.

Головними задачами розвитку економіки на сучасному етапі є всемірне підвищення ефективності виробництва, а також заняття стійких позицій підприємств на внутрішньому і міжнародному ринках. Собівартість продукції відображає всі сторони господарської діяльності підприємств, їх досягнення і недоліки. Систематичне зниження собівартості промислової продукції  - одна з основних умов підвищення ефективності промислового виробництва. Вона робить безпосередній вплив на величину прибутку, рівень рентабельності, а також на бюджет підприємства.[3]

Дану тему вивчали такі науковці як: Бойчик І., Грещак М., Іваненко В.,  Коваль В., Покропивний, Ткаченко М., Шегда А.В., Опря А., Пантелійчук, Плотнікова Т. та інші.

Мета статті  полягає у вивченні поняття «собівартості»  її суттєвих характеристик і конкретних форм.

Собівартість як економічна категорія властива товарно-грошовим відносинам і виникла тоді, коли всі витрати виробництва стали набирати вартісної форми, тобто коли виникла необхідність підрахувати витрати на виробництво товару і прибуток або збиток від його реалізації.

Категорія "собівартість" є складовою категоріального апарату товарного виробництва. Як засвідчує фактор часу, вона властива природі розвинутого товарного виробництва, коли важливо не лише визначити величину прибутку  (чи збитку) від виробництва і реалізації продукції, але й підрахувати економічну ефективність випуску виробів, вибрати найбільш вигідний варіант їх конструкції та технології виготовлення.[2]

   Собівартість тривалий час розглядали як поняття, яке практично використовують здебільшого в плануванні, обліку та аналізі. Такий факт знайшов  своє відображення у визначенні собівартості як витрат підприємств, з чим пов'язано розуміння сутності і характерних ознак собівартості, її місця і ролі в системі економічних показників.

    В системі техніко-економічних розрахунків собівартість продукції визначається шляхом її калькулювання - обчислення собівартості окремих виробів. Калькулювання потрібне для обчислення рентабельності виробництва, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів, обґрунтування цін на вироби, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах та обґрунтування інших господарських рішень. При калькулюванні собівартості продукції  складають  наступні види калькуляцій: планова, звітна, нормативна.[1]

Розрахунок планової, звітної, нормативної калькуляцій повинно здійснюватись з використанням єдиних статей калькулювання, встановлених для даного виду продукції (послуг, робіт).

Планова собівартість розраховується для окремих виробів, валової і товарної продукції, що використовується для визначення потреби в плануванні прибутку, формуванні цін, оборотних коштах, визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому.

Нормативна калькуляція являє собою розрахунок собівартості на основі норм витрат, встановлених за певний період, що є базою нормативного обліку витрат на виробництво.

Звітна калькуляція розраховується для фактичної собівартості продукції. Її складають після виконання замовлення на всі виготовленні види продукції або по закінченню звітного періоду.

Як правило, на підприємствах обчислюють планові та фактичні калькуляції. Планові складаються за плановими нормами витрат, фактичні калькуляції обчислюються за їхнім фактичним рівнем. Таким чином калькулювання собівартості є одним з основних елементів системи управління не тільки собівартістю продукції але й виробництвом в цілому.

  Окрім основного завдання калькулювання, що полягає у визначенні витрат на одиницю продукції у процесі калькулювання розв'язується ще й такі завдання управлінського обліку як прогнозування і управління виробництвом та витратами визначення адекватної справедливої та конкурентоздатної продажної ціни. Калькулювання є джерелом інформації для вибору виробничої стратегії та ціноутворення. Неможливо правильно встановити ціну не знаючи кількість та склад витрат на виробництво одиниці продукції чи послуг.

Значний вплив на рівень витрат мають техніко-економічні фактори виробництва. Найважливішою умовою зниження собівартості є безперервний технічний прогрес. Введення нової техніки, комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів, удосконалення технологій дозволяє значним чином знизити собівартість продукції. Важливе значення в боротьбі за зниження собівартості продукції має збереження суворого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства. Поступове впровадження на підприємствах режиму економії проявляється перш за все в зменшенні затрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, зменшенні витрат по обслуговуванню виробництва і управління, в ліквідації втрат від браку та інших невиробничих витрат. Шляхів зниження собівартості продукції є чимало - використання менш дорогих матеріалів, вдосконалення процесу виробництва, автоматизації робочих місць та скорочення кількості працюючих, кооперація з іншими підприємствами, які можуть виготовляти ті чи інші складові за меншими цінами. Однак існує чимало проблем пов'язаних з цим. Так, зменшення витрат на придбання якісних матеріалів та заміна більш дешевими може призвести до зниження якості кінцевого продукту, а це може негативно відбитися на реалізації продукції. Зменшення кількості працівників і автоматизація виробництва вимагає на перших етапах чималі капіталовкладення .

  Найбільш ефективним шляхом зниження собівартості продукції є впровадження економних технологій виробництва, переймання світового досвіду по зменшенню собівартості.[3]

Висновки: Визначення собівартості продукції одне з головних завдань підприємства, для його подальшого розвитку і отримання прибутку в цілому.

Ефективне управління собівартістю повинно бути орієнтоване на пошук для шляхів її зниження.

Література:

•1     Калькулювання собівартості.- Х.: Фактор, 2009.- 72с.Визначення собівартості і ціноутворення -Дніпропетровськ:2009;

•2     Голиков А.П., Казакова Н.А., Шуба О.А. Економіка України: фактори виробництва, галузева структура, розміщення, тенденції розвитку.- Харків: 2010;

•3     Класифікація витрат за статтями калькуляції: непрямі та інші // Бухгалтерия. - 2010. - С. 45 - 55;

•4     Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2002. - 656 с

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>