XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к. е. н., Ковтун Е. О., Рибак І. О. РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ

к. е. н., доц. Ковтун Едуард Олександрович, студентка Рибак Ірина Олександрівна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ

Оскільки прибуток показує абсолютний ефект діяльності без урахування використаних при цьому ресурсів, він доповнюється показником рентабельності. Маса прибутку може зростати при недостатньому використанні ресурсів підприємства, порушенні вимог режиму економії.

Метою статті є дослідження рентабельності підприємств. Основною задачею є дослідження сутності рентабельності, виявлення факторів, що впливають на цей показник та доцільність її визначення на сьогодні.

Методологічною основою проведеного дослідження є роботи таких провідних вітчизняних вчених - економістів як Короткевич О.В., Тітов М.В., Шарова А., Мазаракі А.А. та інших.

Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат. Рентабельність має ряд модифікацій. Передусім слід виділити рентабельність застосованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції (витрат на виробництво)[1].

Оскільки це відносний показник, він визначається у відсотках. Рівень рентабельності може бути визначений як відсоткове відношення суми одержаного прибутку до будь-якого показника: обсягу товарообороту, величини витрат обігу, середнього розміру основних фондів і оборотних коштів, суми фонду оплати праці тощо. За даними фінансової звітності підприємств за 2010 рік рівень рентабельності їх операційної діяльності (відношення фінансового результату від операційної діяльності до витрат операційної діяльності) склав 3,0%, що відповідає показнику рентабельності за відповідний період минулого року.

Серед видів економічної діяльності найвищий рівень рентабельності мають підприємства, що займаються фінансовою діяльністю (73,0%), а також підприємства торгівлі, з ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (19,6%), в тому числі підприємства торгівлі автомобілями та мотоциклами, їх технічне обслуговування та ремонт (26,8 відсотку).
Рентабельність промислових підприємств області є нижчою проти середньо обласного показника на 0,8 в. п і становить 2,2%. Слід відмітити, що проти відповідного періоду минулого року рентабельність промислових підприємств знизилась на 0,5 в. п. Найбільш рентабельними є підприємства хімічного виробництва (7,7%), з виробництва готових металевих виробів (7,7%), а також підприємства добувної промисловості (5,0 відсотку). [3]

Значно нижчою є рівень рентабельності будівельних підприємств (1,8%), підприємств готельного та ресторанного бізнесу (1,5%), суб'єктів господарювання, які займаються діяльністю транспорту та зв'язку (1,3 %).

Підприємства, що пов'язані з таким видом діяльності, як операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям за 2010 рік отримали збиток від операційної діяльності і як наслідок - рівень рентабельності їх операційної діяльності є негативним мінус 8,8 відсотку. [2]

     Прибуток, як кінцевий результат господарської діяльності підприємства, залежить від співвідношення між розміром доходів торгового підприємства і витратами на здійснення торгово-фінансової діяльності.

     Розмір одержаного прибутку залежить від ціни реалізації і закупівлі товарів, кількості проданих товарів, різниці між доходами, витратами обігу і витратами від іншої діяльності. Визначення дії цих факторів та їх прогнозування дозволяє забезпечити отримання потрібного прибутку.

      Стратегія управління прибутком може бути представлена такими етапами:

•1.     Правильне визначення суми прибутку підприємства, величина якої залежить від стадії життєвого циклу підприємства, стратегічних завдань, які постають перед підприємством в майбутньому періоді, тактики їх вирішення. Величина цільової суми прибутку може знаходитись в інтервалі від точки беззбитковості до точки рівноваги, яка відповідає за одержання максимального прибутку. Кожна одиниця товарообороту додає певну величину доходу і витрат торгового підприємства. Даний приріст ще називається граничні доходи і граничні витрати. Якщо граничний дохід більший за граничні витрати, то кожна одиниця товарообороту додає до доходу більшу величину, ніж до суми витрат. При такому становищі різниця між доходами і витратами зростає, що означає і зростання прибутку підприємства.

•2.     Обґрунтування стратегії визначення обсягу товарообороту, який забезпечує одержання цільової суми прибутку. Для цього, з одного боку, розраховують потрібний обсяг товарообороту, виходячи з величини цільового прибутку, а з другого - оцінюють можливий обсяг товарообороту, який відповідає попиту населення на товари і ресурсозабезпеченості обороту. Досягнення збалансованості між потрібними і можливими обсягами товарообороту забезпечується на наступних етапах розробки стратегії управління прибутком шляхом розробки асортиментної та ресурсної цінової політики підприємства.

•3.     Розробка асортиментної політики підприємства. Ця робота має бути спрямована на оптимальну товарно-групову структуру відповідно до структури попиту населення.

•4.     Обґрунтування цінової політики, обов'язково повинно бути спрямовано на визначення оптимальних цін реалізації товарів, при яких досягається оптимальний обсяг товарообороту, і як наслідок - максимальний прибуток.

•5.     Формування ресурсної політики підприємства, яка зводиться до обґрунтування стратегії управління прибутком, має передбачати залучення ресурсів, які забезпечують досягнення необхідного обсягу діяльності з найменшими затратами.

•6.     Розробка стратегії пов'язаної з вирішенням завдань управління валовим доходом.

•7.     Аналіз поточних витрат підприємства, результатом яких є визначення можливого (реального) обсягу отримання доходів та здійснення поточних витрат на плановий період, порівняння яких дозволяє оцінити можливий обсяг прибутку підприємства.

•8.     Порівняння можливого обсягу отримання прибутку з його цільовим розміром. Якщо відповідність досягнута, тобто можливий обсяг прибутку більший або дорівнює цільовому розміру прибутку, то такий аналіз оцінюється позитивно і стратегічний план приймається до виконання.

•9.     Здійснення доходів з контролю за ходом реалізації розробленого плану. Якщо відповідність не досягається, тоді потрібно повернутися до аналізу та використання можливих резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання ресурсів, зниження витрат та збільшення доходів, або ж варто відкоригувати (зменшити) цільову систему прибутку[3].

      Забезпечення рентабельності господарської діяльності підприємства здійснюється через ефективне управління прибутком, що потребує ряд вимог:

•1.     Інтеграція з загальною системою управління підприємством. Управлінські рішення передбачувано або непередбачувано впливають на прибуток, відповідно рентабельність господарської діяльності.

•2.     Формування управлінських рішень несе комплексний характер, що формують рентабельність діяльності підприємства.

•3.     Вимоги до окремих управлінських рішень по управлінню прибутком мають багатоваріантність і динамізм.

•4.     Взаємозалежність, економічна пов'язаність зростання рентабельності з перспективною стратегією використання ресурсного потенціалу, фінансового стану і впливом зовнішнього середовища господарської діяльності підприємства.

     Виходячи з даних опрацьованих мною літературних джерел можна зробити висновок, що чим швидше обертається капітал, тим більша рентабельність. Досягнення мети діяльності підприємства пов'язано з глибоким аналізом та оцінкою досягнутих результатів. Найчастіше головна мета формулюється як досягнення відповідного рівня рентабельності на вкладений капітал і відповідно отримання певної маси чистого прибутку.

     На формування абсолютної суми прибутку підприємства впливає ефективність фінансово-господарської діяльності. Прибуток, як і рентабельність - показники на макрорівні, які потребують постійного контролю за одержанням і зростанням[5].

Література:

1.  Міністерство фінансів України //www.minfin.gov.ua/

2.  Головнеуправління статистики у Вінницькій області //www.vous.vin.ua/

3. Короткевич О.В. Рентабельність господарської діяльності підприємств: структура, рівень, динаміка. // Економіка підприємства, 2010.

4.  Тітов М.В. Моделювання ефективності використання активів підприємства на основі методології розвязання зворотних задач. // Актуальні проблеми економіки №11, 2006.

5. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-ое узд. - Минск: 2008 - 499 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>