XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к. е. н., Юрін Є. Г. ТЕНДЕНЦІЇ КРЕДИТУВАННЯ ТА ТРАНСФОРМАЦІЇ КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

к. е. н., Юрін Є. Г.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини

ВНЗ ВМУРоЛ «Україна»

ТЕНДЕНЦІЇ КРЕДИТУВАННЯ ТА ТРАНСФОРМАЦІЇ КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Ключові слова: кредитна діяльність, кредитний ризик, трансформація.

Постановка проблеми. Реалізація кредитних відносин на сучасному етапі розвитку суспільства та економіки відбувається через спеціалізовані кредитні установи, які є учасниками ринку кредитних послуг і мають у розпорядженні та бажають передати в тимчасове користування іншим суб'єктам акумульовані вільні кошти. Особливе місце у кредитній сфері економіки країни посідають банківські установи.

Банківська діяльність за своєю природою нерозривно пов'язана з ризиками, тобто ризик є притаманною складовою у функціонуванні комерційних банків - універсальних кредитних установ, які створюються для залучення грошових ресурсів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення і платності. Неефективне управління банківськими ризиками, зокрема кредитними, підвищує ймовірність настання збитків та втрати вкладених ресурсів. Це зумовлює потребу вивчення кредитного ризику як невід'ємної частини банківської діяльності.

Мета статті. Метою є розкриття сутності кредитного ризику як невід'ємної частини банківської діяльності, виявлення сучасних тенденцій розвитку кредитної діяльності та трансформації кредитних ризиків в банківській системі України.

Аналіз останніх публікацій. Кредитній діяльності банківських установ, її ролі в економічному розвитку країни та дослідженню специфіки кредитних ризиків, їх трансформації в сучасних умовах присвячені праці вітчизняних науковців В.В. Вітлинського, О.В. Дзюблюка, О.А. Кириченка, Т.Т. Ковальчука, Б.Л. Луціва, А.М. Мороза, Л.О. Примостки, К.В. Уварова, Н.П. Шульги та інших.

Виклад основного матеріалу. У діяльності вітчизняних банків є ряд недоліків, які свідчать про суттєві проблеми в стратегії управління кредитним ризиком, зокрема такі як недостатній аналіз ризиків за кредитною угодою, тобто відсутність чіткої системи ідентифікації ризиків, які обтяжують операцію, що спричиняє похибки в аналізі та подальшому управлінні проблемою; поверхнєвий аналіз фінансового стану позичальника без врахування його якісних характеристик та специфіки проекту, що кредитується; брак дієвого контролю за використанням кредитів, збереженням застави та повнотою розрахунків за кредитною угодою, що не дозволяє вчасно виявити негативні зміни та тенденції в діяльності позичальника та його фінансовому стані тощо. Дані недоліки актуалізуються разом із зростанням обсягів кредитування та кредитних ризиків.

Аналіз інформаційних даних Національного банку України дозволяє розглянути викладені тенденції більш детально. Так, надані банками кредити резидентам станом на 01.01.2009 року становили 734,0 млрд.грн. проти 426,9 млрд.грн. на 01.01.2008 року. За 2008 рік темпи зростання заборгованості за наданими кредитами становили 172,0% і були дещо нижчими, ніж за 2007 рік (174,1%). У 2009 році обсяги наданих кредитів впали до 720,3 млрд.грн., практично на 1,5%. А у 2010 році - зросли на 12 млрд.грн., тобто на 1,7%.

Основною причиною низхідної динаміки залишків за кредитами у 2009 році стало зменшення ресурсної бази комерційних банків унаслідок продовження відпливу коштів з банківської системи та обмеженого доступу до зовнішнього фінансування. Починаючи з червня 2009 року, на тлі зростання рівня вільної ліквідності банків, ситуація дещо змінилася. За винятком жовтня і листопада, спостерігався щомісячний приріст кредитних коштів виключно за рахунок зростання кредитів, наданих сектору нефінансових корпорацій у національній валюті. Проте темпи їх зростання були незначними. Найвищий показник приросту (1,3%) у звітному році спостерігався у серпні, що було зумовлено знеціненням гривні до основних іноземних валют.

Як показує аналіз, динаміка обсягів кредитного портфелю української банківської системи за період з 2005 року до 2010 року має істотні зміни. Так, до кінця 2008 року спостерігалося зростання з 143,4 млдр.грн. до 734,0 млрд.грн.. У 2009 році має місце падіння обсягів кредитування до 723,3 млрд.грн.. Тож можна констатувати, що в цілому ймовірність настання небажаних ризик-подій у сфері кредитування зростає, виходячи з загальної теорії зв'язку між настанням кредитного ризику та розвитком кредитного процесу в часі.

Зростання кредитів у національній валюті спостерігалося протягом усього періоду, хоча темпи їх зростання в докризовий період були меншими, ніж темпи зростання кредитів в іноземній валюті, та в цілому у 2010 році це зростання становило 11,3% порівняно з 18,4% у 2009 році, та з 40,4% у 2008. Таке збільшення забезпечило поліпшення структури кредитів за видами валют - частка кредитів у національній валюті в загальному обсязі кредитування підвищилася до 53,8% проти 40,9% у 2008 році.

Кредитування в іноземній валюті характеризувалось низхідною динамікою. Заборгованість за кредитами в іноземній валюті зменшувалась майже щомісяця і за 2009 рік скоротилась на 15,2%, за 2010 рік - на 7,6%. На ситуацію вплинули обмежений доступ до зовнішнього фінансування, а також підвищення вимог на здійснення кредитування в іноземній валюті з метою мінімізації валютних ризиків.

В умовах дефіциту довгострокової ресурсної бази інших депозитних корпорацій (банків), складного макроекономічного середовища, коливань валютного курсу гривні та невпевненості у напрямі розвитку економічної ситуації, кредити надавалися в основному на короткостроковий термін. У 2009 році їх питома вага у загальному обсязі кредитів склали 31,9%, у 2010 році - 32,4%.

У структурі кредитів за секторами економіки, як і раніше, найбільшими залишалися частки залишків за кредитами, наданими сектору нефінансових корпорацій - 67,9% у 2010 році порівняно з 60,4% у 2008 році та сектору домашніх господарств - 29,1% у 2010 році порівняно з 38,2% у 2008 році. У незначних обсягах кредити надавались іншим фінансовим корпораціям та органам загального державного управління, порівняно з 2008 роком їх частки дещо підвищились і становили 3,0% і 1,4% відповідно. У розрізі регіонів за станом на 01.01.2011 року найбільше кредитів було надано банками Київської області та міста Києва (46,2%), Дніпропетровської (11,3%) та Донецької (7,1%) областей.

За видами економічної діяльності у річному обчисленні найбільше зростання у 2010 році спостерігалось за кредитами, що були надані підприємствам з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води, - на 37,0%, що пояснювалось низькою порівняльною базою. Також протягом звітного року поліпшились показники кредитування корпорацій переробної, видобувної промисловості, транспорту та зв'язку, сільськогосподарських корпорацій. Наприклад, у видобувній промисловості, якщо на початок 2010 року залишки  за кредитами зменшились на 25,0% у порівнянні з попереднім роком, то на кінець звітного періоду зросли до 34,1%, у галузях транспорту та зв'язку відповідно з мінусом 0,1% і зростанням до 30,8%, в корпораціях переробної промисловості відповідно  - з мінусом 1,0% до 15,8% зростання.

Водночас погіршились показники заборгованості за кредитами корпорацій торгівлі та підприємств, що займаються операціями з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям. За 2010 рік залишки за кредитами в корпораціях торгівлі становили 5,3% проти 6,3% у попередньому році, а що стосується підприємств, які займаються операціями з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям, то тут показники відповідно з мінусом 0,5% проти зростання на 12,6% у 2009 році.

Аналіз статистичних даних з розвитку кризових явищ під час здійснення кредитного процесу на досліджуваному інтервалі часу свідчить, що обсяги резервів на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями протягом 2005-2010 років зросли з 8,3 млрд.грн. до 144,1 млрд.грн., тобто більш ніж у 17 разів. Лише у 2009 році обсяги цих резервів зросли на 65,8 млрд.грн., або на 15,7%, що безумовно пов'язано з кризовими проблемами в банківському секторі через неспроможність певної частини підприємств виконувати свої боргові зобов'язанні перед банками, погіршення платоспроможності населення завдяки зменшенню його реальних доходів, зростання фінансових ризиків та існуючої заборгованості за раніше отриманими кредитами. У 2010 році обсяги резервів на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями продовжували зростати, темп зростання становив 133,3%.

З 2005 року до кінця 2007 року мало місце поступове зменшення відношення обсягів резервів на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями до кредитного портфеля української банківської системи з 5,8% до 4,3%. Порівняльна оцінка свідчить про те, що обсяг резервів зростав значно меншими темпами, ніж обсяг кредитів. Отже банки не досить вимогливо ставилися до попередження та передбачення наслідків виникнення кредитного ризику. Лише з початком кризи банки починають акцентувати увагу на цьому ризику, про що свідчить зростання відношення в цей період. Якщо на 31.12.2008 року це співвідношення складало 5,7%, то на 31.12.2010 року - 19,6%. Крім того, лінія тренда свідчить про продовження зростання цього відношення і у 2011 році.

Кожен комерційни  й банк вирішує проблему максимального прибутку за оптимального рівня ризику. Особливо важливим є своєчасне виявлення, попередження та мінімізація кредитних ризиків в період фінансової кризи, оскільки банківська система є досить ослабленою. Тому зараз актуалізуються питання аналізу кредитного ризику та оцінки ефективності управління ним в банківських установах.

Кредитний ризик характеризує економіко-правові відносини, що виникають між кредитором та позичальником з приводу перерозподілу фінансових активів. У найширшому розумінні кредитний ризик - це невизначеність щодо повного та своєчасного виконання позичальником своїх зобов'язань згідно з умовами кредитної угоди, тобто неповернення (повністю або частково) основної суми боргу і процентів по ньому у встановлені договором строки [1, с.59].

Кредитний ризик присутній в усіх видах діяльності банку, де результат залежить від діяльності контрагента, емітента або позичальника. Кредитний ризик виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере зобов'язання про їх надання, інвестує кошти або іншим чином ризикує ними відповідно до умов реальних чи концептуальних угод незалежно від того, де відображається операція - на балансі чи поза балансом. Інакше кажучи, йдеться про невпевненість банку в тому, що позичальник буде спроможним і збереже намір виконати свої зобов'язання згідно з умовами угоди, у результаті чого виникає ймовірність збитків за кредитною операцією.

Стосовно кредитного ризику слід відмітити ще декілька важливих моментів. Кредитний ризик входить до великої області фінансового ризику і тісно пов'язаний у ній з процентним, валютним, галузевим та іншими ризиками банківської діяльності. Неповернення кредитів викликає збільшення ризику ліквідності і ризику банкрутства банку. Кредитний ризик для банку загострюється у зв'язку з тим, що банки позичають не свої власні кошти, а кошти вкладників і кредиторів. Рівень ризику постійно змінюється. Це відбувається тому, що як банки так і їх клієнти оперують в економічному, політичному і соціальному динамічному оточенні, де умови постійно змінюються.

В теорії кредитного ризику науковці пропонують розрізняти індивідуальний кредитний ризик та кредитний ризик за всім портфелем [2, с.8].

Кредитний ризик за конкретною кредитною угодою (індивідуальний) - це ймовірність понесення банком збитків від невиконання позичальником конкретної угоди. Кредитний ризик щодо кредитної угоди - це об'єктивно-суб'єктивна економічна категорія, яка пов'язана з подоланням невизначеності та конфліктності в ситуації неминучого вибору і відображає міру (ступінь) того, що позичальник може не виконати своїх зобов'язань перед банком щодо повернення боргу згідно з умовами кредитного договору. Крім того, цьому банку не вдається своєчасно і в повному обсязі скористатися забезпеченням позики для покриття можливих втрат від неї.

Джерелом такого кредитного ризику є окремий конкретний контрагент банку - позичальник, боржник. Для банку, що видав позику індивідуальному позичальнику, попереджувальними сигналами неблагополуччя служить також постійне використання клієнтом овердрафту (різновид моментального кредиту) на граничному рівні, систематичне перевищення лімітів кредитування, труднощі погашення позики, затримки з оплатою процентів або основної суми боргу, несприятливі тенденції зміни фінансових коефіцієнтів (нестача ліквідних активів, підвищення частки позикових коштів), «тиск» на прибуток (великі знижки при платежах готівкою і в короткі терміни), несплата податків, невчасне надання оперативної і достовірної фінансової інформації та інші дані про позичальника.

Кредитний ризик за всім портфелем - це середньозважена величина ризиків за всіма угодами кредитного портфелю, де вагами виступають питомі ваги сум угод у загальній сумі кредитного портфеля. Під кредитним портфелем при цьому розуміють сукупність усіх позик, наданих банком з метою одержання прибутку. Портфельний кредитний ризик виявляється у зменшенні вартості активів банку (інший, аніж унаслідок зміни ринкової процентної ставки). Джерелом портфельного кредитного ризику є сукупна заборгованість банку за операціями, яким притаманний кредитний ризик, - кредитний портфель, портфель цінних паперів, портфель з дебіторської заборгованості тощо.

Сукупний кредитний ризик, тобто ризик кредитного портфеля банківської установи, виникає з причин надмірної концентрації, в результаті надання великих сум кредитних коштів одному позичальнику, спрямування їх в одну галузь. Також негативним є і надмірна диверсифікація кредитних коштів по галузях економіки, що потребує наявності висококваліфікованих кадрів, компетентних в діяльності багатьох галузей. Неабиякий вплив на підвищення ризикованості кредитного портфеля має великий ризик, якщо портфель сформовано лише виходячи з потреб та інтересів клієнтів і не враховано інтересів банку, а також наявність кваліфікованого персоналу в банківській установі.

З початком кризи суттєво актуалізувалися проблеми з кредитними ризиками. Їх вирішення можна досягнути шляхом уніфікації та вдосконалення механізмів аналізу та оцінки кредитних ризиків банківської сфери. Оскільки в основі ефективної системи управління кредитним ризиком знаходиться його відповідна оцінка, адже в основі будь-якого рішення щодо застосування тих чи інших інструментів управління лежить розуміння його величини до та після такого застосування.

Висновки. Негативний вплив світової фінансової кризи на банківську систему України сприяв перегляду діючих механізмів виявлення та мінімізації кредитних ризиків. Адже цілком уникнути кредитних ризиків неможливо і недоцільно. Разом зі зниженням кредитних ризиків зменшується прибутковість кредитних операцій і виявляється ризик невикористаних можливостей. Тому, здійснюючи кредитні операції, ризик-менеджерам необхідно регулювати кредитні ризики до прийнятного рівня для конкретного банку.

Література:

•1.     Потійко Ю. Теорія і практика управління різними видами ризиків в комерційних банках/Потійко Ю.//Вісник НБУ.-2009.-№4.-с.58-60.

•2.     Попович В.М. Управление кредитними рисками заёмщика, кредитора, страховщика: [учеб.- практ. пособие] / В.М.Попович, А.И.Степаненко. - М.: «Правовые источники». - 2003. - 258с.

•3.     Бюлетень Національного банку України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/.

•4.     Кредити та депозити за секторами економіки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/.

•5.     Грошово-кредитна політика НБУ в 2011 році [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>