XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к. е. н., Юрін Є. Г. УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

к. е. н., Юрін Є. Г.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини

ВНЗ ВМУРоЛ «Україна»

УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Ключові слова: банківська установа, ліквідність банку, активи та пасиви банку.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку банківської системи України вітчизняні банки працюють у досить несприятливому для підтримання своєї ліквідності середовищі, в умовах міжбанківської конкуренції, що постійно посилюється. Про це свідчать відсутність стабільної ресурсної бази, обмежена можливість щодо використання банками різних груп активів як вторинних резервів ліквідності, збільшення кількості різних коливань на фінансових грошових ринках. Тому однією з найважливіших проблем функціонування банківської системи залишається проблема підтримання стабільного стану ліквідності комерційних банків, шляхи вирішення якої визначаються якістю процесу управління ліквідністю.

Аналіз останніх публікацій. Теоретичним і методологічним проблемам удосконалення управління ліквідністю банків присвячено багато наукових публікацій. Вагомий внесок у становлення і розвиток теоретичних положень управління ліквідністю зробили такі вчені як Сало І.В., Криклій О.А., Герасимович А.М., Алексеєнко М.Д., Парасій-Вергуненко І.М., Хіміч Н.О. та інші науковці.

Мета статті. Метою дослідження є узагальнення і розвиток теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо управління ліквідністю банку.

Виклад основного матеріалу. У сучасній економічній літературі і банківській практиці розуміння банківської ліквідності не є однозначним, а має широкий спектр різних підходів і тлумачень цього поняття. Але вважається, що існують дві найбільш поширені точки зору щодо трактовки поняття «ліквідність банку». Перше - ліквідність банку визначається як можливість використання деякого активу банку як готівкових коштів або швидкого перетворення його в готівку, а також як здатність активу зберігати при цьому свою номінальну вартість незмінною. Друга - ліквідність банку трактується як якісна характеристика об'єкта економічних відносин, як здатність погашати свої зобов'язання в строк [3, с.230,231].

Аналіз стосовно різних трактовок визначення поняття «ліквідність банку» показує, що вони не дають однозначного її трактування через розбіжності у розумінні всіх зобов'язань банківської установи перед вкладниками і клієнтами, виконання яких має забезпечити ліквідність банку, та основних завдань (функцій) оптимальної банківської ліквідності, насамперед, таких як своєчасність, повнота виконання зобов'язань, мінімізація витрат та сприяння збільшенню кількості банківських операцій і одночасно обов'язкова прибутковість банку.

На основі досліджень зарубіжних і вітчизняних вчених, а також власних напрацювань, слід підкреслити комплексний характер сутності ліквідності банку і на підставі цього сформулювати її визначення як спроможність своєчасного виконання задоволення потреб у грошових коштах перед вкладниками та кредиторами у разі настання строку виконання зобов'язань банку, або інших умов, передбачених чинним законодавством.

Враховуючи теоретичні розробки вітчизняних та зарубіжних науковців можна стверджувати, що головною метою управління банківською ліквідністю є забезпечення необхідного рівня ліквідності для безперебійного задоволення зобов'язань перед клієнтами, забезпечення фінансової стійкості та надійності банку, тобто забезпечення потреб у ліквідних коштах за однозначного зростання прибутку, розширення масштабів банківської діяльності і, як наслідок, збереження довіри клієнтів і навіть самозбереження банку.

А завданнями управління банківською ліквідністю виступають такі складові як здійснення діагностики рівня (стану) ліквідності; оцінка впливу дії факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ на банківську ліквідність; управління активами і пасивами за термінами погашення, видами валют тощо; управління вартістю ресурсів, які використовуються для забезпечення ліквідності; управління ризиком незбалансованої ліквідності, а також пов'язаними з ним ризиками: процентним, кредитним, валютним, операційним; управління грошовою позицією банку; прогнозування потреби в ліквідних коштах.

Проблема банківської ліквідності полягає в тому, що попит на ліквідні кошти рідко дорівнює їх пропозиції в будь-який момент часу, тому банк постійно має справу або з дефіцитом ліквідних коштів, або з їх надлишком. Потреби банку в ліквідних коштах можна розглядати з погляду попиту та пропозицій. Для більшості банків найбільший попит на ліквідні кошти виникає за таких причин, як зняття клієнтами грошей зі своїх рахунків, надходження заявок на одержання кредитів від клієнтів, які банк вирішує прийняти, а також операційні витрати, сплата податків тощо.

Надходження до банку ліквідних коштів відбувається, перш за все, при залученні вкладів, поверненні готівкою раніше виданих позичок фізичними та іншими особами, наприклад, підприємцями малого та середнього бізнесу, від надходжень комісійних у формі готівкових коштів за надані банком послуги тощо.

Потреба банку в готівці має першочерговий характер і зумовлена, насамперед, необхідністю повернути вкладникам готівку у разі вилучення ними своїх вкладів і видачі банком позичок готівкою своїм постійним кредитоспроможним клієнтам, як правило - фізичним особам, а також підприємствам малого й середнього бізнесу. Крім цього, потреби банку в готівці обумовлені необхідністю банківської установи сплачувати відсотки за вкладами, вчасно повертати раніше отримані від інших банків позички готівкою, сплачувати своїм акціонерам дивіденди тощо.

Кожний банк має володіти запасом ліквідних активів, які можуть бути використані для виконання його поточних зобов'язань. У разі їх тимчасової нестачі банк може залучити (купувати) кошти на грошовому ринку. З огляду на це, управління ліквідністю на мікрорівні окремого банку означає підтримання її на достатньому рівні для своєчасного виконання усіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів шляхом забезпечення оптимального співвідношення активів і пасивів за строками і сумами та оптимального співвідношення між власними та залученими коштами з метою мінімізації витрат на підтримку ліквідності банку.

Ліквідність має надзвичайно велике значення для всіх банківських установ, оскільки вона врівноважує передбачувані та непередбачені балансові коливання та забезпечує фінансування зростання активів, які є частиною бухгалтерського балансу, що характеризують розміщення й використання залучених банком коштів з метою одержання прибутку і водночас підтримання банківської ліквідності. Адже саме активи банківської установи здатні трансформуватися у кошти у готівковій та безготівковій формі, які придатні для негайного виконання банком своїх зобов'язань перед вкладниками й іншими кредиторами, але з різною швидкістю, з якою може бути проведена ця трансформація.

Чинники, що найбільше впливають на банківську ліквідність можна виділити у чотири основні групи: випадкові та надзвичайні, які виникають через особливості діяльності клієнтів банку; сезонні, що стосуються виробництва, переробки сільськогосподарської продукції; циклічні, які відтворюють зміну ділової активності; довготермінові, зумовлені зрушеннями в споживанні, інвестиційному процесі, а також науково-технічним прогресом.

Дотримання банком на мікрорівні належного рівня ліквідності залежить від наступних основних чинників: відповідність структури активів і пасивів за строками та сумами; структура і стабільність депозитної бази; якість активів і достатність капіталу банку; стратегія управління ліквідністю; репутація банку тощо. Ліквідність банку визначається його спроможністю адаптуватися до скорочення зобов'язань, здійснити фінансування зростання активів за мінімальною вартістю чи своєчасно ліквідувати активи за ринковою ціною.

Ліквідність банківської системи формується під впливом зовнішніх факторів загальноекономічного характеру, найважливішими серед яких нині в Україні є: динаміка коштів уряду на рахунках у Національному банку України, інтервенції центрального банку на валютному ринку, динаміка готівки в касах банків та поза банками, результати використання Національним банком України відповідних механізмів та інструментів регулювання грошово-кредитного ринку в попередньому періоді.

На ліквідність банку впливають також й інші чинники, що надзвичайно несприятливо позначаються на всіх галузях економіки. Це такі як бюджетний дефіцит держави, стан інфляції, розбалансованість платоспроможного попиту на товари і їх пропозиції. Унаслідок впливу цих чинників навіть за відсутності недоліків у діяльності самого банку можуть виникнути проблеми з ліквідністю. Хоча безпосередня провина банків в цьому незначна, але зовні це виглядає як порушення їх ліквідності. При чому ситуація впливає не на якійсь окремий банк, а охоплює багато банківських установ країни [3, с.235].

Враховуючи багатофакторність проблеми ліквідності та її роль у забезпеченні стійкості всієї банківської системи держави, важливого значення набуває питання централізованого управління банківською ліквідністю, яке в Україні здійснюється Національним банком України в процесі реалізації грошово-кредитної політики.  Забезпечення та підтримання оптимального рівня ліквідності банку та банківської системи в цілому відбувається завдяки наявності нормативно-законодавчого забезпечення банківської діяльності, яке визначає поведінку банків стосовно забезпечення ліквідної та стійкої банківської системи.

Управління ліквідністю банківської системи, її регулювання механізмами та інструментами нормативно-законодавчих актів є важливою складовою грошово-кредитної політики Національного банку України, який широко застосовує різні методи державного регулювання ліквідності банківських установ, встановлюючи різні норми і обмеження банківської діяльності на фінансовому ринку.

Відповідно до рекомендацій Базельської угоди з метою контролю за станом ліквідності банківських установ Національний банк України застосовує такі нормативи ліквідності як миттєва ліквідність, поточна ліквідність та короткострокова ліквідність. Національний банку України визначає також поняття ліквідності банківських установ як здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів, таких як надання кредитів, інші витрати [1].

Банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань. В процесі управління ліквідністю банку слід звертати особливу увагу на вартість підтримки ліквідної позиції. Проблема підтримки банківської ліквідності трансформується у проблему управління витратами та процентним ризиком банку.

Управління ліквідністю банку слід здійснювати в декілька етапів, як це рекомендують деякі автори науково-економічних видань, а саме такі етапи: постановка мети і завдань управління ліквідністю, що відбивається у сформульованій керівництвом політиці банку щодо ліквідності; прогнозна оцінка розвитку діяльності банку, що визначається аналізом варіантів розвитку ситуацій, які є альтернативні базовим, через розходження характеристик банківської ліквідності і здатності управляти нею в різних умовах; визначення планового періоду для оцінювання потреб ліквідності в короткостроковому та довгостроковому інтервалах; розрахунок потреби банку в ліквідних коштах за обраними часовими інтервалами чи альтернативними варіантами; визначення джерел покриття потреби в банку в ліквідних коштах, які включають до свого складу накопичену та покупну ліквідність банку; обчислення розриву ліквідності (фактичного та прогнозованого) в кожному з зафіксованих інтервалів за базовим та альтернативним варіантами; складання плану дій у разі виникнення дефіциту або позитивного сальдо ліквідності.

Тобто зміст управління ліквідністю банківської установи полягає у забезпеченні безперебійного проведення поточних платежів банку, основними аспектами якого є: оцінка умов діяльності банку за попередній період, вибір найбільш ймовірних сценаріїв розвитку подій, оцінка ліквідної позиції банку з урахуванням альтернативних варіантів розвитку подій, розробка управлінських рішень, спрямованих на зниження ризику виникнення дефіциту ліквідної позиції банку і мінімізацію витрат [3, с.237-243].

Підтримання ліквідності банку є досить серйозною та складною проблемою. У світовій та вітчизняній практиці банківської діяльності розроблено декілька методів управління ліквідністю, які стали складовою частиною всього банківського менеджменту. Існують також стратегії управління банківською ліквідністю, які широко застосовуються в практичній діяльності. До таких стратегій відносять: стратегію трансформації активів, тобто управління ліквідністю через активи; стратегію запозичення ліквідних засобів, тобто управління ліквідністю через пасиви; стратегію збалансованого управління ліквідністю, тобто управління ліквідністю банку через активи і пасиви. Згідно цих стратегій частина попиту банку на ліквідні кошти задовольняється за рахунок накопичення високоліквідних активів, а решта - за допомогою проведення операцій щодо запозичення коштів.

Для ефективного управління ліквідністю банківські установи повинні постійно переглядати свої стратегії щодо забезпечення необхідного рівня ліквідної позиції. Банкам необхідно постійно здійснювати пошук нових та вдосконалювати існуючі стратегії управління ліквідністю. Реалізація вдосконалених стратегій допоможе банківським установам забезпечити підтримку ліквідності на належному рівні.

Стосовно рекомендації пропозицій щодо напрямів вдосконалення управління ризиком ліквідності, валютним ризиком, інвестиційною діяльністю банку та обґрунтування стратегії управління ліквідністю банківської установи, вважаємо доцільним виконувати щоденне регулювання фактичної ліквідної позиції та порівняння її із нормативами для запобігання виникнення дилеми ліквідність-прибутковість. Адже найбільш ліквідні активи не генерують доходів, а така діяльність негативно оцінюється акціонерами банку з погляду на неповне використання можливостей для отримання прибутку.

Таким чином, аналіз ліквідності балансу повинен проводитися одночасно з аналізом прибутковості банку. При управлінні активами і пасивами банку рекомендуємо планувати надходження та відсотки коштів, ретельну розробку графіків платежів для ефективного управління готівкою. Вважаємо необхідним проводити оперативне управління ліквідністю банку, яке передбачає аналіз щоденного балансу, розрахунок відповідних показників ліквідності, а також оперативне регулювання у випадку виникнення непередбачуваних обставин. Окрім врахування впливу стратегії і тактики банку на управління ліквідністю, рекомендуємо розглядати основні складові елементи банківської політики, такі як депозитна політика, кредитна, відсоткова, інвестиційна політика.

Отже, банк вважається ліквідним, якщо він вже має у своєму розпорядженні необхідну суму високоліквідних коштів і як наслідок - має можливість постійно виконувати свої зобов'язання відносно клієнтів, або має необхідний доступ до коштів і може швидко залучити їх, наприклад, купити чи отримати в позичку, або продати деякі активи, за розумною ціною й саме в той момент, коли вони необхідні. З цього випливає, що час грає вирішальну роль у дотриманні банком своєї ліквідності.

Висновки. Управління банківською ліквідністю необхідно розглядати як досить складний, багатоетапний та безперервний процес, що являє собою сукупність підходів та методів (стратегій), за допомогою яких здійснюються діагностика та планування ліквідності через аналіз та коригування внутрішніх і врахування впливу зовнішніх чинників. І таким чином досягається оптимальне співвідношення між активами і зобов'язаннями банку за обсягами, термінами та валютами, що дає змогу банківській установі обмежити рівень ризику незбалансованої ліквідності та досягти максимізації прибутковості за умов обов'язкового дотримання нормативів ліквідності.

Література:

•1.     Інструкція «Про порядок регулювання діяльності банків» затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 №368  // http:/bankershome.dem.ru/Materials/list.htm.

•2.     Герасимович А.М. Аналіз банківської діяльності: підруч./А.М.Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко. - К.: КНУУ, 2004. - 599 с.

•3.     Сало І.В., Криклій О.А. Фінансовий менеджмент банку: Навчальний посібник. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. - 314 с.

•4.     Хіміч Н.О. Управління ліквідністю комерційних банків України в умовах нестабільності фінансових ринків/Н.О.Хіміч//Регіональна економіка, 2008. - №3. - с.76-83.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>