к. ф.-м. н., Наумова М.А., Ничік О.О. СТАНОВЛЕННЯ МАТЕМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ
к. ф.-м. н., доцент Наумова М.А.
Донецький національний університет
вчитель вищої категорії, вчитель-методист Ничік О.О.
ЗНЗ №142, місто Донецьк
СТАНОВЛЕННЯ МАТЕМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ
Останнім часом Україна переживає процеси становлення демократичної спільноти, розвитку громадянської самосвідомості населення, створення ефективної та динамічної моделі ринкової економіки. У зв'язку з цим виникає проблема удосконалення системи освіти, необхідною умовою якої є підвищення рівня підготовки кваліфікованих кадрів. Випускники навчальних закладів повинні мати достатній рівень компетентності, щоб сприяти економічному та суспільному розвитку України, активно брати участь у соціально-політичному житті суспільства. Випускник повинен організовувати власну трудову діяльність, захищати свої інтереси і співвідносити їх з інтересами інших людей і держави. Високий рівень компетентності дає можливість для більш повної самореалізації особистості в суспільстві. Тому впровадження компетентнісного підходу в навчанні є зараз одним з основних напрямків оновлення національної системи освіти.
Ідея компетентнісного підходу в педагогіці зародилася на початку 80-х років минулого століття, коли в журналі «Перспективи. Питання освіти» була опублікована стаття В.Ландшеер «Концепція «мінімальної компетентності» [1]. З кінця минулого століття стали говорити про компетентнісний підхід в освіті (В. Болотов, Є. Я. Коган, В. А. Кальней, А. М. Новіков, В. В. Сєріков, С.Є . Шишов, Б. Д. Ельконін [3] та ін.).
Сучасні наукові дослідження в основному звернені до проблеми формування ключових компетентностей учнів (А. С. Бєлкін, Е. Ф. Зеєр, І. О. Зимня [1], О. Є. Лебедєв, А. В. Хуторський [2] та ін.). Однак необхідно констатувати недостатню розробленість механізмів формування міжпредметних компетентностей у їх взаємозв'язку з ключовими і предметними компетентностями. Математика, природничо-наукові дисципліни та їх міжпредметна інтеграція володіють для цього великим освітнім потенціалом.
Аналіз літератури та узагальнення педагогічного досвіду призвели до висновку про те, що проблема ефективного використання математики і природничо-наукових дисциплін у процесі становлення у студентів системи компетентностей не отримала належного дослідження.
Під компетентнісним підходом в освіті розуміють метод навчання, який спрямований на розвиток у учня здібностей до розв'язання професійних завдань певного класу відповідно до вимог до особистісних професійних якостей.
Компетентність ‑ це характеристика особистості, що означає володіння сукупністю певних компетенцій. Компетентність виявляється у випадку застосування знань та вмінь при розв'язанні завдань, відмінних від тих, в яких ці знання засвоювалися. Під компетенцією розуміють коло питань, в яких особистість володіє пізнанням і досвідом, що дозволяє їй бути успішною у власній життєдіяльності. Компетенція ‑ це готовність (здатність) учня використовувати засвоєні знання, навчальні вміння і навички, а також способи діяльності в житті для розв'язання практичних і теоретичних завдань.
Компетентнісний підхід передбачає чітку орієнтацію на майбутнє, яка проявляється у можливості побудови своєї освіти з урахуванням успішності в особистісній і професійній діяльності. Крім цього, компетенція проявляється в умінні здійснювати вибір, виходячи із адекватної оцінки своїх можливостей в конкретній ситуації, і пов'язана з мотивацією на безперервну освіту.
У зв'язку з практичною орієнтованістю сучасної освіти основним результатом діяльності освітньої установи повинна стати не система знань, умінь і навичок сама по собі, а набір ключових компетентностей: ціннісно-смислової, загальнокультурної, навчально-пізнавальної, інформаційної, комунікативної, соціально-трудової, особистісної.
А.В. Хуторський пропонує трирівневу ієрархію компетенцій учнів і виділяє:
•· ключові компетенції;
•· міжпредметні компетенції;
•· предметні компетенції.
Ключові компетенції відносяться до загального змісту освіти. Вони передбачають формування в учнях здібностей знаходити і застосовувати потрібну інформацію; працювати в команді; бути готовими до постійного навчання та перенавчання.
Міжпредметні компетенції відносяться до певного кола навчальних предметів та освітніх областей. Вони передбачають формування в учнях здібностей розв'язувати проблеми на основі відомих фактів, понять з різних освітніх галузей.
Предметні компетенції мають конкретний опис та можливість формування в рамках навчальних предметів. Вони передбачають формування в учнях здібностей залучати для розв'язання проблем знання, вміння, навички конкретного навчального предмета.
Однією зі складових ключових, міжпредметних та предметних компетенцій є математична компетенція, яка включає в себе вміння застосовувати математичні знання в повсякденному житті, переносити на мову цифр і формул реальну ситуацію, володіти методом математичного моделювання, досліджувати отриману модель, робити висновки і прогнози. Іншими словами, математична компетенція учня сприяє адекватному застосуванню математики для розв'язання виникаючих у повсякденному житті проблем.
Література:
•1. Ландшеер В. Концепция «минимальной компетентности» В. Ландшеер // Перспективы. Вопросы образования. 1988. ‑ № 1. - С.27-34.
•2. Хуторской А.В. Технология проектирования ключевых и предметных компетенций. / А.В. Хуторской // Интернет-журнал "Эйдос". ‑ 2005. ‑ 12 декабря, http://www.eidos.ru/journal/2005/1212.htm.
•3. Эльконин Б.Д. Понятие компетентности с позиции развивающего обучения / Б.Д. Эльконин //Современные подходы к компетентностно-ориентированному образованию. ‑ Красноярск, 2002. ‑ С. 22-29.
