XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к. філол. н., Карпець Л.А. ІНФОРМАЦІЯ В ІНТЕРНЕТ РЕСУРСАХ ТА СОЦІАЛЬНЕ БУТТЯ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ

К. філол. н., доцент, Карпець Любов Анатоліївна

Харківська державна академія фізичної культури

ІНФОРМАЦІЯ В ІНТЕРНЕТ РЕСУРСАХ ТА СОЦІАЛЬНЕ БУТТЯ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ

         Сучасні інформаційні технології всесвітні за характером свого впливу, вони начебто продовжують центральну нервову систему людей, об'єднують їх в єдине глобалізоване ціле. Інформаційне суспільство, сторони якого взаємозв'язані й взаємозалежні, вимагають оптимізації інформації. Подальший розвиток інформаційних систем створює необмежні можливості для підсилення концентрації і централізації інформації, для розширення меж пізнання людини й освітнього простору.

         Актуальність проблематики інформації і знання людини, способів її буття в умовах бурхливого розвитку Інтернету витікає з процесу його становлення як відносно нового й мало вивченого соціального середовища. Філософський аналіз інформації в інтернет ресурсах і її вплив на якість знання окремого індивіду нині є актуальною сферою соціально-філософського дослідження. Інтернет не лише надає інформацію а й  впливає на якість знань окремої особистості. М.Кастельє в одній із праць [1] окреслює соціокультурні межі й наслідки розповсюдження Інтернету.

         Соціально-філософське вивчення Інтернету і його вплив на якість знань окремої особистості на сьогодні залишається практично не вивченим, не дивлячись на необхідність визначення соціально-філософських основ змін, які відбуваються в людині, способах її соціалізації і формах життєдіяльності.

         З упровадженням Інтернету в усіх сферах життя, безсумнівно, відбуваються зміни в  структурах суспільства, також і в освіті. Користуючись Інтернетом, змінюється і сама людина, під натиском тієї інформації, з якою вона знайомиться.

         Завдяки впровадженню Інтернету в різних сферах життєдіяльності людини і суспільства, змінюється вся система виробництва, зберігання й трансляції інформації, культурних цінностей, що впливає і на рівень та якість освіти. «Сучасний світ можна назвати цивілізацією гіпертексту, ... а сучасну людину - віртуальною, мережевою людиною ... наука, філософія, література, релігія, сам ... світогляд став віртуальним, гіпертекстовим, мережевим» [1].

         Інтернет неоднозначно впливає на формування освітнього рівня окремої особистості, актуалізуючи окремі аспекти освіти. Вчені й педагоги по-різному оцінюють вплив Інтернету на вказані процеси: від глибоко несимістичних (прогнозуючих повне розчинення людини в мережі Інтернету) до крайнього оптимістичного (трактуючих Інтернет як засіб глобальної свободи).

         Однією з основних характеристик сучасного суспільства виступає поліваріантність освітньої реальності, оскільки «... верховенство індивідуального начала над всезагальним ... багатоманітності над однаковістю, дозволеного над примусовим» [2, С. 166-170] складає фундаментальну основу суспільства, яке базується на новому типі реальності, яка не є відчуваною, а постає у вигляді віртуального простору, а тому таке суспільство і його розвиток формально обмежені лише рівнем розвитку техніки й технології.

         У зв'язку з розповсюдженням Інтернету соціум характеризується все більшою мозаїчністю. Ж.Бодрійяр акцентує увагу на зміни функцій не лише речей як об'єктів соціальної реальності, але й інформації, яка виступає і  як об'єкт, і  як суб'єкт соціального життя.

         Сучасний світ - це безкінечне посилання знаку до знаку. У такому світі знак нічого не означає, він не відсилає до реального об'єкту « ... симулякр ... хибна подоба, умовний знак кого-небудь, який функціонує в суспільстві як його замінник» [3]. Симулякр змішує будь-яку відмінність реального й уявного. Інтернет виступає симулякром соціальної реальності й покликаний замінити соціальну реальність. За Бодрійяром, симулякр не співвідноситься ні з якою реальністю, окрім своєї власної. Знаки замкнуті самі в собі, вони не обмежуються на означуване. Слід зазначити, що симулякр реальний віртуально. Симулякр починається там, де закінчується подібне й починається віртуальна реальність ... організований простір симулякрів.

         Соціальна функція Інтернету полягає у створенні комунікативного простору і здвоєння соціальної реальності. Інтернет вбирає в себе соціальну реальність у тій її частині, яка може існувати без посилання на реальність і перетворює її у віртуальність, позбавлену просторово-часових характеристик. Сутність простору й часу в Інтернеті стає віртуальною, заснованою на гіпертексті. Зміни просторово-часових форм, форм буття і становлення життєвого простору в еру інформаційних технологій суттєво впливають на формування особистості, її індивідуальних характеристик. Структура віртуальної реальності передбачає, що формування індивідуальності відбувається випадково, переважно на основі особистих уподобань людини, і практично не співвідноситься з об'єктивною реальністю.

         Масова культура суспільства робить особистість «одновимірною» через відсутність критичності (Г.Маркузе), перетворює в «масу» і втрачає свою індивідуальність (Х.Ортега-і-Бессет), особистість придушується ідеологією (Р.Барт). Поняття особистості поступово в такому суспільстві набуває негативного модусу, нівелюючи до масової людини.

         У сучасному інформаційному суспільстві буття людини аналізується з точки зору комунікації і засвоєння інформації. Процес відтворення й засвоєння інформації, управління інформаційними потоками, виступає основою сучасного суспільства.

         Формування людської індивідуальності - складний і багаторівневий процес, який можна подати як засвоєння існуючих знань, соціальних норм шляхом перетворення отриманої інформації в індивідуальному знанні.

         Сучасні інформаційні технології всесвітні за характером впливу, вони начебто продовжують центральну нервову систему людей, поєднуючи їх в єдине ціле. В результаті переробки отриманої інформації відбувається формування гештальтів.

         Інформація, яка залишилась за межами людської уваги, не зможе утворити гештальт і, як наслідок, не буде утворене нове знання. Таким чином, індивідуальність у інформаційному суспільстві може розумітись як вільна, творча, активна  людина з формуванням унікальних гештальтів, коли людина прагне актуалізувати окремі аспекти соціального буття й зробити їх частиною власного світовідчуття.

         Подальший розвиток інформаційних систем створює необмежені можливості для посилення концентрації і централізації інформації для розширення меж пізнання людини й освітнього простору. Інформація зберігається в соціогенах, які використовуються певним соціумом  залежно від його потреб і потенційних можливостей. Кожна епоха створює і відтворює властиві лише їй соціогени, є сховищем інформації, але, базуючись на соціогенах минулого й використовуючи попередній накоплений у них потенціал. Соціоген можна визначити як інформаційний носій, охоронець знань, модель сприйняття і спосіб інтерпретації інформаційної картини світу, спосіб відношення до довсільної дійсності, властивої колективній свідомості. Збільшення можливостей інформаційної системи та розширення освітнього простору можливе завдяки теорії фреймів.

         Інформація завжди відігравала вирішальну роль у житті людини, діяльність якої регулюється знаннями. Досягнувши певного рівня, знання починають відігравати роль регулятора в діяльності людей. З ускладненням людської діяльності їхній обсяг, який потрібний для її реалізації, різко зростає. Для нормального функціонування суспільства, необхідно застосовувати нову технологію комунікативної подачі відеоінформації, яка виключає «організоване заучування текстів», а свідоме пригадування отриманої інформації пов'язане з наштовхуванням пам'яті на «мнемічні віхи», розставлені комп'ютерною культурою.

         Завдання подачі знань у комп'ютерних системах вирішується за трьома рівнями: технічному, програмному, концептуальному. На концептуальному рівні формуються основні теоретичні концепції і схеми, які сприяють утворенню методологічної бази для інформаційних програм. І саме до них належать поняття «фрейм», «сценарій», «установка» та інші компоненти, які сприяють доведенню інформації до програмних рішень.

         Інформаційне суспільство має необмежений доступ до будь-якої літератури, до будь-якого виду знань. Комп'ютерна мережа стає самостійною могутньою інфраструктурою, яка сприяє всебічному інтелектуальному розвитку.

         У нинішніх умовах нагальною є, з одного боку, проблема комп'ютерної самотності, інформаційна самоізольованість індивіду, а з другого - інтернет-комунікації, спілкування у віртуальній реальності. Реальне спілкування замінюється спілкуванням віртуальним у часті, на форумі, в соціальних мережах.

         В інформаційному суспільстві з'являється ще одна проблема, пов'язана не лише з комп'ютерною самотністю і розривом «комп'ютерних» та «некомп'ютерних» людей, а також з розривом у знаннях між поколіннями.

         У сучасній інформаційній ситуації зростає особистісна відповідальність. Збільшення різноманітних можливостей знижує опір на традиції, звичаї, прийняті соціумом, але від цього збільшується значущість власних культурних доробок, власного культурного світу. Використовуючи технічні досягнення, людина має можливість вибудовувати своє бачення світу, своє інформаційне поле, свою інформаційну картину світу, поєднуючи при цьому все, що створило людство, використовуючи всі накопичені людством знання і вносячи свій доробок. З'являється більше можливостей для конструювання самого себе, значно зростає роль особистості у суспільних процесах, у формуванні майбутнього суспільства інформаційної культури.

         Інформаційно-культурна революція технологізує інтелектуальну діяльність, змінює комунікативні основи. Зразки інформаційної культури є серед фундаментальних питань філософії, передбачають з'ясування для філософії принципово нових форм взаємодії, так як інформаційна соціалізація, яка базується на сучасних комп'ютерних технологіях, значно розширює можливості людини, її інформованості. Комп'ютерний світ дає дивовижні можливості отримання інформації і темпи спілкування. Інформаційні технології дозволять зближувати культури, мають глибокі історичні, моральні, філософські і світоглядні корені.

         Особливістю сьогодення є те, що стиснута пружина часу дозволяє прослідкувати процес виникнення і формування інформаційної культури, зрозуміти, що суспільство повинно свідомо сприяти становленню таких культур, щоб уникнути більш глибокого розмежування між людьми, а ніж всі соціальні й економічні передумови. Особливою культуро генною функцією наділені інформаційні технології, які призводять до вибухоподібних змін у культурі. Вони дозволяють здійснити швидке накопичення й концентрацію знань, розширити межі інформаційного простору. Нова інформаційна культура у своїх рамках акумулює традиційні соціальні цінності минулого. Інтенсивний розвиток і соціальна орієнтація сучасної інформаційної культури - єдиний спосіб збереження життєздатності культурних традицій. Культурні та інформаційні процеси звичайно здійснюються на рівні захисту від інших культурних впливів. На даному рівні виконується роль соціокультурного імунітету від різного роду соціальних і культурних «вірусів».

         Глибокий вплив на трансформацію культури здійснює самосвідомість індивідів у соціумі, яке не виникає само по собі, а стає можливим лише в результаті освоєння й переробки носіями інтелектуального потенціалу суспільства гігантського обсягу нової інформації.

         Реальна можливість вільного вибору будь-якої інформації є вільним доступом до будь-якого знання. Сучасні комп'ютерні технології дозволяють отримати будь-яку інформацію: текстову, візуальну, звукову про будь-який вид людської діяльності і всесвітньої інформаційної мережі Інтернет. Ці технології здатні забезпечити в реальному часі все більш повні види інформації. Сучасне життя змушує людину бути максимально активною. Дефіцит часу створює ситуацію функціональної залежності часу і простору: в мінімум часу необхідно вмістити максимум інформаційного простору, максимум інформації про ті події, які відбуваються. Освоєння передових комп'ютерних технологій нині природно входить у внутрішній світ людини. Але, на жаль, всезагальна доступність і безперервний потік інформації не сприяє поліпшенню якості знань. Все частіше серед молоді можна спостерігати відсутність інтересу до нової інформації, не вміння її систематизовувати, осмислювати, не бажання інтерпретувати й робити своїм індивідуальним знанням.

         Інтернет технології внесли суттєві зміни в освітню реальність інформаційного суспільства. Комп'ютер стає різновидом соціогену, в якому зміщується минуле й теперішнє, теперішнє й майбутнє, реальне й можливе.

         Інформаційна картина кожного історичного періоду має свій інформаційний ресурс. Інформаційний простір - це узагальнений результат, синтез усвідомлення дійсності, він завжди обумовлений рівнем розвитку культури, науки і техніки.

         Інформація про модель світу є системоутворювальною інформацією, на основі якої функціонує механізм трансляції і відтворення досвіду. Збереження інформації в освітньому просторі про картину світу минулого забезпечує стратегію життєдіяльності інформаційного суспільства у майбутньому, дозволяє спроектувати моделі майбутнього розвитку, розвиток інформаційного суспільства, зокрема, створює основу для більш швидкого й ефективного формування нового інформаційного простору.

         Як бачиться, механізм наслідування поколінь є механізмом наслідування інформаційних картин світу минулих поколінь поколіннями майбутніми. Всі людські знання - це знання про світ, які систематизовані у певних моделях або картинах. Збереження людських знань - це збереження знань про минулу реальність, про те, як ця реальність сприймалась, оцінювалася тими людьми, які жили раніше.

         Інформаційний простір - це основа людських знань, це інтерпретація реальності в суб'єктивному сприйнятті як колективного, так і індивідуального суб'єкту, це кодування й перекодування інформації про об'єктивний світ у суб'єктивній свідомості. Суттєво змінюється обсяг понять, які консолідують такі абстрактні концепти як теоретичні знання, історичні й традиційні погляди, результати суспільно-історичної діяльності тощо. Ці інформаційні елементи є конструктами, джерелом формування і збереження освітньої реальності інформаційного простору.

         Могутнім соціальним акумулятором інформаційних носіїв є культура, яка забезпечує наступальний, еволюційний, динамічний розвиток соціального організму. Вона є найстарішим, досконалим банком інформації, який створила людина. Вона акумулює, систематизує, перетворює і зберігає інформацію про норми та стандарти, правила діяльності, еталони й багато-чисельні моделі світогляду і пізнання.

         Завдяки мережевій структурі соціуму формування індивідуальності відбувається децентралізовано. Крім того, в процесі формування індивідуального беруть участь не лише різні соціальні інститути, але й віртуальна реальність (як створена реальність, яка існує поза людською свідомістю, але вона актуалізується лише при зверненні до неї конкретного індивіда).

         Формування індивідуальності нерозривно пов'язане з віртуалізацією простору в мережі Інтернет. Мережа Інтернет створює особливий віртуальний простір - тобто множину просторів, кожне з яких має свою логіку подій, свої правила, мову і персонажі. Інформація, розміщена в мережі Інтернет, є віртуалізацією людини реальної. Модусу віртуальності можуть набувати лише ті сфери людської життєдіяльності, які реалізуються в Інтернет - комунікації, освіті тощо. Віртуалізація людської індивідуальності існує як проекція індивідуальних інтенцій людини у віртуальній реальності, а тому ми можемо говорити про розширення людської індивідуальності. Процес розширення людини в процесі технологічної комунікації досить широко подано М.Маклюсном. Завдяки використанню Інтернету людина виявилася здатною розширити свою психіку у вигляді тексту. Таким чином, відбувається витіснення надмірної енергії із знання або процесу розширення недостатнього обсягу знань, дозволяє людині доповнити такі знання й отримати цілісну картину. Даний процес відіграє важливу роль для розуміння специфіки індивідуальності як способу буття людини за допомогою засвоєння частини інформації із усього масиву знань, який відбувається без урахування соціальних норм, правил і вимог. Цей процес є нарцистичним за своєю основою і містить елементи соціального егоїзму, який дозволяє людині жити незалежно від соціуму базується лише на власних фантазіях про соціальне, спроектованими в середовище Інтернет. Інтернет-простір, організований у вигляді гіпертексту, є основою формування людської індивідуальності, дозволяє людині жити ілюзією свободи вибору і свободи інформації.

         Формування індивідуальності пов'язано з процесом соціальної стратифікації, під якою розуміють структурування соціальної нерівності в соціумі між різними соціальними спільнотами, групами або прошарками людей.  У традиційному суспільстві соціальна стратифікація - за принципом доступу до інформаційних ресурсів. Критерій доступу до знань, інформації стає одним з найважливіших при визначенні соціального статусу людини. Саме Інтернет надає людині доступ до необмеженої інформації, в тому числі для отримання якісної освіти й розвитку індивідуальних здібностей. Таким чином, Інтернет суттєво впливає на формування людської індивідуальності. Розповсюдження Інтернету як соціального комунікативного середовища призвело до нівелювання соціальних ідеалів і  «особистість» до негативних модусів. За допомогою Інтернету людина отримує можливість самостійно формувати простір індивідуального буття і структурувати життєвий простір, виходячи з особистих уподобань, в тому числі нав'язаних соціумом. Завдяки Інтернету життя людини розглядається в двох паралельних середовищах: середовищі соціальної реальності і в його  копії - віртуальному світі, сформованому за допомогою техніко-технологічних засобів. Сутнісною характеристикою Інтернету є її товарна природа, тобто середовище, створене людиною для задоволення комунікативної та інформаційної потреб. Інтернет-середовище прагне до постійного розширення всередині своїх меж і у зовнішньому соціальному світі, захоплюючи все нові сфери й віртуалізуючі складові соціальності. Інтернет у сучасному суспільстві виступає, як комунікативний посередник, який вперше зробив можливим спілкування багатьох людей з багатьма іншими у будь-який момент часу в глобальному масштабі, зазначає М.Кастельс.

         Соціальна поведінка людини реалізується лише в постійній комунікації, яка відбувається на основі єдності трьох моментів: повідомлення, інформації, розуміння. Інформаційний зв'язок із соціальним середовищем, довкіллям, посередництво Інтернет-комунікації, є умовою нормального функціонування людини, що дозволяє говорити про активний розвиток людської індивідуальності на противагу розвитку особистості в традиційному суспільстві.

         У мережевому суспільстві для індивідуальності характерні такі особливості: можливість девіантної поведінки, відсутність чітких соціальних норм, формування позиціальної людини, наявність егоїстичної складової в структурі особистості, можливість самостійного вибору сенсу й мети життя.

Література:

1. Романов О.В. Онтологические и гносеологические проблемы философии Интернета / О.В.Романов. Генезис и синтез фундаментальных идей. Дис. Канд. филос. наук: 09.00.01: Иваново, 2003. - 153с.

2. Липовецки Ж. Эра пустоты. Эссе о современном индивидуализме / Ж.Липовецки. - М.: Владимир Даль, 2001. - 331с.

3. Бодрийяр Ж. Система вещей / Ж.Бодрийяр. Пер. с франц. С.Зенкина. М.: Издательство «Рудомино», 2001. - 220с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>