XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к. філол. н., Лабінська Б. І. ДРАМАТИЗАЦІЯ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ (1918–1939 рр.)

к. філол. н., доцент Лабінська Б. І.

Київський національний лінгвістичний університет

ДРАМАТИЗАЦІЯ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ (1918-1939 рр.)

Актуальність висвітлення проблеми розвитку методичної думки на західноукраїнських землях зумовлена рядом чинників.

По-перше, нагальною необхідністю теоретичного переосмислення та якісного оновлення системи професійної підготовки, зокрема методичної підготовки студентів, магістрантів, аспірантів, учителів, викладачів іноземних мов як наслідку отримання знань щодо історії методики навчання іноземних мов.

Вихід на сучасний рівень іншомовної підготовки потребує глибокого переосмислення накопиченого педагогічного досвіду, який забезпечить наукове підґрунтя побудови її теорії, дасть можливість урахувати всю багатогранність, динамічність і суперечливість методичних прийомів, уможливить глибше проникнення в суть ретроспективи методики навчання іноземних мов (ІМ) у західноукраїнських регіонах. Завдання обґрунтування цілісного ретроспективного знання й визначення його місця в сучасній методиці навчання ІМ зумовлене соціально-практичною потребою критичного аналізу історико-педагогічних умов трансформування школи як певного досвіду для творчого його осмислення в ході сучасної модернізації освіти в нинішній соціально-економічній, суспільно-політичній і культурологічній ситуації.

У зв'язку з цим виникає необхідність системних досліджень тенденцій розвитку методики навчання ІМ на західноукраїнських землях, розширення проблемного поля, формування історичного мислення. Таке історико-методичне дослідження уможливить по-новому поглянути на низку методичних проблем з урахуванням всієї багатогранності, динамічності й суперечливості методичних прийомів, дозволить глибше проникнути в суть ретроспективи методики навчання ІМ на західноукраїнських теренах, що виходить із загальноприйнятої канви щодо історично-методичного мислення.

Знання історії методики навчання ІМ у Західній Україні дадуть можливість простежити шляхи еволюції методичних концепцій, тенденції розвитку, традиції та інновації, упорядкують і систематизують набуті знання. Для того, щоб правильно розуміти сучасний стан розвитку методики навчання ІМ, орієнтуватися в навчально-методичній літературі, в тих дискусіях, які ведуться на шпальтах наукових журналів, сучасний вчитель/викладач повинен максимально наблизитися до з'ясування того, що відбувається сьогодні. Історичні знання - це компонент професійної компетенції викладача ІМ. Історичний аналіз покаже причини появи нових методів і відмови від попередніх, виявить об'єктивно існуючі в них переваги та недоліки з урахуванням соціального замовлення суспільства, складе цілісну картину у навчанні ІМ.

По-друге, нагальність вирішення окресленого питання спричинено недостатнім ступенем наукової розробленості проблеми розвитку самої методики на західноукраїнських землях, проінформованості науковців і практиків стосовно історичних тенденцій, специфіки, властивих її розвитку, вагомістю методичних ідей минулого і недостатньою їх адаптацією у нинішніх умовах.

Перейдемо до питанння драматизації, оскільки такий прийом роботи рекомендувався навчальною програмою Галичини (1933 р.) у процесі навчання ІМ. Зокрема, під драматизацією в школі розуміли всі види відтворень в особах, від постановки діалогів, драматичних ігор до справжньої художньо-сценічної дії, розігрування готових п'єс [3, с. 8-11].

Основою такого прийому роботи була творча робота учнів, що передбачала самонавчання в грі, розвиток інтелекту, творчих здібностей учнів. І. Ющишин з цього приводу зазначав, що школа повинна розвивати в учнів активність, самодіяльність й творчість у "шкільній праці". Педагоги і психологи відкрили в природі дитячих ігор - у дитячій драматизації - невичерпну силу й джерело активності й творчості молодого людського організму, вважаючи її важливим засобом розвитку творчих фізичних і духовних сил індивідуума [3, с. 11].

На думку М. Куція, драматизація - це інсценізація, яка об᾽єднує кілька інстинктів дитини: наслідування, самостійну творчість, мову й рухи. Вона розвиває пам'ять, уяву, допомогає зрозуміти почуття й переживання інших людей [2, с 12].

Б. Заклинський вважав драматизацію відображенням життєвих ситуацій, зміну в дитячій уяві абстрактих понять на живі обставини, які учень може пережити під час інсценування, гри [1, с. 22].

Навчальний матеріал для драматизації відповідав віку, розвитку та інтересам учнів. Так, для учнів 8-11 років пропонувалося використовувати ігри, нескладні сцени, які відображали працю людей, зокрема імпровізацію сцен (гра в лікаря, вчителя, батьків, торговця та ін.). У середніх класах рекомендувалося інсценування казок, спів пісень, декламування уривків текстів, поезії та ін. У старших класах до інсценування приєднувалося постановка сцен з історії, літераратури, побуту та п᾽єс, які учні склали самі [3, с. 9].

Отже, використання драматизації у процесі навчання ІМ на західноукраїнських землях пов᾽язувалася не лише з поняттям шкільного театру, старанно підготовленої вистави зі сценою, декораціями, бутафорією, костюмами, гримом, але й зі сценами, які відбувалися без попередньої підготовки, коли учні без будь-якого, так би мовити, експромтом могли творчо передати зміст тексту, вірша, прози, драми за допомогою певної інтонації, відтворити певну побутову ситуацію ІМ у формі діалогу та ін. Щодо навчання ІМ такий вид роботи розвивав вміння передавати з належною інтонацією зміст тексту, поповнював словниковий запас, долучав їх до самостійної роботи при виборі чи написанні самостійно п᾽єси для драматизації. Крім того, важливим моментом драматизації під час навчання ІМ було розігрування сцен побутового характеру, наприклад, на прийомі в лікаря, у чужому місті, на занятті в школі, в яких учні в діалогічній формі, відображали ситуації з повсякденного життя. За допомогою такого виду роботи формувалося вміння розмовляти ІМ та в розмовній діяльності використовувати вивчений лексико-граматичний матеріал. Ключовим моментом такої праці було активна робота учня, розвиток творчих здібностей. Під час драматизації необхідно було задіювати якомога більше учнів, вибраний школярем образ мав бути виключно його власною імпровізацією, що сприяло вираженню особистої думки учня, його ставлення до відтворення образу. Вважаємо, що такий прийом роботи може бути актуальним і сьогодні, елементи якого можна використовувати як у процесі класної, так і позакласної роботи учнів.

Література:

•1.  Заклинський Б. Методика усного і писемного стилю для всіх шкіл. Додаток: збірка практичних задач. - Львів : накл. Матвійчука, 1929. - 192 с.

•2.  Куцій М. Драматизація в другому відділі народної школи / М. Куцій // Часопис : Шлях виховання й навчсння. - 1927. ‒ Ч. 9. - С. 12-14.

•3.   Ющишин І. Драматизація в школі / Іван Ющишин // Шлях виховання й навчання. - 1927 р. - Ч. 1. - С. 8 - 11, Ч. 9. - С. 4-12.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>