XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

К. філос. н., Харченко Л.В. ГЕНДЕРНІ ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ УКРАЇНИ У ТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ

К. філос. н., Харченко Людмила Вікторівна,
Докторант Національного інституту стратегічних досліджень

ГЕНДЕРНІ ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ УКРАЇНИ У ТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ

В Україні на сьогоднішній день існує явище гендерної нерівності, яке полягає в непропорційній представленості соціальних і культурних ролей обох статей в різних сферах життя, в різниці оплаті праці жінки і чоловіка, в існуванні стійких гендерних стереотипів, що мають яскраве патріархальне забарвлення і головне - в наявності дискримінації за статевою ознакою, що закриває членам однієї статі доступ до ресурсів або джерел доходу, що існує для представників іншої статі.
Наявність гендерної нерівності в країні при відсутності чіткої державної політики щодо її усунення – загрозливий фактор для визнання цієї країни такою, що відповідає системі сучасних європейських цінностей. Для внутрішньої політики держави гендерна нерівність небезпечна втратою людського капіталу та недореалізацією трудового потенціалу, що матиме негативний вплив на розвиток економіки і сприятиме посиленню соціального напруження.
Існує високий відсоток жінок, присутніх лише на другорядних ролях в органах управління. Україну випереджають не лише високорозвинені світові країни, а й такі країни як - Білорусь, Угорщина, Польща, Словаччина, Румунія, Росія, Туркменістан, Мозамбік, В’єтнам, Уганда, Намібія, Нікарагуа, Гамбія, Гана, Джібуті тощо. Загальна статистика свідчить, що бідність в Україні і трудова міграція є з жіночим лицем.
В Україні нерівні права між чоловіком та жінкою мають глибоку традицію: канонічний патріархат від доби Київської Русі до часів Радянського Союзу. В Радянській Україні долання гендерних стереотипів відбувалося шляхом декларативного встановлення рівності між чоловіком і жінкою. Такий крок вніс певні позитиви у життя української жіночої громади – було відкореговано стереотип жінки як істоти інтелектуально нижчої від чоловіка. Збільшилася кількість працюючого населення завдяки активній участі в цьому жінок. Проте здебільшого ця рівність поширювалась на доступ жінок до усіх видів праці, у тому числі (і в першу чергу) до найтяжчих у фізичному плані. На політичний клас - номенклатуру ця рівність не поширювалась. Жінка могла претендувати на членство у партії, але не на участь у керівних органах. Вона могла також собі дозволити очолювати „декоративні” керівні посади: ради, профспілки тощо. Сам же політичний клас мав яскраво виражену патріархальну сутність. У часи Радянського Союзу тільки одна жінка займала пост міністра – Катерина Фурцева.
В Україні фемінізм, як окрема, чітко окреслена ідеологія, з’явився на початку дев’яностих років ХХ століття. Проте, незважаючи на існування численних громадських організацій (зокрема у Львові активно діють організації „Жіночі перспективи” та „Центр допомоги жінкам”), що опікуються „жіночими” проблемами, на сьогодні ситуація невтішна: низький відсоток жінок, задіяних у політичному процесі; не існує рівного доступу до владних позицій; не існує рівності у прийнятті політичних рішень. Така ситуація зумовлена кількома причинами. Політика, у переважної частини жіночого населення України, асоціюється з такими негативними явищами, як „бруд”, „інтриги”, „зброя”, „нечесні гроші” тощо. Для участі в прийнятті політичних рішень необхідним є доступ до влади, а оскільки жінки традиційно обмежені в цьому, вони розуміють її (владу) як інструмент домінування і насильства. На даному етапі активна політична діяльність серед жінок сприймається досить неоднозначно і суперечливо. Певний парадокс полягає в тому, що для зміни цього менталітету, жінки мають бути включені у політичне та громадське життя, брати участь в управлінні державними та громадськими справами на паритетних засадах з чоловіками, з другого боку, такому „включенню” заважає як прихована дискримінація, так і підсвідомий острах самих жінок брати активну участь у політичному процесі.
У ситуації, що склалася на даний час в Україні щодо „гендерної нерівності”, гендерні квоти, на перший погляд, вважаються доречним виходом з ситуації: якщо існують бар’єри, спеціальні заходи задля їх компенсації просто необхідні. Проте долання цих бар’єрів шляхом квотування або встановлення мінімальної норми місць в управлінських структурах, на нашу думку, не видається доцільним в українському політичному просторі з декількох причин. По-перше, такий шлях є штучним і проблематичним (враховуючи українську традицію і особливості ментальності), а по-друге, він є принизливим для самих жінок (існує можливість використовувати ресурс квотування для несанкціонованого отримання керівних посад не через певні якості, що притаманні управлінським лідерам, а лише завдяки квотам. Така практика черговий раз надасть можливість посилити негативний стереотип про інтелектуальну нижчість жінок).
Зважаючи на наведене вище, видається доцільним розпочати і реалізувати на державному рівні поступову, послідовну і помірковану програму, спрямовану на конструктивний злам існуючої парадигми становища жінки та її ролі в українському суспільстві, на зміну стереотипів пріоритету чоловіків над жінками, що багато віків домінує у масовій свідомості українців.
Література:
1. Матвієнко Світлана. Гендерна гра // Гендер і культура: зб. ст. / Упоряд. В.Агеєва, С.Оксамитна - К.: Факт, 2001. - С.69-80.
2. Чухим Н.Д. Вступ до теорії фемінізму. Програма лекційного курсу. - К.: ВІПОЛ, 1998. - 24 с.
3. Пчелинова В. Гендер и профессия // Женщины и экономика. 2001. № 9 (2).
4. Шибанова Л.А. Стереотип маскулинности в массовом сознании российского общества // Гендерные исследования в гуманитарных науках: современные подходы. Иваново, 2000.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>