XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к. істор. н., професор, Коцур Н.І. ВНЕСОК РОСІЙСЬКОГО ТОВАРИСТВА ОХОРОНИ НАРОДНОГО ЗДОРОВ’Я В РОЗВИТОК ТЕОРЕТИЧНИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАСАД ГІГІЄНИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ ст.)

к. істор. н., професор, Коцур Н.І.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

ВНЕСОК  РОСІЙСЬКОГО ТОВАРИСТВА ОХОРОНИ НАРОДНОГО ЗДОРОВ'Я В РОЗВИТОК ТЕОРЕТИЧНИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАСАД ГІГІЄНИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ - ПОЧАТОК ХХ ст.)

Вагомий внесок  у розвиток ідей профілактичної медицини в другій половині ХІХ ст. відіграло ряд  Товариств природодослідників і лікарів. Особливо важливе значення мала діяльність російського товариства охорони  здоров'я, заснованого в  1877 р., і його філії на місцях. П.Е. Заблудовський зазначав: «Його можна вважати першим гігієнічним товариством в Росії» [5, с.285].

Виникнення російського  товариства охорони народного здоров'я  було обумовлене швидким зростанням кількості промислових та сільськогосподарських робітників і надзвичайно важкими умовами їхньої праці та побуту. Вкрай незадовільні умови життя багатомільйонних мас населення сприяли поширенню різних захворювань, особливо інфекційних. Епідемії тифу, холери, віспи та інших інфекційних захворювань напередодні назрівання Балканської та російсько-турецької воєн 1877-1878 рр. змусили урядові кола прийняти деякі заходи щодо боротьби з епідеміями і антисанітарією.

В програмі товариства зазначалося: «Гігієна наскільки розширила свої рамки, висунула так багато нових завдань, і в той же час оточуюче нас життя, до якого приходиться  застосовувати  санітарні заходи, наскільки ускладнилося, що в теперішній час, безумовно, необхідно створення такого органу, який  би висвітлював санітарні проблеми» [3, с.11]. 

З 1891 р. видавався щомісячний журнал «Русского общества охранения народного здравия», який в 1913 році був перейменований на журнал   «Гигиена и санитария» [1, с.101].

В 1895 р. після доповіді Д.П.Нікольського, в якій він зробив історичний огляд популяризації гігієнічних  відомостей серед населення, в російському товаристві охорони народного здоров'я була створена комісія по поширенню гігієнічних знань серед населення. В її склад від України увійшов відомий гігієніст Херсонської губернії - М.С.Уваров.

Головні завдання російського товариства охорони здоров'я були обґрунтовані у першому і другому параграфах статуту:

«1. Товариство ставить за мету сприяти поліпшенню громадського здоров'я і санітарних умов в Росії.

2. Коло діяльності товариства обмежується предметами гігієни громадської і приватної» [4, с.26].

У складі товариства, особливо його керівних органів, були не лише лікарі, а й інші представники інтелігенції: природознавці, інженери, архітектори, а також представники титулованої знаті і вищої бюрократії. Участь у його роботі представників демократичних кіл суспільства позитивно вплинула на розробку питань промислової гігієни і охорони здоров'я робітників, проблем боротьби з інфекційними захворюваннями, алкоголізмом тощо.

Слід зазначити, що в дореволюційній Росії перші науково-дослідні інститути почали організовуватись на базі бактеріологічних станцій лише напередодні першої світової війни. Тому Товариство охорони народного здоров'я перетворилося у своєрідний науковий центр, до якого передавались для розробки, або консультацій різноманітні гігієнічні питання з інших товариств чи закладів. Сюди часто звертались за консультаціями, порадами і вказівками з гігієнічних питань земські і міські управи.

Товариство мало 27 місцевих відділів, які постійно відкривалися у різних містах. У деяких відділах брали участь відомі гігієністи, наприклад, в Одеському - М.Ф. Гамалія, П.М. Діатроптов, В.К. Стефанський, у Харківському - І.П.Скворцов, П.М. Лащенков,  В.В. Фаврта та інші [4, с.26].

Для поширення  гігієнічних знань серед населення товариство  застосовувало різноманітні методи: гігієнічне виховання в школі, видання і поширення популярної літератури, обладнання постійних музеїв і пересувних виставок, організація лекцій, читань і бесід.

У 1879 році російським ученим-гігієністом А.П. Доброславіним була розроблена програма викладання гігієни у всіх навчальних закладах, які готували вчителів. Обговоренню підлягали також програми з гігієни для реальних училищ, духовних училищ і семінарій, складені Д.П.Нікольським, а також програма для середніх навчальних закладів (чоловічих і жіночих), складена С.В.Шидловським і П.Л.Мальчевським. Результатом роботи комісії став   проект програми курсу гігієни в середніх навчальних закладах [2, с.338-340].  

Члени товариства звертали увагу  також на санітарно-гігієнічні недоліки в школах. Зокрема, М.Д. Сухорський виступив з доповіддю «О санитарных недостатках современной средней школы и о мерах к их устранению»  [1, с.102].

      Питання про фізичний розвиток дітей в школі посідало вагоме місце, особливо  гімнастика, рухливі ігри тощо. Ставилося також  питання  про проведення санітарного нагляду в школах, узаконення положення лікаря і надання йому права участі в прийнятті рішень на педагогічних радах.

Вирішуючи  цілий ряд завдань санітарно-гігієнічного характеру, товариство  з його місцевими відділами звертало також увагу на проведення практичних заходів оздоровлення населених пунктів. Його члени брали участь у розробці питань водопостачання, каналізації, житлово-санітарних умов робітників, проектуванні та будівництва лікарень, шкіл,  раціонального харчування тощо.

У полі зору товариства постійно перебували питання гігієни праці. З самого початку його існування була виділена комісія для вивчення санітарного стану фабрик. «Для того, - вказував один із найдіяльніших членів цієї комісії Д.П. Нікольський, - щоб з'ясувати і точно визначити вплив того чи іншого виробництва на фізичний розвиток робітника, захворюваність, смертність і взагалі на тривалість його життя, вимагається точне і всебічне вивчення всіх умов - не лише самого виробництва, але також й їхніх факторів, таких, наприклад, як житло, їжа, побутові умови, заробіток тощо, які також впливають на робітника» [4, с.26].

Товариство охорони народного здоров'я організувало спеціальну комісію з нормування робочого дня.  В одній із резолюцій товариства зазначалось: «З точки зору громадської гігієни, час доби повинен розприділятися так, щоб 8 годин приходилося на роботу, 8 годин на  безперервний сон і 8 годин на відпочинок і задоволення фізичних і духовних потреб», що було   обґрунтовано на наукових засадах у працях І.М.Сєченова [4, с.26].

Товариство і його члени у центрі і на місцях приділяли також постійну увагу питанням боротьби з травматизмом, питома вага якого серед стаціонарних і амбулаторних хворих була досить високою. Так, зокрема, в Херсонському земстві з ініціативи медико-санітарного бюро в 1903 р. була видана обов'язкова санітарна постанова «Про заходи щодо попередження травматичних ушкоджень при роботах сільськогосподарських машин і знарядь», у якій зверталась увага на сільськогосподарський травматизм і ставилась вимога реєструвати нещасні випадки, що часто траплялись серед робітників, які обслуговували нові, закуплені за кордоном і не повністю (щоб здешевити вартість) укомплектовані захисним обладнанням, машини. У Полтавській губернії протягом семи років, починаючи з 1896 р., обговорювався проект правил «Про заборону дітям працювати на кінних молотарках», і лише в 1903 р. вони були видані як обов'язкова для виконання постанова. В 1909 році при товаристві  була створена  комісія по охороні праці.

В 1910  р. Катеринославське губернське земство видало дві постанови: «Про утримання бань в населених пунктах» і «Про захист робітників від нещасних випадків під час роботи на кінних молотарках і кінних віялках» [24, с.49]. А в Харківській губернії спроба санітарного бюро видати обов'язкову постанову «Про умови життя і праці робітників, залучених для роботи на бурякових плантаціях» успіху не мала. Губернські земські збори  забракували вказаний проект, обґрунтувавши це тим, що «він  укладений надто теоретично, однобічно, людьми, які думають лише про санітарію, не знають реальних умов й ігнорують сільськогосподарські інтереси»[6, с.49].  

Важливим розділом діяльності  товариства  було також дослідження питань харчування і гігієни харчування, зокрема, про поживну  цінність різних харчових речовин, про отруєння,  харчування  селян, особливо  в роки голодоморів. Лабораторно вивчались сурогати хліба, заміна жита картоплею, горохом, кукурудзою і ін.

Таким чином, російське товариство охорони народного здоров'я та його філії на місцях було одним із вагомих громадських організацій наприкінці       ХІХ ст. Воно зробило великий внесок у справу охорони здоров'я, профілактику   інфекційних захворювань, розробку ряду теоретичних питань громадської гігієни та впровадження їх в практику.

Література:

1. Бажан Т.А. О гигиене и гигиенистах /Т.А. Бажан, Н.М.Паранько, Н.Г.Карнаух.     

-  Дніпропетровськ: «Журфонд», 2005. - С.100-102.

•2.     Журнал Русского общества охранения народного здравия. -  1898. - №4. - С.338-340.  

•3.      Журнал Русского общества охранения народного здравия. - 1913. - №11-12. - С.11.

•4.     Заблудовский П.Е. Медицина в России в период капитализма / П.Е.Заблудовский.  - М.:Госмедиздат, 1956. - 150 с.

•5.     Заблудовский П.Е. История отечественной медицины /П.Е. Заблудовский.  - М., 1960. - С.285.

•6.      Хорош И.Д. Развитие санитарного дела в условиях земской медицины на Украине /И.Д.Хорош // Материалы к истории гигиены и санитарии на Украине / И.Д.Хорош. - К., 1962. - С.27-57.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>