XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к. п. н., Мороз Т. О. КОНЦЕПТУАЛЬНА КАРТИНА СВІТУ У ПРОЦЕСІ МІЖКУЛЬТУРНОГО ПЕРЕКЛАДУ

к. п. н., Мороз Т. О.

Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського

КОНЦЕПТУАЛЬНА  КАРТИНА СВІТУ У ПРОЦЕСІ МІЖКУЛЬТУРНОГО ПЕРЕКЛАДУ

        На сучасному етапі стримкого розвитку людського суспільства та новітніх інформаційних технологій зростає роль міжкультурного перекладу. Тісно пов'язана з іншими глобальними проблемами, особливо міжкультурної комунікації, ця проблема досить актуальна.

        Ідея специфічної ролі мови у мовній моделі світу випливає з учення В. Гумбольдта, яке розвинули О. Потебня, А.Л. Вайсгербег, Е. Сепір, Б. Ворф, Дж. Турі, Ю. Найда, П. Ньюмарк та інші перекладознавці й етнолінгвісти. Загальновизнаною є думка, що різні мови моделюють світ по-своєму, а етнічні мовні картини зараз жваво обговорюються та досліджуються.

       «Переклад - це вид діяльності, який неминуче відбувається принаймі з двома мовами і двома культурними» [6, 200]. Як передбачає це твердження Дж. Турі, перекладачі постійно стикаються з проблемою, як трактувати культурні аспекти притаманні оригінальному тексту і як знайти найдосконалішу техніку, щоб успішно передати ці аспекти мовою перекладу. Ці проблеми, за Ю. Найдою, можуть бути різного обсягу залежно від культурної і лінгвістичної розбіжності між двома (чи більше) мовами, з якими має справу перекладач. Культурні труднощі для перекладу можуть набирати різних форм, починаючи від лексичного значення і синтаксису до ідеологій і способів життя в даній культурі [5, 130].

      Кожна мовна група має власні культурно-специфічні особливості, хоча П. Ньюмарк і не розглядає мову «як компонент або особливість культури» [4, 94]. Проте багато інших вчених стверджують, що мова є частиною культури і вважають, що відтворення культурних реалій у цільовій мові є першочерговим завданням перекладача у міжкультурній комунікації.

     Етнолінгвальні моделі світу відображають культурні категорії певної групи, їх поведінкові прояви дозволяють побачити основні розбіжності між культурними групами та їхніми цінностями. Серед етнічно-диференціюючих компонентів на першому місці, зазвичай, ставлять мову. Споріднені культури мають схожі мовні фонди завдяки аналогічному культурному досвіду та його класифікації у мовних категоріях. Несумірність категорій різних культурних спільнот вказує на розбіжності в їх культурному досвіді.

       У сучасному світі, коли народи намагаються визначити власне обличчя, глибше пізнати національний дух, менталітет, культуру, мову, широкі перспективи отримує порівняно нова галузь науки про мову етнопсихолінгвістика - маргінальна лінгвістична дисципліна на межі психолінгвістики, етнолінгвістики та етнології. Об'єктом етнопсихолінгвістики стає етнічна свідомість та її відображення у мові та мовленнєвій діяльності.

       Останнім часом етнопсихолінгвістичні дослідження обрали своїм об'єктом також переклад з однієї мови на іншу, поєднавши значну теоретичну спадщину нині актуальних галузей мовознавства: практики перекладу, теорії комунікації з психолінгвістичним аналізом. 

       Перегляд і критична оцінка гіпотези Сепіра-Ворфа, концепції інваріанта О.М. Леонтьєва сприяли виробленню у сучасному перекладознавстві оптимальної стратегії. Оскільки кожна природна мова, як зазначав Ю.Д. Апресян, відтворює певний спосіб сприймання і організації концептуалізації світу, притаманний кожній мові спосіб концептуалізації дійсності є частково універсальним, а частково національно специфічним. Носії різних мов можуть сприймати світ дещо по-різному, що зумовлено особливостями кожної з мов. Обґунтуючи залежність мовленнєвої діяльності від взаємодії тріади «етнос-мова-культура», науковці відзначають, що у процесі перекладу відбувається зіткнення не лише лексичних та граматичних систем, а й комунікативно-прагматичних, лінгвоетнічних, психологічних, соціокультурних компонентів, менталітету мовців. Різниця культур і мовленнєвих норм часом потребує від перекладача таких глибоких трансформацій, що O. Швейцер сумнівається, чи справедливим буде розглядати переклад лише як зміну правил переходу від внутрішньої програми мовлення до її реалізації.    

     В останні десятиліття в перекладознавстві та мовознавстві також посилилася увага до поняття картини світу, яке по-різному тлумачиться в різних науках, крізь призму знань яких розглядається світ. Так виникли терміни філософська, фольклорна, художня, релігійна, фізична тощо картини світу. Однак кожна з цих картин є частковою, бо пов'язана з обмеженнями, що містяться в назві (художня, фізична тощо). Найуніверсальнішими, Л. Лисиченко вважає, концептуальну картину світу (ККС), пов'язану з усім континуумом знань про світ, і мовну картина світу (МКС) як засіб експлікації цих знань[1, 37].

     Питання сутності мовної картини світу трактується досить по-різному - від максимального зближення МКС і ККС до визнання різного ступеня своєрідності відображення світу в кожній мові. Мають рацію ті, хто вважає, що «в мові знаходять своє вираження, поєднуючись, але не покриваючи одне одного, семантичні ознаки чотирьох різних сутностей: а) семантична значеннєвість одиниць власне мовної системи; б) категорії предметного світу, своєрідно відображені в категоріях і одиницях мови; в) мисленнєві категорії, притаманні логіці й психології людського пізнання; г) прагматичні фактори комунікативного призначення мови» [2, 116]. Проте ототожнювати логічні й психологічні категорії та їх місце в структурі МКС не можна, бо вони пов'язані з двома різними картинами світу, що є основою мовної картини, - логічною, що своєрідно відбивається безпосередньо в мовних одиницях, і домовною (превербальною) - у ній містяться елементи образного мислення, в надрах якого лежать індивідуальні й соціальні особливості «бачення» світу.

     Як мовну картину світу Л. Лисиченко розглядає характер відображення в мові концептуальної картини світу і мовні засоби вираження знань про неї. Домовна картина є джерелом і матеріалом для двох зазначених. Саме в МКС виявляється своєрідність членування ККС у різних народів [1, 37]. З допомогою мови практичні знання, одержані окремими індивідуумами, перетворюються в колективне надбання, колективний досвід [3]. Отже, визнається, що мовна картина світу має і гносеологічний характер. Концептуальна картина світу є підґрунтям мовної картини, однак ККС універсальніша і є спільною для народів з однаковим рівнем знань про світ, у той час як мова відображає досвід кожного народу і виявляє не тільки спільні знання, а й своєрідність бачення світу.

Література:

1.  Лисиченко Л.А. // Структура мовної картини світу // Мовознавство, 2004, № 5-6. - С. 36-41.     

2.  Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира. - М., 1988.  

3.  Степанов Ю.С. Константы. Словарь русской культуры. - М., 1997.

4.  Newmark P. A Textbook of Translation. - New York: Prentice Hall, 1988.

5.  Nida E. Principles of Correspondence // Venuti L. The Translation Studies Reader. - London: Routledge, 1964.

6. Toury G. The Nature and Role of Norms in Translation // Venuti L. The Translation Studies Reader. - London: Routledge, 1978, revised 1995.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>