XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к. пед. н., Довженко Т. О. ОРГАНІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ШКОЛИ ТА РОДИНИ

к. пед. н., Довженко Т. О.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

ОРГАНІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ШКОЛИ ТА РОДИНИ

Упродовж останнього десятиліття проблему педагогічної просвіти батьків досліджували учені України за напрямками, як: педагогічна культура як синтез життєвого досвіду й індивідуальних характерологічних рис із визнанням соціального статусу особистості (Т. Іванова, М. Стельмахович); структурні й функціональні зв'язки педагогічної культури батьків (Т. Алєксєєнко, Л. Горбатенкова); чинники формування педагогічної культури батьків та зумовленість рівня її досконалості соціокультурними чинниками об'єктивної та суб'єктивної спрямованості (І. Гребенніков, Д. Луцик); кореляція гармонійних сімейних міжособистісних відносин між представниками різних вікових груп та рівнем педагогічної підготовки батьків (Л. Дунаєва); психологічні основи педагогічної культури, як соціального феномену (В. Котирло, С. Ладивір, В. Титаренко); критерії оцінювання рівня сформованості педагогічної культури сучасної молодої сім'ї (Т. Алєксєєнко, О. Звєрєва, О. Скнар, М. Машовець).

У педагогічному доробку українського родинного виховання чітко увиразнено ієрархію виховних цінностей у руслі пріоритетів дитини та її світу. Дослідники української народної педагогіки (В. Горленко, Г. Довженок, М. Зубрицький, Є. Сявавко, М. Стельмахович) доводять, що вона постає як логічно організована система, яка впродовж багатьох століть виконувала людинотворчі функції. Споконвічною турботою українців була підготовка молодого покоління до активного самостійного життя. Як стверджує А. Кульчицький, характерним для них був аспект "плодовитої Землі", світоглядна толерантність, розподіл сімейних обов'язків та ін., що сприяло успішній підготовці молоді до виконання функцій чоловіка і дружини, тобто батька й матері. За твердженнями Д. Чижевського і М. Шлемкевича пріоритетами в батьківському вихованні була пошана до культурно-історичних цінностей, толерантність до інших культур, перевага чутливості над раціональністю, а основами етнічних виховних домінант виступали архетип Матері (згодом трансформований в образ Богородиці), любов до землі, як до Батьківщини, сімейний уклад, тобто спосіб життя родини і всіх її членів [2].

Загальновизнаним є той факт, що джерелом прогресивного поступу інституту родинного виховання об'єктивно залишається народна педагогіка.

Основи взаємодії педагогів з батьками сформульовані В. Сухомлинським: «Якомога менше викликів до школи батьків для моральних нотацій дітям, для лякання дітей батьківською «сильною рукою», для попередження про небезпеку, «якщо й далі так буде продовжуватись», - і якомога більше такого спілкування дітей з батьками, що приносить радість матерям і батькам. Усе, що в дитини в голові, душі, у зошиті, щоденнику, - усе це ми повинні розглядати з погляду взаємин дітей і батьків, і зовсім неприпустимо, щоб дитина приносила матері та батьку одні засмучення» [3].

До основних функцій взаємодії педагогів з батьками належать: інформаційна; виховно-розвивальна; формуюча; охоронно-оздоровча; контролююча; побутова. Задачі такої взаємодії: формування активної педагогічної позиції батьків; озброєння батьків педагогічними знаннями й уміннями; активна участь батьків у вихованні дітей [1].

Організація взаємодії школи та родини передбачає: вивчення родини з метою виявлення її можливостей з виховання своїх дітей і дітей класу; згрупування родин за принципом наявності в них морального потенціалу й можливості впливати на свою дитину засобами народної педагогіки; аналіз проміжних і кінцевих результатів спільної виховної діяльності.

Співробітництво школи та родини на будь-якому етапі починається з вивчення умов і мікроклімату сімейного виховання, індивідуальних особливостей дітей і батьків, розробки програми педагогічної просвіти з опорою на досвід народної педагогіки.

Робота учителя з родиною учнів - вплив на виховний потенціал родини, коли об'єктом уваги є не сама родина, а сімейне виховання. Тут необхідне осмислення положень: вивчення сімейної атмосфери, що оточує учня, його стосунків із членами родини; психолого-педагогічна освіта батьків через систему батьківських зборів, консультацій, бесід; організація спільного проведення вільного часу дітей і батьків; захист інтересів і прав дитини в так званих важких родинах.

Таким чином, учителем реалізуються функції батьківської освіти (відомості про виховну концепцію школи, педагогічну позицію класного керівника, про методику виховання,традиції виховних впливів, цілі й задачі особистісного розвитку школярів, хід духовного розвитку дитини, особливості шкільної діяльності учня, взаємини у групі, виявлені здібності й поточні успіхи тощо) та корегуються принципи сімейного виховання (способи прояву любові до дітей), формування режиму життя та діяльності дитини, що забезпечують і корекцію особистості батьків з опорою на традиційні елементи народної педагогіки.

Література:

•1.  Додукіна О. Виховання молодших школярів у сучасній українській сім"ї / О. Додукіна // Початкова школа. - 1997. - № 6. - С. 6-12.

•2.  Етнопсихічні орієнтири сімейного виховання : Навч-метод. посібник / Ред. Л. Є. Орбан.- Івано-Франківськ, 1996. - 96 с.

•3.  Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський - К. : Радянська школа, 1997. - Т. 3. - С. 7-9.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>