XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к. політ. н., Заславська О.О. ПОЛІТИЧНИЙ ІМІДЖ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ: МЕХАНІЗМИ ЙОГО ФОРМУВАННЯ

к. політ. н., Заславська О.О.

Хмельницький національний університет

ПОЛІТИЧНИЙ ІМІДЖ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ: МЕХАНІЗМИ ЙОГО ФОРМУВАННЯ

Ключовим елементом усієї системи політичної комунікації є комунікативні технології. Сформовані в процесі цілеспрямованої політико-інженерної діяльності чи виникнувши стихійно, спонтанно, вони є головним практичним засобом впливу різних політичних суб'єктів на ринок влади, що утворився,  суспільну думку населення, політичних суперників і інші  елементи сформованої політичної кон'юнктури. До різновиду комунікативних технологій відносять технологію побудови іміджу органів державної влади.

До проблеми іміджу в сучасному його розумінні у відкритих дослідженнях та літературі почали активно звертатися порівняно недавно: на Заході - з 1960-х років, у країнах колишнього соціалістичного табору стосовно власної політичної практики - з кінця 1980-х - початку 1990-х років. Вітчизняні політологи останнім часом усе наполегливіше займаються цією актуальною проблемою, з'явився цілий ряд цікавих досліджень, книг і статей. Особливо активно в цьому плані працює В.Бебик, В.Королько, М.Логунова, Г.Почепцов та ін. У їхніх роботах найбільш повно розглядаються питання, пов'язані зі створенням, актуалізацією іміджу, а також деякі аспекти його впливу на політичне життя різних країн.

Імідж (від англійського image, латинського imitari) означає - образ, вигляд, «імітувати», створювати образ.

У сучасній науковій літературі є низка підходів до визначення його змісту. Серед них можна виділити такі:

•-       штучна імітація та подання зовнішньої форми будь-якого об'єкта, особливо особи (тлумачний словник Вебстера);

•-       стереотипізований образ конкретного об'єкта чи явища, що склався в масовій свідомості;

•-       набір певних якостей, з якими люди асоціюють особу, предмет чи явище;

•-       образ, який здатний додавати предмету чи явищу властивості і характеристики їм не притаманні, перетворюючи їх у головні і тим самим радикально змінювати уявлення про них;

•-       звернене зовні «Я» людини, тобто її публічне «Я» (особистість людини в очах оточуючих її людей) [1, с. 5].

Імідж - це результат і конкретна форма відображення предметів і явищ у світосприйнятті людини, тобто - відчуття, уявлення, поняття, які на основі цього формуються, і висновки, що робляться. Виходячи з цього, можна стверджувати, що кожному об'єкту притаманний певний імідж, «забарвленість», «упізнаваність». Навіть те, що його немає, вважає професор Г.Г. Почепцов, - теж імідж [2, с. 22].

Політичний імідж - це образ суб'єкта політики (найчастіше політичного лідера, владних інстанцій), який цілеспрямовано формується і покликаний справити емоційно-психологічний вплив на об'єкти політики з метою популяризації самої політики чи діяльності в її сфері [1, с. 7].

Імідж є «живою» та «органічною» комунікативною основою позиціонування влади, яку можна спрямовувати, коригувати, уточнювати, переробляти аби вона відповідала очікуванням громадськості. Саме успішний імідж є запорукою успішності функціонування органу держаної влади, так і її керівної ланки зокрема. Саме тому імідж має бути чітко структурованим, керованим, а відтак розроблятись та реалізуватись за відповідною схемою позитивного сприйняття залежно від обставин

Імідж державної влади формується шляхом: практичних дій (прийнятих рішень) (10%), усних заяв (40 %) чуток (20 %), стереотипного сприйняття (10 %), репутації (20 %) [3, с. 345]. Виходячи із цього застосовуються технології іміджмейкерства, спрямовані на те, аби:

•-       залучати та утримувати увагу громадськості;

•-       формувати установки на досягнення довіри;

•-       застосовувати психологічні методики самопрезентації;

•-       розвивати комунікативні здібності управлінця, аби йому вдалося завоювати аудиторію.

Побудова іміджу чиновника центрального та місцевого рівня влади включає такі основні елементи:

•-       ступніть відповідності: психологічний типаж, мова, вчинки, манера триматись, стиль діяльності;

•-       ініціативність: здатність до модернізації, орієнтація на перспективу;

•-       реалізація ініціатив громадян: перетворення інтересів та потреб громадськості на зміст творення державної політики;

•-       вміння налагоджувати взаємодію із різними групами громадськості: з політичними партіями та релігійними організаціями;

•-       вміння бути гнучким: у стосунках із політичними партіями та опозиційними силами (уникаючи загострення відносин з ними) у процесі реалізації власної політики.

Важливою складовою ефективності іміджу чиновника є рівень довіри до нього з боку громадськості. Далекоглядність (стратегічність) органів державної влади характеризує їх здатність запропонувати громадянам перспективні та ефективні програми розв'язання суспільно-політичних та економічних проблем. В протилежному випадку, якщо влада не здатна до стратегічних кроків у своїй діяльності, а тим більше до їх реалізації, то вона навряд чи буде користуватись довірою своїх громадян.

Справедливість органів державної влади передусім пов'язується із законністю, відкритістю та прозорістю їх діяльності, а головне із дотриманням чітких етичних та правових стандартів суспільної життєдіяльності, в протилежному випадку влада ризику виглядати в очах громадськості, беззаконною, безвідповідальною і висококорумпованою.

Стабільність функціонування органів державної влади створює ефект передбачуваності та перспективності процесів реалізації державної політики. Саме стабільність, яка характеризує ефективну реалізацію функцій державного управління є важливою складовою формування рівня довіри до влади з боку громадськості. Від того наскільки влада є стабільною залежить тривалість комунікативного зв'язку влади та громадськості.

Довіра до органів державної влади може бути досягнута лише за тих умов, якщо остання доводить свою стратегічну спрямованість надавати об'єктивну інформацію громадськості про свої рішення, декларуючи тим самим відкритість та прозорість своїх дій.

Загалом основним критерієм ефективності чиновника є здатність нести відповідальність за прийняті рішення, а також і за його бездіяльність. Як показує практика, чим гучніші заяви роблять державно-управлінські структури і чим менш рішучими виявляються їх дії, тим меншу ефективність вони декларують, тим негативніший імідж вони мають в очах громадськості. Важлива роль при позиціонуванні такої діяльності належить державно-управлінським службам зв'язків з громадськістю, які таку неадекватність заяв та дій можуть наагатися спростовувати іншими комунікативними засобами, зокрема шляхом зосередження уваги громадськості на позитивних рішеннях влади, а подекуди і шляхом переключення уваги громадськості на інші «новинні приводи», які за таких умов можуть створюватись штучно.

Імідж, який формується фахівцями у сфері паблік рілейшнз, має відповідати таким основним критеріям:

•-       змінюватись відповідно до умов соціально-політичної та економічної ситуації;

•-       перебувати у стані постійного формування;

•-       постійно перероблятись (уточнюватись, модифікуватись за допомогою окремих дій, вчинків, рішень).

У системі державного управління найбільш небезпечним є радикальна зміна іміджу, яка на практиці зустрічається дуже рідко, адже це негативно може позначитись на сприйнятті діяльності чиновника. До прикладу сьогодні дуже важко уявити, аби Комуністична партія України підписала відповідний меморандум з визнання діяльності УПА в інтересах національного розвитку, або ж пішла на певні компроміси у вирішенні даного питання.

Водночас імідж не може бути «закостенілою комунікативною конструкцією», адже його ефективність проявляються у здатності налагодження зворотного зв'язку. Результативність однієї і тієї ж моделі іміджу в умовах зміни суспільно-політичної ситуації може знижуватись. Так, наприклад, успішність іміджу кандидата в президенти в умовах однієї виборчої кампанії може бути гарантована, а в умовах наступної кампанії потерпіти фіаско. Розроблений імідж кандидата в межах однієї національної традиції може також бути невдалим, а в межах іншої гарантувати успіх. Наглядним прикладом останнього може слугувати імідж американського політика Гора, основним гаслом приведення до влади якого було «Країні потрібен Гор», який програв вибори. Іміджеві калька була використана в Україні у виборчій кампанії 2007 року щодо позиціонування В.Литвина - «Країні потрібен Литвин» і що в супереч американській гарантувало успіх лідерові та його команді.

На формування позитивного іміджу чиновника також впливають його стосунки з опозицією, соратниками, послідовниками, командою в цілому. Досить часто негативний імідж членів команди перших осіб держави може поширюватись і на ставлення до них. До прикладу корупційні скандали в оточенні перших осіб найбільш негативно позначуються на ставленні до них з боку громадськості, підриваючи їх кредит довіри. Це безпосередньо не може не позначувати на ставленні до діяльності органів державної влади в цілому.

Основною рисою чиновника, яка як правило пріоритетно визначає позитивне ставлення до нього - це харизматичність, завдяки якій він може заявити про результативність своєї діяльності. Як показує практика більше громадяни довіряють харизматичним лідерам (подекуди і популістам), адже основними іміджевими рисами їх є: «народний заступник», «ображений», «страждалець та непохитний борець за правду», «герой-мученик».

На формування позитивного іміджу влади впливають: внутрішня та зовнішня складова позиціонування влади. Внутрішня складова характеризує відповідність змісту політики установи реальним потребам та інтересам громадськості, адже лише своєчасна реакція влади на звернення громадян створює сприятливе уявлення про діяльність владних структур в цілому. Зовнішня складова стосується зовнішньої форми сприйняття влади, а саме стиль одягу управлінців (дотримання ділового стилю в одязі), інтер'єр приміщення і т.п., які забезпечують позитивне сприйняття діяльності влади. Наприклад, якщо чиновник працює в «обшарпаному кабінеті, в якому панує безлад», чи якщо управлінець декларує не достатньо етичну поведінку по відношенню до громадянина, не достатньо привітний, то такого чиновника відповідно і сприймають, як не господарника, людину, котра не здатна приймати ефективні рішення, неспроможна забезпечити ефективність здійснення державно-управлінської діяльності.

Імідж влади в даному відношенні формується через безпосередню взаємодію із громадськістю. Тут принципово важливо чиновникам звертати увагу на наступні складові діяльності, які безпосередньо формують ставлення громадськості до влади:

•-       первинний контакт (привітність, стиль управління), що формує уявлення про діяльність організації;

•-       ефективність послуг (вказує на те, що влада діє заради обслуговування інтересів громадян);

•-       узгодженість дій влади та громадянина (влада є своєю для громадянина, заради чого вона зобов'язана діяти так, як того від неї вимагає громадськість);

•-       результативність влади (конкретні кроки на шляху до покращення умов життя громадян);

Важливою складовою успішності іміджу чиновника є його здатність само презентації: як він себе подає громадськості і наскільки він хоча б зовні може поступитись своїми інтересами заради інтересів громадськості. Простіше кажучи наскільки він вміє «грати» та діяти за інтересами громадськості, в протилежному випадку його шанси досягнути позитивного сприйняття лишаються мінімальними. Завдяки відповідним технологіям іміджмейкерства самопрезентація чиновника також може піддаватись корективам, змінюватись відповідно до стратегії його позиціонування. У більшості випадків (десь приблизно 72%) позитивне або ж і негативне сприйняття чиновника залежить від першого враження: погляд, жести, міміка, посмішка, рухи, інтонації, тембр голосу, стиль одягу. Саме тому він має бути готовим до постійного та системного завоювання позитивного сприйняття з боку громадськості, адже якщо це сприйняття є негативним, то і його політика не може бути у жодному із випадків успішною.

Важливою складовою успішності іміджу представників державно-управлінських структур є їх особистісний фактор та розвинені комунікативні здібності. В умовах виборчої кампанії важливим критерієм завжди є особистісний фактор, який як показує практику, спрацьовує у більшості випадків, а тому ми завжди голосуємо за конкретну людину, чи політичну силу, яку представляє дана людина. Як показує досвід, лише 10 % виборців знайомляться із виборчою програмою політика, чи цікавляться рішеннями, які він приймає, все інше 90 % - це особистісний фактор. Саме тому принципово важливо аби чиновник у процесах взаємодії з громадськістю дотримувався погляду «очі-в-очі», свою комунікацію завжди супроводжував посмішкою, що сприяє становленню довіри, декларував упевненість у собі та справедливість прийнятих ним рішень.

Чиновник аби виглядати успішним в очах громадськості має достатню увагу приділяти своєму зовнішньому вигляду. Сучасний управлінець у системі державної влади має виглядати зовнішньо підтягнутим, охайним та упевненим у собі.

Важливим критерієм успішності іміджу управлінця є його надзвичайні моральні цінності. Саме його здатність постійно доводити громадськості прагнення жити її інтересами, у більшості випадків гарантує можливість формування позитивного іміджу. Цікава етико-комунікативна формула була використана Ю.Тимошенко напередодні виборів у програмі «Свобода» С.Шустера, де вона задекларувала громадськості «якщо ви і не оберете мене, я все одно буду вам служити». Чиновник позитивно сприймається громадськістю, якщо він бере на себе відповідальність за покращення життя громадян, хоча б формально. Проте він постійно та системно має доводити громадськості свою чесність та порядність результатом своїх дій. Якщо чиновник постійно позиціонує себе як «морально цнотливий» і водночас його не обминає жодний корупційний скандал, то зрозуміло, що його імідж позитивним бути не може.

Однією із найбільш важливих складових успішності позитивного іміджу чиновника є розвинені комунікативні здібності, які забезпечують успішність його державно-управлінської комунікації, за допомогою якої чиновник не лише передає свої думки, але й конструює свій образ (позитивний/негативний).

Отже, важливим аспектом загального сприйняття й оцінки органів державної влади є враження, яке вони справляють, тобто їх імідж. Це об'єктивний фактор, який відіграє велику роль в оцінці будь-якого соціального явища чи процесу. Значення іміджу в досягненні політичного успіху є дуже важливим, тому що імідж - один з механізмів впливу на інших, можливість психологічного впливу на юрбу. Аби забезпечити ефективність іміджу органів державної влади доцільно враховувати основні складові його формування, які мають забезпечити успішність як позиціонування, так і вироблення позитивного ставлення до нього з боку громадськості.

Література:

1. Політична іміджелогія: Метод. рек. до дисципліни / Уклад. М.М. Логунова. - К.: Вид-во НАДУ, 2004. - 104 с.

2. Почепцов Г.Г. Паблік рилейшнз: Навч. посіб. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. - 506 с.

3. Стратегия в паблик рилейшнз. / Оливер С, Сайтэл Ф.П. - М., 2007.

e-mail: zaslavskaya_olga@ukr.net


Один комментарий к “к. політ. н., Заславська О.О. ПОЛІТИЧНИЙ ІМІДЖ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ: МЕХАНІЗМИ ЙОГО ФОРМУВАННЯ”

  1. Juli@:

    Чудова стаття! допомогла мені у підготовці до семінару з політології! дякую!


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>