XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к. псих. н. Переверзєва В.М. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ТРИВОЖНОСТІ У СТУДЕНТІВ В СТРЕСОГЕННИХ СИТУАЦІЯХ

к. псих. н. Переверзєва В.М.

Слов'янський державний педагогічний університет

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ТРИВОЖНОСТІ У СТУДЕНТІВ В СТРЕСОГЕННИХ СИТУАЦІЯХ

Проблема дослідження полягала в тому, щоб вивчити особливості прояву тривожності у студентів в стрессогенних ситуаціях, якими є екзамени. Проблема пов'язана з вивченням емоційних станів особистості в період професійного становлення як фахівця. В дослідженні було висунуто припущення про те, що високий рівень тривожність студентів в стесогенній ситуаціях, якими є екзамени, пов'язаний з рівнем психологічної готовності до професійного оволодіння, навчальною успішністю, розвитком самовпевненості в своїх знаннях, чим вище рівень тривожності, тим більше негативно він впливає на психічний та емоційний стан особистості на екзамені і чим нижче рівень тривожності, тим вище здатність особистості до професійного становлення, самовизначення, саморегуляції та самоконтролю в стресових ситуаціях. Як показують дослідження Бородіна Л.В., Залученова Е.А., Пасинкова Н.Б., Яковлєва Г.М. та інших, що проблема тривожності особистості може бути сформульована як проблема вивчення психологічних механізмів адаптації її закономірностей впливи психічних станів на навчання, виховання та розвиток особистості. Отже, високі рівні тривожності пов'язані з дезадаптацією особистості в навчальній діяльності, професійному становленні, відсутністю розвинених психологічних механізмів адаптації в стресогенних ситуаціях.

В нашому дослідженні була розроблена соціально-психологічна модель розвитку психологічних механізмів адаптації в студентів в стресогенних ситуаціях, якими є екзамени чи відповіді на практичних заняттях з метою зниження рівнів тривожності і розвитку впевненості, витримки, самоконтролю і саморегуляції своєї психічної і навчальної діяльності. Ця модель включала

взаємодію викладача і студента в навчальній діяльності. Якщо викладач забезпечує розвиток зовнішніх психологічних механізмів адаптації в навчальній діяльності і в процесі стресогенних ситуацій, то студент повинен сформувати в собі внутрішні психологічні механізми адаптаційних процесів в розвитку вольової витримки, впевненості. Саморегуляції і самоконтролю психічних і емоційних реакцій. Такою основою, на якій виникає формування внутрішніх психологічних механізмів адаптаційних процесів стає система знань в професійному становленні, навчальна успішність, яка підсилює дію внутрішніх механізмів, сила волі, витримка.

Основні завдання дослідження полягали в тому, щоб вивчити особливості прояву тривожності у студентів в стресогенних ситуаціях, якими є екзамени, сприяти зниженню рівнів особистісної та навчальної тривожності, розвивати психологічні механізми адаптаційних процесів, саморегуляції, самовпевненості, самоконтролю. Застосовувались стандартні методики експериментального дослідження з студентами-психологами 1-5 курсів психологічного факультету.

Результати показали, що високому рівню навчальної успішності на 1 курсі 40% відповідає високий рівень навчальної і особистісної тривожності у 50% студентів, середній рівень навчальної успішності 40% відповідає середній рівень навчальної і особистісної тривожності у 20% студентів, низький рівень навчальної успішності виявлено у 20% студентів і виявлено низький рівень навчальної і особистісної тривожності. У 30% студентів 1 курсу.

На другому курсі у 50% студентів з високим рівнем навчальної успішності виявлено високий рівень навчальної і особистісної тривожності у 40% студентів, середній рівень навчальної успішності у 40% студентів відповідає середньому рівню навчальної і особистісної тривожності у 30% студентів другого курсу. Низький рівень навчальної успішності виявлено у 10% студентів, а низький рівень навчальної і особистісної тривожності на другому курсі виявлено у 30% студентів.

На третьому курсі виявлено, що 50% студентів з високим рівнем навчальної успішності виявили 30% студентів високі рівні навчальної і особистісної тривожності, середній рівень навчальної успішності виявили 30% студентів і відповідно 40% студентів виявили середні рівні навчальної і особистісної тривожності. Низький рівень навчальної успішності виявили 20% студентів третього курсу і низький рівень навчальної і особистісної тривожності виявлено у 20% студентів.

На четвертому курсі виявлено високий рівень навчальної успішності у 40% студентів і виявлено у 20% студентів високі рівні навчальної і особистісної тривожності. Середній рівень навчальної успішності виявлено у 40% студентів, а середній рівень навчальної і особистісної тривожності виявлено у 50% студентів четвертого курсу. Низький рівень навчальної успішності на четвертому курсі виявлено у 20% студентів, а низький рівень навчальної та особистісної тривожності виявлено у 30% студентів.

На п'ятому курсі високий рівень навчальної успішності виявлено у 60% студентів. А високий рівень навчальної і особистісної тривожності виявлено у 20% студентів. Середній рівень навчальної успішності виявлено 20% студентів п'ятого курсу. А середній рівень навчальної, та особистісної тривожності виявлено у 60; студентів. Низький рівень навчальної успішності на п'ятому курсі виявлено у 20% студентів, низький рівень навчальної та особистісної тривожності виявлено у 20% студентів.

Таким чином, самий високий рівень навчальної успішності виявлено у студентів п'ятого курсу, а високий рівень навчальної та особистісної тривожності виявлено на першому курсі, з курсом підвищується рівень навчання і знижується рівень навчальної та особистісної тривожності. Цей процес на нашу думку закономірний і є показовим в професійному становленні студентів, саморозвитку, професійному ствердженні.

З метою розвитку захисних психологічних адаптаційних механізмів проведено психокорекційну роботу, в якій в основному приймали участь студенти перших-других курсів. Основна мета полягала в тому. Щоб знизити

рівні навчальної та особистісної тривожності до стану нормального психічного та емоційного переживання, з самоконтролем результату та закріпленням позитивного ефекту. Застосувались методи психогімнастики, поведінкової психокорекції, аутотренінг, проективний малюнок, ігротерапії тощо. Проводились індивідуальні і групові бесіди, які включали питання: що мені подобається і що не подобається в навчанні в університеті, що мені треба в собі виховувати і розвивати, яким я себе уявляю в професії психолога тощо. Такі бесіди готували особистість до роботи в групі. Підвищенню впевненості в собі, віри, переборення труднощів, правильне самосприйняття себе, переборення страху, тривоги, невпевненості, нерішучості, розвиток бажання взаємодіяти, співпрацювати з психологом, внесення змін в життя. В навчальний процес.

Таким чином, результати показали значну динаміку в протіканні емоційної і психічної тривожності, адаптації до навчальної діяльності, самопізнання, виникнення потреби в саморозвитку. Професійному самоствердженні особистості. В дослідженні була встановлена важлива закономірність професійного становлення психолога-фахівця, яку можна сформулювати таким чином, що чим вище рівень навчальної і особистісної тривожності, тим нижче рівень навчальної успішності. Важливим мотивом професійного становлення психолога-фахівця на нашу думку є успіхи в навчанні та особистісному розвитку, формування впевненості, витримки, розвитку саморегуляції і самоконтролю в професійній діяльності і поводження, інтерес до набування професійних знань, вмінь навичок, розуміння необхідності професійного самоствердження. Розвитку пізнавальних здібностей, можливостей удосконалення своєї особистості. Задоволення від процесу навчання та отриманих результатів, встановлення життєвих орієнтирів, цінностей.

Література:

1. Бороздина     Л.В.,     Залученова     Е.А.     Увеличение     индекса тревожности     при     расхождении     уровней     самооценки     и притязаний. // Вопросы психологии// 1993, №3

•2. Пасьшкова Н.Б. Связь уровня тревожности подростков с зффективностью их интеллектуальной деятельности. // Психологический журнал // т.17, 1996, №1.

•3. Яковлева Г.М. Змоциональньїй стресе и психосоматические заболевания. Психология. Под ред. А.А. Крьілова М. 1999.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>