XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к. психол. наук., Меньших О. Е., Гниденко О. Г. ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ

Меньших О. Е. - к. психол. наук., доцент кафедри фізичного виховання ЧНУ імені Б. Хмельницького

Гниденко О. Г. - викладач кафедри фізичного виховання ЧНУ імені Б. Хмельницького

Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ

У будь-якому ВНЗ навчаються вагітні студентки. Але мало хто знає про позитивний вплив фізичної культури на вагітних. Багато студенток помилково вважають, що під час вагітності необхідно відмовитися від всіляких вправ, але саме вони сприятимуть легкому пологовому процесу і народженню здорової дитини.

Фізичну культуру використовують як загальнозміцнюючий профілактичний засіб під час вагітності, в пологах і в післяпологовому періоді [1]. Під час вагітності відбувається зміна багатьох фізіологічних функцій, що зумовлено розвитком плоду й перебудовою діяльності всього організму жінки. Високі функціональні вимоги висуваються до серцево-судинної системи вагітної. У зв'язку і зі зміною розмірів і ваги тіла жінки, збільшенням матки, загальної маси циркулюючої крові, виникненням плацентарного кола кровообігу, зростанням і розвитком плоду серце вагітної повинне мати потужну резервну силу й високу адаптаційну здатність до великого фізичного навантаження (пологи) і гемодинамічних коливань (третій період пологів, післяпологовий період).

Покращенню функціонального стану серцево-судинної системи сприяють систематичні заняття фізкультурою до вагітності, а також заняття спеціального характеру протягом усього періоду вагітності. У процесі систематичних виконань фізичних вправ відбувається поступове вдосконалення рухової діяльності людини й підвищення її працездатності. Під впливом м'язової роботи, що багаторазово повторюється, при навантаженні, що поступово збільшується, організм отримує потужні енергетичні й функціональні резерви і здатність до швидшої і повнішої мобілізації ресурсів і до економнішого їх використання у момент пред'явлення до нього високих вимог.

Ці особливості тренованого організму, що забезпечують готовність до роботи й можливість виконувати напружену м'язову діяльність протягом певного часу, є основою для використання фізичних вправ під час вагітності [3].

Виконувати вправи з гімнасти жінки можуть вже з перших днів вагітності й до моменту пологів.

Протипоказаннями до занять фізкультурою є:

•·                 гострі стадії захворювань серцево-судинної системи з розладом кровообігу;

•·                 інфекційні захворювання й гострі гарячкові стани;

•·                 запальні захворювання внутрішніх органів (гастрит, пневмонія та ін.);

•·                 деструктивні й прогресуючі форми туберкульозу;

•·                 захворювання органів жіночої статевої системи;

•·                 важкі форми раннього й пізнього токсикозу вагітних;

•·                 передлежання плаценти - стан, при якому плацента перекриває внутрішній отвір каналу шийки матки;

•·                 загроза переривання вагітності;

•·                 багатоводдя;

•·                 маткові кровотечі;

•·                 гіпертензія (підвищення тиску), викликана вагітністю;

•·                 внутрішньоутробна затримка розвитку плоду.

Виконання фізичних вправ має бути припинене при систематичному виникненні переймоподібного болю після занять.

Загальним для всіх періодів вагітності є перевага динамічних вправ над статичною напругою. Велику увагу звертають на постановку дихання, розвиток повного глибокого дихання, уміння розслабити окремі м'язові групи й досягати повного розслаблення. Використовують усі вихідні положення, значну кількість вправ виконують у положенні лежачи: тренування черевного пресу, тазового дна, вправи на розслаблення м'язів живота, спини, ніг і т. д. Після вправ, пов'язаних із роботою великих м'язових груп, слід виконувати статичні дихальні вправи з деяким поглибленням видиху при максимальному розслабленні усіх м'язів і особливо м'язів, що брали участь у попередній вправі.

Дуже важливим моментом є емоційність занять, тому в групові заняття можна включати елементи гри, або проводити вправи під музику [2].

Усі загальні методичні настанови конкретизуємо відповідно до періодів (триместрів) вагітності.

Перший триместр (1-16-й тиждень). Для цього періоду характерна складна перебудова організму у зв'язку із зачаттям. Яскраво виражені порушення вегетативної нервової системи, жінка недостатньо пристосована до нових умов, зростає обмін речовин і потреба в кисні. Недостатнє постачання кисню може негативно позначитися на розвиткові плоду. У цей період є небезпека викидня, тому необхідна обережність у дозуванні навантаження й застосуванні вправ, що підвищують внутрішньочеревний тиск. Під час  розминки використовуються вправи для дистальних та проксимальних відділів рук і ніг, дихальні статичні й динамічні вправи, вправи на загальне розслаблення. Основний розділ містить вправи для тренування черевного й грудного дихання, м'язів тазового дна й черевного пресу. Вправи для черевного пресу виконують у вихідному положенні лежачи на спині, на боці, стоячи, в колінно-кистьовому положенні. У цей період не слід призначати вправи, що спричинюють різке підвищення внутрішньочеревного тиску (піднімання прямих ніг, перехід із положення лежачи в положення сидячи, різкі нахили й прогинання тулуба). Для інших вправ можуть бути використані всі вихідні положення.

В основний розділ заняття вводяться вправи для напруги й розслаблення м'язів черевного пресу у вихідному положенні сидячи, лежачи на спині, лежачи на боку. У заключній частині заняття використовують загальнорозвивальні вправи без включення великих м'язових груп, дихальні вправи статичного й динамічного характеру і вправи на розслаблення. Особлива обережність потрібна в терміни, які відповідають менструації. У цей час доцільно зменшити число повторень вправ, вилучити складні й скоротити час занять на 5-7 хв.

Мета занять у I триместрі - сформувати в жінки навички повного дихання, довільної напруги і розслаблення м'язів, забезпечити оптимальні умови для розвитку плоду і зв'язку його з материнським організмом, почати поступову адаптацію серцево-судинної системи матері до фізичного навантаження.

У другому триместрі вагітності (17-32-й тиждень) в організмі починає функціонувати нова залоза внутрішньої секреції - плацента. Поступово зростає частота серцевих скорочень, збільшується хвилинний об'єм серця, зростає споживання кисню, загальний об'єм крові також збільшується й досягає максимуму до 25-32-го тижня. Це час найбільшої напруги серцево-судинної системи й найвищої продуктивності серця. Загальний стан жінки в цьому триместрі значно покращується, вона легше сприймає навантаження. Зміцнюється зв'язок плоду з материнським організмом. Минає токсикоз першої половини вагітності. З 25-26-го тижня відзначається деяке зниження життєвої ємності легень, зменшується глибина дихання, рухи діафрагми обмежені. Зростаюча потреба в кисні вимагає максимальної злагодженості функцій серцево-судинної і дихальної систем. У зв'язку зі збільшенням розмірів матки центр ваги тіла вагітної відхиляється вперед, збільшується поперековий лордоз і кут нахилу тазу. Довгі м'язи спини у зв'язку з цим отримують в положенні стоячи значну статичну напругу. У зв'язку із загальним наростанням ваги і деяким обмеженням до кінця триместру загальної рухливості створюються умови для розвитку плоскостопості вагітних. Незважаючи на значну зміну у функціональному стані жінки в II триместрі, вона продовжує добре cсправлятися з фізичним навантаженням. Проте рівень фізичного навантаження і характер вправ в II триместрі доцільно змінити починаючи з 24-25-го тижня. З 17-го до 23-24-го тижня разом із загальною дією і поступовим збільшенням загального навантаження необхідно звернути особливу увагу на тренування м'язів черевного пресу, тазового дна, розвинути гнучкість хребта і почати тренування довгих м'язів спини. Використовуються всі початкові положення, окрім положення лежачи на животі. Доцільно продовжувати заняття у вольовому розслабленні м'язів черевного пресу, тазового дна, сідничних і стегнових м'язів; вправи на дихання з акцентом на грудне. У цей час потрібно навчити вагітну жінку розслабляти м'язи тазового дна при напрузі м'язів черевного пресу.

Розминка складається з динамічних дихальних вправ з участю в русі рук, загальнорозвиваючих вправ. Використовуються початкові положення стоячи, лежачи на спині, на боці, сидячи на стільці, на гімнастичній лавці. У положенні стоячи виконуються вправи з симетричним навантаженням на верхні або нижні кінцівки для збереження стійкої пози. Тут використовується вільна ходьба, ходьба розмашистим кроком. В основний розділ вводяться в основному спеціальні вправи для м'язів черевного пресу, косих м'язів живота, вправи на розвиток гнучкості хребта, рухливість тазостегнових суглобів (різні випади, напівприсідання з опорою однією ногою об першу, другу або третю рейку гімнастичної стінки). Останні два типи вправ вагітна повинна виконувати, спираючись рукою об рейку гімнастичної стінки на зручному для неї рівні. Спеціальні вправи потрібно чергувати зі статичними дихальними при можливо повному розслабленні м'язів, що брали участь у виконанні попередньої вправи, і загальнорозвивальними вправами, не пов'язаними з великими м'язовими групами (дистальні відділи рук, ніг, рух голови). У заключній частині заняття використовуються статичні та динамічні дихальні вправи, ходьба, вправи на розслаблення.

Мета занять - забезпечити нормальне кровопостачання плоду, зміцнити черевний прес, сприяти збереженню й розвитку гнучкості й пластичності хребта і тазових з'єднань, збільшити адаптацію серцево-судинної системи до фізичного навантаження.

У період найбільш напруженої роботи серця - з 26-го по 32-й тиждень  доцільно дещо зменшити загальне фізичне навантаження за рахунок скорочення кількості повторень вправ і більша кількість вправ повинна бути на розслаблення м'язів та дихання. Крім того, починаючи з 29-30-го тижня, треба виключити вправи з одночасним рухом прямими ногами. У заняття включаються вправи, які зміцнюють довгі м'язи спини, для того, щоб вагітній легше було утримувати центр ваги. Широко використовуються вправи для м'язів стегна, що приводять і відводять. Під час вагітності (починаючи приблизно з 12-го тижня) зростає венозний тиск у судинах нижніх кінцівок. Цьому сприяє вищий тиск у венах матки порівняно з венами ніг і поступове стискування зростаючою маткою вен тазу, що також ускладнює відтік крові з нижніх кінцівок. У деяких вагітних у цей період починається розширення вен. Виходячи з цього, початкове положення стоячи в заняттях гімнастикою повинно використовуватися не більше ніж у 30% усіх вправ. Найбільша кількість вправ виконується в положенні лежачи на спині, лежачи на боці. Проте при використанні початкового положення лежачи на спині треба пам'ятати про можливість виникнення в другій половині вагітності у частини жінок (близько 11%) постурального гіпотонічного синдрому, що розвивається в цьому положенні внаслідок стиснення маткою нижньої порожнистої вени і нервових сплетінь. Стиснення нижньої порожнистої вени значно скорочує приплив венозної крові до правого передсердя, зменшує об'єм систоли з наступним падінням артеріального тиску. Переведення вагітної в положення лежачи на боці або з підведеним на 45° узголів'ям усуває ці симптоми і покращує її стан.

Розминка та заключний розділ заняття будуються, як і на початку II триместру. В основний розділ включають вправи для довгих м'язів спини, тазового дна, косих м'язів живота (почергові рухи ногою в положенні лежачи на боці, повороти корпусу в поєднанні з невеликим нахилом вперед і вбік і т. д.), вправи для м'язів стегна (перехрещення, зведення і розведення ніг сидячи й лежачи з опорою, неглибокі присідання при широко розставлених ногах, похитування тулуба і т. д.), статичні дихальні вправи і вправи на розслаблення м'язів.

Мета занять - стимуляція дихання, збереження гарного периферійного кровообігу, боротьба з венозним застоєм, зміцнення довгих м'язів спини, подальше збільшення рухливості хребта й тазостегнових суглобів при деякому зниженні загального фізичного навантаження.

У III триместрі (32-40-й тиждень) триває зростання й розвиток плоду і прогресивно збільшуються розміри живота й вага вагітної жінки. Живіт напружений, черевна стінка розтягнута, починає згладжуватися пупок. Діафрагма максимально відтісняється догори, селезінка і печінка притиснуті до діафрагми. У цей час при проведенні занять і виконанні вправ у положенні лежачи на правому боці вагітна може відчувати утруднення дихання і деяку незручність внаслідок тиску дна матки на печінку. Неприємні відчуття в правому підребер'ї можуть виникати в будь-якому початковому положенні при будь-якому різкому русі корпусу. Рухові можливості жінки обмежені, відзначається слабкість зв'язкового апарату нижніх кінцівок, зменшується амплітуда рухів у тазостегнових суглобах, дещо сплющується склепіння стопи. Робота серця до 32-36-го тижня залишається високопродуктивною, дихальна система також відчуває велику напругу. Екскурсія діафрагми обмежена максимально, для цього періоду характерний менший дихальний об'єм.

У зв'язку з особливостями цього періоду загальне навантаження на заняттях залишається дещо зменшеним, змінюється характер розподілу навантаження на м'язи: більша кількість вправ припадає на руки й плечовий пояс, менше - на м'язи ніг. Амплітуду рухів нижніх кінцівок слід дещо обмежити, особливо згинання тазостегнових суглобів. Зменшується амплітуда рухів корпусу (нахили в сторони і повороти), вправи з нахилом тулуба вперед не використовуються. Вправи, які виконуються, не повинні викликати вираженого підвищення внутрішньочеревного тиску. Використовуються ті початкові положення, які не викликають неприємних відчуттів у вагітної. Початкове положення стоячи застосовується не більше ніж у 20% від загальної кількості вправ, крім того, усі вправи в цьому початковому положенні виконуються з опорою рукою об рейку гімнастичної стінки, спинку стільця. Особливе значення має розвиток і закріплення навичок, що мають практичне застосування в пологовому акті: дихання при напруженому черевному пресі, розслаблення м'язів тазового дна при напруженому черевному пресі, вольова напруга і розслаблення черевної стінки, подальше зміцнення й збільшення еластичності м'язів тазового дна. Вправи загальнорозвиваючого і спеціального характеру чергуються зі статичними дихальними вправами при розслабленні усіх м'язів і з паузами відпочинку у відповідному початковому положенні при довільному диханні. З 36-го тижня й до кінця вагітності загальний стан вагітної дещо покращується. Опускається дно матки, полегшується діяльність дихальної системи, зменшується маса крові, об'єм серця, швидкість кровообігу. Продуктивність серця дещо знижується, що розглядається як захисна реакція організму, спрямована на збереження резервних можливостей серцево-судинної системи до пологів. У вагітної відзначається часте сечовипускання й ускладнене випорожнення кишківника.

У заняттях гімнастикою використовуються вправи в глибокому ритмічному диханні з акцентом на грудний тип, вправи й початкові положення, які сприяють розслабленню довгих м'язів спини й черевної стінки, зміцненню м'язів стопи (у початковому положенні сидячи й лежачи). Основну увагу приділяють вправам на розслаблення й розтягнення м'язів тазового дна і вправам, що збільшують рухливість крижово-клубових з'єднань, тазостегнових суглобів і поперекового відділу хребта. В останні 2 тижні перед пологами доцільно ввести в комплекс фізичні вправи, які вагітна виконуватиме в перший період пологів. Крім того, необхідно навчити її займати різні початкові положення й переходити з одного в інше без особливих зусиль і великих енергетичних витрат. Продовжувати вдосконалювати навички глибокого ритмічного дихання і розслаблення необхідних м'язових груп у будь-якому можливому вихідному положенні. В останні 3-4 тижні виключаються вправи для м'язів черевного пресу в положенні лежачи на спині.

Для розминки використовують вправи, що посилюють периферійний кровообіг у верхніх і нижніх кінцівках, вправи на статичне поглиблене дихання, динамічно-дихальні вправи, в основному з рухом рук і частково корпусу, вправи на розслаблення окремих м'язових груп. Усі вправи, пов'язані з навантаженням тазового дна, дихання при напруженому черевному пресі, глибоке грудне дихання, вправи для збільшення-рухливості крижово-клубових з'єднань, тазостегнових суглобів і хребта, а також вправи, що відповідають першому періоду пологів, необхідно перемістити в основний розділ заняття. Заключна частина - дихальні статичні вправи, загальнорозвивальні вправи для рук і ніг з поступовим зменшенням кількості м'язів, зайнятих у виконанні вправи, вправи на загальне розслаблення.

Мета занять гімнастикою в III триместрі - стимуляція дихання, кровообігу, боротьба із застійними явищами, стимуляція діяльності кишковика, збільшення еластичності тазового дна, збереження тонусу м'язів черевної стінки, збільшення рухливості крижово-клубового з'єднання, тазостегнових суглобів, хребта, доведення до автоматизму виконання фізичних вправ при збереженні ритмічного глибокого дихання, закріплення навичок розподілу зусиль у майбутніх пологах.

Література:

•1.     Дерюгина М.П. Ребенок. - Мн. : «Хелтон», 2000 - 352 с.

•2.     Дубровский В.И. Лечебная физическая культура (кинезотерапия): Учеб. для студ. высш. учеб, заведений. - 2-е изд., стер. - М.: Гума-нит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. - 608 с.

•3.     Симкин П., Вэлли Дж., Кепплер Э. Гид по беременности / Пер. с англ. А. Кудряшева. - М. : ФАИР-ПРЕСС, 2000. - 576 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>