XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Качан О.С. ГЕНДЕРНІ ДИСПРОПОРЦІЇ ЯК ДЖЕРЕЛО ВНУТРІШНЬОГО КОНФЛІКТУ

Качан О.С.

Національний університет "Львівська політехніка"ГЕНДЕРНІ ДИСПРОПОРЦІЇ ЯК ДЖЕРЕЛО ВНУТРІШНЬОГО КОНФЛІКТУ

У полі зору дослідників безпеки перебуває ціла низка демографічних процесів та явищ, що мають виражений вплив на виникнення внутрішніх соціально-політичних конфліктів: масштабні міграції, незбалансована ("трущобна") урбанізація, деформація вікової структури населення на користь молоді (явище т. зв. "молодіжного балджу"), а також гендерні диспропорції.

У полі зору дослідників безпеки перебуває ціла низка демографічних процесів та явищ, що мають виражений вплив на виникнення внутрішніх соціально-політичних конфліктів: масштабні міграції, незбалансована ("трущобна") урбанізація, деформація вікової структури населення на користь молоді (явище т. зв. "молодіжного балджу"), а також гендерні диспропорції.Явище гендерних диспропорцій - суттєвого переважання осіб чоловічої статі у структурі населення - впродовж останніх десятиліть набуло безпрецедентного рівня у низці азійських країн. За даними економістів С. Клазена і К. Вінк, загалом у світі для балансу не вистачає 93 млн. жінок, причому 45% цієї кількості - у Китаї та 44% - у Індії [2, с. 30-31]. До інших країн, в яких суттєвою мірою проявляється означена проблема, належать: Афганістан, Бангладеш, Пакистан, Тайвань, Південна Корея, Сингапур. Після розпаду СРСР процес порушення гендерних пропорцій на користь чоловіків набув вагомих масштабів у пострадянських кавказьких республіках - Вірменії, Азербайджані, Грузії. Дещо менш виражено цей процес протікає у деяких балканських країнах - передовсім Сербії та Боснії.

Проте найбільш проблематичною ситуація із гендерним дисбалансом є у Китаї, де, на відміну від Південної Кореї, не спостерігається тенденції до її виправлення, і яка, як очікується, найближчим часом лише погіршиться [2, с. 39]. Як свідчить статистика, на сьогодні у Китаї в середньому на 100 дівчат народжується 124 хлопці, при чому у деяких регіонах ця цифра є значно більшою. Так, у Пекіні серед новонароджених співвідношення є жахаючим - майже 3:1 [5]. Згідно з прогнозом Академії соціальних наук Китаю, у 2020 році у Китаї лише серед когорти населення віком до 20 років буде на 30-40 млн. більше чоловіків, ніж жінок [5].

Виникнення проблеми гендерних диспропорцій у Китаї пов'язане із запровадженням політики "однієї дитини", а також із прагненням китайських родин, щоб тією єдиною дитиною став саме нащадок чоловічої статі. Цього досягають завдяки вибірковим абортам після визначення статі майбутньої дитини за допомогою ультразвукового діагностування, а також вбивством вже народжених небажаних немовлят. Основною причиною такої вибірковості є економічна: адже після заміжжя дочка покидає сім'ю, а син, як очікується, опікуватиметься над батьками, коли ті будуть у літньому віці. У Китаї, де немає ефективної пенсійної системи, такі міркування є надзвичайно актуальними. В Індії, де політика "однієї дитини" не діє, а також у інших країнах, виховування дівчат пов'язують із небажаними фінансовими витратами. Як стверджується в індійській рекламі ультразвукового діагностування, "заплати сьогодні 5,000 рупій і заощадь завтра 50,000" [5]. За розрахунками А. ден Боер і В. Хадсон, у 2020 році у Китаї та Індії налічуватиметься 12-15% "надлишкових" молодих чоловіків [2, с. 36].

Як попередив уряд свої країни китайський демограф Лі Вейксіонг, на Китай чекає майбутнє "злочинності і нестабільності, оскільки 40 мільйонів чоловіків будуть у розпачі через відсутність наречених" [2, с. 39]. Що непропорційно велика кількість чоловіків викличе соціальну нестабільність всерйоз побоюються пекінські урядовці [1] - і на це є низка об'єктивних підстав. Чоловіки, що не зможуть одружитись, і без цього будуть порівняно біднішими, менш успішними, освіченими, а неможливість збудувати сім'ю їх іще більше зрадикалізує. Одружені чоловіки набагато менш схильні до кримінальної, насильницької, загалом антисоціальної поведінки, і тому суспільство має шанс стати менш стабільним (зросте рівень злочинності, насильства, наркоманії, проституції, торгівлі людьми тощо) [3, с. 22].

На думку дослідників, "надлишковим" чоловікам Китаю та інших країн властивий легковажний стиль життя, слабка прив'язаність до спільнот, в яких вони живуть чи працюють. Крім того, як показує досвід, неодружені чоловіки мають схильність об'єднуватись у групи із ризикованою поведінкою. На думку А. ден Боер і В. Хадсон, "надлишкові" чоловіки утворюють характерну холостяцьку субкультуру, можуть прагнути сатисфакції через заподіяння зла і насилля, шукають різноманітних, в тому числі незаконних, шляхів підвищення свого соціального статусу [2, с. 37]. Побоювання підтверджуються статистикою: рівень злочинності у Китаї протягом останніх 20 років, ознаменованих зростанням гендерного дисбалансу, подвоївся [5].

Як зазначається у доповіді Національної розвідувальної ради США 2004 року, гендерний дисбаланс у Китаї може мати зростаючі політичні, соціальні і навіть міжнародні відголоси [4, с. 62]. Завдати деструктивного впливу на сталий розвиток у довготривалій перспективі проблеми із порушенням гендерних пропорцій можуть і в інших країнах - зокрема, в Індії, Вірменії, Тайвані. Як відповідь на загрози внутрішній стабільності, викликані гендерним дисбалансом, країни можуть вдатись до посилення авторитаризму. За відповідних умов, в тому числі з метою послаблення внутрішньої напруги, "надлишкові" чоловіки можуть бути використані для зовнішньої агресії,

Отже, явище порушення гендерної структури населення - важливий фактор виникнення внутрішніх конфліктів. З огляду на масштаби цього феномену у сучасних країнах воно потребує пильної уваги фахівців з безпеки.

Література:

1. Branigan T. China's gender imbalance 'likely to get worse' / Tania Branigan // Guardian - 2009. - Режим доступу: http://www.guardian.co.uk/world/2009/may/19/ china-gender-ratio-women-men

2. Den Boer A., Hudson V. The Security Threat of Asia's Sex Ratios / Andrea den Boer, Valerie M. Hudson // SAIS Review. - 2004. - Vol. XXIV, No. 2. - P. 27-43.

3. Hudson V. Missing women and bare branches: gender balance and conflict / V. Hudson, A. Boer // Environmental change and security program report. Issue 11 : [зб. наук.праць / наук. ред. Dabelko G.]. - Washington: Wilsoncenter, 2005. - P. 20-24.

4. Mapping the global future. Report of the National Intelligence Council's 2020 Project. - Pittsburgh: GPO. - 2004. - 120 p.

5. The worldwide war on baby girls // The Economist. - 2010. - Режим доступу: http://www.economist.com/node/15636231


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>