XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Качан О.С. ГЕНДЕРНІ ДИСПРОПОРЦІЇ ЯК ДЖЕРЕЛО ВНУТРІШНЬОГО КОНФЛІКТУ

Качан О.С.

Національний університет "Львівська політехніка"ГЕНДЕРНІ ДИСПРОПОРЦІЇ ЯК ДЖЕРЕЛО ВНУТРІШНЬОГО КОНФЛІКТУ

У полі зору дослідників безпеки перебуває ціла низка демографічних процесів та явищ, що мають виражений вплив на виникнення внутрішніх соціально-політичних конфліктів: масштабні міграції, незбалансована ("трущобна") урбанізація, деформація вікової структури населення на користь молоді (явище т. зв. "молодіжного балджу"), а також гендерні диспропорції.

У полі зору дослідників безпеки перебуває ціла низка демографічних процесів та явищ, що мають виражений вплив на виникнення внутрішніх соціально-політичних конфліктів: масштабні міграції, незбалансована ("трущобна") урбанізація, деформація вікової структури населення на користь молоді (явище т. зв. "молодіжного балджу"), а також гендерні диспропорції.Явище гендерних диспропорцій - суттєвого переважання осіб чоловічої статі у структурі населення - впродовж останніх десятиліть набуло безпрецедентного рівня у низці азійських країн. За даними економістів С. Клазена і К. Вінк, загалом у світі для балансу не вистачає 93 млн. жінок, причому 45% цієї кількості - у Китаї та 44% - у Індії [2, с. 30-31]. До інших країн, в яких суттєвою мірою проявляється означена проблема, належать: Афганістан, Бангладеш, Пакистан, Тайвань, Південна Корея, Сингапур. Після розпаду СРСР процес порушення гендерних пропорцій на користь чоловіків набув вагомих масштабів у пострадянських кавказьких республіках - Вірменії, Азербайджані, Грузії. Дещо менш виражено цей процес протікає у деяких балканських країнах - передовсім Сербії та Боснії.

Проте найбільш проблематичною ситуація із гендерним дисбалансом є у Китаї, де, на відміну від Південної Кореї, не спостерігається тенденції до її виправлення, і яка, як очікується, найближчим часом лише погіршиться [2, с. 39]. Як свідчить статистика, на сьогодні у Китаї в середньому на 100 дівчат народжується 124 хлопці, при чому у деяких регіонах ця цифра є значно більшою. Так, у Пекіні серед новонароджених співвідношення є жахаючим - майже 3:1 [5]. Згідно з прогнозом Академії соціальних наук Китаю, у 2020 році у Китаї лише серед когорти населення віком до 20 років буде на 30-40 млн. більше чоловіків, ніж жінок [5].

Виникнення проблеми гендерних диспропорцій у Китаї пов'язане із запровадженням політики "однієї дитини", а також із прагненням китайських родин, щоб тією єдиною дитиною став саме нащадок чоловічої статі. Цього досягають завдяки вибірковим абортам після визначення статі майбутньої дитини за допомогою ультразвукового діагностування, а також вбивством вже народжених небажаних немовлят. Основною причиною такої вибірковості є економічна: адже після заміжжя дочка покидає сім'ю, а син, як очікується, опікуватиметься над батьками, коли ті будуть у літньому віці. У Китаї, де немає ефективної пенсійної системи, такі міркування є надзвичайно актуальними. В Індії, де політика "однієї дитини" не діє, а також у інших країнах, виховування дівчат пов'язують із небажаними фінансовими витратами. Як стверджується в індійській рекламі ультразвукового діагностування, "заплати сьогодні 5,000 рупій і заощадь завтра 50,000" [5]. За розрахунками А. ден Боер і В. Хадсон, у 2020 році у Китаї та Індії налічуватиметься 12-15% "надлишкових" молодих чоловіків [2, с. 36].

Як попередив уряд свої країни китайський демограф Лі Вейксіонг, на Китай чекає майбутнє "злочинності і нестабільності, оскільки 40 мільйонів чоловіків будуть у розпачі через відсутність наречених" [2, с. 39]. Що непропорційно велика кількість чоловіків викличе соціальну нестабільність всерйоз побоюються пекінські урядовці [1] - і на це є низка об'єктивних підстав. Чоловіки, що не зможуть одружитись, і без цього будуть порівняно біднішими, менш успішними, освіченими, а неможливість збудувати сім'ю їх іще більше зрадикалізує. Одружені чоловіки набагато менш схильні до кримінальної, насильницької, загалом антисоціальної поведінки, і тому суспільство має шанс стати менш стабільним (зросте рівень злочинності, насильства, наркоманії, проституції, торгівлі людьми тощо) [3, с. 22].

На думку дослідників, "надлишковим" чоловікам Китаю та інших країн властивий легковажний стиль життя, слабка прив'язаність до спільнот, в яких вони живуть чи працюють. Крім того, як показує досвід, неодружені чоловіки мають схильність об'єднуватись у групи із ризикованою поведінкою. На думку А. ден Боер і В. Хадсон, "надлишкові" чоловіки утворюють характерну холостяцьку субкультуру, можуть прагнути сатисфакції через заподіяння зла і насилля, шукають різноманітних, в тому числі незаконних, шляхів підвищення свого соціального статусу [2, с. 37]. Побоювання підтверджуються статистикою: рівень злочинності у Китаї протягом останніх 20 років, ознаменованих зростанням гендерного дисбалансу, подвоївся [5].

Як зазначається у доповіді Національної розвідувальної ради США 2004 року, гендерний дисбаланс у Китаї може мати зростаючі політичні, соціальні і навіть міжнародні відголоси [4, с. 62]. Завдати деструктивного впливу на сталий розвиток у довготривалій перспективі проблеми із порушенням гендерних пропорцій можуть і в інших країнах - зокрема, в Індії, Вірменії, Тайвані. Як відповідь на загрози внутрішній стабільності, викликані гендерним дисбалансом, країни можуть вдатись до посилення авторитаризму. За відповідних умов, в тому числі з метою послаблення внутрішньої напруги, "надлишкові" чоловіки можуть бути використані для зовнішньої агресії,

Отже, явище порушення гендерної структури населення - важливий фактор виникнення внутрішніх конфліктів. З огляду на масштаби цього феномену у сучасних країнах воно потребує пильної уваги фахівців з безпеки.

Література:

1. Branigan T. China's gender imbalance 'likely to get worse' / Tania Branigan // Guardian - 2009. - Режим доступу: http://www.guardian.co.uk/world/2009/may/19/ china-gender-ratio-women-men

2. Den Boer A., Hudson V. The Security Threat of Asia's Sex Ratios / Andrea den Boer, Valerie M. Hudson // SAIS Review. - 2004. - Vol. XXIV, No. 2. - P. 27-43.

3. Hudson V. Missing women and bare branches: gender balance and conflict / V. Hudson, A. Boer // Environmental change and security program report. Issue 11 : [зб. наук.праць / наук. ред. Dabelko G.]. - Washington: Wilsoncenter, 2005. - P. 20-24.

4. Mapping the global future. Report of the National Intelligence Council's 2020 Project. - Pittsburgh: GPO. - 2004. - 120 p.

5. The worldwide war on baby girls // The Economist. - 2010. - Режим доступу: http://www.economist.com/node/15636231


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>