Студентка, Кальченко Я.О.

Національний Авіаційний Університет

м. Київ

ПЕРЕКЛАД ЗАГОЛОВКІВ

Компетентний перекладач художньої літератури знає, що заголовок - це найважливіша позиція в тексті. Початок і закінчення тексту, називають «сильними» позиціями. По-перше, на таких частинах зосереджена особлива увага читача, оскільки його уява на початку не обтяжується ніякою інформацією про твір і готова до сприйняття концепції, реальності, теми, які пропонуються автором. По-друге, сам автор надає початку і закінченню тексту особливого значення, робить їх максимально ефективними, щоб привернути увагу читача до свого твору. Таким чином, сильні позиції у тексті несуть у собі максимально комунікативне навантаження. В більшості художніх текстів початок і закінчення перекликаються, вони тісно пов'язані як на образному, так і на мовному рівні. За допомогою цього автор спочатку дає читачу можливість передбачити події, а потім, пройшовши перипетії твору, оцінити, наскільки вірними були його припущення і його сприйняття твору до прочитання тексту. І як підсумок, художній твір набуває логічної завершеності, цілісності.

        Завдання перекладача - якомога адекватніше перекласти заголовок, адже в ньому закладена ідея твору, що на мові сучасної лінгвопоетики називають мегаконцептом.[3]

        Слід відзначити, що при перекладі заголовків, перекладачу недостатньо лише перекласти його на іншу мову, але й зберегти основну функцію заголовку -  привернути увагу читача до проблеми, яка розкривається у тексті, заінтригувати або заохотити до ознайомлення із ним.

        У ході класифікацій заголовків мовознавці здебільшого враховують його змістовність, склад і форму; місце на сторінці та розташування відносно тексту; взаємодію з текстом; а також характер частини тексту, позначеної заголовком.

        Визначають наступні критерії ефективних заголовків: заголовок повинен бути помітним, навіть при швидкому погляді на сторінку з текстом заголовок - це перше, що має кидатися в очі; заголовок повинен зацікавити; заголовок повинен бути емоційним, іншими словами, він повинен звертатися і викликати емоції і почуття читача; заголовок повинен бути зрозумілим, тобто він повинен бути написаний абсолютно зрозумілою для аудиторії мовою. І останнє, заголовок повинен бути конкретним, адже конкретика завжди викликає більший інтерес, ніж абстрактні загальні фрази. Основну функцію, - привернути увагу, заголовки виконують двояким способом. Одні надають первинне уявлення про тему та зміст публікації - це заголовки, що «говорять». За допомогою таких заголовків читач швидко визначає у тексті, що йому потрібно в першу чергу прочитати, а що можна поки що відкласти. Інші грають на емоціях: дивують, вражають, інтригують читача. Це образні заголовки або заголовки - «гачки», заковтнувши які, читач знайомиться зі своїм «уловом» - усією публікацією.[1]

      Під час перекладу англомовного заголовку важливу роль відіграють способи перекладу. Отже заголовки перекладаються за допомогою наступних трьох способів. Перший спосіб - за допомогою однозначних еквівалентів. До цієї групи відносяться всі випадки, коли незалежно від контексту перекладач має у своєму розпорядженні лише одне відношення. Такі відношення отримали назву еквівалентних відношень або еквівалентів. Явище однозначних еквівалентів відноситься в основному до сфери лексики, набагато рідше даний тип зустрічається в граматиці та стилістиці. До лексичних однозначних еквівалентів відносяться окремі групи лексики: терміни, назви організацій, партій тощо, а також числівники, займенники і т.і. До другого способу перекладу відносять варіативні відповідники. До них належать лексичні відношення, які залежать від контексту, тобто всі багатозначні лексеми, конкретне значення яких реалізується в контексті. При цьому серед граматичних засобів мови варіативні відношення також розповсюджені достатньо широко.  І останній, третій спосіб, за допомогою перекладацьких трансформацій. Перекладацькі трансформації - це прийоми логічного мислення, за допомогою яких розкривають значення іноземного слова в контексті і знаходять йому відповідник у мові перекладу,  що не збігається зі словниковим відповідником. [2]

      Отже, як бачимо переклад англійських заголовків викликає певні труднощі. І найбільшу складність при перекладі, представляє використання в заголовках фразеологізмів, гри слів і навмисно змінених стійких виразів, зміст яких є прозорим лише для тих, хто добре знає культуру англомовних країн. Як приклад можна розглянути перефразування фрази з твору Шекспіра " To be or not to be?" ("Бути чи не бути?") - "To save or not to save? ", чи "Much do about lending" (перефраз з Шекспіру " Much a do about nothing" - "Багато шуму з нічого"). У заголовку «Suddenly Goldman is less golden" гра слів створюється за рахунок поєднання назви компанії "Goldman" і слова "golden" - золотий у зв'язку з критикою, що обрушилася на компанію внаслідок сумнівних операцій. Саме гра слів найчастіше за все є каменем спотикання під час перекладу взагалі і, зокрема, при перекладі заголовків. Вихід із становища - у нейтральному перекладі, наприклад: «Неочікувані проблеми у компанії "Голдман і Ко."».

        Велике значення в практиці перекладу має правильна передача власних імен («Wilhelm Tell» - «Вільгельм Телль»), оскільки всілякі неточності в їх перекладі можуть привести до фактичних спотворень, до втрати національного колориту. Як правило, власні імена не перекладаються, а транслітеруються («Martin Salander» - «Мартін Заландер») або транскрибуються («Walfried» - «Вальфрід»). Важливо також знати, що при передачі заголовків художніх творів зарубіжних авторів, які раніше вже перекладали на українську мову, рекомендують користуватися готовими загальноприйнятими перекладами.[4]

        Отже, переклад заголовків можна вважати окремою проблемою перекладознавства, від вирішення якої залежить у більший мірі доля всього тексту, який перекладається в іншій культурі.  Тому після здійснення перекладу слід прочитати вихідний переклад і звернути особливу увагу на узгоджуваність слів в мові перекладу, щоб не вживати словосполучень, які у нашій мові неприпустимі. Варто також пам'ятати, що слово набуває значення тільки у контексті, на відміну від оригіналу, перекладний заголовок завжди виходить по-перше, з попереджувального повного знання цілого тексту, та, по-друге, з індивідуальності сприйняття його концепту перекладачем. Це неминуче веде як до ранньої експлікації концепту, так і до його змістовно-оцінних зміщень.

Література:

 •1.  Борисов И. Заголовок: сказать все и - коротко: Веб-ресурс:

http://voxfree.narod.ru/journ/journ_051024.html

•2.    Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования: Учебное пособие - Москва: Наука. 1981. - 138 с.

•3.   Грицюк Л. Ф. До питання про лінгвістичний статус заголовка: Стаття з журналу «Мовознавство». -Київ:1989. - № 5. - С. 55-58.

•4.   http://www.business-perevod.ru/osobjennosti_pjerjevoda_publicistichjeskikh_tjekstov.htm

e-mail: yaryna_91@ukr.net

Залиште коментар!