XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Калишенко В.О., Москалець К.М. ОГЛЯД ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ОЦІНКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Калишенко В.О., Москалець К.М.

Харківський національний економічний університет

ОГЛЯД ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ОЦІНКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Актуальність проблеми. Відповідно до сучасних економічних умов, для  яких характерна політична та економічна нестабільність, оптимізація діяльності підприємств потребує вирішення комплексу проблем, однією з яких є підвищення рівня ефективності та забезпечення їх платоспроможності, фінансової стійкості, як  характеристики прибутковості підприємства, його фінансової незалежності, вміння оптимально використовувати оборотні та основні кошти, що дозволяє здійснювати свою фінансово-господарську діяльність без збоїв та за встановленими планами. Саме через це актуальним та важливим є питання оцінки фінансової стійкості підприємства та удосконалення з цією метою існуючих методичних підходів.

Аналіз останніх наукових досліджень. Значний вклад в розробку методики оцінки фінансової стійкості підприємства внесли відомі вітчизняні та закордонні вчені, наприклад такі, як: Бланк І.О., Артьоменко В.Г., Бочаров В.В., Литвин Б.М., Стельмах М.В., Ковальов В.В., Цал-Цалко Ю.С., Коробов М.Я., Ізмайлової К.В., Марцин В.С., Макарьєва В.І., Андрєєва Л.В.,  Абрютіна М.С., Єрмолович Л.Л., Мамонтова Н.А.,  Грачов О.В., Білик М. Д., Бальжинов А.В., Михєєва Е.В., Шеремет О.О., Банк В.Р., Савицька Г.В., М.О. Кизим та ін.

В результаті аналізу наукових праць вказаних авторів було виявлено, що, разом з достатньо глибокою опрацьованістю проблеми, на сьогоднішній день відсутній чіткий та вдосконалений підхід до оцінки фінансової стійкості підприємств. Що вказує на необхідність подальших досліджень у цьому напрямку.

Метою роботи  є огляд та узагальнення існуючих підходів до оцінки фінансової стійкості підприємства,  їх групування за способом проведення, яке необхідне для наступного удосконалення методичного забезпечення оцінки фінансової стійкості.

Виклад основного матеріалу дослідження. У попередньому дослідженні [ 6, с. 88], яке присвячувалось визначенню поняття та функцій категорії «фінансова стійкість» як критерію ефективності фінансової діяльності підприємства, було доведено, що одним з головних показників оцінки результативності фінансової діяльності, тобто  практичної фінансової роботи, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів, є фінансова стійкість. Таким чином нагальною необхідністю будь-якого підприємства є систематичний пошук шляхів підвищення та зміцнення фінансової стійкості, тому що ефективна фінансова діяльність підприємств неможлива без постійного формування оптимального складу та структури капіталу для задоволення потреб у джерелах фінансування його активів, що забезпечує платоспроможність та кредитоспроможність підприємства, його безперебійне функціонування, незалежність від зовнішніх джерел фінансування та стабільну прибутковість.

У загальному вигляді можна стверджувати, що фінансова стійкість - це комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів, тому їх слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності та досягненні незалежності від зовнішніх джерел фінансування [ 6, с. 83 ].

Користуючись показником фінансової стійкості для визначення результативності фінансової діяльності підприємства необхідно ознайомитись з методами її оцінки.

Аналіз наукової літератури [1-5, 7-9] показав наявність різноманітних методів до оцінки фінансової стійкості підприємств. Результати дослідження існуючих методів дозволили виділити підходи стосовно її оцінки на підприємстві, які різняться за своїм сутнісним наповнюванням, метою проведення та остаточним результатом оцінки. У табл. 1 представлено перелік  виділених підходів.

Як видно з табл.1 існує  вісім методичних підходів, кожен з яких має індивідуальний алгоритм здійснення та особисті відмінні риси. Розглянемо характеристику кожного підходу окремо.

В основі агрегатного підходу лежить аналіз абсолютних показників

Таблиця 1

Підходи щодо оцінки фінансової стійкості підприємства

Назва підходу Сутнісне наповнення Результат оцінки
Агрегатний

підхід

аналіз абсолютних показників

фінансової стійкості

визначення типу фінансової стійкості
 

Коефіцієнтний

підхід

аналіз відносних показників

фінансової стійкості та їх порівняння з нормативними значеннями

визначення реального фінансового стану, слабких і сильних сторін діяльності підприємства
 

Маржинальний

підхід

розрахунок порогу рентабельності за допомогою поділу затрат на постійні і змінні та використання показника маржинального доходу визначення запасу фінансової стійкості

 

Бальний

підхід

додавання коефіцієнтів ліквідності до складу показників в бальній оцінці фінансової стійкості визначення класу фінансової стійкості

 

 

Балансовий

підхід

 

використання балансової моделі

 

оцінка фінансової стійкості виходячи зі ступеня покриття запасів та основних засобів джерелами фінансування
 

Інтегральний

підхід

інтегральна оцінка ступеня фінансової стійкості з використанням узагальнюючого показника зміни фінансової стійкості визначення ступеню фінансової стійкості та виявлення її динаміки

 

 

Факторний

підхід

проведення факторного аналізу фінансової стійкості, який включає в себе побудову ланцюга показників та аналіз їх темпів зростання визначення рангу показників, який дозволить сформувати висновок про фінансовий стан підприємства
 

 

 

Матричний

підхід

 

 

 

складання матричних балансів

визначення зв'язку статей активу і статей пасиву балансу, розрахунок структури й визначення якості активів балансу та достатності джерел їх фінансування, розрахунок всього набору показників та коефіцієнтів, необхідних для оцінки фінансової стійкості

фінансової стійкості, тобто показників надлишку або нестачі джерел для формування матеріально-виробничих запасів, які визначають шляхом порівняння величини запасів і витрат та нормальних джерел коштів для їх формування. За допомогою цих показників визначається трикомпонентний показник фінансової стійкості підприємства, який дає можливість оцінити рівень фінансової стійкості підприємства шляхом визначення її типу. Виділяють чотири типи фінансової стійкості: абсолютна, нормальна фінансова стійкість, нестійкий та кризовий фінансовий стан. Таким чином агрегатний підхід дає можливість визначити джерело фінансування поточної діяльності підприємства, рівень залежності від зовнішніх коштів та оцінити фінансовий стан підприємства в цілому.

В основі коефіцієнтного підходу лежить аналіз відносних показників фінансової стійкості, які можна поділити на дві групи: коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позиції структури джерел засобів, та коефіцієнти покриття, що характеризують фінансову стійкість з позиції витрат, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел фінансування [8, с. 287]. До першої групи коефіцієнтів відносяться: коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт фінансового ризику, коефіцієнт маневреності власного капіталу, коефіцієнт забезпеченості оборотних активів, коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат. В другу групу входять такі коефіцієнти, як: коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень, коефіцієнт довгострокового залучення коштів, коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел, коефіцієнт покриття відсотків. Розраховані коефіцієнти за звітний період порівнюють з нормативним їх значенням, з показниками за попередній період та досягнутими на аналогічних підприємствах. В результаті визначається реальний фінансовий стан, слабкі і сильні сторони діяльності підприємства.

На основі маржинального підходу  проводиться маржинальний аналіз, за допомогою якого визначається запас фінансової стійкості (зона безпечності) на підприємстві. Під час цього аналізу всі витрати підприємства розбиваються на дві групи в залежності від об'єму виробництва і реалізації продукції: змінні і постійні. Постійні витрати разом з прибутком складають маржинальний дохід підприємства. Поділ затрат на постійні і змінні та використання показника маржинального доходу дозволяє розрахувати поріг рентабельності, тобто суму виручки, яка необхідна для того, щоб покрити всі постійні витрати підприємства [4, с. 115-117]. Прибутку при цьому не буде, але не буде і збитків. За допомогою цього показника розраховується запас фінансової стійкості в абсолютному вираженні та у відсотках. Він дає змогу постійно відслідковувати величину запасу фінансової стійкості на підприємстві, що є дуже важливим,  оскільки падіння чистого доходу більше, ніж на величину запасу фінансової стійкості приведе до збитковості підприємства, "проїдання" капіталу, який використовується, а надалі - і до можливого банкрутства.

Бальний підхід припускає використання показників ліквідності поряд з іншими показниками для оцінки фінансової стійкості [7, с. 72]. Цей підхід включає в себе вибір показників, ранжування їх у балах, оцінку показників залежно від їх фактичних значень, виявлення умов зниження або підвищення оцінки, розрахунок загальної суми балів та, врешті-решт, визначення класу фінансової стійкості, яких згідно підходу існує п'ять. Бальна оцінка проводиться на основі наступних показників: коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт термінової ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпеченності власними джерелами фінансування, коефіцієнт фінансової незалежності, коефіцієнт фінансової незалежності в частині формування запасів і витрат. Виділення класу фінансової стійкості дозволяє оцінити рівень фінансової стійкості та охарактеризувати фінансовий стан підприємства.

За матричним підходом бухгалтерський баланс підприємства представляється у вигляді матриці, де по горизонталі розташовані статті активу, а по вертикалі - статті пасиву.  У матриці балансу необхідно виділити чотири квадранти: необоротні  та оборотні засоби, власний капітал та забов'язання. Потім складаються чотири таблиці: матричний баланс на початок та на кінець року,  динамічний матричний баланс та баланс грошових надходжень і витрат підприємства [5, с. 21]. Матричний підхід дає можливість визначити зв'язок статей активу і статей пасиву балансу, розрахувати структури й визначити якість активів балансу та достатність джерел їх фінансування, розрахувати весь набір показників та коефіцієнтів, необхідних для оцінки фінансової стійкості.

Балансовий підхід включає в себе побудову балансової моделі, яка пропонує певне перегрупування статей бухгалтерського балансу для виділення однорідних, з погляду строків повернення, величин позикових засобів. Оцінка фінансової стійкості підприємства за цим підходом здійснюється виходячи з рівня покриття запасів і витрат джерелами засобів та виходячи з рівня покриття основних засобів й інших необоротних активів джерелами засобів. При цьому, вкладення капіталу в основні засоби й матеріальні запаси не повинні перевищувати величину власного й прирівняного до нього капіталу.Інтегральний підхід дає змогу дати інтегральну оцінку рівню фінансової стійкості за допомогою розрахунку таких показників, як: коефіцієнт покриття матеріальних запасів власними оборотними коштами, коефіцієнт маневреності власних коштів, індекс постійного активу, коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, коефіцієнт накопичення зносу, коефіцієнт реальної вартості майна та коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів [9, с. 14-16]. Даний підхід цікавий тим, що у процесі його здійснення кожний з показників розглядається у взаємозв'язку з іншими показниками. Таким чином показники фінансової стійкості за цим підходом характеризують стан і структуру активів підприємства та забезпеченість їх джерелами покриття. Крім цього, для загальної оцінки фінансового стану за цим підходом використовують узагальнюючий показник зміни фінансової стійкості підприємства. Якщо даний показник більше нуля, то це свідчить про збільшення фінансової стійкості підприємства, та навпаки.Факторний підхід грунтується на проведенні факторного аналізу фінансової стійкості, який включає в себе побудову ланцюга показників, на основі яких можна зробити висновок про фінансовий стан підприємства. Для цього власний капітал підприємства розкладається  на окремі елементи, кожен з яких може впливати на результативний показник. Підставляючи в формулу показника дані тільки на початок чи тільки на кінець звітного періоду, а також значення їх приросту, можна отримати характеристику власної складової активів на той чи інший період часу. Що, в свою чергу, характеризує досягнутий економічний потенціал для подальшого розвитку підприємства та, при інших рівних умовах, дає оцінку індикатору абсолютної платоспроможності підприємства, і фінансовому важелю як в структурі капіталу, так і в структурі активів. Ланцюжок показників за даним підходом є нормативною послідовністю показників, кожен з яких має свій нормативний ранг, при цьому найбільший ранг в 1 бал призначається власному капіталу, а найменший ранг в 5 балів - позиковому капіталу. У свою чергу, підставивши фактичні значення темпів, можна оцінити за  ними і фактичні ранги, призначаючи найбільшому темпу найбільший ранг, а найменшому темпу зростання - найменший ранг [3, с. 131].

Познайомившись з характеристикою виділених підходів щодо оцінки фінансової стійкості підприємства, виникає необхідність в їх групуванні за методикою проведення. Це допоможе узагальнити та синтезувати існуючі підходи та  дозволить виділити з них найбільш пріоритетні. Систематичне групування підходів щодо оцінки фінансової стійкості представлено в табл. 2.

Як видно з табл. 2 найбільш універсальним та широко профільним підходом є матричний, який дозволяє оцінити фінансову стійкість різними способами. Але даний підхід також має певний недолік, який полягає у неможливості типологізування фінансової стійкості. Тобто конкретна інформації щодо фінансового стану підприємства, яку можна отримати за допомогою виділення класів або типів фінансової стійкості, у даному підході відсутня.

Коефіцієнтний, маржинальний та факторний підходи є однопрофільними

Таблиця 2

Систематичне групування підходів щодо оцінки фінансової стійкості підприємства

    Профільна група підходу
№ п.п  

 

 

 

 

Назва

підходу

оцінка рівня фінансової стійкості на основі співвідношення активів і пасивів оцінка витрат, доходів і прибутковості, яка визначає запас фінансової стійкості

 

оцінка рівня фінансової стійкості за допомогою фінансових коефіцієнтів оцінка темпів зростання показників, які характеризують фінансову стійкість результатом оцінки є типологізування фінансової стійкості
1 Агрегатний підхід          
2 Коефіцієнтний підхід          
3 Маржинальний підхід          
4 Бальний

підхід

         
5 Матричний

підхід

         
6 Балансовий підхід          
7 Інтегральний підхід          
8 Факторний

підхід

         

 

та координально відмінними один від одного. Факторний підхід, який є менш поширений в порівнянні з іншими методами, використовує оцінку темпів зростання показників капіталу. Маржинальний підхід використовує оцінку витрат, доходів і прибутковості підприємства, яка дає можливість визначити запас фінансової стійкості. Недолік даного підходу полягає в тому, що інформація щодо величини запасу фінансової стійкості дещо обмежена та не дає можливості оцінити рівень платоспроможності підприємства, його незалежності від зовнішніх джерел фінансування та забезпеченості власними коштами. В основі коефіцієнтного підходу лежить аналіз фінансових коефіцієнтів, який дозволяє не тільки визначити рівень фінансової стійкості, а ще й оцінити реальний фінансовий стан, виділити слабкі і сильні сторони діяльності підприємства.

Альтернативою коефіцієнтного підходу може бути бальний підхід, який також використовує аналіз фінансових коефіцієнтів, але разом з цим дозволяє виділити клас фінансової стійкості, який характерезує її рівень та фінансовий стан підприємства взагалі.

Інтегральний підхід є двухпрофільним, тобто в його основі лежить оцінка рівня фінансової стійкості на основі співвідношення активів і пасивів та аналіз фінансових коефіцієнтів, що дає можливість охарактеризувати стан і структуру активів підприємства та забезпеченість їх джерелами покриття.

Найбільш вузьким та малоінформативним, на мою думку, є балансовий підхід, в якому використовується оцінка фінансової стійкості лише на основі співвідношення активів і пасивів підприємства. Цей підхід є подібним до агрегатного, тому що в обох методах використовується показник надлишку або недоліку джерел фінансування запасів і витрат. Але на відміну від балансового, агрегатний має більш зрозумілий та прийнятний алгоритм проведення та дозволяє визначити тип фінансової стійкості, на основі якого можна зробити більш детальний висновок про рівень забезпеченості підприємства власними коштами та оцінити його фінансовий стан в цілому.

Висновки та перспективи подальших наукових розробок в даному напрямі. Як показали результати дослідження найбільш відомими та часто використовуваними є кофіцієнтний та агрегатний підходи, але для достовірної та більш інформативної оцінки фінансової стійкості, на мою думку, треба також використовувати бальний та інтегральний підходи. Дані підходи тісно пов'язані та доповнюють один одного, що підтверджує необхідність їх спільного використання або створення на їх основі нового удосконаленого підходу, який би дозволив досягти та підтримувати стійкий фінансовий стан, ліквідність та платоспроможність, своєчасно виявляти слабкі місця та приймати вірні рішення щодо забезпечення фінансового розвитку підприємства. Саме тому напрямком подальших досліджень буде удосконалення методичного забезпечення оцінки фінансової стійкості шляхом розробки єдиного комплексного підходу, який створить передумови для організації моніторингу фінансового стану підприємства, проведення якого дозволить вчасно виявити критичні ситуації  та несприятливі тенденції  і вчасно виправити становище.

Література:

1. Кизим М.О. Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства: Моногр. / М.О. Кизим, В.А. Забродський, В.А. Зінченко, Ю.С. Копчак . - Х. : ІНЖЕК, 2003 . - 141 с.

2. Ковалев В.В. Финансовый анализ: методы и процедуры / В.В. Ковалев. - М. : Финансы и статистика, 2001. - 559 с.

3. Королюк Т. Оцінка фінансової стійкості та визначення умов платоспроможності акціонерних товариств  // Галицький економічний вісник. - 2009. - № 1. - С. 130-135

4. Литвин Б.М. Фінансовий аналіз:навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів/Б.М. Литвин, М.В. Стельмах; Терноп. нац. екон. ун-т . - К. : Хай-Тек Прес, 2008 . - 335 с.

5. Литвин М.И. Применение матричных балансов для оценки фінансового состояния//Финансы. - 2005. - №3. - С. 21-30

6. Москалець К.М. Визначення поняття та функцій категорії «фінансова стійкість» як критерію ефективності фінансової діяльності підприємства / К.М. Москалець // Materialy Vi Mędzynarodowej naukowi-praktycznej konferenji «Nauka I wyksztaicenie bez granic - 2010». - 2010. - С. 81-88

7. Новашина Т.С. Финансовий аналіз  / Т.С. Новашина. - М. : Московська фінансово-промислова академія,  2005. - 192 с.

8. Подольська В.О. Фінансовий аналіз : Посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.О. Подольська, О.В. Яріш / Полтавський ун-т споживчої кооперації Укр. - К. : Центр навчальної літератури, 2007. - 487 c.

9. Смачило В.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств / В.В. Смачило, Ю.В. Будникова // Економіка України. - 2009. - №5. - С. 12-17


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>