XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Канафоцька Г. Системні дослідження чинників формування нової генерації як майбутньої складової управлінської еліти України.

Галина Канафоцька

Школа Бізнесу Київського інституту бізнесу і технологій

  Системні дослідження чинників формування нової генерації як майбутньої складової управлінської еліти України

У кризові періоди неминуче настають часи, коли потрібно формувати нові підходи, форми та методи, використання яких дасть змогу досягти гармонізації розвитку суспільства.

Гармонізація розвитку України залежить від системної та комплексної відповіді на діалектико-взаємопов'язані запитання: НАВІЩО? ЩО? ЯК? Отже, все починається з мудрої цілі підґрунтя та методів її досягнення.

Стратегічна ціль - формування Нового покоління, яке зможе дати відповіді на поставлені запитання за умов використання результатів незалежних творчо-розумових процесів людини - єдиного джерела розвитку будь-якого суспільства в межах існуючої цивілізації .

Мета - намітити найпринциповіші складові відповідей щодо фундаментального фактору буття - розкриття та використання творчого потенціалу особистості [15].

Сучасна криза в Україні є невід'ємною складовою глобальної кризи загальнопланетарного масштабу.

Альтернативний шлях розвитку цивілізації, в тому числі України - це формування свідомості Нового покоління, сутність якого  можна звести до чотирьох основних напрямів: світоглядний, організаційний, технологічний та інформаційно-просвітницький [11].

Комплексне поєднання цих напрямків - це величезне поле для творчої діяльності дослідників, винахідників, менеджерів, фахівців різних сфер, але в першу чергу - заради формування Нової форми мислення, Нового рівня свідомості, спрямованих на збереження самого життя і  людської гідності як нинішнього покоління, так і наступних поколінь.

Таким чином, в основу формування Нового світогляду має лягти філософія сучасного буття, що прискорить процеси соціальної самоорганізації, які базуються на основі усвідомлення того, що людство - це  цілісний живий соціальний організм, для розвитку якого необхідне комплексне поєднання названих чотирьох системних напрямів.

Філософія буття на сучасному етапі полягає в пізнанні глибинних факторів національного і планетарного прогресу. На наш, погляд, саме нові ідеї, як складова інформаційних ресурсів, - один із таких факторів [5], що постійно впливає на розвиток людини та суспільства не лише кількісно-просвітницьки, а й якісно-діюче. Створення позитивно діючого механізму використання цього впливу дасть змогу задіяти духовні, інтелектуальні, організаційні, матеріальні та фінансові ресурси, потрібні Україні для цивілізаційного стрибка, та вирішити проблеми, які за старих підходів або взагалі не розв'язуються, або є вибором кращого з існуючого, традиційного.

Для сучасного етапу розвитку нашої цивілізації, що визначається еволюцією науково-технічного прогресу, характерно перенесення центру тяжіння економічного розвитку з матеріальних сфер виробництва на наукоємні і високотехнологічні сфери, що можна однозначно характеризувати як бурхливий ріст інформаційного сектору економіки. Рушійною силою інформаційного суспільства є знання - інтелектуально-інформаційний ресурс, до переваг якого можна зарахувати сприяння повсюдному впровадженню високоморальних стосунків, як наслідок нематеріальності виробничої сфери. Інформаційно-просвітницька синтезуюча складова може спричинити до ефекту синергізму, тобто створити середовище, в центрі якого - людина, державні, громадські та бізнесові структури, процеси і системи навчання, які забезпечують формування Нового світогляду, духовно-інтелектуального розвитку кожної особи заради формування Нового рівня свідомості.

В єдиній свідомості - велика сила, але вона повинна бути урівноважена повагою до індивідуальних творчих здібностей. Сучасні системні дослідження дозволяють розглядати людину з її потребами, інтересами, мотивами, цінностями, психологічною структурою і т. д. в системі мікро-, макро- і інтергосподарювання, та усвідомити, що ринкові грошово-речові пріоритети не можуть розглядатися в якості єдиного істинного призначення людини, що фірми, які підпорядкували свою діяльність суто матеріально-фінансовому інтересу, не стільки формують, скільки руйнують економіку, що суспільно-регулюючі механізми комерційного характеру вспупають в конфлікт з майбутніми глобальними цілями розвитку людства. Все це загалом підштовхує до перетворення соціально-організаційних структур в "живі" організації, що буде сприяти не лише росту матеріального добробуту, а й допоможе людям усвідомити і вмістити духовні, гуманістичні цінності людського та суспільного буття, зрозуміти, що на межі тисячоліть сучасні дослідження знаходяться на порозі сприйняття нової парадигми цивілізаційних змін, потужного світоглядного прориву, великого синтезу науки, релігії, мистецтва на основі єдності людського, загальноцивілізаційного та космологічного підходів [10] .

Соціум надає індивідууму широкі можливості для впливу на оточуючий світ.

         Для розкриття і розуміння всієї складності і в той же час цілісності системних досліджень урівноваження інтересів індивіда і соціума необхідно, вивчаючи переважно дану проблему, відображаючи її в конкретних аспектах, ні в якій мірі не відмежовуватися від попередніх різнопланових науково-практичних досягнень у вирішенні  проблемних питань, а навпаки вишукувати спільні загальні напрямки аналізу та досліджень.

Новий світогляд дозволить взяти під контроль бурхливий розвиток технологій і, образно кажучи, зробити людину володарем машини, а не її рабом, тому що в час інформаційної цивілізації актуальною проблемою сьогодення стала проблема подолання всезростаючої залежності людини від техносфери. Щодо розвитку нових технологій, то життя примушує нас акцентувати увагу на декількох головних напрямах розвитку. Змістом одного з них має стати застосування повних (автаркічних) циклів ресурсо- і природозберігаючих технологій (включаючи альтернативну енергетику, переробну промисловість, житлові екополіси, наукові парки та технополіси, минімізовані транспортні потоки, а також пов'язані з цим інформатику, телекомунікації і т.п.), спрямованих на перехід до нової екологічної ніші, які дозволять зменшити антропогенний тиск на природу при забезпеченні достатнього рівня життєвого комфорту [11]. Другим основним напрямом  і однією із форм пришвидшення  процесів соціальної самоорганізації , на наш погляд, має стати створення соціально-організаційних структур, які будуть здійснювати діяльність на принципах   самоорганізації і візьмуть на себе координуючу і організуючу роль, спрямовуючи всі можливості суспільства на формування світогляду Нового покоління. Саме такі структури будуть здатні створити умови для розкриття та реалізації творчих здібностей, талантів кожної людини і не дадуть змогу викреслити та допоможуть впровадити непридатні для державних органів альтернативні наукові дослідження та творчі здобутки, несприйняття яких призводить до стримування не лише інтелектуального, а й духовного розвитку суспільства. Це дозволить наблизитися до Істини, пошук якої не можна звузити, замовити чи контролювати політичними чи бізнесовими інтересами, тому що при такому підході духовна складова розвитку не може виконувати свою  інноваційну функцію в суспільстві, результатом якої є прогрес цивілізації [7]. В результаті будь-якого творчого процесу проявляються відповідні  зміни в оточуючому середовищі. Результатом будь-якої соціально-корисної праці є взаємозростання і реалізація потенційних можливостей кожного суб'єкта соціуму. Цей процес однозначно визначається як прогрес.

Кожна людина, як жива відкрита саморегулююча система, має унікальний набір здібностей, нахилів, талантів, генетичних особливостей, через реалізацію яких вона свідомо чи несвідомо включається в перетворення оточуючого середовища, виступаючи при цьому або його творцем або руйнівником. Формування вищого рівня свідомості Нового покоління можливе, на наш погляд, лише з точки зору особистого самоформування, самовиховання, саморозвитку, самогармонізації, самодисципліни, чому сприяють природні творчі начала людини. Але для цього необхідно створити певні умови, за яких людина зможе розкрити та реалізувати особистий творчий потенціал на основі забезпечених мотивацій. Включити мотиваційний механізм усвідомлення і здійснення психодуховної роботи людини над собою, а також відкрити і задіяти творчий потенціал кожної особистості, мотивацію творчості можливо лише за умови виключення будь-яких форм примусу чи тиску. Усвідомлення і готовність до здійснення психодуховної роботи над собою, а також потреба в здійсненні творчої праці в будь-якій формі, на наш погляд, - основні критерії становлення Нового покоління, покоління ХХІ століття [9].

Людина не може бути абсолютно вільною від суспільства. Свобода в будь-якому випадку вже має на увазі взаємодію людини і суспільства. Свободу "сьогоднішню" можна ототожнювати зі свободою від соціуму і його проблем, і "завтрашню" свободу - задля благополуччя всього соціуму, включаючи і самого суб'єкта. Мораль виникає як підсумок переходу межі від "Я" до "Ти" і "Ми".

Свободу не можна дати, вона може бути лише прийнята в рамках розуміння внутрішніх якостей людини. У своїй свободі людина може чинити так, як їй дозволяють її можливості, але із можливого вона вибирає вчинок у відповідності зі своїми моральними установками. Лише зважені на терезах колективної діяльності вчинки, як еволюціонуючої  "суспільної моралі", незалежно від їх початкових оцінок - егоїзм чи альтруїзм, з часом отримують свою об'єктивну ситуаційну оцінку.

Відповідь на основне питання моралі: "Що для вас первинно - благополуччя вашого колективу (суспільства, виду) чи ваше власне?", розділяє всю множину типів індивідумів на два табори.

По мірі росту світогляду ("я, сім'я, нація, раса, людство, ...") людина постійно розширює свій моральний горизонт (ієрархію цілей) від малого до всеохоплюючого.

Побачити в іншому себе і свої інтереси необхідно для усвідомлення свого місця у соціумі.

Свобода соціальна не є ціль, вона лише засіб для реалізації найбільш динамічної еволюції соціуму.

Міра свободи, яку суспільство може надати індивіду, є одним з критеріїв соціального і технічного прогресу. І моральний обов'язок особистості полягає у тому, щоб кожен його вчинок сприяв прогресу людини, що виражається у все більшій свободі духу над матерією. Світ стає більш вільним і значить - більш моральним.

Для сучасних організацій особливо важливо розуміти потребу у формах спільної роботи і управління, тому що саме це дасть змогу ефективно аналізувати інформацію і формувати здатність знаходити відповіді, які дозволять розуміти і вирішувати проблеми майбутнього та забезпечувати гідне життя прийдешнім поколінням з позицій Нової форми мислення в процесі формування Нового покоління з Новим рівнем свідомості. Орієнтація на майбутнє і дає можливість вирішувати завдання майбутнього [16]. Люди стають здатні розділяти відповідальність не лише із особистих мотивів, а із об'єктивної необхідності. Якщо фундаментально розширити горизонт свідомості і відповідальності соціального організму і його членів, то цілі і завдання існуючих та створюваних структур перевищать самі організації, що зможуть інтенсивно кооперуватися і асоціюватися в різних формах [7]. Реалії, які ми переживаємо, пізнаються та сприймаються по-різному членами спільноти, у якій існують обмеження особистої свободи конкретними правилами , тому у них часто відсутня мужність зайнятися дослідженнями даних протиріч, що призводить до ситуацій вдаваної гармонії і вдаваної терпимості. В такій організації виникає боязнь з'ясувати між собою причини протиріч, тому що з'являється велика взаємозалежність членів спільноти, що в кінцевому рахунку призводить до конфлікту через напругу між моральними вимогами і дійсною моральною зрілістю, яку може проявити співтовариство в процесі свого соціального розвитку. Вірно досліджена проблема може бути реалізована невірно, оскільки обов'язкові рекомендації не можна ототожнювати з моральним розвитком. Диференціація індивідуального і спільного пошуку і пояснень цього веде до урівноваження динамічно полярних протиріч, що дозволить цілі і цінності співтовариств звільнити від особистого тиску і дати як "ділові" норми, які просто контролюють дозволи і заборони. Таким чином, розвиток будь-якої організації як відкритої системи, а через неї і суспільства в цілому, безпосередньо пов'язаний з розвитком свідомості і здібностей окремої людини, з формуванням його світогляду. Свідомо скерувати даний процес через систему організаційно-економічного і інформаційного забезпечення інноваційних процесів є головним завданням сучасного менеджменту [7,8].

Враховуючи, що традиційний менеджмент, як механізм впливу на свідомість людей в різних його моделях, формах, системах, вичерпав себе, тому що не сприяє вирішенню загальнопланетарних проблем розвитку цивілізації, виникла об'єктивна необхідність сформулювати парадигму нового менеджменту ХХІ століття - менеджменту творчості, суть якого полягає:
по-перше -  у протистоянні процесам саморуйнації людської особистості і руйнівним тенденціям зовнішнього середовища;

по-друге - у створенні умов для гармонізації відкритих саморегулюючих систем: людини, організації, суспільства і т. д.

по-третє - у створенні умов для реалізації творчого потенціалу кожної людини незалежно від рівня його свідомості заради знаходження вектору його преломлення в творчому вільному труді;

по-четверте - у формуванні і впровадженні механізму управління творчістю на всіх рівнях для будь-якої відкритої системи [10].

Впровадження менеджменту творчості дозволить переорієнтувати традиційні та створити нові форми суспільних відносин з метою реалізації вільного творчого потенціалу людини. Однак, потрібно усвідомити, що в наш час структурних змін завжди існує боротьба за людину як особистість. Але основа для волі чи примусу, для індивідуальної відповідальності чи тоталітарного опікунства закладається для майбутнього часу не в теоретичних прокламаціях, а на практиці. Людина має мужньо йти особистим шляхом пошуків, а не по чиїмось наказам і зовнішньому примусу, автоматично, і визначатись виключно своїми імперативами та духовним змістом. Лише тоді, коли ми творче розвиваємо і реалізуємо власні здібності, ми дійсно можемо оволодіти ростом свідомості, формою нового мислення і нового світогляду, що допоможе нам стати носіями суспільної відповідальності. Найскладніші світові проблеми ми зможемо вирішити лише тоді, коли будемо сприймати нашу Землю як живий цілісний організм, а себе - невід'ємною творчою його складовою [16].

Можливість вирішувати проблеми з'явиться тоді, коли ми почнемо орієнтуватись на перевагу цінностей мислення. Які здібності ще знадобляться, щоб відповідно зростати до суспільної відповідальності? Яким чином протікає процес створення цінностей, як це відбувається, де наше місце в ньому, яка частина відповідальності кожного за події, що відбуваються, з точки зору суспільства? Ці запитання орієнтують на необхідність створення механізму для реалізації в вищій мірі індивідуальної свободи і відповідальності, тому що "Я", як духовне ядро кожної людини, створює доступ до пізнання, яке слугує передумовою моральної дії. Важливість у даному процесі полягає у тому, що  провідниками ідей є люди,  тому і процес має  забезпечити умови для підвищення рівня особистої відповідальності, саморозвитку людини, спрямованого на  формування відповідних ціннісних орієнтацій. Формування Нового світогляду саме і веде до створення нових можливостей сприйняття оточуючого нас середовища. Якщо знайти засоби і шляхи раціонального менеджменту організації, що базуються на моральних, духовних цінностях та гуманістичній спрямованості, тоді можна все більше створювати, розвивати, консолідувати в кожному співтоваристві якість самовизначення, самовідповідальності, тому що реаліями сучасності є різні види боротьби між детермінізмом, примусом і самовизначенням. Зрозуміло, що господарське життя саме зактивізується в пошуках і випробуванні таких форм. Але ж можливо підтримати та прискорити цей процес створенням нових структур та інституцій, розгорнувши в перспективі цілу їх мережу. Очевидно, що для розуміння організації майбутнього потрібне комплексне бачення розвитку. В комплексному і системному підходах до висвітлених вище проблем на Україні  в даний час не працює ніхто [16]. Але якщо навіть сучасна практика ще довго не буде досконалою, то хто забороняє нам спільними зусиллями зацікавлених у цьому осіб її вдосконалювати ?..

  Література:

•1.     Генон Р. Кризис современного мира.- Москва: Аркогея, 1991.- 160с.

•2.     Глазл Ф. Предприятие будущего. Моральная интуиция в образовании организаций / Пер. с нем. Банзелюка И.П.- Калуга: «Духовное познание», 1997.- 128с.

•3.     Каганець І. Корпорація, тобто колективний організм // Перехід- VІ.- 1999.- №1.- с.91-97.

•4.     Калитич Г., Джелали В., Андрощук Т. Как исследовать творчество каждого.- К.: Знание, 1990.- 62с.

•5.     Канафоцкая Г. Новые идеи - составная национального и общечеловеческого прогресса // материалы международного конгресса «Формирование мировоззрения толерантного общества ХХI века».- Киев, 1999.

•6.     Канафоцька Г. Роль недержавних інформаційно-аналітичних центрів у становленні системи інформаційного забезпечення інноваційних процесів в Україні // Матеріали Всеукраїнської конференції "Українські мозкові центри та уряд". - Київ, 2000.

•7.     Канафоцька Г. Роль соціально-організаційних інновацій у сприянні розвитку українського підприємництва // Експрес-новини: наука, техніка, виробництво.- 1998.- №17-18.- с.13-15.

•8.     Канафоцька Г. Система організаційно-економічного та інформаційного забезпечення інноваційних процесів в Україні// Експрес-новини: наука, техніка, виробництво. - 1998.- №9-10.- с.28-29.

•9.     Канафоцька Г., Куценко Т. Духовномировоззренческая функция современного образования// Тези доповідей міжнародного конгресу "Наука и образование на пороге III тысячелетия». - Минск, 2000.

•10.  Канафоцька Г., Куценко Т. Інноваційна функція менеджменту творчості в макроекономічному розвитку України // Експрес-новини: наука, техніка, виробництво.- 1999.- №1-2.- с.14-16.

•11.  Канафоцька Г., Куценко Т. Макроекономічні аспекти альтернативного шляху розвитку України // Експрес-новини: наука, техніка, виробництво.- 1999.- №1-2.- с.12-14.

•12.  Рудольф Штайнер. Філософія свободи.

•13.  Шапошнікова Л. Мудрість віків // Наука і релігія.- 1990.- №1.- с.62-64.

•14.  Мережа аналітичних центрів України [Електронний ресурс]: Канафоцька Г. Нова парадигма менеджменту ХХІ століття. - 14.11.2007 :  http://www.intellect.org.ua/index.php?lang=u&material_id=50328&theme_id=10 - Заголовок з екрану.

•15.  Канафоцька Г. Чинники формування нової генерації як майбутньої складової управлінської еліти України. - 13.12.2007 [Електронний ресурс ШБ КІБІТ]:   http://kibit.com.ua/rus/publications/?stuff_id=91 -Заголовок з титул. екрану

•16.  Портал Українця [Електронний ресурс]: Канафоцька Г. Системні дослідження чинників формування нової генерації. - 05.12.2007: http://www.vox.com.ua/data/publ/2007/12/05/systemni-doslidzhennya-chynnykiv-formuvannya-novoi-generatsii.html- Заголовок з екрану.

 

 

Е-mail: g_kan@ukr.net


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>