XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Канд. екон. наук Абашина О.В. СПЕЦИФІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МОЛОДІ ЯК СУБ’ЄКТА РИНКУ ПРАЦІ

Канд. екон. наук Абашина О.В.

Кіровоградський національний технічний університет

Специфічні характеристики молоді як суб'єкта ринку праці

Глобалізація, зміна технологій, перехід до постіндустріального, інформаційного суспільства, утвердження пріоритетів сталого розвитку вимагають використання фахівців нового типу, які здатні ефективно працювати і навчатися протягом життя, самостійно оволодівати знаннями з різних джерел, проявляти готовність до постійної зміни професії, проходження перепідготовки та підвищення кваліфікації. Лише такі фахівці можуть проникати в глибини науково-технічного прогресу, найновіших досягнень передових технологій. Зрозуміло, що такі фахівці перш за все формуються в надрах робочої сили молоді, яка володіє новітніми знаннями. В роботі [1, с.237] стверджується, що питання кадрової політики, формування еліти кадрів у сфері розвитку народного господарства країни в сучасних умовах господарювання є найбільш важливим. В той же час на ринку праці молодь відчуває себе не досить комфортно, часто не витримує конкурентної боротьби з представниками старших вікових поколінь і, як наслідок, не потрапляє в економічну сферу. В Україні не використовується значна частка трудового потенціалу молоді. Такий стан на ринку праці, зокрема, створюється завдяки тому, що не враховуються специфічні характеристики молоді як суб'єкта ринку праці. Зважаючи на те, що дана робота присвячена висвітленню цих специфічних характеристик молоді, її тема є актуальною.

Молодь як суб'єкт ринку праці окрім вікових особливостей має інші специфічні для цієї групи населення характеристики. У вчених, що займаються молодіжною проблематикою, поки що не встановилось єдиного підходу щодо молоді як соціально-економічної категорії. Однак аналіз накопиченого матеріалу дає змогу виявити найбільш важливі риси молоді. В.В. Онікієнко, Я.В. Кружельницька, Е.М. Лібанова виділяють молодь як „найбільш динамічну соціальну групу і порівнюють її з барометром „соціальної погоди" в суспільстві". Ці вчені вважають, що молодь відрізняється нестабільністю та примхливістю, внутрішньою неоднорідністю. Є. Сметанін в молоді вбачає групу людей з високим ступенем адаптації, яка відзначається активністю і є найбільш винахідливою у прагненні знайти себе в нових умовах. С.І. Пирожков вважає, що молодь в суспільстві виступає у двох основних формах: як елемент природного відтворення і як соціальна сила, яка здатна забезпечити складний процес прогресивного розвитку суспільства. І.В. Франюк та Н.В. Анішина рахують, що від стану та динаміки молодіжного сектора значною мірою залежить кон'юнктура ринку праці [2]. О.О. Яременко вбачає в молоді активний суб'єкт людського розвитку, фактор поступового розвитку поколінь, забезпечення їх спадкоємності [3, с.25,29]. М.І. Хмелярчук дає наступне визначення молоді: „...молодь - це специфічна соціально-демографічна група суспільства, якій притаманні специфічні риси й потреби демовідтворювальної, мотиваційної, адаптивної до соціальних ризиків і мобільної в залежності від суспільних умов поведінки, і яка переживає період становлення зрілості (фізичної, соціальної, духовної), здобуття економічної свободи, входження й адаптації до світу дорослих" [4, с.9].

Для поглибленого вивчення предмета досліджень розглянемо більш детально основні риси молоді, що обумовлені фізіологічними і соціальними процесами.

Основні психофізичні особливості людини завершуються практично до 18 років, до 24 років закінчується процес розвитку людського організму і формується соціальний статус особи. В Україні до цього віку передбачено здобути освіту та певний фах, пройти обов'язкову військову службу і набути певний трудовий та життєвий досвід. Більшість вчених життя молодої людини поділяють на три періоди: 16...19 років; 20...24 роки; 25...29 років. Для цих періодів характерні наступні особливості: здобуття середньої, загальної та спеціальної освіти, початок трудової діяльності, залучення до багатьох сфер суспільного життя; завершення навчання за обраною спеціальністю, працевлаштування та початок самостійного трудового і сімейного життя; участь у трудовій діяльності, зацікавленість у перспективності праці, дотримання певних позицій та розв'язання питань сімейно-побутового влаштування.

В той же час М.П. Перепелиця приводить іншу характеристику даних періодів життя молодих людей: ким бути, якою людиною бути, яку професію, спеціальність обрати, де реалізувати свої здібності (період пошуку); інтеграція в суспільстві (початок трудової біографії в будь-якій сфері); інтенсивна творча праця, завершення соціалізації та становлення (обрано фах, здобуто освіту, набуто професійних навичок, створено сім'ю, придбано житло) [5, с.13-14].

З розглянутого витікає, що молодь як специфічна соціально-демографічна група суспільства визначається за віковими категоріями, за місцем, яке вона посідає в соціальній структурі суспільства, та за особливостями соціального становлення і розвитку. Це в сукупності відрізняє молодь від інших вікових соціальних груп суспільства і надає їй змогу об'єктивно посісти своєрідне місце і бути задіяною в усіх сферах та видах життєдіяльності.

Від інших соціальних груп населення молодь відрізняє, крім того, така відмінна риса як проміжний стан. Молодь як певна соціальна група суспільства не є відособленою від нього стабільною групою, в якій кожен її член зберігає родовизначальні риси тривалий час або впродовж всього періоду свого існування. Кожен член суспільства вступає в дану соціально-економічну групу населення і через певний час залишає її, однак вже в іншій якості, збагатившись певними якісними характеристиками: професійною освітою, сімейним становищем, сформованою соціально-економічною та політичною свідомістю тощо.

Аналіз життєдіяльності молоді дозволяє виділити ряд важливих соціально-економічних функцій, які ця соціальна група виконує в суспільстві та які забезпечують відтворення народонаселення, соціуму та трудового потенціалу - це освітньо-професійна; інтеграційна; соціодемографічна та функція соціалізації.

Молодь як група людей, об'єднаних за певними ознаками, має і свою внутрішню структуру, своєрідні відмінності. Не дивлячись на спільність багатьох характеристик, легко можливо встановити різницю в питаннях розвитку працюючої сільської молоді і тієї, що навчається. Це дає змогу визначити окремі категорії всередині кожної з цих груп. Існує значна різниця між сільською та міською молоддю за рівнем освіти, кваліфікації, умовами праці, проживання та ін. Різниця існує також у рівні економічної активності молодих чоловіків і жінок, який складає 63,3 проти 54,5% [6, с. 38]. Значна відмінність спостерігається між певними групами молоді і стосовно пошуку роботи. Наприклад, безробітна молодь більш схильна відшукувати роботу за допомогою служби зайнятості, а студентська, учнівська та зайнята молодь - за допомогою Інтернету [7, с.18]. Згадані категорії молоді відрізняються між собою і щодо схильності до ризику. До ризику практично не схильна безробітна молодь. Молоді безробітні досить часто перекладають проблему пошуку роботи на інших, уникають відповідальності та не беручи ініціативу на себе [8, с.6]. Відрізняються молоді люди і по відношенню до безробіття - 42,9% молоді вважає ситуацію безробіття негативною, а 41,8% стверджують, що це закономірне явище, але йому необхідно запобігати [7, с.18]. Можна помітити і інші розмежування, враховуючи специфічні особливості, інтереси і потреби кожної із зазначених груп.

Молодь також можна структурувати в залежності від сфери діяльності. Структуру молоді з точки зору економічної активності та зайнятості можна представити двома групами - економічно активною і економічно неактивною молоддю, які, в свою чергу, також містять окремі групи. Економічно активна молодь включає зайнятих у формальній економіці, безробітних і зайнятих у тіньовій економіці. Економічно неактивна молодь складається з шести окремих груп: тих, хто навчається у навчальних закладах (учні середніх шкіл, ПТУ, студенти вузів); військовослужбовці строкової служби; зайняті вихованням дітей; зайняті у міських домашніх господарствах; особи, які не мають необхідності у працевлаштуванні; маргінальні групи (особи, які зневірились знайти роботу, засуджені, бомжі).

В сучасних умовах в Україні вся зайнята молодь може бути розділена на дві групи: зайняті у формальній економіці та зайняті у тіньовій економіці, що є досить поширеним явищем. Тіньова зайнятість молоді здебільшого здійснюється у формах перепродування товарів, випадкових заробітків у приватних осіб, „економічного туризму", обміну валют та репетиторства.

Розглядаючи структуру молоді за видами діяльності, слід акцентувати увагу на певних її особливостях. Ця категорія людей здійснює вибір професії і сфери реалізації своїх здібностей, інтеграцію в суспільство та завершує соціалізацію і становлення. Величезна частина даної категорії населення не приймає участі у трудовій діяльності, а навчається в системі освіти (учні середніх шкіл, професійно-технічних училищ, студенти вищих навчальних закладів). Останні дослідження показують, що шкільна молодь недостатньо орієнтується у світі професій, не знайома з вимогами сучасного ринку праці та актуальними для свого регіону видами діяльності [9, с. 27]. Служба у Збройних Силах країни практично повністю забезпечується представниками цієї соціальної групи населення. На дану соціальну групу практично повністю покладені функції відтворення населення. Кожний представник даної соціальної групи поєднує одночасно кілька видів діяльності - навчання, створення сім'ї, виховання дітей, соціально-політична робота. Велика частка даної категорії громадян, що не входять до складу економічно активного населення, реалізує дуже важливі функції для суспільства. Тому серед молоді частка економічно неактивного населення значно більша, порівняно з іншими віковими групами. Це обумовлено тими функціями, які виконує молодь. У структурі економічно неактивної молоді виокремлюються значні групи осіб, які навчаються, які проходять військову строкову службу та які зайняті вихованням дітей. Інші три групи економічно неактивного населення присутні не тільки у структурі молоді, але й в інших вікових групах населення.

Питанням використання економічно неактивної частки населення в сучасних умовах в розвинутих країнах починає приділятись значна увага. Наприклад, в роботі Гельмута Зайгера сказано: „В „активному суспільстві громадян" понятті праці охоплює не тільки класичну найману працю, але й діяльність задля загального блага спільноти" [10, с. 45]. В розвинутих країнах існує тенденція переходу від повного до неповного робочого дня і посилення ролі громадської праці. З цього приводу в умовах переходу П. Гроттіан вказує: „Ми виступаємо за те, щоби остаточно поставити на молоде покоління - побудувати з молоддю нове суспільство праці - це дало б більше шансів на майбутнє, полегшило б адаптацію до моделей самостійного життя та праці в нових умовах" [11, с. 42].

Таким чином, три групи з частки економічно неактивної молоді виконують суспільно необхідну роботу - навчаються у навчальних закладах, відбувають строкову службу у Збройних Силах, виховують дітей. Три інші групи молоді з цього числа мають обмежені стосунки з суспільством - це зайняті у міських домашніх господарствах, особи, які не мають необхідності у працевлаштуванні, та маргінальні групи. Покращити використання трудових ресурсів молоді можливо особливо за рахунок значного зменшення чисельності зайнятих у міських домашніх господарствах, кількості правопорушень та підвищення рівня зайнятості молоді.

Отже, молодь як суб'єкт ринку праці, з одного боку, є частиною загальних трудових ресурсів суспільства з притаманними їй рисами, з іншого боку, вона має ряд особливостей і певну специфіку, які треба враховувати.

Література:

•1.     Манів С. Формування кадрової еліти - головний фактор забезпечення прискорення соціально-економічного розвитку регіону і держави в цілому // Регіональна економіка. - 2006. - №2. - С.233-237.

•2.     Юшкевич О.О. Молодь як соціально-економічна категорія//Вісник ЖІТІ Економічні науки.-200. - №6. - С. 113-116.

•3.     Яременко О.О. Молодь у стратегії людського розвитку України//Вивчення молоді на сучасному етапі: питання методології і методики. - К.: А.Л.Д., 1996. - 232 с.

•4.     Хмелярчук М.І. Зайнятість і соціальний захист молоді: Автореф. дис... к-та екон. наук: 08.09.01/Ін-т регіон. досл. - Львів, 2002. - 26 с.

•5.     Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональні аспекти).- К.: Український інститут соціальних досліджень, Український центр політичного менеджменту, 2001. - 242 с.

•6.     Корчун М. Шляхи підвищення економічної активності та зайнятості молоді на ринку праці України // Україна: аспекти праці. - 2008. - №1. - С. 35-39.

•7.     Башук Л. Експериментальне вибіркове дослідження та соціально-психологічний аналіз поведінки безробітної молоді з питань трудової мотивації // Україна: аспекти праці. - 2008. - №3. - С. 13-18.

•8.     Покрищук В., Башук Л. Особливості впливу довготривалого безробіття на психологічний стан молодої людини // Україна: аспекти праці. - 2008. - №7. - С. 3-6.

•9.     Довжук Б. Професійні орієнтири випускників загальноосвітніх шкіл Тернопільщини // Україна: аспекти праці. - 2008. - №3. - С. 22-27.

•10. Зайгер Х. Про майбутнє поняття праці // Deutsсhland. - 1999. - №6. - С. 44-45.

•11. Гроттіан П. Майбутнє праці: нові концепції праці завтрашнього дня // Deutsсhland. - 1999. - №6. - С. 40-43.

е-meil: Helena@nd.kr.ua


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>