XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд. економ. наук, Квасницька Р. С., Гайдайчук Н. В. ДЕЯКІ АСПЕКТИ ОПТИМІЗАЦІЇ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ЕТАПІВ ЇЇ ЗДІЙСНЕННЯ

кандидат економічних наук, доцент Квасницька Р. С.,

Гайдайчук Н. В.

Хмельницький національний університет

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ОПТИМІЗАЦІЇ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ЕТАПІВ ЇЇ ЗДІЙСНЕННЯ

Вступ. Ефективність функціонування будь-якого підприємства залежить від правильної стратегії управління капіталом підприємства, її важливою складовою є оптимізація структури капіталу.

Тому аналіз структури капіталу є одним із найбільш важливих і складних завдань, які вирішуються у процесі фінансового управління підприємством. Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і позичених коштів, при якому забезпечується ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Пояснити суть і значення категорійного поняття "капітал", який репрезентований різними економічними ресурсами,  намагалися представники всіх найважливіших шкіл і напрямків економічної науки: "Капітал" К. Маркса, "Капітал і прибуток"  Е. Бем-Баверка, "Природа капіталу і прибутку" І. Фішера, "Фінансовий капітал"  Р. Гільфердинга, "Вартість і капітал"  Дж. Хікса та ін, Здебільшого теорії капіталу і прибутку формують основоположні засади більшості економічних теорій. Представники різних економічних шкіл пов'язували з категорією "капітал" різні поняття: вартість, що приносить додаткову вартість (А. Сміт, Д. Рікардо, К Маркс); частку неспожитого нагромадження,  що бере участь у процесі виробництва  (Е. Бем-Баверк,  П. Сраффа); нагромаджене багатство (Ф. Візер, І. Фішер, Дж.С. Мілль); грошову вартість джерел формування майна,;  відображену на бухгалтерських рахунках фірм  (Дж.  Р. Хікс);  сукупність акціонерного та власного капіталу підприємств, відповідно до стандартів бухгалтерського обліку. [9]

Основними представниками вітчизняних представників сучасної школи є Бланк І. О., Грачбов О. В., Ковальов В. В.,  Воробйов Ю. М., Стоянова О. С.,  Балабанов І. Т.,  Лук'яненко І. Г., Г. Семенов. та ін.

Постановка завдання. Визначення сутності оптимізації структури капіталу та обґрунтування змісту етапів, яких варто дотримуватись при її здійсненні.

Результати. Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Капітал є надзвичайно багатоаспектною та неоднозначною категорією, що викликало відсутність єдиного твердження серед науковців, тому можна сьогодні можна зустріти велику кількість трактувань. Узагальнено дамо таке визначення поняттю «капітал підприємства», - це фінансові ресурси суб'єкту господарювання, втілені в його майно (активи), яке використовується для розширеного відтворення з метою отримання доходу. [3]

Капітал підприємства формується за рахунок різних зовнішніх та внутрішніх джерел фінансування та розподіляється на матеріальні і нематеріальні активи, що створюють дохід, приймаючи участь в різних виробничих процесах. Тому тепер акцентуємо увагу на структурі капіталу підприємства. [1]

Поняття "структура капіталу" в найбільш загальному виді характеризується всіма закордонними та вітчизняними економістами як  співвідношення всіх форм власних та позичених фінансових коштів, що використовуються підприємством в процесі своєї господарської діяльності для фінансування активів.

Структура капіталу, що використовується підприємством визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної та інвестиційної його діяльності, здійснює активний вплив на кінцеві результати цієї діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів та власного капіталу, визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості та платоспроможності (тобто рівень основних фінансових ризиків) і остаточно формує співвідношення в ступенях прибутковості та ризику в процесі розвитку підприємства. [6]

Метою кожного підприємства є формування такої структури при якій воно досягне оптимального співвідношення між власним і позиковим капіталом, за якого при мінімумі затрат підприємства на формування капіталу буде досягатись максимальна ринкова вартість активів підприємства. Процес оптимізації структури ресурсів підприємства має здійснюватись на основі формування цільової структури, яка являє со­бою таке співвідношення власних та запозичених фінансових коштів підприємства, яке дозволяє повною мірою забезпечити досягнення ви­браного критерію її оптимізації. Таким чином, проблему вибору підприємством тієї чи іншої структу­ри його ресурсів може бути вирішено лише за умови вибору певної критеріальної характеристики оптимальності співвідношення їх струк­турних елементів. [4]

Існує три найбільш поширених методи оптимізації структури капіталу:

- оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності. Цей метод ґрунтується на багатоваріантних розра хунках рівня фінансової рентабельності (рентабельності власного капіталу) при різній структурі капіталу;

- оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації її вартості. Метод ґрунтується на попередній оцінці власного і позиченого капіталів за різних умов їх формування, обслуговування та здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу і, таким чином, пошуку найбільш реальної ринкової вартості підприємства;

- оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. Він пов'язаний з процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових активів підприємства: необоротних активів, оборотних активів (з розбиттям їх на постійну і змінну частини) [2].

Визначимо за якими етапами здійснюється процес оптимізації структури капіталу підприємства:

•1.       Аналіз капіталу підприємства. Основною метою цього аналізу є виявлення тенденцій динаміки обсягу і складу капіталу в передплановому періоді, їх вплив на фінансову стійкість і ефективність використання капіталу.

На першій стадії аналізу розглядається динаміка загального обсягу й основних складових елементів капіталу порівняно з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції; визначається співвідношення власного і позиченого капіталу; у складі позиченого капіталу вивчається співвідношення довго- та короткострокових фінансових зобов'язань.

На другій стадії аналізу розглядається система коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства, яка визначається структурою його капіталу. У процесі проведення такого аналізу розраховуються і вивчаються в динаміці такі коефіцієнти: автономії, коефіцієнт фінансового левериджу, коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності.

На третій стадії аналізу оцінюється ефективність використання окремих елементів капіталу в цілому. У процесі проведення такого аналізу розраховуються в динаміці такі показники: період обороту капіталу, коефіцієнт рентабельності власного використаного капіталу, коефіцієнт рентабельності власного капіталу, капіталовіддача, капіталоємність реалізації продукції.

•2.       Оцінка основних факторів, які визначають формування структури капіталу. Практика показує, що не існує єдиних рецептів ефективного співвідношення власного і позиченого капіталу. Проте, існує ряд об'єктивних та суб'єктивних факторів, урахування яких дозволяє цілеспрямовано формувати структуру капіталу, забезпечуючи умови найбільш ефективного його використання на кожному конкретному підприємстві. Основними із цих факторів є: галузеві особливості операційної діяльності підприємства, кон'юнктура товарного ринку, кон'юнктура фінансового ринку, рівень рентабельності операційної діяльності, коефіцієнт операційного левериджу, ставлення кредиторів до підприємства, рівень оподаткування прибутку.

З урахуванням цих факторів управління структурою капіталу на підприємстві зводиться до двох основних напрямів: встановлення оптимальних рівнів для певного підприємства використання власного та залученого капіталів та забезпечення залучення на підприємство необхідних видів та обсягів капіталу для досягнення розрахункових показників його структури. [5]

•3.       Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності. Для проведення таких оптимізаційних розрахунків використовується механізм фінансового левериджу. Фінансовий леверидж характеризує використання підприємством позичених коштів та його вплив на зміну коефіцієнта рентабельності власності капіталу.

•4.       Оптимізація капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Процес цієї оптимізації базується на попередній оціці вартості власного та залученого капіталу при різних умовах його залучення і здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.

•5.       Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. Цей метод оптимізації структури капіталу пов'язаний з процесом диференційного вибору фінансування різних складових активів підприємства. З цією метою всі активи підприємства поділяють на три групи: необоротні активи, постійна частина оборотних активів, змінна частина оборотних активів.

Існує три принципових підходи для фінансування вищезазначених груп активів підприємства, а саме:

- консервативний, який передбачає використання власного капіталу і довгострокових зобов 'язань для формування необоротних активів та половини змінної частини оборотних активів. Перевагою цього підходу є забезпечення мінімального ризику, так як короткострокові зобов'язання використовуються у незначних обсягах для формування змінної частини оборотних активів. У той же час така політика фінансування дуже обтяжлива для підприємства у зв'язку з високою вартістю капіталу, що використовується;

- агресивний підхід спрямований на використання власного капіталу та довгострокових зобов'язань лише для фінансування необоротних активів. Ця політика фінансування активів забезпечує найнижчу вартість капіталу підприємства, проте вона обмежена занадто високим ризиком можливості втрати або недостатності капіталу;

- компромісний підхід передбачає фінансування необоротних активів та постійної частини оборотних активів за рахунок власного капіталу та довгострокових зобов 'язань. Така політика залучення джерел дає змогу досягти компромісу між вартістю капіталу та ризиком його втрати.  [7]

•6.       Формування показника цільової структури капіталу. Граничні межі максимально рентабельної та мінімально ризикованої структури капіталу дають змогу визначити поле вибору конкретних його значень на певний період. У процесі його вибору враховуються раніше розглянуті фактори, які характеризують індивідуальні особливості діяльності певного підприємства. Остаточне рішення, що приймається з цього питання, дає можливість сформувати на майбутній період показник "цільової структури капіталу", відповідно до якого здійснюватиметься подальше його формування на підприємстві шляхом залучення фінансових коштів з відповідних джерел. [8]

Висновок. Таким чином, оптимізація структури капіталу - це важливий етап стратегічного аналізу капіталу, який полягає у визначенні такого співвідношення між вартістю, втіленою у кошти підприємства, які йому належать і приносять прибуток, та вартістю, інвестованою в грошові кошти, що залучаються на основі їх повернення, за умови якого досягається максимальна ефективність діяльності підприємства.

Усі підприємства ставлять перед собою ціль залучення капіталу з різних джерел фінансування у такій пропорції, щоб загальна вартість капіталу підприємства була найменшою, а ринкова ціна підприємства була максимальною.

Більшість науковців виділяють такі етапи оптимізації капіталу: аналіз капіталу підприємства; оцінювання основних факторів, які визначають формування структури капіталу; оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності; оптимізація капіталу за критерієм мінімізації його вартості; оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків та формування показника цільової структури капіталу.

Література:

•1.   Байстрюченко Н. О. Вплив динаміки структури капіталу на фінансово-економічні результати діяльності підприємства:  дис. канд. екон. наук: 2010 /  Байстрюченко Наталія Олегівна. - Суми, 2010. - 212 с.

•2.   Бланк І. А. Управління формуванням капіталу / І. А. Бланк. - К. : Ніка-Центр, 2006. - 520 с.

•3.   Квасницька Р. С. Управління цільовою структурою капіталу підприємства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук. - Хмельницький : Хмельницький НУ, 2005. - 18 с.

•4.   Квасницька Р. С. Причинні чинники динаміки цільової структури капіталу підприємств як потенціал підвищення ефективності їх підприємницької діяльності / Р.С. Квасницька // Вісник Львівської державної фінансової академії: Збірник наукових статей. - Львів, 2005. - № 7.- С. 152-159.

•5.   Мойсеєнко І.П. Інвестування: навч. посібник / І.П. Мойсеєнко. - К.: Знання. - 2006.- 490с.

•6.   Подольська В.О. Фінансовий аналіз: навч. посібник / В.О. Подольська, О.В. Яріш. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 488 с.

•7.   Семенов А.Г. Ефективне управління структурою капіталу акціонерного товариства / А.Г. Семенов, О.О. Плаксюк, О.В. Ярошевська // Вісник економічної науки України. - 2010. - № 2 (18). - С. 137-144.

•8.   Семенов А. Г. Методи оптимізації структури капіталу [Електронний ресурс] / А. Г. Семенов, С. А. Король. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/%20.

•9.   Яремко І.Й. Управління капіталом підприємства:  економічний і фінансовий інструментарій : монографія / І.Й. Яремко. - Львів : Каменяр, 2006. - 176 с.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>