канд. економічн. наук, Супрун С.Д., Каспришен Ю.О. РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ЯК ВІДНОСНИЙ ПОКАЗНИК ОЦІНКИ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ
кандидат економічних наук, доцент, Супрун Світлана Дмитрівна
Каспришен Юрій Олександрович
Вінницький торговельно-економічний інститут
Київського національного торговельно-економічного університету
РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ЯК ВІДНОСНИЙ ПОКАЗНИК ОЦІНКИ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ
В умовах ринкових відносин, що характеризуються своєю динамічністю, доводиться постійно ухвалювати неординарні рішення, пов'язані з урахуванням фінансового положення підприємства. Ефективність його діяльності - це і робочі місця, і національний дохід, і форма ринкової інфраструктури.
Актуальність теми полягає в тому, що в умовах трансформації ринкових процесів центр економічної діяльності переміщується до первинної ланки всієї економіки - підприємства. Діяльність підприємств є надійною основою формування конкурентного середовища. Саме на цьому рівні створюється потрібна суспільству продукція та надаються необхідні послуги. В існуючих умовах господарювання місія підприємства полягає у виробництві високоякісної продукції, виконанні робіт або наданні послуг для задоволення потреб ринку та отримання максимально можливого позитивного фінансового результату. Це дозволить вирішити ряд питань економічного та соціального характеру, притаманних трансформаційним зрушенням у суспільстві. У сучасних ринкових умовах кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем рентабельності. Рентабельність виступає одним з найважливіших основних показників роботи підприємства.
Мета дослідження. Розглянути та проаналізувати показники рентабельності підприємства, їх зміст та розрахунок, визначити особливості методів аналізу рентабельності та їх значення як відносного показника оцінки роботи підприємства.
Показники рентабельності більш повно, ніж прибуток, відображають остаточні результати господарської діяльності підприємства. Вони характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності, окупність витрат і так далі. Величина показників рентабельності показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. Показники рентабельності зазвичай використовуються для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.
Показники рентабельності належать до похідних від прибутку відносних показників, що дозволяють оцінювати результативність вкладених коштів, використовуються в економічних розрахунках і фінансовому плануванні. Показники рентабельності розраховуються з метою їх порівняння з попередніми показниками.
Показники рентабельності можливо об'єднати у декілька груп:
•· показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів;
•· показники, що характеризують прибутковість продажів;
•· показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.
Всі показники можуть розраховуватись на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції та чистого прибутку [3].
Види показників рентабельності підрозділяються на три групи: рентабельність продукції, рентабельність виробничих фондів, рентабельність вкладень в підприємство.
Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Рентабельність продукції можна розрахувати, по-перше, по усій реалізованій продукції і, по-друге, по окремих її видах. У першому випадку вона визначається як відношення прибутку від реалізації до витрат на її виробництво і реалізацію. Рентабельність усієї реалізованої продукції розраховується і як відношення прибутку від реалізації товарної продукції до виручки від реалізації продукції; по відношенню чистого прибутку до виручки від реалізації [1,2].
Показники рентабельності усієї реалізованої продукції дають уявлення про ефективність поточних витрат підприємства і доходності продукції, що реалізовується.
У другому випадку визначається рентабельність окремих видів продукції. У багато номенклатурному виробництві в процесі аналізу рентабельності виробів слід застосовувати спосіб групування. Насамперед усі вироби групуються за ознакою, рентабельна чи нерентабельна продукція. При цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції розраховують частину у % до загальної кількості виробів, а також їхню частку в обсязі реалізованої продукції. Необхідно також визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу найважливіших профільних видів продукції, чи є нові перспективні вироби.
Дуже важливо здійснити групування продукції, що виробляється, за рівнем рентабельності:
•· вироби з низькою рентабельністю;
•· вироби з середньою або нормальною рентабельністю;
•· вироби високорентабельні.
При цьому потрібно дати оцінку частки кожної групи в загальному обсязі реалізації. Також здійснюють групування виробів за ознакою ступеня та напрямку зміни рентабельності порівняно з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів, по яких:
•· рентабельність помітно зросла;
•· рентабельність суттєво не змінилась;
•· рентабельність знизилась.
Групування виробів за названими та іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти існуючі проблеми та визначити напрями збільшення прибутковості виробництва. При цьому треба врахувати дію на рентабельність продукції таких чинників:
•· зміну ринкових цін на продукцію даного підприємства;
•· зміну податку на додану вартість;
•· зміну рівня собівартості виробу з факторами, що впливають на неї.
Серед чинників, які впливають на собівартість продукції, треба звернути особливу увагу на час випуску продукції. Однією з причин зростання рентабельності або супровідним їй чинником може бути збільшення обсягів виробництва цієї продукції [3].
Рентабельність виробничих фондів розраховують як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і матеріальних обігових коштів. Цей показник можна розрахувати і по чистому прибутку.
Рентабельність вкладень в підприємство визначається за вартістю майна, наявного в його розпорядженні. При розрахунку використовують показники балансового і чистого прибутку. Вартість майна визначається по бухгалтерському балансу. Окрім прибутку, при розрахунку рентабельності вкладень можна використати виручку від реалізації продукції. Цей показник характеризує рівень продажів на 1 гривню вкладень в майно підприємства.
Рентабельність власних засобів підприємства розраховують як відношення чистого прибутку до його власних засобів, визначуваних по балансу. Доцільно розрахувати і віддачу довгострокових фінансових вкладень. Рентабельність довгострокових фінансових вкладень розраховується як відношення суми доходів від цінних паперів і пайової участі в інших підприємствах до загального об'єму довгострокових фінансових вкладень.
Показники рентабельності і ефективності використання майна характеризують прибутковість діяльності підприємства і розраховуються як відношення отриманого прибутку до різних видів активів або статей витрат [6].
На мою думку, це найважливіша група показників, оскільки результати їх аналізу дозволять прийняти рішення про вкладення власних засобів в той або інший бізнес, характеризує доцільність діяльності компанії, є результуючою її оцінкою. Вони цікавлять насамперед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки визначають верхню межу дивідендів.
Рентабельність обороту (продажів) характеризує ефективність операційної (виробничо-господарською) діяльності підприємства. Вона покликана оцінити прибутковість виробництва в цілому, але також може бути використана для порівняння прибутковості окремих видів продукції. Розраховується як відношення операційного доходу до валової виручки.
Середній рівень рентабельності продажів коливається залежно від галузі і тому не має якогось певного нормативу. Цей показник важливий при порівнянні його з відповідними показниками однотипних підприємств, в динаміці або в порівнянні з плановими показниками [4].
Рентабельність власного капіталу - найбільш значимий показник діяльності підприємства. Він характеризує ефективність використання майна, що перебуває в його власності. На основі цього показника власник активів може вибрати місце їх вкладення. При розрахунку береться до уваги не операційний доход, а кінцевий, чистий прибуток, який буде розподілений між власниками (акціонерами) підприємства. Розраховується як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу.
Отже, для підвищення ефективності вкладень можна діяти в двох основних напрямах:
•· Збільшення чистого прибутку - збільшення об'ємів збуту і рентабельності продажів.
•· Зменшення власного капіталу - ефективне управління поточними активами і пасивами, зниження потреби в додатковому фінансуванні.
Вважаю, що для оцінки доцільності вкладення засобів в той або інший бізнес слід порівняти прогнозовану рентабельність власного капіталу з альтернативними можливостями розміщення вільних ресурсів (наприклад, депозит) з урахуванням чинника ризику.
Безпосередньо для акціонерів компанії представлятимуть інтерес наступні показники рентабельності підприємства:
•· дохідність акціонерного капіталу - об'єм прибутку, який розподіляється між акціонерами (дивідендів), що припадає на 1 гривню акціонерного капіталу;
•· чистий прибуток на акцію - величина чистого прибутку, отриманого підприємством, що припадає на одну акцію;
•· дивіденд на акцію - прибуток, що розподіляється між акціонерами, припадає на одну акцію [4].
Результати проведеного аналізу часто не можна трактувати однозначно. Слід пам'ятати, що фінансові показники підприємства взаємозв'язані і поліпшення одних з них може викликати погіршення інших, наприклад:
•· залучення позикового капіталу збільшує рентабельність власного капіталу, але знижує фінансову стійкість компанії;
•· підвищення оборотності спричиняє за собою скорочення величини оборотних активів, і, отже, погіршує ліквідність;
•· залучення довгострокового кредиту дозволяє відмовитися від короткострокового кредитування - ліквідність покращується за рахунок падіння довгострокової стійкості.
В цілому, як правило, більш висока рентабельність діяльності передбачає велику міру ризику (зниження ліквідності і фінансової стійкості).
Висновок. Отже провівши дослідження даної тематики можна зробити висновок, що рентабельність - це найбільш узагальнюючий показник економічної ефективності виробництва підприємства, який відображає кінцеві результати його господарської діяльності. Рентабельність як показник дає уявлення про достатність чи недостатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, які впливають на виробництво та реалізацію та взагалі на фінансово - господарську діяльність підприємства. При визначенні показників рентабельності, прибуток співвідноситься з чинниками, які мають найбільший вплив на його отримання.
Методологічною основою аналізу фінансових результатів, до яких належать показник рентабельності, в умовах ринкових відносин є прийнята для всіх підприємств, незалежно від організаційно-правової форми і власності, модель їхнього формування та використання.
Отже, підприємства повинні активно шукати всі можливі шляхи вдосконалення виробництва, підвищення конкурентоспроможності власної продукції, це і буде сприяти зростанню рентабельності підприємства.
Література:
•1. Алєксєєнко В. Рентабельність підприємства в умовах трансформації ринкових процесів.
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Evu/2010_14/Alekseenko.pdf
•2. Бець М.П. Планування рентабельності виробництва/ Бець М.П.// Економіка України. - 2007. - №2. - с. 40-45.
•3. Гораєцький Р.С. Значення аналізу показників рентабельності діяльності підприємстваhttp://www.horayetsky.lviv.ua/uk/statti-i-publikatsiyi/50-2010-11-14-10-07-32/183-2010-11-14-10-08-48.html
•4. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання/ Попович П.Я.// - Тернопіль: Економічна думка, 2005. - 207 с.
•5. Показатели эффективности деятельности предприятия и методика их расчета http://www.e-reading.org.ua/chapter.php/99984/95/Dushen'kina_-_Ekonomika_predpriyatiya__konspekt_lekciii.html
•6. Показатели рентабельности предприятия. http://fin-admin.com/faqv.php?id=6
e-mail:kasprishen@meta.ua
