XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд. філолог. наук, Бикова Т.В. МІФОЛОГІЧНА КАРТИНА СВІТУ ГУЦУЛА У ДРАМАТУРГІЇ ГНАТА ХОТКЕВИЧА

Бикова Тетяна Валеріївна,

кандидат філологічних наук, доцент, НПУ ім. М.П. Драгоманова

МІФОЛОГІЧНА КАРТИНА СВІТУ ГУЦУЛА У ДРАМАТУРГІЇ ГНАТА ХОТКЕВИЧА

Міфологічні образи з гуцульської міфології в українському письменстві початку ХХ століття зустрічаються у багатьох творах, зокрема О. Кобилянської, М. Коцюбинського, Лесі Українки, Олександра Олеся, Г. Хоткевича, В. Пачовського та ін., у статті звертаємо увагу насамперед на характеристику художніх міфічних істот у драматургії Г. Хоткевича (зокрема його драми «Непрóсте») та особливості зображення засобами художнього слова індивідуалізовано міфологічної картини світу гуцула.

Сюжет п'єси Г. Хоткевича «Непрóсте» [3] побудований у формі співіснування або гри двох світів - реального і потойбічного, які наприкінці твору взаємодіють і взаємодоповнюють один одного настільки, що зливаються у єдиний світ, в якому живе гуцул. Так, перші дві дії - це реальний людський світ, із проекцією на міфологічне поле. У п'єсі показане життя гуцулів, у якому межа між реальним та фантастичним світом відсутня, вона не усвідомлюється: міф, міфічні істоти є тою "справжньою" реальністю, що оточує гуцула в творі Г. Хоткевича. Новим у п'єсі є той факт, що Г. Хоткевич наповнює підтекст іронічним звучанням, тому демонологія у творі відіграє роль своєрідного просвічування іронічного сприйняття світу гуцулами, певної гри з ним. Так, у п'єсі серед героїв діють лісні, або нявки. За народними уявленнями, це міфічні істоти у вигляді прекрасних дівчат, які можуть змінювати свою зовнішність і показуватись чоловікам [2, с.117], зводити їх з розуму. Так само пояснює значення поняття «лісна» й В. Шухевич в «Гуцульщині» [4, 2, с.198]. Проте це не є єдиний погляд на значення «лісна», цікаво, що, наприклад, С. Вінценз, один із відомих дослідників Гуцульщини, наводить таке значення: «Лісна - зловорожа богинька, яка висмоктує кров з мужчин» [5, с.571]. Проте у творі «Непрóсте» відповідно до гуцульських оповідей наводиться автором історія про таку лісну, яка ввижається молодому гуцулові Федорові у вигляді його нареченої та зводить поступово його з розуму. Така трансформація міфологічного образу, очевидно, детермінована уявленнями самих гуцулів, для яких світ духів стоїть у безпосередній близькості до людського, є дуже земним [1, с.247-248]. Автор цілком упевнено дотримується у творі народної легенди, при чому одна й та сама історія інтерпретується з точки зору «живого» персонажа та «потойбічного». Це дає змогу письменникові поєднати два світи, наблизити міфічного персонажа до світу реального, наділивши його власними судженнями і думками. Перед нами постає не просто міфічна істота, зображена відповідно до народних уявлень, а істота більше реальна, наділена людськими рисами характеру. Варто зауважити, що у творі автор цілком відповідно до народної легенди використовує й оповідь про появу лісних серед міфічних істот. Тільки оповідь ця передається через полілог нявок-лісних, який водночас, і пояснює легенду, і розкриває причину «затуманення» хрещених людей цими істотами.

Когорту бестіарію у п'єсі поповнюють й численні потопельники, щезники, арідники та юди, яких викликає один з головних персонажів у творі Андрій. Ці міфічні істоти сприймаються як той великий масив бестіарію, в який вірили гуцули. Г. Хоткевич відповідно до народної міфології зображує і передісторію появи істот у потойбічному світі (знову-таки шляхом полілогу, який ведуть між собою істоти), доповнюючи її ремарками, які передають внутрішній стан живого персонажа під час спілкування з потобіччям. Так, у сцені пошуку цвіту папороті як символу багатства, зустрічаються «живі» персонажі гуцули Андрій, Юра з міфічними героями, серед яких на перше місце виступає головний «потойбічний» персонаж Триюда. Триюда або інша назва «арідник», за гуцульською міфологією - це представник пекла, найстарший чорт, той, хто відповідає за появу всіх інших чортів, або юд [2, с.27]. До речі, варіацій значень поняття «арідник» у народній міфології зустрічається значно більше, аніж «триюда», чимало з таких варіацій походження назви наводить й В. Шухевич у «Гуцульщині» [4, 2, с.248]: це і  диявол, володар пекла; диявол, від якого пішла вся нечисть; чорт, нечиста сила, що спричинює важкий недуг тощо. Виходячи зі змісту твору, Г. Хоткевич зробив Триюду найстаршим чортом, проте не головним представником пекла, якому все зробити під силу.

Найголовніший міфічний персонаж у творі, на думку Г. Хоткевича, - це Гаргон. Зображуючи відповідно до гуцульської міфології поданого «потойбічного» персонажа, письменник поглиблює й ідейний аспект твору. Власне, сцена розмови трьох Юд, набуває у творі ще й суспільно-політичного значення. За гуцульською міфологією Гаргон - володар пекла, який міцно прикутий ланцюгами у пеклі до крижаної скелі. Саме за допомогою взаємодії міфічних і реальних персонажів письменникові вдалося точно відтворити психічні рівні людських переживань, архаїчні первні міфологічного мислення гуцулів, специфіку їхнього світосприйняття та світорозуміння.

Отже, міфічні істоти, образи у п'єсі Г. Хоткевич виступають частиною створюваної автором індивідуалізовано міфологічної картини світу гуцула, що мислиться цілісно, в усьому спектрі взаємозв'язків і смислових відношень. Переосмислюючи лише показову рису міфологічного персонажа, або один з елементів комплексу міфологічних уявлень, на грунті яких цей персонаж виник, Г. Хоткевич залишає без змін цілий спектр семантичних рівнів, функціональних або зовнішньо-атрибутивних ознак, а окремий елемент вірувань, пов'язаних із міфічною істотою у творі, стає домінантним у літературному переосмисленні міфологічного образу і підпорядковується його загальній мистецькій концепції, увиразнюючи одну з ідейних площин п'єси.

Література:

1. Гуцульщина: Історико-етнографічне дослідження. - К.: Наукова думка, 1987. - 472 с.

2. Хобзей Н. Гуцульська міфологія. Етнолінгвістичний словник / Наталя Хобзей. - Львів, 2002. - 216 с.

3. Хоткевич Г. Неопубліковані гуцульські п'єси / Г. Хоткевич. - Луцьк: ВМА Терен, 2005. - 312 с.

4. Шухевич В. Гуцульщина / Володимир Шухевич // Матеріали до українсько-руської етнольоґії. - Львів, 1899 - 1908. - Ч. 1 - 5.

5. Vincenz C. Na wysokiej połoninie. - Warszawa, 1980. - 576 s.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>