XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд. філософ. наук, Довбиш В. А. ВТІЛЕННЯ ПРИНЦИПІВ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ В ЗАКОНІ УКРАЇНИ «ПРО ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ»

кандидат філософських наук,  доцент Довбиш В. А.

Вінницький національний технічний університет    

ВТІЛЕННЯ ПРИНЦИПІВ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ В ЗАКОНІ УКРАЇНИ «ПРО ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ»

      Одним з головних способів інтеграції українського суспільства у світовий  соціокультурний простір є розширення та поглиблення різного роду міжнародних зв'язків, особливо - торгівельних. Саме завдяки міжнародній торгівлі відбувається обмін та взаємозбагачення результатами досягнень в різних сферах науки, техніки, розвиток загальної культури кожного народу.  Сучасні міжнародні торгівельні відносини базуються на низці принципів.

 Ключові принципи багатосторонньої системи міжнародної торгівлі  були вперше сформульовані ще в 1947 р. в м. Женеві (Швейцарія) представниками 23 країн - фундаторів ГАТТ. Згодом вони були розвинені та конкретизовані на Першій Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД, 1964 р.). До цих принципів належать: 1) принцип суверенітету кожної держави над своїми природними ресурсами й економічною діяльністю; 2) принцип свободи вибору форм органі­зації зовнішньоекономічних зв'язків; 3) принцип еко­номічного співробітництва; 4) принцип взаємної виго­ди; 5) принцип юридичної рівності та економічної недискримінації; 6) принцип неприйнятності односторонніх рішень; 7) принцип надання національного режиму; 8) принцип преференційного режиму [1].

         Принцип невід'ємності суверенітету держав над їх природними ресурсами й економічною діяльністю випливає із загального принципу державного суверенітету. Подальше юридичне закріплення цей принцип знайшов у Декларації про новий міжнародний економічний поря­док та у Хартії економічних прав і обов'язків, які були прийняті Генеральною Асамблеєю ООН (1974 р.). Так, у ст. 2 цієї Хартії підкреслено, що кож­на держава має і повинна вільно здійснювати повний та постійний суверенітет над економіч­ною діяльністю. Цей принцип конкретизує принцип державного суверенітету і передбачає закріп­лення права держав на незалежність під час здійснення економічної діяльності; на встано­влення ефективного контролю за останньою; на визначення форм та методів розвитку їх економіки, ступеня її державного регулюван­ня; на економічний розвиток народу в цілому та кожного громадянина зокрема [2].

     Принцип свободи вибору форм організації зовнішньоекономічних зв'язків дістав чітке закріплення і визначення у ст. 4 Хартії 1974 р., в якій зазначено, що під час здійснення міжнародної торгівлі та інших форм еко­номічного співробітництва кожна держава вправі вільно обирати форми організації своїх зовнішньоекономічних відносин і укладати двосторонні та багатосторонні угоди з міжна­родного економічного співробітництва, які відповідають її міжнародним зобов'язанням та потребам.

     Принцип економічного співробітництва за­ймає провідне місце у системі спеціальних принципів. Вперше закріплений у Статуті ООН, згодом він відображався у багатьох резолюціях її Генеральної Асамблеї, Конференції ООН з торгівлі і розвитку тощо.  Сутність цього принципу визначається такими нормами: 1) всі держави мають співробітничати з метою сприяння налаго­дженню більш раціональних і справедливих міжнародних економічних відносин; 2) кожна держава має право брати участь у міжнародній торгівлі та в інших формах економічного співробітництва незалежно від відмінностей у політичних, економічних та соціальних систе­мах; 3) всі держави зобов'язані співро­бітничати в різних сферах для спри­яння економічному та соціальному прогресу; 4) розвиток міжнародного співробітництва має бути єдиною метою і обов'язком усіх держав; 5) кож­на держава повинна будувати свої економічні відносини з урахуванням інтересів інших кра­їн; 6) усі держави зобов'язані співробітничати у сфері коригування цін на товари, що експор­туються до країн, які розвиваються, з цінами на імпортовані ними товари; 7) усі держави мають сприяти збалансованому розвитку світової економіки, враховуючи те, що добро­бут населення розвинутих країн і країн, які розвиваються, тісно взаємопов'язані і що розквіт міжнародного співробітництва в цілому залежить від розквіту його складових частин.

     Відповідно ж до принципу взаємної вигоди між різними країнами, у міжнародній торгівлі не повинні мати місце невигідні для певної країни прямо чи опосередковано приму­сові відносини. Навпаки: тут має бути справедливий розподіл вигод та обов'язків порівнянного об­сягу. Хоча, як пишуть окремі юристи, справедливий розподіл вигод та обов'язків під час здійснення міждержавних економічних відносин не може слугувати ета­лоном для кожної конкретної угоди, але саме такий розподіл повинен розглядатися як збалансований за­гальний міжнародно-правовий принцип [3].

      Принцип юридичної рівності та економічної недискримінації випливає із загального принципу рівноправного співробітництва різних держав. Він охоплює право кожної держави на створення їй та всім суб'єктам її національного пра­ва державою-партнером умов, не гірших за ті, що створюються нею усім іншим державам. Проте, це право не поширюється на надання правомірно застосовуваних пільг і створення більш сприятливих умов.

      Як зазначає В.Ф. Опришко, оскільки цей принцип є загальновідомою правовою нормою, як правило, він не потре­бує обов'язкового закріплення у договірних зобов'язаннях. Разом з тим, це не означає, що конк­ретній державі може бути не надана мож­ливість запровадження обмежувальних за­ходів під час здійснення міжнародних еко­номічних відносин. В силу тих чи інших при­чин вони можуть запроваджуватись, але за однієї умови: такі обмеження мають стосува­тися усіх інших держав. На його думку, невиконання цієї умови необхідно вважати порушенням принципу юриди­чної рівності та економічної недискримінації [4].

      Принцип неприпустимості при­йняття односторонніх рішень полягає в тому, що рішення, спря­мовані на захист національного ринку, по­винні прийматися після проведення багато­сторонніх міждержавних консультацій. Незважаючи на те,  що в міжнародно-торгівельній практиці окремі країни-учасниці СОТ не-одноразово порушували цей принцип ( наприклад, США), ставлячи націо­нальні інтереси вище міжнародних домовле­ностей, з кожним роком він набирає все більшої ваги у міждержавних відносинах.

      Сутність принципу надання національного режиму полягає в тому, що певною державою надаються  юридичним і фізичним особам іншої держави такі ж права, і вони мають такі ж обо­в'язки, що й юридичні та фізичні особи цієї держави. Таким чином, іноземні суб'єкти прирів­нюються за своїм правовим статусом до національних. Тобто, цей принцип зобов'язує встановлювати однакові умови конкуренції імпортних і національних товарів, вимагає від країн надання товарам іноземного походження того ж режиму в галузі внутрішніх податків і зборів, що й національним.

Під принципом преференційного режиму слід розуміти, як правило, надання різноманітних торгівельних пільг, насамперед щодо мита, встановленого між тією чи іншою державою або серед групи держав. Прикладом є система преференцій, яка на підставі рекомендацій ЮНКТАД застосовується розвинутими краї­нами щодо країн, які розвиваються, а також між останніми. При цьому преференції не по­ширюються в силу режиму найбільшого спри­яння на країни, які не використовують їх.

Вказані принципи міжнародної торгівлі знайшли, на наш погляд, належне відображення в ст. 2 Закону  України «Про зовнішньоекономічну діяльність», яка визначає, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають керуватися: 1) принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; 2) принципом свободи зовнішньоекономіч-ного підприємництва; 3) принципом юридичної рівності і недискримінації; 4) принципом верховенства закону; 5) принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; 6) принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Вітчизняний законодавець, розкриваючи з урахуванням принципів міжнародної торгівлі в означеній нормі зміст перерахованих принципів, сформулював фундаментальні підвалини здійснення різноманітних видів зовнішньоекономічної діяльності. Дотримання і виконання цих принципів є запорукою успішної міжнародної торгівлі України загалом і окремих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зокрема. Однак, при цьому необхідно зважувати на те, що обов'язковою передумовою такого дотримання і виконання завжди був і залишається загальний рівень законності і розвитку ринкових відносин у державі.

Література:

1. Кочергіна О.  Антидемпінг у контексті принципів міжнародного економічного права і ГАТТ / СОТ // Право України. - 2002. - № 11. - С. 145.

2. Шумилов В. М. Международное экономическое право. - М. - 1999. - С. 97.

3. Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. - М.: Междунар. отношения. - 1999. - С. 182. 

4. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право: Підручник. - К.: Либідь, 1995. - С. 20.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>