XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд. геол.-мін. наук, Холошин І.В. РОЛЬ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ГЕОЛОГО-ТЕХНОЛОГІЧНОМУ КАРТУВАННІ РОДОВИЩ

Канд. геол.-мін. наук, доцент  Холошин Ігор Віталійович

Криворізький державний педагогічний університет

РОЛЬ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ГЕОЛОГО-ТЕХНОЛОГІЧНОМУ КАРТУВАННІ

РОДОВИЩ

Кінцевим результатом геолого-технологічого картування є просторово-цифрова модель родовища, яка на основі його геолого-структурної позиції з максимальною достовірністю відображувала б усі особливості зміни речового складу руд, що виявляються в їх технологічній неоднорідності. При цьому всю необхідну інформацію геолог отримує на основі аналізу його моделі [ 2 ].

         Важливим є той факт, що вся геолого-технологічна інформація має точну координатну прив'язку.  Відноситься це як до етапу польового відбору мінералогічних і технологічних проб, так і до характеристик та властивостей об'єкту, які виявляються і оцінюються в результаті обробки та інтерпретації всього комплексу початкових даних. Це наводить на думку про ефективність використання при геолого-технологічному картуванні комп'ютерних геоінформаційних технологій:  від вживання високоточних навігаційних приладів  до побудови на основі геоінформаційних систем геолого-технологічних карт і розрізів із створенням геолого-минералогічних і технологічних банків даних (просторових та атрибутивних). 

         Коротко охарактеризуємо основні напрями вживання геоінформаційних технологій при геолого-технологічному картуванні:

Супутникова навігація. Відбір геолого-минералогічних і технологічних проб є одним з найважливіших і одночасно трудомістких етапів робіт.  Вживання технології супутникової навігації (GPS) істотно прискорює і спрощує збір базових  даних картування, а також забезпечує зручну можливість поповнення і оновлення інформації.  Точність визначення координат сучасних навігаційних приймачів складає близько 5 метрів,  що дозволяє автоматизувати процес координатної прив'язки місць відбору проб при проведенні польових робіт із забезпеченням високої міри достовірності даних. Можливі два способи вживання системи GPS. Перший - це відбір проб по заздалегідь розробленій сітці  випробування, де путні точки розташовуються у вузлах сітки.  Другий - це польовий відбір проб, з фіксацією навігатором координат точок випробування і винесенням їх на електронну карту в камеральний період. Ефективнішим є змішаний спосіб відбору проб.

Дистанційне зондування поверхні Землі. Вельми перспективним є вживання принципово нових комп'ютерних технологій обробки даних на базі об'єктивної інформаційної основи - космічного зображення земної поверхні. Кожна точка (піксель) космічного знімка має реальні географічні координати і тому може бути зіставлена з просторовою геолого-технологічною інформацією. Контури геологічних  об'єктів можуть бути накладені на заздалегідь підготовлене космічне зображення. Порівняння результатів дешифрування з картографічною інформацією дозволяє істотно уточнити геолого-структурну позицію родовища.

Атрибутивні бази даних. Геолого-технологічне картування базується на даних багатолітніх геологічних досліджень (геологічних, геофізичних, геохімічних, мінералогічних та ін.). Їх систематизація  і впорядкування  є одним з основних умов їх ефективного і оперативного використання. Саме це і є одним з основних завдань формування багаторівневих електронних баз атрибутивних даних. Ця робота  - одна з найбільш трудомістких і дорогих. Проте вона є основою подальших досліджень.

         Сучасні геоінформаційні системи містять зовнішні бази даних,  які є набором текстових, графічних, табличних або аудио-відеодокументів,  що деталізують інформацію про об'єкти моделі родовища. Графічні матеріали зовнішньої бази даних геологічної ГІС - це різні фотографії та малюнки геологічних об'єктів, побудовані колонки і розрізи, діаграми розподілу компонентів і так далі. Також сюди вводяться табличні матеріали (наприклад, результати хімічних і спектральних аналізів або таблиці властивостей об'єктів), та текстові описи (наприклад, систематичні описи точок спостереження). ГІС можуть перетворити зовнішні табличні і текстові дані в діаграми. Зсилання на матеріали зовнішньої бази даних вводяться через координатно-прив'язані точкові об'єкти.

Вживання картографічних функцій ГІС. Геоінформаційні системи - це інтегрована програмна середа для роботи з картою, а в найбільш широкому розумінні - з будь-якими просторово розподіленими географічно прив'язаними даними. Вони призначені для збору, зберігання і оновлення картографічної і атрибутивної інформації, а також проведення досліджень шляхом її аналізу та моделювання [ 1 ].

ГІС відкривають абсолютно новий шлях розвитку геолого-технологічного картування, долаючи головні недоліки традиційних карт: їх статичність і обмежену ємкість.  Старі карти, що існують тільки на паперових носіях, оцифровуються, зберігаються і використовуються у вигляді цифрових моделей, які поповнюються і уточнюються в міру отримання нових даних. Це дозволяє в десятки, а інколи і сотні разів прискорити процес побудови карт. При цьому забезпечується їх висока міра достовірності, оперативне редагування та інформативність.

         Вживання аналітичних функцій ГІС.        Створення карт не є кінцевим результатом роботи геоінформаційної системи. Подальші етапи роботи ГІС полягають в моніторингу та оперативній зміні інформації, а також в її статистичній обробці, аналізі і можливості прогнозування просторової геолого-технологічної інформації. Тобто  ГІС є засобом інтелектуальної обробки даних для забезпечення,  розробки і ухвалення  управлінських рішень.

         Виявляється, що за допомогою ГІС просторовий зв'язок різнорідної геологічної, мінералогічної, геохімічної, технологічної та іншої інформації дозволяє якнайповніше проводити комплексну інтерпретацію даних, шукати і виявляти неочевидні природні зв'язки між природними об'єктами. Основні аналітичні можливості ГІС:

картометричні функції (це операції, що дозволяють вимірювати відстані, майдани, периметри, і т.д.; дозволяють швидко оцінити співвідношення геолого-технологічих сортів в різних ділянках родовищ);

оверлейні операції  (операція накладення один на одного двох і більше  шарів, результатом якої є графічна композиція використовуваних шарів або єдиний результативий шар; використовується при вивченні комплексних родовищ, коли потрібна оцінка зміни геолого-технологічних показників відразу декількох продуктів збагачення);

перекласифікація (аналітична операція, направлена на перетворення шару карти по заданій умові; застосовується при зміні параметрів оцінки геолого-технологічних ознак збагачування руд в умовах можливої перебудови схеми збагачення руд);

процес районування (полягає в об'єднанні об'єктів на карті у великі регіони або території для узагальнення даних по цих територіях; поважно при аналізі родовищ із складною геолого-структурною позицією, що виявляється у високій технологічній неоднорідності руд).

         Крім того, сучасні ГІС є динамічними програмними продуктами, аналітичні можливості яких можуть формуватися і самим користувачем.

Література:                                                                                  

•1. Баранов Ю.Б., Грушин Р.В. Геоинформационные технологии в геологии и недропользовании. Геопрофи. 2006. № 2. с. 4-7.

•2. Пирогов Б.И., Холошин И.В. Геолого-технологическое моделирование комплексных железорудных месторождений. В кн.: Геолого-технологическое моделирование рудных месторождений. Санкт-Петербург, 1993, с. 83-95.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>