XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд. істор. наук, Татаринов С. І., Бондарцов Д. М. БАХМУТСЬКИЙ ПЕРІОД ЖИТТЯ М. І. ЯВОРСЬКОГО

Доцент, кандидат історичних наук, Татаринов С. І.

Студент, Бондарцов Д. М.

Навчально-науковий професійно-педагогічний інститут

Української інженерно-педагогічної академії

БАХМУТСЬКИЙ ПЕРІОД ЖИТТЯ М. І. ЯВОРСЬКОГО

Татаринов С.И. Бахмутский период жизни М.И.Яворского. Исследуются письма Матвея Яворского М.М.Коцюбинскому в период 1905-11 гг., приведены материалы Дела ОГПУ 1930 г.

Ключевые слова Галичина, письма, арест

Татаринов С.Й. Бахмутський період життя  М.І.Яворського. Досліджуються листи Матвія Яворського М.М.Коцюбинському, наведено матеріали Справи ОДПУ 1930 р.

Ключові слова Галичина, листи, арешт.

Наукову спадщину історика Матвія Івановича Яворського принижували та шельмували до часів «перебудови». "Большая Советская Знциклопедия"  (1930 р.) називала Яворського "псевдомарксистом".

"...Узагальню­ючі праці Яворського з історії України (переважно доба капіталіз­му), в тому числі вузівські та шкільні підручники, написані з по­зицій вульгарного соціологізму. Разом з тим на працях Яворського позначився вплив хибних націоналістичних концепцій дожовтне­вої буржуазної історіографії. За серйозні ідеологічні помилки (пе­ребільшення місця національного питання в революційній боротьбі, ідеалізацію дрібнобуржуазних націоналістичних партій, недооцінку авангардної ролі пролетаріату, більшовицьких органі­зацій), праці Яворського 1929-30 року зазнали критики з боку ра­дянських істориків-марксистів" [1]. 

Матвій Яворський був уродженцем Галичини. Народився 28 ли­стопада 1884 року в селі Корчин Сколівського району на Львівщині, в бідній сім'ї. Спершу Матвій навчався у Львівській гімназії за добродійницький кошт. Згодом вивчав право у Львівському та Віденському університетах. У 25-літньому віці закінчив юридич­ний факультет.

Загадка полягала у тому, як і чому М.І.Яворський у період з 1905 по 1911 рр. опинився у Бахмуті, бо серед листів архіву М.М.Коцюбинського є листи від Яворського.

«...Живеться мені тут в Бахмуті дуже погано-з усіх боків муляє. Директор, получивши мабуть певні інструкції, допікає мене своїм спіонством до того, що я готовий або собі, або йому голову розбити. Ви не можете собі уявити, до чого доведоведена система спионства. Мене мучать просто, я не можу ні з ким слоиве побалакати, боячись, щоб не попасти у якіі небуть тенета, за мною назірці лазять директорські клеврети, роблять негласний трус у моїм помешканні, як мене дома не буває. Одним словом, погано! Михайло Михайлович, пропаду я тут ні за цапову душу. Ось через це хочу вас турбувати, чи не знайдете де небудь посади? Найкраще було б, якби можна статистиці, я б з великою радістю покинув би зараз, не гаючись, ц прокляте багно і вернувс б до Чернігова...Ще тягне мене у Чернігів страшенна нудьга-жінка і дитина слабі, і мені хочеться щоб не було бути біля них» [2].

Бахмут...у Чернігів, Сіверянська вуло., біля руської церкви, М.М.Коцюбинському-«...Невже ви боїтесь за свої книжки, або не вірите, що я не замошенничаю? Як я сказав вам що не завезу, то й не завозив. Я доручив жінці передати вам книжки. Якщо не передала, то не мала часу. Я напишуй їй щоб вона вернула вам з великою дякою...» [2].

Виникає питання, де міг працювати М.Яворський у Бахмуті- у гімназіях, Духовному училищі?

1911, 18 січня, Петербург, вул.Лісна, Англійський провулок, 55, квартира Валентинпа Яковенка -«...Александр Игнатьевич Лотоцкий передал мне ваше письмо. Очень сожалею, что вы не взяли на себя редакцию  «Дневника и переписки Шевченко». Благодарю Вас весьма и за то участие, которое вы согласились принять в этом деле... Лотоцкий сегодня должен выслать вам переписанный Дневник. В нем недостает той части, которая помещена в 1-2 книгах «Основы» за 1862 г. Этих книг нет у нас под руками...Нужно, чтобы госпожа Андриевская как можно энергичнее работала, чтобы исполненная работа пересылалась мне частями как она будет сделана и я буду тот час сдавать в набор,...по задаче моего издания восстановить полностью текст, но вовсе не орфоргафию подлинника...» [2].

 У 1912 році Яворський захищає дисертацію  "Соціяльні основи підлітко­вої злочинности" й одержує вчене звання доктора правкичих наук, знайомиться з визначними  культурними та політичними діячами Іваном Франком, Михайлом Грушевським.

Як написав М.І.Яворський у Протоколі після арешту - «1912 р. у Австрії». В роки 1 Світової війни до 1917 р. у 34 полку австрійській армії, у штабі, поручик піхоти» [3]. У 1919 р. в УГА, польовий жандарм. У травні 1920 р. частина бригад УГА перейшла на бік червоних. Перейшов на бік більшо­виків  Матвій Яворський, очолив школу червоних старшин [3].

У 1920 р. він вступає до КП(б)У, бере участь в організації Всеукраїнського інституту марксизму-ленінізму. Перебуває в Москві та Казані,  наприкінці 1920 року прибуває до Харкова, де викладає історію в Інституті народної освіти. Завідує Управлінням Укрнауки, очолює Товариство істориків-марксистів. З 1925 року - дійсний член Київської марксистсько-ленінської кафедри при ВУАН, входить до Колегії комісаріату народної освіти. Він стає першим в Україні, хто запровадив більшовицькі політичні дисципліни до нау­кових закладів, у більшовизації гуманітарних наук. Яворський запровадив курс лекцій "Ленін і націо­нальне питання", активно співпрацює з Миколою Скрипником.

В 1920 році  видає брошуру "Історія класової боротьби на Україні", попу­лярні підручники "Нарис історії України", "Коротка історія України" (1927), "Історія України у стислому нарисі", "История революционного движения на Украине" (1922), "Революція на Україні в її головних етапах" (1923), "Нариси з історії революцій­ної боротьби на Україні", "Україна в епоху капіталіз­му" (1924-25).

Матвій Яворський   у роботі "Революція на Вкраїні в її головніших етапах" відзначав, що "саме Україна має багато таких властиво­стей, що виводилися на ґрунті природніх умов, історичних ухилів, расових поріжностей. Через ці властивості й класова боротьба на Україні творилася де в чому своєрідно... На Вкраїні революція 1917 року пішла іншою дорогою, ніж в Росії..." [4].

 Яворський різко висловлювався  про відносини з Росією -"за цими порядками прийшла ще гірша нево­ля, аніж була під шляхтою... Московські воєводи дивилися і гос­трили зуби на Україну... Московські воєводи користувалися із за­колотів, хазяйнували собі на Гетьманщині, як удома, збирали для себе податки, підбивали собі місця..." "Вона (Росія) почала світову війну не на те, щоб втратити землі, а щоб ще нові придбати, а найперше - Галичину..." [4].

У 1928 р. Матвій Яворський захистив дисертацію на звання доктора історичних наук; у січні 1929 року Яворському присуджують вчений ступінь доктора історії куль­тури без захисту дисертації,   обирають дійсним членом ВУАН. Він займає посаду секретаря історично-філологічного відділу і редактора видань, стає членом Президії ВУАН. Його обира­ють до Білоруської Академії наук.

Коли радянська влада почала переслідувати М.С. Грушевського, Яворський очолив відділ історії . Почалися гучні політичні процеси "Шахтинська справа", СВУ. Академік-ленінець М.М. Покровський на зїзді радянських вчених почав  «похід» проти українських істориків, яких очолював Матвій Явор­ський, якого  Покровський назвав  "политическим проходимцем".

У лютому 1930 року Яворського виключають з партії за "прихо­вування темного минулого", твори оголошують "яворщиною". Яворський подав заяву про звільнення від обов'язків члена Президії ВУАН та секретаря 1 -го Відділення Академії [3].

Він намагається врятуватися переїздом до Ленінграду. Арешт  відбувся 10 березня 1931 р. за ордером 2 відділу СО №1984 у квартирі на вул.Надеждинській, 87, кв.15а. На момент арешту він мав брата Івана, інженера (Прага), сестер Марію, Катерину (селянки на Галичині), дітей - сина Тараса 9 років (школяр Ленінград), дочку Ольгу 12 років (у Львові) [3].

З червня 1935 року Матвій Іванович  писав: "... вважаю знущанням над людиною, яку, як і багатьох інших, сталінське "правосуддя" спочатку кидає у в'язницю лише за те, що він українець, який не проміняв любов до своєї Батьків­щини на російський патріотизм, "підфарбований" інтернаціоналіз­мом.., Я особисто "перекуватися" не стараюсь, обожнювати "ге­ніального, любимого, рідного вождя всіх народів" не бажаю і вза­галі вважаю для себе ганьбою таким чином купувати собі волю, тим більше, коли десятки тисяч української інтелігенції гине в тюрмах і таборах.., коли сотні тисяч пограбованих українських селян засівають Росію своїми кістками на каторжних роботах" [5,6].

Розстріляно Матвія Івановича Яворського  з  ба­гатьма  українськими інтелігентами  3 листопада 1937 року на відзначення 20-х роковин Жовтневої революції у Медвежогірську і закопано у Сандормосі [7]. Реабілітований М.І.Яворський тільки у  1989 р.

Література: 

•1.     УРЕ, том 12, К, 1985

•2.     Листи до Михайла Коцюбинського: В 4 т. / Упоряд. та комент. В. Мазний; Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка НАН України - К; Ніжин: Укр. пропілеї; Аспект-Поліграф, 2002-2003, т.4.

•3.     Головний архів СБУ, справа М.І.Яворського (Лист-довідка   № 24/ 2-743 від 13. 05. 2004 р.).

•4.     Яворський М. Нарис історії України. - Аделаїда. Півд. Австралія. - 1986. - Ч. І. - 190 с.; Ч, II. - 1987. - 249 с.

•5.     Підгайний С. Українська інтелігенція на Соловках. - 1997. - С. 57-60.

•6.     Матеріали Всеукраїнської конференції сумної пам'яті великого те­рору 1937 року "Злочин без кари", 3-4 листопада 1997 р. /  Автори- упорядники А. Кондрацький, М. Роженко. - К.: Стилос. - 1998.

•7.     Лупейко В. Шляхи до істини. Розповідь про забутого академіка. // Український вчений. - 1997. - Грудень.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>