XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд. істор. наук, Татаринов С. І. ВПЛИВ БАХМУТСЬКОГО ЗЕМСТВА НА ФОРМУВАННЯ СУДОВИХ УСТАНОВ ДОНЕЧЧИНИ У 19 - НА ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТТЬ

Доцент, кандидат історичних наук, Татаринов С. І.

Навчально-науковий професійно-педагогічний інститут

Української інженерно-педагогічної академії

ВПЛИВ БАХМУТСЬКОГО ЗЕМСТВА НА ФОРМУВАННЯ СУДОВИХ УСТАНОВ ДОНЕЧЧИНИ У 19 - НА ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТТЬ

Татаринов С.Й.  Вплив Бахмутського земства на формування судових установ Донеччини у 19-на початку 20 столітть. На підставі вивчення матеріалів Бахмутського повітового земства та Бахмутської міської Думи розглянуто вплив на фінанесування, обрання суддів та діяльність низових ланок судових установ.

Ключові слова мировий суд, ценз, суддя, слідчий, пристав

 

Татаринов С.И. Влияние Бахмутского земства на формирование судебныхучреждений Донбаса в 19-вначале 20 столетий. На основе изучения материалов Бахмутского уездного земства и Бахмутской городской Думы рассмотрено влияние на финансирование, избрание судей и деятельность нижних звеньев судебной системы.

Ключевые слова  мировой суд, ценз, судья, следователь, пристав             

 

Tatarinov S.I. Influence of Bahmutzemstvo onformation of judicial agenciesof Donbassinthe 19th - theearly 20th centuries. On the ground ofexploring th ematerialsof Bahmut uyezd zemstvo and Bahmuttown Duma the in fluenceon financing, choosingjudges and activities of lower sections of judicial system wasstudied.

Keywords: justice's court, qualification requirement, judge, crime investigator, police officer

  

Постановка проблеми. Судова реформа 1866 р. дала суспільству Росії всестановий суд, розмежування справ за підсудністю, інститут присяжних [1].

Це сприяло розвитку системи судоустрою на повітовому рівні, на земські установи було покладено як створення матеріальної бази, так і фінансування судових закладів [2].

Актуальними є питання організації судоустрою  у сучасній Україні у звязку з т.з. судовою ревормою 2011 р. та прийняттям нового КПК у 2012 р., бо головним чинником і подразником суспільства є незалежність суддів, участь громадян у судочинстві і контролі за ним.    

Аналіз досліджень і публікацій.  Питання фінкціонування судової системи після реформи 1866 р. знаходилося у центрі уваги  чиновників, вчених Російської імперії [3].

Вивченню  судоустрою у Росії та Україні присвячені дослідження істориків   радянських часів [4],   незалежної України [5].

З історії судової системи у дорадянський період на Донеччині досліджень майже немає [6].

Мета статті. У сучасній Україні проводяться експерименти з реформування судової системи, гостро стоїть проблема незалежності суддів. Тому досвід співпраці земських  та судових установ може мадати певний, корисний досвід.

Виклад основного матеріалу.  Відомо, що у 30 роки ХVIII століття на теріторії форштадту Бахмуту розміщувалася «судівська хата» [7].                  

Бахмутський повіт мав у першій половині ХIХ століття повітовий суд, «нижню земську розправу», Дворянську опіку та Сирітський суд [8, с.104].

Повітовий суд складався з суддів та 2 засідателів, які обиралися  дворянством, розглядав  кримінальні і цивільні справи. При суді була Дворянська опіка для  удов, малолітніх нащадків  під головуванням повітового предводителя дворянства [8, с.105].

До складу повітового суду у 40-60 роки входили голови Михайло Федорович Шабельський (1842-57 рр.), майор Микола Абрамович Шахов (1858-60 рр.), поручик Олександр Іванович Вальх (1861-65 рр.), засідателями від дворян були  М.П.Гліфтієнко, поручик І.П.Харламов, поручик П.О.Сіпягін, П.П.Ползіков, штаб-ротмістр  О.В.Шабельський, Ф.І.Плєщєєв, В.В.Бабенко, подпоручик  М.І.Жабокритський, О.П.Абаза, поручик Є.І.Кудрицький [9].

При суді діяли повітовий справник (М.О.Шахов, М.І.Станкович, П.М.Соколов, П.П.Ползіков. Останній понад 15 років до реформи 1861 р.), станові пристави ( Є.І.Башинський-близько 20 років, А.Г.Добрянський), судові слідчі [10].

За Маніфестом 19 лютого 1861 року та судової реформи 1866 року  нижчою ланкою судоустрою були волостні суди.  Волостний суд обирали збори щорічно з 4-12 суддів. Засідання вели 3 судді та востний писар. Розглядали майнові позови до 100 рублів, не карні правопорушення, за які накладали покарання у вигляді 20 різок, 7 діб арешту, 6 діб громадських робіт, штрафу 3 рублі. Скарги подавали батьки неповнолітніх, самі потерпілі, старости та старшини, свідки. Посадові особи не мали права бути на засіданнях. Судочинство велося устно, але приписи, вироки записували до спеціальної Книги [11]. 

У   1866 р. був сформований Бахмутський повітовий суд головою став поручик Є.В. Кудріцький, засідателями 2 дворянина, працювали 3 судові слідчі  [12].

В ході судової реформи в повітах були утворені Мирові суди. Їх обирали земські Збори повітів, а в містах гласні Дум строком на 3 роки. Мировим суддею могла бути особа, що мала нерухомості не менше ніж на 3 тисячі рублів [13].

До компетенції повітових земських зборів віднесене обрання мирових суддів (ст.19-37 Установлення  20 листопада 1864 р). Голова повітових земських зборів - повітовий предводитель дворянства оголошував прізвища дільничних, почесних мирових суддів. Губернатор мав право надати зборам свої зауваження про осіб, внесених у списки для виборів  мировими суддями [13].

Як зауважив М.В.Білоконь, «земські збори мали законну можливість настояти на своїх рішеннях, виявити впертість і наполегливість і обрати ту, чи іншу особу на посаду мирового судді всу­переч зауваженням начальника губернії» [14, с. 311].

Ст.89 Установлення  20 листо­пада 1864 р. визначала порядок обрання присяжних засідателів в суді прися­жних. Списки  засідателів формувалися об­раними земськими зборами тимчасовими комісіями. Мирові суди ділилися на ділянки і були першою інстанцією при розгляді справ за майновими позовами від 500 до 1 тисячі рублів, а також дрібних кримінальних справ. В своїй діяльності мирові судді керувалися Статутами 1864 року кримінального і цивільного судочинства, Статутом про покарання [13].

Мирові судді затверджувалися I департаментом Сенату.  Всього в Російській імперії було 108 мирових судових округів.  Судді ділилися на дільничних і почесних. Апеляції по вирокам розглядала колегія - З'їзд мирових суддів [1, т.3, с.124].

До складу Бахмутського З'їзду мирових суддів входили всі дільничні і почесні судді  судово-мирового округу повіту, які з свого середовища обирали голову строком на 3 роки і неодмінного члена, який відав канцелярією і готував справи до слухання [12, с.57].

З'їзд мирових суддів у складі голови і не менше 2 мирових суддів з участю представника прокуратури, що давав висновок про правильність рішень і вироків, розглядав вироки і рішення мирових суддів за скаргами сторін в порядку апеляції, незначну частину справ в порядку касації. З'їзд скликався періодично- засідання були чергові і особливі. Час і місце чергових засідань визначалися земськими зборами і міськими Думами [13].

Земство мало у 1872 р. особливі витрати :  квартири станових приставів 405 рб., судових слідчих 270 рб., утримання земської станції 2000 рб., платня мировим суддям 5х2200 рь., судовим приставам 3х500 рб.,оренда квартир суддям 2000 рб..

5 мировим суддям у 1875 р. платня становила 11 тис. рб., Приставам  зїзду мирових судей виділили 1500 р., секретар мирового зїзду  отримував 1000 рб. Оренда квартир суддів становила 2000 р., утримання канцелярії суду 1000 р., архіваріус  зїзду мав на рік 300 р. , ведення архіву 100 р. Розсильні суддів мали 240 рб.,  оренда квартир станових приставів 405 рб., квартир судових слідчих 270 рб. на рік [15].

В 1882 році Бахмутська земська Управа  встановила ценз для осіб, яких оборали мировими суддями, у розмірі 250 десятин землі [16].

У відомого промисловця Джона Хьюза (Юза) був конфлікт в січні 1881 р. - виникла судова справа одного з підрядників євреїв проти Д. Юза, якого підрядник звинуватив у розкраданні залізної руди. Бахмутський З'їзд мирових суддів виправдав Д. Юза. Члени З'їзду, відомі гласні земства Ф.І. і В.О.Плещєєви, М.О.Ковалєвський  мали з Юзом спільні комерційні інтереси, «знайшли потрібним приїхати в своїх зручних екіпажах особисто зустріти в Костянтинівці пана Юза і везти його на своїх пегасах в Бахмут»-обурювався кореспондент газети «Південний край»-не «міг, звичайно, пан Юз залишити без уваги подібну люб'язність і подякував членам З'їзду після розгляду справи розкішним обідом» [17, с.131].

В 1888 році на черговий термін мировими суддями були вибрано 7 гласних земства, в тому числі Голова  Думи І.С. Педанов. Почесними мировими суддями було обрано 13 гласних, серед них таємний радник К.І. Карпов, що жив в Петербурзі. Була створена комісія по складанню списків  присяжних засідателів  суду на чолі з купцем Й.М. Клейменовим [18].

В 1889 році система мирових суддів була ліквідована і відновлена в 1912 році.

У зв'язку з відновленням інституту мирових суддів їх засідання проходили щомісячно, зросло  навантаження на секретаря, якому збільшили оклад на 300 рб., прийняли 2-х помічників по 180 рб. [19].

Виникла суперечка між Ізюмом, Луганськом і Бахмутом про місце розміщення Окружного суду. Приводився аргумент, що в Луганську більш могутня промисловість і 70 тис. населення. У Ізюмі раніше було приміщення Окружного суду. Бахмут ? ніби то? віддалений від промисловості, має погане  транспортне сполучення і всього 30 тис. населення. Контраргументом було те, що в Бахмутському повіті проживає  556 тисяч осіб, за 20 років вартість основних фондів підприємств зросла з 7,5 млн. до 60 млн. рублів. Міський голова В.І.Першин писав у Петербург-«Бахмутський повіт, що вміщає в собі масу заводів, шахт, фабрик, торгових і промислових підприємств створює серед цієї живої кипучої діяльності неминучі зіткнення прав тисяч осіб, тисячі правопорушень і злочинів. Гарячкове життя  завжди дає і даватиме рясний матеріал для судових розглядів». За 25 років в повіті було створено 29 заводів, 55 шахт, 4378 торгових закладів, 45 міст і селищ, 265 сіл, чисельність робітників складала більше 100 тисяч [20, 21].

Судові органи Бахмуту в 1910-1911 рр. представляли  8 судових слідчих (1 Бахмутську ділянку очолював Р.О. Надєждін).  міським суддею був Ніколаєв. Рішення судів по повіту виконували судові пристави 1-ої ділянки В.І. Стефановський, 2-ої ділянки Ф.І. Дяченко. Виконавцями судових рішень були судові пристави  надвірний радник В.І.Стефановський, Ф.І.Дяченко [22].

26 жовтня 1914 року почесними мировими суддями було обрано 19 осіб, серед них  брати - дійсний статський радник С.В.Бахирєв і кандидат права О.В.Бахирєв, таємний радник В.І.Карпов і камергер Двору К.І.Карпов, заводчик М.К.Котляревський, підполковник генштабу О.О.Ізмайлов (с.Серебрянка), інженери і заводчики В.П. і М.П. Пестереви, заводчики Микола, Олександр і Сергій Рутченко, директор Реального училища М.Р.Степанов  [23].

В Донецькому архіві вдалося знайти типову для мирових судів справу по позову за каліцтво батрака І.Я. Сапсаєва до землевласника К.О. Пеннера - почато 5 травня 1917 р., закінчено 17 травня 1917 р. Справу вів мировий суддя 16-ої ділянки (Красногорівка) Камінський. Присудив 200 рублів, хоча І.Я. Сапсаєв просив 600 рублів. Була подана апеляція і суддя Бахмуту розглядав цю справу 17 травня 1917 року [24].

В  пам'ятці до повістки до мирового суду писалося, що "справа може розглядатися і без позивача і відповідача.  Свідки за кожне нез'явлення без законної причини підлягають штрафу: по кримінальних справах - до 25 рублів, по цивільних - до 5 рублів. У разі повторного нез'явлення без поважної причини - силовий привід в суд. Свідки  мають винагороду на витрати" (дорога і т.п.) [24].

 

Висновки і перспективи подальших досліджень.

Таким чином, аналіз документів  Бахмутського повітового земства дає підстави стверджувати про його участь у організаційному та фінансовому забеспеченні діяльності волостних та мирових судів.

Література:    

•1.           Великая реформа. Русское общество и крестьянский вопрос в прошлом и настоящем. Изд Сытина, М,1911, т. т.1-5

•2.           Узаконення, нзданные в поясненне и дополнение к судебным уставам 1864 г.  СПб, 1883.

•3.           Анучин Е.И.  Исторический  обзор  административно-полицейских учреждений России с учреждения о губерниях и до последнего времени. - СПб.Тип. МВД, 1872. 239 с.; Безобразов В.П. Государство й общество. Управление, са­моуправление и судебная власть. - СПб., 1882; Гессен В.М. Лекции по полицейскому праву. Изд. студен-тов 1907-1908 гг. Вып. І. СПб.1908. 196 с.;  Тарасов И.Т. Лекции по полицейскому (адмннистратпвному) праву. В 2т- М. Университетская тип. 1908.  т. 1. 251 с.;  Лазаревский Н.И. Лскции по русскому государственному праву.  Т.2. Административное право. Органы управлення. СПб. 1910. 317 с.;  Коркунов Н.М. Русское государственное право. т.1. Введение и общая часть.СПб. Тип. М.М. Стасевича. 1909. 623 с. ; Белоконской И.П. Земство и конституция. М. 1910.

•4.           Гармиза В.В. Подготовка земской реформы 1864 г. М. Изд-во МГУ, 1957; Дубровша А.Б. Суспільний лад, механізм управління та право України в період розкладу феодально-кріпосницької системи і зростання капіталістичних відноси (перша половина ХІХст.).К, 1966; Прошкин Н.П. История государствснньых учреждепий дореволюционной России. 3-є изд. иерераб. и доп. - М. Высш.шк.,1983.-С.242; Российскос законодательство X - XX веков. В 9т. - М. Юрид.  лит., 1987.-Т.5.-С. 167-321;

•5.           Ярмиш О.Н. Судові органи царської Росії в період імперіалізму (1900-1917 рр.).  К. 1990.;  Ярмиш А.Н. Карательный аппарат самодержавия на Украине (1895- 1917 гг.) Дис. докт. юрид. наук.  Харьков; Харьк. юрид. ин-т. 1991.;  Ефремова Н.Н., Немытина М.В. Местное самоуправлениє и административная юстиция в России (1864-1917 гг.) // Государство и право. 1994.№3. с. 126-133; Головко О.М. Еволюція теорії місцевого самоврядування в державно-правовій науці: основні тенденції І напрями //Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України //1999.№3.с.З-11.; Холод Ю.А. Загальна поліція Російської імперії в Україні в 1862-1905 рр. Дис. канд. юрид. наук. Харків. Нац. ун-т внутр. справ, 2002.; Історія держави і права: Академічний курс. У 2-х т. /За ред. В.Тація, А. Рогожина. К.2000. 648 с.; Ярмиш О.Н. Каральний апарат самодержавства в Україні в кінці XIX - на початку XX ст.  Харків, 2001 288 с.

•6.           Бровкин Л.В., Татаринов С.И., Щаталин А.В. История правоохранительных органов Бахмута-Артемовска. Артемовск, 2007, 76 с.

•7.           Ведомость, учиненная в Бахмутской управе благочиния с какого времени город Бахмут. Записки Одесского общества истории и древностей. т.1. Одесса,1850.

•8.           Новороссийский календарь на 1835 г. Одесса, 1834, 240 с.

•9.           Новороссийский кадендарь на 1840 г. Одесса, 1839, 245 с.

•10.       Новороссийские календари. Одесса, 1847, 1855, 1864  гг.

•11.       Астырев Н.М. О волостных писарях. Очерки крестьянскогосамоуправлення. М. Тип. Холчева, 1886. 351 с.; Волынский  М.Н.  Всссословная  волость  как судебно-административная единица. СПб. Тип. Я. Тире. І901.; Вороновский В.М. Об устройствс крестьянских обществ. СПб., !904.; Купчинов И.П. Крестьянское самоуправление. Очерк законов,  близких  к  крестьянской  жшни.  СПб.   Тип.В.Мещерского, 1904. 192 с.;  Линд В.Н. Мелкая земская единица. СПб.Книжн. дело,1903.164 с.; Преображенский Ф.А. Вопроеы крестьянского самоуправления. Сельские учреждения и должностные лина, М.Унив. тип., 1893. 93 с.; Инструкция полиисйским урядникам 28 июля 1887 годи //Арсфа Н.И. Права и обязанности полицейских урядников, стражников. приставов и прочих чинов городской и уездной полиции. СПб. 1891. с. 115 - 123.; Положение о мерах к охранению государственного порядка и общественного спокойствия 14 августа 1881 // Свод законов Российской империи. Изд. 1892 г. т. 15.; Кузнеиов Н.И. Систематический свод указов Правительствующего Сенати, последовавших по земским делам, 1866-1900 гг. СПб. Тип. Колпинского, 1902.

•12.       Памятная книжка Екатеринославской губернии на 1867 год.Екатеринослав, 1866.; Журналы Бахмутского уездного собрания.Бахмут. 1867. 119 с.

•13.       Материалы, собранные для высочайше учрежлснной комиссии о преобразовании губернских й уездных учреждений. В 4ч. - СІІб.: Тип. МВД, 1870-1871.

•14.       Білоконь М.В. Взаємодія місцевих органів державного управління і місцевого самоврядування: історичний досвід і проблеми сучасності //Вісник Запорізького юридичного ін­ституту.2002.№ 1

•15.       Отчет Бахмутской уездной земской управы за 1870 год к V-му очередному земскому собранию. 1871.51 с.

•16.       Отчет Бахмутской уездной земской управы с 1 августа 1881 года по 1 августа 1882 года. Бахмут, 1882.  140 с.; С 1 августа 1882 года по 1 августа 1883 года. В 2-х ч. Бахмут,1883.  183 с.

•17.       Татаринов С.Й., Тутова Н.А. Нариси історії самоврядування у Бахмуті та повіті. Артемівськ, 2008, 236 с.

•18.       Доклады Бахмутской земской управы и журналы ХХІІ очередного собрания. Бахмут,1888. 424 с.

•19.       Журналы  Бахмутского уездного земского собрания 1913 года. Бахмут,Тип. Вальдштейна ,1913.

•20.       Дело о рассмотрении Государственной Думой об учреждении окружного суда в Бахмуте. 

•21.       Народная газета Бахмутского земства. 1912 . № 18; Бахмутский листок, 1912, 21 апреля.

•22.       Календарь ежегодник «Приднепровье».  Екатеринослав, 1911; Памятная книжка Екатеринославской губернии на 1911 г.

•23.       Журналы Бахмутской уездной земской управы 20-26 октября - 49 заседание. Бахмут.1914; Отчет Бахмутской уездной земской управы за 1914 г. Бахмут,  Тип.Вальдштейна.1915.

•24.       Донецький областний держархів. Фонд Бахмутського мирового суду, 1912-1917 рр.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>