XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд. істор. наук Цубенко В. Л. НОВОРОСІЙСЬКЕ (ХЕРСОНСЬКЕ) ВІЙСЬКОВЕ ПОСЕЛЕННЯ КАВАЛЕРІЇ (1817–1857)

Цубенко Валерія Леонідівна

кандидат історичних наук, доцент,

Doctor of Philosophy, Ph.D.

Одеський державний економічний університет

  НОВОРОСІЙСЬКЕ (ХЕРСОНСЬКЕ) ВІЙСЬКОВЕ ПОСЕЛЕННЯ КАВАЛЕРІЇ (1817-1857)

  Протягом 1812-1817 рр. Олександр І неодноразово проводив розмови і наради із представниками генералітету армії про систему поселень. Наказ 24 грудня 1817 р. ліквідував Бузьке козацьке військо [1, 251]. Процес формування поселення тривав протягом 1817-1826 рр. і був поділений на три етапи. Перший проходив під час організації та поселення Бузької уланської дивізії (1817-1818), другий включав поселення Української уланської дивізії (1819-1821) і третій - поселення 3-ї кірасирської дивізії (1821-1826). Протягом наступного періоду існування в поселенні відбувалося декілька реорганізацій, але вони не мали організаційного характеру.

Новоросійське військове поселення кавалерії було облаштоване в Херсонській і Катеринославській губерніях, до його складу входили 4 міста та понад 125 сіл. Уся територія поділялася на 12 округів, у кожному з яких розміщувався окремий поселений полк. Планування населених пунктів, що входили до військового поселення, відбувалося за регламентацією держави. Типові проекти планування населених пунктів були розроблені відповідно до наказів уряду ХVІІІ - початку ХІХ ст., через що в Новоросійському поселенні поширилися поселення вуличної форми.

Поселені війська зберігали структуру регулярної армії: поділялися на корпуси, дивізії, полки, бригади. Чотири полки складали дивізію. Так, полки Орденський, Стародубівський, Принца Альберта Прусського, кн. Олени Павлівни - 3-ю кірасирську дивізію: Український, Новоархангельський, Новомиргородський, Єлисаветградський уланський полки - 3-ю Українську уланську дивізію: Бузький, Одеський, Вознесенський, Ольвіопольський полки - Бузьку уланську дивізію [2, 42]. Дивізії об'єднувалися у 3-й Резервний  поселений кавалерійський корпус. Полки брали участь у бойових діях російсько-турецької 1828-1829 [3, 1031-1046] і Кримської 1853-1856 рр. [4, арк. 123, 143, 181-182, 232-233] війнах, несли охорону прикордонних територій через революційні події в Австрійській імперії 1848-1849 рр. [5, 416-417].

Господарство військових поселенців було базою для продовольства діючих частин кавалерії, тому його розвитку приділялась особлива увага. Разом з тим, недостатня кількість реманенту, значна кількість повинностей, служба відривали поселенців від сільськогосподарських робіт на власній ділянці. Основу господарства поселенців складало землеробство і тваринництво [6, арк. 40]. Займались й інтенсивними галузями землеробства, такими, як садівництво, городництво тощо. Скотарство, здебільшого, було представлене конярством,  великою рогатою худобою і вівцями [7, 281].

Серед військових поселенців від початку формування поселення не було майнової та соціальної рівності. Вони поділялися на господарів (1-го і 2-го розрядів, визначалися за кількістю належної їм худоби) і негосподарів (постояльців-солдатів діючих ескадронів, інвалідів, кантоністів). Кожен господар мав приймати до себе на довольство і проживання від 2 солдатів [8, 1-11; 17-25]. Усі групи військових поселенців існували у взаємозв'язку, складали єдину соціальну систему і були створені з метою - забезпечити послідовний розвиток поселення, яке повинно було вирішувати низку економічних, фінансових, військово-стратегічних і соціальних проблем.

4 червня 1857 р. урядом було затверджено «Положение о ликвидации и новой организации Новороссийского военного поселения кавалери» [9, 471]. За «Положением...» відразу повної ліквідації не відбувалося, а поступово проходив перехід на нове влаштування, тобто відбувалася  реорганізація.

  Література:

•1. Бугские и украинские казаки как «поселенная кавалерия» // И. А. Анцупов. Казачество российское между Бугом и Дунаем: исторический очерк. - Кишинев, 2000. - С. 247-259.

•2. Липовская Т. Д. Социально-экономическое положение военных поселян на Украине (1817-1857 гг.). - Днепропетровск, 1982. - 83 с.

•3. Липранди И. Исторические замечания // Русский архив. - 1866. - № 7. - С. 1031-1046.

•4. Центральний державний історичний архів України у м. Києві. - Ф. 1316. - Оп. 1. - Спр. 73.

•5. Летопись прихода с. Ольшанки Св. Иоанна Милостивого церкви // Херсонские епархиальные ведомости. Прибавления. - 1891. - № 14. - С. 416-417.

•6. Російський державний військово-історичний архів. - Ф. 405. - Оп. 1. - Спр. 25.

•7. Шмидт А. Херсонская губерния // Материалы для географии и статистики России. Собр. офиц. генштаба. - С.Пб., 1863. - Ч. 2. - 878 с.

•8. Положение о военном поселении регулярной кавалерии. - С.Пб., 1827. - 77 с.

•9. Положение о новом устройстве военного поселения кавалерии // Полное собрание законов Российской империи. Собрание ІІ. - С.Пб., 1857. - Т. 32. 1857. - Отд. І. - № 31920. - С. 471-493.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>