канд. істор. наук ЦубенкоВ. Л. З ІСТОРІЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ УКЛАДЕННЯ ШЛЮБІВ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО (ХАРКІВСЬКОГО) ВІЙСЬКОВОГО ПОСЕЛЕННЯ КАВАЛЕРІЇ.

кандидат історичних наук, В. Л. Цубенко

Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ

  З ІСТОРІЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ УКЛАДЕННЯ ШЛЮБІВ  НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО (ХАРКІВСЬКОГО) ВІЙСЬКОВОГО ПОСЕЛЕННЯ КАВАЛЕРІЇ

Зміни, що відбуваються в Україні сьогодні у сфері політики, економіки, права впливають і на демографічну ситуацію в країні, зокрема на шлюбно-сімейні відносини. Сім'я визнається однією з ключових суспільних цінностей. Метою даної публікації є прагнення автора довести до читача матеріал з історії правового регулювання укладення шлюбів населення Українського (Харківського) військового поселення кавалерії. Для з'ясування зазначеного питання залучено: наявний історіографічний доробок та архівні матеріали, зокрема, документи з Центрального державного історичного архіву України у м. Києві. Таким чином, враховуючи вищезазначене, актуальність обраної теми полягає у недостатньому її висвітленні.

 У 1817 р. відзначалося, що «шлюби укладаються в округах військового поселення не інакше, як за взаємною, добровільною згодою нареченого та нареченої» [1, 10]. Державна реєстрація шлюбу у військових поселеннях засвідчувалася Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджувало військово-поселенське керівництво. 20 жовтня 1819 р. головний над військовими поселеннями начальник, О. А. Аракчеєв, видав Постанову №125 про реєстрацію шлюбу і видачу Свідоцтв про шлюб. У 1825 р. в Українському (Харківському) військовому поселенні Слобідсько-Українській губернії з метою скорочення листування з питань видачі нижчим чинам Свідоцтв про шлюб було встановлено наступні Правила [2, арк. 1]:

1. Військові поселенці (резервні або діючі), які бажали зареєструвати шлюб, зобов'язані були сповістити про свій намір ескадронного командира. Ескадронний командир, у разі відсутності будь-яких законних перешкод, видавав Дозвіл на одруження згідно зі встановленою формою №1 (див. Додаток №1). Такі категорії населення військового поселення, як: господарі, поселені чини поселеного ескадрону, необмундировані корінні мешканці про свій намір вступити у законний шлюб і отримати Дозвіл на одруження, зверталися безпосередньо до поселеного ескадронного командира. У разі відсутності обставин, при наявності яких вступ у шлюб є неправомірним, вони отримували Свідоцтво командира поселеного ескадрону згідно зі встановленою формою №2 (див. Додаток №2).

2. Процедурі отримання Свідоцтва про шлюб передували наступні заходи. Військовий поселенець з квитком являвся до командира поселеного дивізіону. Командир поселеного дивізіону складав спеціальне Свідоцтво згідно з формою №2 і представляв його у комітет полкового управління без рапорту.

3. Комітет полкового управління після отримання Свідоцтва командира поселеного ескадрону, згідно зі встановленою формою №2, складав Свідоцтво про шлюб. Його підписували на засіданні полкового комітету члени полкового комітету. Одночасно священик отримував копію Свідоцтва про шлюб, засвідчену в уланській дивізії полковим командиром, а в кірасирській дивізії - командиром поселених і резервних ескадронів кожного полку. Видавався спеціальний наказ по полку, що військові поселенці згідно зі Свідоцтвом про шлюб полкового комітету за наданим номером перепису отримували дозвіл вступати у законний шлюб. Про видання цього наказу полковий ад'ютант робив відмітку в оригіналі Свідоцтва про шлюб.

4. Після підписання Свідоцтва про шлюб і внесення необхідних записів у перепис військових поселенців, Свідоцтво командира поселеного ескадрону скасовувалося.

5. Місцевий священик отримував копію Свідоцтва про шлюб і розписувався на оригіналі Свідоцтва про шлюб, а також вносив необхідні зміни у книгу реєстрації шлюбів.

6. Документи-оригінали Свідоцтва про шлюб зберігалися у полковому комітеті. Їх підшивали з короткою запискою за порядковим номером у спеціально заведену книгу. В кінці кожного року книгу і Свідоцтва оправляли і здавали до архіву на зберігання.

7. Після затвердження цих правил, будь-які рапорти ескадронних командирів про одруження нижчих чинів не приймалися.

8. Бригадні командири у спеціальній книзі запису Свідоцтв відмічали, що правила для видання Свідоцтва про шлюб виконувалися точно [2, арк. 2].

Таким чином, створенню сім'ї в Українському (Харківському) військовому поселені кавалерії надавалося надзвичайно велике значення. Згідно розпорядженням О. А. Аракчеєва щодо заохочення військових поселенців вступати у шлюб, військове керівництво вживало спеціальні заходи. Так, у 1825 р. в Українському (Харківському) військовому поселенні спростили процедуру видачі Свідоцтв про шлюб нижчим чинам.

Додаток №1

ФОРМА №1  Дозвіл на одруження

Таганрозького уланського полку, 1-го резервного ескадрону рядовому Кирилу Куценко, на вступ у законний шлюб з дочкою обмундированого корінного жителя Якова Блохи ніяких перешкод немає.

Дата                                                Підпис ескадронного командира [2, арк. 2]

Додаток №2

ФОРМА №2  Свідоцтво командира поселеного ескадрону

Таганрозького уланського полку, 1-го резервного ескадрону 1-го взводу рядовий Кирило Куценко (№ за переписом) з дозволу ескадронного командира (прізвище, ім'я та по-батькові), бажає вступити у законний шлюб з дочкою обмундированого корінного мешканця Якова Блохи (назва населеного пункту, дата і номер перепису) дівчиною Параскою, за взаємною згодою. Вінчати їх буде (назва церкви) священик, який завчасно оголосив, що для одруження немає ніяких перешкод.

Дата                            Підпис поселеного ескадронного командира [2, арк. 2]

Джерела та література

•1.     Князьков С. А. Картины по русской истории. - М.: ГРОСМАН и КНЕБЕЛЬ, 1913. - 15 с.

•2.     Центральний державний історичний архів України у м. Києві. - Ф. 1353. - Оп. 1. - Спр. 30.

Залиште коментар!