XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд. наук, Миколаєнко І.М. ПОЛІТИЧНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ГЛОБАЛІЗОВАНОГО СУСПІЛЬСТВА

Миколаєнко Ірина Миколаївна, кандидат наук, доцент.

Національний університет Державної податкової служби України

ПОЛІТИЧНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ГЛОБАЛІЗОВАНОГО СУСПІЛЬСТВА

Інформація сьогодні стала рушійною силою суспільства. Постіндустріальні країни по-різному ставляться до інформації, оскільки будь-який дипломатичний, економічний, військовий вплив має інформаційні та психологічні наслідки. Є вербальні (доповідь чи стаття в газеті) та невербальні (виступ оркестру чи переміщення військових з'єднань) комунікативні дії. Оскільки вони також можуть розглядатись як комунікація, то мають відповідні психологічні наслідки, і тому застосовуються в суспільстві. На сьогодні політична комунікація - один з масових сучасних процесів виробництва інформації, її передачі засобами преси, радіо, телебачення і спілкування людей як членів "маси" (колективного угрупування, яке спонтанно виникає за межами сталого суспільного розподілу праці), що здійснюється за допомогою технічних засобів[1, 277]. Формування і функціонування в сфері публічної влади різних ідеологій, почуттів, цінностей, символів, доктрин, офіційних норм і опозиційних оцінок і думок становлять особливий політичний процес.

Політичне життя в будь-якому суспільстві неможливе без сталих методів політичної комунікації. В основі політичної комунікації процеси вироблення та передачі політичної інформації, які структурують політичну діяльність і надають їй нового бачення. Політична комунікація несе в собі соціально-політичну інформацію як зміст, включаючи процеси обміну цього змісту, а також семіотичні та технічні засоби, які використовуються в цих обмінах, та технічні канали цих обмінів. В будь-якому випадку мають місце багатосторонні комунікативні зв'язки та відносини, що нерозривно пов'язані як із загальною, так і з політичною культурою суспільства, оскільки систематичне розповсюдження інформації через пресу, радіо, телебачення, кіно, Internet та інші канали передачі інформації дозволяють створити інформаційне поле суб'єкта діяльності, що перетворює ЗМІ на засіб суттєвого впливу як на конкретні особистості, так і на соціальні групи[2, 19].

Завдяки комунікаціям передаються три основні типи політичного впливу: спонукальний (наказ, переконання); інформативний (реальні або видумані знання) та фактичний (інформація, пов'язана з встановленням та підтриманням контакту між суб'єктами політики). З точки зору дослідника А.Гуменського, кінцевою метою політичної інформації є не просто інформування та передача нейтральних відомостей, а формування заданого відношення аудиторії до певної ідеї, особистості, факту. Окрім того, політичне повідомлення має і оціночну характеристику - добре чи погано, правильно чи неправильно[3].

Можна констатувати, що саме політична інформація несе в собі смисловий аспект взаємодії суб'єктів та об'єктів політики шляхом обміну інформацією в процесі боротьби за владу та її здійснення. Вона пов'язана з цілеспрямованою передачею та відбором інформації, без чого неможлива динаміка просування політичного процесу. Більше того, політичні комунікації виступають специфічним різновидом політичних відносин, завдяки чому суб'єкти політики, що домінують в політичних відносинах, регулюють виробництво та розповсюдження суспільного-політичних ідей. Політичні комунікації представляють сферу компетенції спеціалізованих установ та інститутів - ЗМІ, урядових інформаційних агенцій та політичних партії, і тому виявляються у будь-якому різновиді соціального спілкування - від розмови tête-à-tête до обговорення в законодавчому органі.

Історичний досвід засвідчує, що політичні структури та lobby, які мають ресурси влади та можливість впливу на суспільну свідомість, фактично формують світогляд громадськості, визначають напрямки та кінцеву мету суспільного розвитку. Відомий англійський дослідник Дж.В.Бертон відмічає, що комунікація - це умова співробітництва і вирішення конфлікту. Хоч це і необхідна, проте недостатня умова. Багато чого залежить від ефективності комунікації. Ефективна комунікація у Бертона - це цілеспрямоване отримання інформації, її передача та інтерпретація саме в тому вигляді, в якому вона передавалась. Важливо також, щоб при подальшому використанні інформації її первісний смисл не спотворювався, а впливав на формування та зміни цінностей, інтересів та цілей[4]. Тому зрозумілою є контроль над комунікацією, як можливість підвищення її якості, на відміну від традиції, де не використовуються нормативні терміни або посилання на нормативні цінності.

На сьогодні в науці є декілька основних методів, за допомогою яких суб'єкт влади намагається не лише впливати на об'єкт політичних відносин, а й примусити останнього видозмінити структуру своєї свідомості саме через подану інформацію. Такими методами є:

1. Логічне переконання. Наприклад в науці, де процес комунікації зазвичай, спирається на доказовий характер раціональних аргументів.

2. Емоційне переконання, яке впливає на систему цінностей орієнтації особистості, оскільки більшість повідомлень в політичній сфері та інших засобах масової пропаганди впливають на емоційні сторони людської натури, щоб примусити людей діяти у відповідності з заданою системою політичних цінностей.

3. Людина - це складова інформаційного глобального суспільства, і тому джерела влади разом з медіа впливають на увагу громадян, маніпулюють людиною та відволікають увагу від одних проблем на інші. При цьому певні питання представляються менш значущими та достойнішими для обговорення, ніж інші.

4. Ефективним інструментом маніпуляції виступає ідея всезагальної та взаємної причетності. Використовуючи цю ідею, аудиторію не складно привчити до думки про те, що події, які відбуваються в іншій частині планети, стосуються громадян не менше, або навіть більше, ніж ті, які відбуваються у власній країні.

5. Аналогічно використовуються ярлики, ярликові кліше, а також міфи, архетипи, сюжети з "героїчного минулого" нації, та інші елементи когнітивної сфери, які спираються на ірраціональні, підсвідомі сторони людської психіки - пристрасті та страх.

Політичні комунікації характеризуються не лише односторонньою направленістю від еліти до маси, а всім діапазоном неформальних комунікативних процесів у суспільстві, які по-різному впливають на політику. Комунікація ефективна лише тоді, коли є гнучкість і контроль над процесами сприйняття та обговорення відповідей, коли існує зворотній зв'язок між всіма сторонами комунікації, коли кожна з них є суб'єктом комунікації, а не виступає лише в ролі об'єкта політичного процесу.

В зв'язку з цим останнім часом в політичній науці стали приділяти значну увагу механізму зворотного зв'язку - реакції публіки на побачене та почуте. Чим демократичніше суспільство, тим більшого значення набуває горизонтальний рівень обміну потоками політичної інформації. Узгодження пануючого комунікаційного потоку, ініційованого державою, з інформаційними потребами та пріоритетами громадянського суспільства, формується на більш широкій ціннісній основі. Таким чином, передача інформації перетворюється в комунікацію, взаємний обмін та спілкування з аудиторією.

Проте політична інформація, яка надходить до суб'єкта, може бути об'єктом влади призупинена, піддана "особистій цензурі", і сприйнята лише частково. Разом з тим при певних умовах політична інформація сприймається без достатньої критики. Довіра засновується на здібностях експерта до аналізу, оскільки здатність чітко сформулювати проблему, враження про правдивість наданої інформації, особистість інформуючого, відіграють важливу роль. Ефективність впливу поданої інформації вища, якщо комунікатор спочатку висловлює погляди, які близькі аудиторії. Те, як остання сприймає спікера, може вплинути на її відношення до повідомлення.

Необхідно відмітити, що на сьогодні політичні комунікації обмежують свободу людини. В їх основі лежать інформаційні технології, методи пропаганди, маніпулювання свідомістю, розробки в галузі психології сприйняття. Все це - інструментальні знання, прийоми і методи, які становлять основу процесу управління людиною в сучасному суспільстві. При зовнішній свободі людина внутрішньо підневільна. Причому все мистецтво сучасних політичних комунікативних технологій зводиться до того, щоб сама людина не відчувала цього поневолення, не розуміла гри, яку веде з ним система. В зв'язку з цим Е.Фромм зауважив: "Людина живе в стані ілюзії, неначебто вона знає чого хоче. Тоді як насправді людина хоче того, чого має хотіти у відповідності до загальноприйнятих шаблонів"[5, 227]. Проте це - глухий кут як для суспільства, так і для особи. Суспільство набуває демократичних рис, коли відбувається заміна маніпулювання людьми активним і розумним співробітництвом. Саме принцип співробітництва має стати основою громадсько-політичної ідеології і методом ефективної взаємодії влади і суспільства.

Ефективна інформаційна інфраструктура є запорукою розвитку будь-якої держави, оскільки: дає можливість різко скоротити час на висунення та обговорення нових ідей, проектів та людей; дає можливість розробляти найбільш ефективну галузь економіки - економіку інформації, економіку з виробництва нових знань; спрямовує країну на той самий шлях розвитку, по якому іде сьогодні все людство. Але при цьому політична комунікація залишається знаряддям всесвітнього, повсюдного і безперервного впливу на людину і суспільство та щораз більшого використання цих можливостей в межах глобально-менеджерського підходу до розуміння того, що в політичній боротьбі виграє той, хто далі просунувся на цьому шляху.

Література:

1.Політологія. Довідник. /М.І.Обушний, А.А.Коваленко, О.І.Ткач. - К., 2004.

2.Наталия Кузнецова. Управление политической информацией и манипуляция общественным сознанием. // Власть. - 2011. - №11.

3.Гуменский А. Управление международной информацией // Международные процессы, 2010, т.8. - №1(22).

4.Dg.V.Berton // http://hist.asu.ru/faculty/cafedrs/library/lib_21.doc

5. Фромм Э. Бегство от свободы. - М., 1990.

 

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>