XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд. пед. наук, Черновол Н. М., Мокійчук Л. С. МОРАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНА ОСНОВА ВИХОВАННЯ (ЕКОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ)

Канд. пед. наук Черновол Н.М.,

доцент кафедри Міжнародної інформації

Національного університету «Львівська політехніка»;

Мокійчук Л.С., Відмінник народної освіти України

МОРАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНА ОСНОВА ВИХОВАННЯ (ЕКОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ)

Процес оптимізації шкільного навчально-виховного процесу, зокрема, відмова від жорсткого регламентування поведінки учнів, передбачає перенесення акценту на особистісні якості педагога, його авторитет. Авторитет педагога пов'язується з умінням бачити в учнях особистість, а не безликий об'єкт виховного впливу. Важливим є і сприйняття учнями педагога в якості джерела необхідної інформації. Йдеться не тільки про компетентність у викладанні свого предмету, а й, зокрема, про вміння оцінювати соціально-психологічний клімат, чітко уявляти характер міжособистісних відносин.

На українських теренах словами компетентність (компетенції) послуговувалися педагоги з давніх часів, зокрема, пов'язуючи компетенції педагогіки з авторитетом шкільного й домашнього виховання [5; 6(1), с.43-44], якому, як і проблемі особистих якостей учителя, приділялася значна увага (О. Гошовський, І. Казанівський, Ю. Чайківський, Я. Чепіга, І. Ющишин - автори наукових публікацій кінця ХІХ - початку ХХ століття). Так, І. Ющишин констатує, що вчитель повинен бути добрим педагогом, добрим психологом і добрим чоловіком, а не педантичним, зарозумілим всезнайком [6(2), с. 46].

Як приклад, віддана праця саме таких педагогів вивела свого часу середню школу селища Рівне, що на Миколаївщині, в показові. В період з 60-х по 80-ті рр. з близько 300 дітей, які в ній навчалися, 100 учнів (з інших населених пунктів) проживали в інтернаті і що характерно, більшість навчалася на «відмінно» та «добре». Причини такої успішності були пов'язані, в основному, з тим, що в інтернаті працювали вчителі з відповідними особистісними якостями. Регулярні та різнобічні контакти вчителів і керівництва школи, зокрема, директора, з батьками підтверджували постулат, що входження вчителя у контакт з родиною дитини, довіра родичів здобуваються не сидженням «за китайською стіною», а у результаті виконання вчителем своїх обов'язків, що «голос батька в хаті з похвалою ... для школи більше зробить, чим всі шкільно-педагогічні засоби» [3, с. 211]. Умови для самостійної роботи школярів, як у школі загалом, так і в інтернаті зокрема, створювалися оптимальні: великі світлі кімнати, кваліфіковані консультації тощо. Поганими оцінками учнів не карали. Можливість виправити оцінку, продемонструвати знання (зарахування відбувалось у формі заліку) надавали всім. У постійному зв'язку з природним довкіллям (учні працювали в садах, полях, перебували в таборі відпочинку на березі лиману) виховувалися майбутні студенти: біля 50% випускників щороку ставали студентами вищих навчальних закладів, 30% - технікумів, 20% - продовжували навчання в ПТУ.

Особливо актуальною була і залишається проблема моральності. Важливо вміти активізувати моральну свідомість учнів, наприклад, засобами мистецтва, спрямувати їх на шлях естетичного самовиховання. Такі методи, як методи екологічної турботи, екологічної рефлексії, осмислення вчинків, ритуалізації екологічної діяльності, екологічних експектацій, екологічної емпатії, ідентифікації та інші розроблені і широко використовуються С. Д. Дерябо та В. А. Ясвіним, представниками порівняно нового самостійного наукового напряму - екологічної психопедагогіки. Так. метод екологічної лабілізації (лат. нестійкий) полягає в здійсненні цілеспрямованого корекційного впливу на певні взаємозв'язки в образі світосприйняття особистості, в результаті якого виникає психологічний дискомфорт. Лабілізаційні прийоми можуть бути найрізноманітніші. Як приклад - біотопні експозиції з практики зоолога М. Ф. Пупіньша. Створюючи їх у природничому музеї, він цілеспрямовано додавав до природного ландшафту недопалки, молочні пакети тощо. Налаштовані на милування чудовими краєвидами відвідувачі раптом помічали ці «прикраси». Сміття блокувало процес любування: у відвідувачів виникала внутрішня напруга, обумовлена неможливістю завершити відповідний гештальт. У людей з'являвся дискомфорт, починалися лабілізаційні процеси [7, с. 379].

Завдячуючи механізмам ідентифікації та емпатії, результатом сприйняття природного об'єкта стає виникнення симпатії, яка може спонукати людину до наступної взаємодії з цим об'єктом, до надання допомоги. Розвинути у дітей почуття емпатії можна, наприклад, аналізуючи на відповідних уроках стан риб в зимову пору року, коли під льодом бракує кисню. Співпереживання та співчуття виникнуть у дитини тоді, коли вона опиниться в подібній ситуації (метод екологічної ідентифікації). Якщо запропонувати дітям затиснути ніс і протриматися якомога довше, потім один палець відпустити - ніздрю відкрити, свої відчуття дитина спроектує на стан риб (процес полегшення моделює стан риб, коли пробиті лунки). Це аналогічно тому, як дитина, ототожнивши себе з бездомною голодною собакою прагне її нагодувати та обігріти [2].

Для пробудження дитячої фантазії активно застосовуються у навчанні дидактичні «посередники» - оповідання та казки, як це відмічено у [1]. Для введення дітей у діалог з автором дослідники пропонують самій дитині побути автором, зануритись у стихію художньої творчості за принципом навчання «від маленького письменника до великого читача» (принцип запропонований ще в 30-ті роки М. О. Рибніковою) [4, с. 30]. Основа такого процесу закладається ще в дошкільному віці. У цьому контексті показовими є методичні напрацювання, за якими відбувається навчання у дитячому садочку «Теремок», що у с. Ново-Василівка, Приазовського району, Запорізької області. Розроблена Анкета вихователя обумовлює його професійний розвиток. Вправи та заняття («Вітер-Вітер», «У гості до Сонечка» та інші), прогулянки та екскурсії до школи пронизані добротою і щирим піклуванням про майбутнє дітей.

Ґрунтовні наукові психолого-педагогічні знання завжди необхідні вчителеві. В усі періоди розвитку педагогічної науки питання його авторитету, психолого-педагогічних знань і особистих якостей було одним з пріоритетних.

Література:

1. Біленький Т. Методи досліджування круга виображінь у дітей, вступаючих до школи, і дальшого їх розвою підчас шкільної науки / Т. Біленький. - Наук.-педаг. журнал Учитель, - орган Українського педагогічного товариства, - Львів, 20 лютого, 1913. - ч. 6. - Р.ХХУ. - (1) С. 161-192; 20 лютого, 1914. - ч. 5 і 6. - Р. ХХУІІ. - (2) С. 162-170; 20 цьвітня 1914. - ч. 7 і 8. - Р. ХХУІІ. - (3) С. 236-243.

2.  Дерябо, С. Д. Экологическая педагогика и психология / С. Д. Дерябо, В. А. Ясвин. - Ростов-на-Дону : Феникс, - 1996. - 480 с.

3. Казанівський І. Закони шкільні і карність в школі народній. - Іван Казанівський. - Наук.-педаг. журнал Учитель, - орган Українського педагогічного товариства, - ч. 7. Львів, 20 марта, 1913 р. - Р.ХХУ.- С. 207-211.

4. Кудина Г. Н. Как развивать художественное восприятие у школьников» / Г. Н. Кудина, А. А. Мелик-Пашаев, З. Н. Новлянская // Новое в жизни, науке, технике. - сер. Педагогика и психология. - № 2. - 1988. -80с.

5. Учительські постулати в парламенті. - Наук.-педаг. журнал Учитель, - орган Українського педагогічного товариства, - Львів, 20 цьвітня 1914. - ч. 7 і 8. - Р. ХХУІІ. - С. 243-246.

6. Ющишин І. Сексуальний проблем в педагогії. - Наук.-педаг. журнал Учитель, - орган Українського педагогічного товариства. - Науковий додаток до «Учителя», - ч. 3. Львів, 20 марта, 1913. - С. 33-48; ч. 3. Львів, 20 мая, 1914. - С. 33-47.

7. Ясвин, В. А. Психология отношения к природе. / В. А. Ясвин / Редактор Н. В. Крилова. - М. : Смисл, 2000, - 456 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>