XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд. пед. наук, Ромащенко І.В. ІНШОМОВНА КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНЦІЯ В КОНТЕКСТІ МІЖКУЛЬТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ромащенко Інна Володимирівна,

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри іноземних мов, декан

факультету довузівської підготовки,

Академія муніципального управління,    

м. Київ.

ІНШОМОВНА КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНЦІЯ В КОНТЕКСТІ МІЖКУЛЬТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

      В умовах інтеграції України у європейський освітянський простір питання формування міжкультурної компетенції, оволодіння іноземними мовами є однією з найважливіших передумов реалізації  цих намірів.

      Проблема оволодіння іншомовної комунікативною компетенцією в міжкультурному контексті широко дискутується в наукових дослідженнях Г. Вороніної,  Гальскової, В. Зусман, З. Кирнозе,  Ю. Кузьменкової, Т. Ларіной , В.  Сафоновой, І. Стерніна, С. Тер-Мінасової, І. Халєєвої  та ін.., результати яких дозволяють по-новому оцінити й актуалізувати методичні підходи до формування у студентів здатностей до міжкультурної комунікації в умовах професійно спрямованого іншомовного спілкування. При цьому, як показує аналіз психолого-педагогічної літератури, одним з дієвих факторів професійного самовизначення є міжкультурна компетенція як інтегративна характеристика майбутнього фахівця, яка базується на засвоєнні  ним різних рівнів культури: інтернаціональної, національної, соціальної, професійної.

Міжкультурній компетенції, сформованій в процесі засвоєння загальнолюдської культури й вивчення іноземної мови, належить провідне місце  у системі вимог до  сучасного фахівця з маркетингу. Це пов'язано з тим, що соціально-економічна й політична ситуації в суспільстві визначає соціальне замовлення стосовно підготовки фахівців. Чим вище в суспільстві потреба в нових професійних, особистих, культурних, наукових контактах з носіями іноземної мови, з досягненнями культури різних країн і чим реальніше можливість реалізувати ці контакти, тим, природно, вище статус іноземної мови як засобу  спілкування й взаєморозуміння між людьми й культурами. Міжкультурна компетенція є результатом певних факторів, характерних для сучасного суспільства:

-   розширення  економічних,  політичних,  культурних  зв'язків  між
 країнами і народами;

•-     доступу до досвіду й знань у світі, великому інформаційному багатству,
 у тому числі в результаті розвитку міжнародних засобів кому­нікації та  мережі Інтернет;

•-     міждержавної інтеграції в галузі освіти й  розширення можливості для одержання якісної освіти в себе в  країні й за кордоном [2].

       У сучасному суспільстві міжкультурна компетенція, сформована на основі знань іноземної мови й іноземної культури, стає необхідним фактором особистого й професійного життя людини.

        Професійна модель світу - це «інтегральний конструктор пізнавальної сфери особистості, багаторівнева система уявлень людини про світ, інших людей, себе як професіонала» [3].

        В основі загальнокультурного компоненту є знання культури як сукупності результатів і процесів будь-якої соціальної діяльності людини. Культура - це певна сума знань або моделей інтерпретації того, що говорять і роблять люди, причому «конкретна культура проявляє себе в фактах, які репрезентують певні форми або моделі. Сума фактів утворить знакову систему, за допомогою якої усередині культури й за її межами відбувається обмін інформацією» [1]. «Кращий і єдино вірний шлях  проникнути в характер народу - засвоїти його мову»  [4].

Міжкультурні контакти приводять до взаємовпливу наукових ідей, до запозичення слів і термінів. Особливо актуальні міжкультурні контакти на сучасному етапі, оскільки в цей час культурний обмін - необхідна умова існування людського суспільства.

         Таким чином, показниками сформованості міжкультурної компетенції вважаються: обсяг знань про особливості культури провідних країн світового співтовариства й відмінності у системі цінностей, які в цілому становлять картину світу(знання); рівень засвоєння лексичних одиниць із національно-культурною семантикою країни досліджуваної мови (уміння); ступінь володіння специфічними прийомами взаємодії партнерів по спілкуванню, що належать до різних лінгвоетнокультурних співтовариств (навички); спрямованість на аналіз сучасних вітчизняних і світових політичних, економічних, соціальних і правових процесів у контексті майбутньої професійної діяльності.

Література:

1. Барышников Н. В.   Параметры обучения межкультурной коммуникации в  середней школе / Н.В.  Барышников // Иностр. языки в школе. - 2002. - №2. С.28-32.

2.Бриксіна І. Є. Навчання міжкультурному професійному спілкуванню  в немовному вузі / Комплексна система мовної підготовки в умовах регіону:   Матеріали  регіональної   (Черноземье)   науково-пратичної конференції 25-26 березня 2004 р. / під ред. Т. А. Вдячної, В. Я. Голуб. - Борисоглібськ: ГОУ ВПО «Борисоглебский ГПИ», 2004.  С.36 - 39.

3.Сафин  В. Ф.  Психология  самоопределения личности / В.Ф. Сафин. -  Свердловск, 1986. - 232 с.

4.Ушинский К. Д. Родное слово. // Хрестоматия по истории зарубежной  педагогіки / К.Д. Ушинский. - М.: Образование. - 1971. - С. 232-245.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>