XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд. педагог. наук, Баловсяк Н. В. ВІРТУАЛЬНІ БІЗНЕС-ІНКУБАТОРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ МАЛИХ ІННОВАЦІЙНИХ ФІРМ

кандидат педагогічних наук,

Доцент кафедри економічної кібернетики та інформаційних систем Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ

Баловсяк Н. В.

ВІРТУАЛЬНІ БІЗНЕС-ІНКУБАТОРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ МАЛИХ ІННОВАЦІЙНИХ ФІРМ

Стрімкий розвиток інформаційних технологій призвів до істотних змін у всіх сферах суспільного життя, в тому числі в сучасній економіці. Як вважає більшість економістів, ми є свідками становлення і формування нової інформаційної економіки, яка вимагає від економічних суб'єктів, насамперед, інноваційності, а також постійної готовності до ризику і змін.

Найбільш поширеним інструментом для розвитку інтернет-фірм і малих підприємств, які працюють у сфері високих технологій, є віртуальні бізнес-інкубатори. Однак, як в закордонній, так і у вітчизняній науці тривають дискусії з приводу переваг і недоліків віртуальних бізнес-інкубаторів, форм і моделей їх роботи, їх значення для розвитку депресивних регіонів і т.п., що й обумовлює необхідність додаткових досліджень в даній області.

Дослідженням роботи віртуальних бізнес-інкубаторів переважно займаються зарубіжні дослідники. Серед них можна виділити роботи М.Коломбо, М.Дельмастро, Д.Аткінса, М.Хансена, Г.Чесбрука, У.Хоснера, І.Хасла, А.Болінгтофт. Російські вчені такі як Т.Кондратюк, Л.Воротіна, З.Варналія, О.Мікітюк, О.Кужель, І.Копченко, М.Токарев та ін. у своїх працях більше уваги приділяли питанням розвитку традиційних бізнес-інкубаторів.

Мета статті - розробка рекомендацій по використанню віртуальних бізнес-інкубаторів для розвитку малих інноваційних фірм, а також підвищення інвестиційної привабливості регіонів.

Однією з основних причин виникнення нових форм «інкубування» бізнесу послужив інтернет-бум, який охопив США, країни Західної Європи і Японію в кінці 90-х років минулого сторіччя.

У теж час, інтернет-бум заклав основи для формування нової інформаційної економіки. Багато економістів вважають, що, як в свій час промислова революція змінила способи роботи з матеріальними ресурсами, так і розвиток інформаційних технологій, комп'ютерної техніки та інтернету корінним чином змінили роботу з інформацією.

З'явилася думка, що нові технології потребують принципово нової економіки. Вона базувалося на суттєвих розходженнях звичайних товарів, які складаються з атомів, і товарів інформаційних, основою яких є послідовність бітів. Біти можна відтворювати без витрат у будь-яких кількостях, вони можуть поширюватися по світу зі швидкістю світла, і не схильні до псування при скільки завгодно тривалому зберіганні. Матеріальні ж блага позбавлені подібних якостей [3].

Тобто ми отримуємо досить нову ситуацію, коли необмежені потреби людей в продукті (в даному випадку інформаційному) можуть бути задоволені необмеженою кількістю цих продуктів. У той же час, як пише Х.Веріан: «Справедливо, що незвичайні властивості бітів вимагають нового економічного аналізу, однак я готовий посперечатися, що вони не вимагають економічного аналізу нового роду»[3, С. 646-647].

На наш погляд, ключовими є дві відмінності нової інформаційної економіки від «традиційної». По-перше, це високі вимоги до кваліфікації співробітників фірм, що обумовлює необхідність постійного навчання та підвищення кваліфікації працівників. По-друге, інноваційність, як основна умова досягнення успіху фірмою.

Також невелика компанія може перетворитися на велику. Тобто, можна стартувати з невеликою сумою стартового капіталу і домогтися вражаючого зростання. На підтвердження цієї думки можна також навести дані про обсяги найбільших угод з купівлі інтернет-компаній. Більшість з перерахованих нижче фірм починали як класичні стартапи. Їх засновники мали в розпорядженні працездатну ідею і невелику суму грошей. Проте з часом вони змогли істотно підвищити ринкову вартість своїх компаній.

Подібні можливості пояснюються, насамперед, високою масштабованістю інформаційних товарів і послуг, для яких витрати по відтворенню можуть бути мізерно малі порівняно з товарами, які носять матеріальну форму, а також так званим «мережевим ефектом», який визначає числовий поріг для кількості користувачів певних взаємовиключних товарів або послуг, при досягненні якого вирішальним фактором, який утримує фірму-постачальника цих товарів або послуг в монопольному становищі, є наявність широкої клієнтської бази.

Результатом процесів, що відбуваються, стало розмиття кордонів «центру» і «периферії» в сучасній світовій економіці. По суті, фірма може фізично знаходитися на «периферії» і в той же час пропонувати цілком конкурентоспроможні послуги та продукти на світовому ринку інформаційних технологій.

Разом з тим, для інтернет-компаній залишається справедливим правило, згідно з яким в перші 5 років з початку своєї діяльності стають банкрутами близько 90% підприємств. Відповідно виникає і проблема підвищення «відсотку виживання». Ефективним інструментом для цього є бізнес-інкубатори, який був придуманий вже досить давно. Необхідність же врахування специфіки розвитку компаній, зайнятих у сфері високих технологій, призвела до створення інтернет-інкубаторів.

Існують різні підходи до визначення термінів «інтернет-інкубатор» (далі ми будемо вважати даний термін тотожним терміну «віртуальний бізнес-інкубатор»). Так, в «Керівництві по оптимальній практиці організації роботи бізнес-інкубаторів» визначається, що «віртуальні бізнес-інкубатори пропонують свої послуги в кібер-просторі. Вони забезпечують налагодження зв'язків компаній одна з одною, із споживачами, постачальниками, партнерами, а також з оперативним керівництвом віртуального інкубатора через інтернет, електронний обмін даними, відео конференції і т.д. »[5, С. 3].

Крім цього визначення, окремі автори роблять акцент на тому, що інтернет-інкубатори «поєднують в собі переваги двох протилежних світів - масштаби і можливості великих визнаних корпорацій, а також підприємницьку напористість малих венчурних фірм. До цього поєднання мережеві інкубатори додають ще й покращений доступ до ключових бізнес-партнерів, роблячи цей різновид інкубаторів особливо ефективним для «вирощування» статртапів в новій економіці»[6].

Віртуальні бізнес-інкубатори, крім традиційних послуг бізнес-інкубатора, можуть надавати своїм клієнтам весь спектр технічних можливостей інтернету і дозволити компанії-клієнту сфокусуватися на досягненні своєї місії в умовах «нової» економіки. Особливе значення віртуальні бізнес-інкубатори можуть мати для регіональних економік. Оскільки найбільш важлива технічна вимога - наявність швидкісного доступу в інтернет в сучасних умовах виконується досить просто (в тому числі і шляхом залучення супутникових технологій), тому віртуальний бізнес-інкубатор може бути організований практично в будь-якій, навіть досить віддаленій місцевості, яка  характеризується низькою інвестиційною привабливістю. Підтримавши створення віртуального бізнес-інкубатора, місцеві органи влади можуть отримати суттєву вигоду.

Література:

1. Стаття з Wikipedia, the free encyclopedia:  http://en.wikipedia.org/wiki/Startup_company

2.  Веб-сайт  National  Association  of  Securities  Dealers  Automated Quotations: http://www.nasdaq.com/

3.  Веріан  Х.Р.  Микроэкономика.  Промежуточный  уровень. Современный  подход:  Учебник  для  вузов  /  Пер.  с  англ.  под  ред. Н.Л.Фроловой. - М.: ЮНИТИ, 1997. - 767 с.

4.  Бондарев  Д.  Интернет-инкубаторы.  История.  Модели.  Советы начинающим // Веб-сайт: http://www.iworld.ru/

5.  Оптимальная  практика  организации  работы  бизнес-инкубаторов. - Женева: Организация объединенных наций, 2001. - 123 с.

6.  Hansen Morten T; Chesbrough, Henry W; Nohria, Nitin; and Sull, Donald (Sept.  2000)  "Networked  Incubators:  Hothouses  of  the  New  Economy." Harvard Business Review. pp 74-83.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>