XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд. педагог. наук Малахова О.В. СТОСУНКИ З ОДНОЛІТКАМИ ЯК ЧИННИК СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Кандидат педагогічних наук, Малахова О.В.

Доцент кафедри театрального мистецтва Луганського державного інституту культури і мистецтв

СТОСУНКИ З ОДНОЛІТКАМИ ЯК ЧИННИК СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Одне з основних завдань навчально-виховного процесу в сучасних умовах виявляється не стільки в накопиченні навчальної інформації, скільки у засвоєнні культурно-історичного досвіду побудови людських стосунків, і на цій основі збагачення власної соціальної практики дітей. Орієнтація шкільної освіти на забезпечення повноцінного соціального розвитку вимагає урахування особливостей соціалізації дітей на різних етапах шкільного життя [5, с.137].

Одним з найважливіших чинників становлення й розвитку особистісної соціальної практики є спілкування з однолітками, яке в перші роки навчання у школі набуває особливого значення. У спілкуванні з однолітками дитина виявляє свої інтереси, збагачує власне освітнє поле за рахунок обміну різноманітною інформацією, укріплюється у своїх нахилах. У процесі спілкування з ровесниками дитина навчається презентувати себе, обстоювати власну позицію, переконувати або підкорятися; опановує "умовні" закони взаємин у дитячому колективі, тобто саме в емоційно насиченому спілкуванні з однолітками найефективніше відбувається процес соціалізації [3, с.5].

Традиційна освіта, на жаль, не сприяє повною мірою формуванню в учнів соціалізованості як готовності до принципово нових економічних, соціально-політичних та духовних відносин.

Проблема стосунків однолітків у молодшому шкільному віці висвітлює дуже серйозні протиріччя, пов'язані з особливостями організації соціально-педагогічного простору початкової школи. З одного боку, в суспільстві актуалізуються корпоративні стосунки як пріоритетні в новій соціально-економічній площині, з іншого, - чинні технології початкової освіти не орієнтують на формування в дітей навичок кооперативної взаємодії. Діти молодшого шкільного віку мають потребу у більш тісних стосунках з однолітками, проте специфіка побудови навчально-виховного процесу в початковій школі, орієнтована передусім на вчителя, не сприяє виникненню та розвитку повноцінних стосунків молодших школярів. Переважна більшість учителів навіть не усвідомлює повною мірою важливість стосунків між однолітками в молодшому шкільному віці та необхідність їх збагачення. Отже, реальне становище стосунків молодших школярів у шкільному середовищі свідчить про гостру необхідність підняття статусу дитячих стосунків як чинника соціалізації [4; 5].

Для позитивного вирішення даного протиріччя в останні роки склалися певні об'єктивні умови. Останнім часом на державному та міжнародному рівнях відбувається зміцнення статусу дитинства в суспільстві, про що свідчить поява законодавчих документів про охорону дитинства, підвищення уваги до дитячої субкультури, дитячої творчості  (Національна програма "Діти України" та Державні заходи щодо виконання Національної програми "Діти України" на період 2001-2005 років, Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті, Закони України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю", "Про охорону дитинства") [1;2].

Сучасна наука розглядає соціалізаційні процеси в дитинстві у філософському напрямку (С.Батенін, Г.Батищев, Б.Гершунський, Я.Глинський, М.Каган, В.Орлов, В.Шепель); соціально-педагогічному (Н.Бібік, Н.Головіна, І.Звєрєва, А.Капська, Л.Коваль, О.Караман, М.Лукашевич, Л.Міщик, А. Мудрик, І.Печенко, О.Савченко, С.Савченко, С.Харченко, та ін.); соціально-психологічному (В.Абраменкова, І.Бех, Л.Божович, Л.Виготський, Д.Ельконін, О.Кононко, В.Кудрявцев, С.Куліковська, О.Леонтьєв, В.Петровський, Т.Піроженко, Д.Фельдштейн).

У дисертаційних дослідженнях останніх років, присвячених проблемі соціалізації молодших школярів, висвітлюються різні її аспекти, зокрема: особливості дитячої субкультури (Л.Варяниця), збагачення соціальної свідомості учнів засобами українського фольклору (Р.Пріма), засвоєння дітьми соціальних ролей у різних видах діяльності (Ю.Богінська, Ю.Бурцева), організаційно-педагогічні аспекти соціалізації молодших школярів у різних умовах життєдіяльності (С.Курінна, І.Печенко), питання підготовки педагогів до соціалізації молодших школярів в умовах освітнього простору (С.Літвіненко) та інші.

Мі обстоюємо позицію, що процес соціалізації молодших школярів у стосунках з однолітками, який відбувається поетапно, буде успішним, якщо врахувати специфіку кожного етапу та реалізувати сукупно наступні умови:

•· динаміка зміни позиції педагога в керуванні процесами взаємодії учнів у навчальній та позанавчальній діяльності: від організуючого начала через часткове делегування дітям соціальних повноважень до відстороненого спостереження за самостійним урегулюванням молодшими школярами стосунків з однолітками;

•· забезпечення дієвого простору для змістовного і формального збагачення досвіду соціальної взаємодії у стосунках з однолітками у процесі навчальної та позанавчальної діяльності, апробування кожним різних соціальних ролей (лідер, виконавець, партнер, старший), зокрема застосування у процесі навчання різноманітних форм партнерської взаємодії школярів (робота в парах, трійках, командами);

•· широке використання літературно-художнього матеріалу для формування в учнів системи соціальних уявлень.

Саме впровадження визначених нами сприятливих умов буде складати перспективний напрямок нашого дослідження.

Література:

•1. Національна доктрина розвитку освіти / Указ Президента України № 347/ 2002. - К. : 17 квітня, 2002.

•2. Національна програма "Діти України" // Виховна робота в закладах освіти в Україні. - Вип.2. - К. : Освіта, 1998. - С. 116 - 145.

•3. Савченко С. В. Педагогічна  підтримка соціалізаційного процесу в контексті  особистісно зорієнтованого підходу / С. В. Савченко // Освіта Донбасу, 2003. -- №2 (97). - С. 5 - 10.

•4. Фельдштейн Д. И. Детство как социально-психологический феномен и особое состояние развития / Д. И. Фельдштейн // Вопр. психологи, 1998. - № 2. - С. 31 - 37.

•5.  Харченко С. Я. Теоретичні засади взаємодії вчителя з дитячими та юнацькими громадськими об'єднаннями / С. Я. Харченко // Вивчення молоді на сучасному етапі: питання методології і методики: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., К. : А. Л. Д., 1996. - С. 137 - 140.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>