XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Канд. .політ наук, Макаренко Л.П. ІДЕОЛОГІЯ ЯК СКЛАДОВА ІМІДЖУ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРА

Канд. .політ наук, доц.,

 доц. кафедри суспільних і політичних наук

ДАЖКГ Макаренко Л.П.

ІДЕОЛОГІЯ ЯК СКЛАДОВА ІМІДЖУ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРА

 

Актуальність теми дослідження. Становлення інституту демократичних виборів в Україні зумовило формування конкурентного ринку політичних послуг. Суб'єкти цього ринку (основні політичні сили) відчували гостру потребу у формуванні власного позитивного іміджу в очах електорату як споживача політичних послуг. Технології передвиборної агітації використовують широке коло політико-психологічних методик. Громадська думка з часом розпізнає подібні прийоми, змінюються електоральні уподобання та політичні обставини,  а тому виникає необхідність пошуку нових ефективних засобів переконання. Таким чином, розвиток політичного ринку вимагає постійного корегування і вдосконалення самих прийомів формування іміджу. Важливо з'ясувати, чи є орієнтування на певну ідеологію як один із аспектів формування іміджу політичного лідера актуальним для сучасних українських лідерів та народу, який є споживачем продукту політико-психологічних технологій.   

Мета даної роботи - з'ясувати чи впливає ідейно-політична орієнтація політика на формування його іміджу, наскільки електорат в своєму виборі керується ідеологічними переконаннями лідера. 

Гіпотеза: переважна більшість електорату  є необізнаною як з сутністю та особливостями ідеологічних доктрин загалом, так і з програмними документами політичних сил, на основі яких вони діють.  Відповідно, український виборець орієнтується на індивідуальний образ політичних лідерів, а не на їх ідеологічне спрямування.

Основні результати дослідження. Політичний лідер - це особа, інтеграційні, новаторські, критично зорієнтовані, здібності якої спрямовані на створення і реалізацію програми (концепції) розв'язання соціальних проблем і завдань суспільного розвитку. Його зброя - це моральний вплив, апеляція до громадської думки. Функції політичного лідера зосереджені на об'єднанні громадян навколо спільних цілей, на визначенні та прийнятті оптимальних політичних рішень, на захисті мас від беззаконня, на забезпеченні політичного, інформаційного, емоційного зв'язку влади та мас, на укоріненні в свідомості мас оптимізму для досягнення проголошених цілей.

Феномен політичного лідерства прагнуть пояснити численні теорії. Серед них теорія рис, яка обґрунтовує необхідність  існування низки визначених рис лідера, ситуаційна та психологічна концепції тощо. Сукупність різних концепцій дозволяє побачити багатоманітні сторони політичного лідерства, проте ще не дає цілісної картини.

Доповнюють картину різноманітні типології політичного лідерства, серед яких чи не найвідомішою є веберівська, що виділяє традиційний, харизматичний і легальний типи лідерства.

Сучасний американський політичний психолог М. Дж. Херман залежно від характеру лідера, його стосунків з оточенням, ситуації, в якій діє лідер, виокремлює чотири збірних образи лідерства: «прапороносець», «служитель», «торговець», «пожежник».

Слід зауважити, що в масовій свідомості кожного народу існує певний ідеальний стереотипізований образ політичного лідера з гаммою „потрібних" рис у кожній конкретній політичній ситуації.

  Особливості формування іміджу політичного лідера, як правило, залежать від цілого ряду чинників: його особистісних якостей, очікувань виборців, вимог певної історичної ситуації. Вважається, що ідеологічна складова в структурі іміджу є найважливішою поміж двома іншими: персональними та соціальними характеристиками.

Іміджмейкери, створюючи, аналізуючи і впроваджуючи політичний імідж лідера в суспільну свідомість, насамперед звертають увагу на фізичні, комунікативні, політико-психологічні дані лідера, оскільки особистісні характеристики мають значну емоційну прив'язку до аудиторії, легше проникають у масову свідомість і міцно засвоюються виборцями.

Психологічна обробка електорату є сукупністю різних підходів, форм, методів і засобів впливу на індивіда та маси з метою зміни їх психологічних параметрів (мотивів, цінностей, установок, стереотипів, настроїв, почуттів, поглядів, тощо) на ті, які спонукають та сприяють відданню ними голосу на виборах за певного кандидата.

Як уже згадувалось, найстійкішими та незмінними в структурі іміджу лідера вважаються символічні характеристики, оскільки вони пов'язуються з ідеологіями, що лишаються без змін протягом десятиліть та навіть століть.  Наскільки правомірним є таке твердження для сучасного українського політикуму?

З часів Великої Французької революції ідеологію розглядають як реальну силу, яка відіграє важливу роль у житті людини і суспільства. Американський учений Т. Парсонс відзначав здатність ідеології згуртовувати людей, а Д. Белл вважав, що ідеологія поєднує різні види емоційної енергії та спрямовує їх у політику.

Жодна влада не обходиться без ідеології, яка надає їй доцільного характеру, орієнтуючи громадян на певну систему цінностей, норм поведінки, відповідний спосіб життя. Політичні функції ідеології полягають у створенні позитивного образу впроваджуваної політичної лінії, її відповідності інтересам певної соціальної групи, держави, в стимулюванні цілеспрямованих дій, вчинків громадян та їх об'єднань. Ідеологія прагне інтегрувати суспільство на базі інтересів певної соціальної чи національної групи, або на базі сформованих цілей, котрі не опираються на якісь соціально-економічні прошарки населення.

Як тільки ідеологія публічно заявлена і почала проникати в маси, вона починає працювати, тобто прискорювати розвиток тенденції суспільної психології, якою зобов'язана своїм народженням. Ідеологія є своєрідним каталізатором суспільних процесів.  Якщо ж говорити точніше, ідеологія передбачає майбутнє на основі пізнаних закономірностей природи і суспільства, які є її дійсною, неспростовною частиною, у напрямі відповідної тенденції суспільної психології, що є її цілепокладаючою частиною, реальним орієнтиром, і спричиняє зворотній вплив на суспільну психологію, духовно підживлюючи свою ідеальну причину, і як можна довше подовжуючи їй життя.

Отже, ідеологія покликана відображати та захищати інтереси певного соціального класу, верстви, соціальної групи. Так,  інтереси буржуазії  традиційно відображають ліберальна та консервативна ідейно-політичні доктрини. Інтереси робітничого класу покликані захищати комунізм та соціал-демократія. В сучасному суспільстві в чистому вигляді жодна з ідеологій не існує. Та навіть в змішаному, відкоригованому часом вигляді ідеологічні доктрини не визначають обличчя жодної політичної сили в Україні. Пересічний виборець скоріше орієнтується на особистісні якості лідера, аніж на ідейне підґрунтя його діяльності. Причому, найбільш бажаними серед електорату вважаються такі характеристики лідера як освіченість, компетентність, відповідальність, цілеспрямованість, послідовність, патріотизм. Неприйнятними для політичного лідера, на думку народу, є такі якості як некомпетентність, корупційність, кар'єризм, конфліктність, аморальність, брехливість.

Незначна частина виборців орієнтується в політичних програмах політичних сил і може розпізнати їх за ідеологічними гаслами. Найбільш відомі ідеологічні засади діяльності Комуністичної партії України, адже, вона має давні традиції та радикальні ідеї та заклики. Впізнаваність решти політичних сил та лідерів за ідеологічними засадами взагалі мізерна.  Отже, логічно припустити, що більшість українського народу надає повноваження здійснювати управління суспільством лідерам, не турбуючись про те, які шляхи розвитку,  методи та засоби, установки та цінності вони обирають.   

Література:

•1.  Аронсон Э. Пратканис Э. Современные технологии влияния и убеждения: Эпоха пропаганды. - Изд-во: "Прайм-Еврознак" 2008.

•2.  Бебик В. М. Політичний маркетинг і менеджмент. - К.: МАУП, 1996.

•3.  Голдмен С. Как создается имидж в американской политике // США: ЭПИ. - 1990. - № 10

•4.  Королько В. Г. Основи паблик рилейшнз: Учебник для студ. ВУЗов /Отв. ред. Удовик С. Л. - М.: Рефл-бук; - К.: Ваклер, 2000.

•5.  Менегетти А. Психология лидера. - М.: "Онтопсихология", 2008.

•6.  Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія управління: Посібн. - К.: Академвидав, 2003.

•7.  Почепцов Г.Г. Профессия: имиджмейкер. - 2-е изд., испр. и доп. - СПб.: Алетейя, 2000

 

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>