XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд. техн. наук, Мацієвська О.О. ЗАЛЕЖНІСТЬ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ ВІД ТВЕРДОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ

Канд. техн. наук, доцент Мацієвська О.О.

Національний університет "Львівська політехніка"

ЗАЛЕЖНІСТЬ ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ ВІД ТВЕРДОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ

Значна кількість хімічних елементів (зокрема кальцію, магнію) надходять в організм людини з питною водою. Джерелами централізованого водопостачання є поверхневі та підземні води.

У річкових водах вміст кальцію рідко перевищує 1 г/дм3. Зазвичай же його концентрації є значно меншими. Концентрація кальцію в поверхневих водах помітно коливається протягом року: навесні вміст йонів кальцію підвищений, що пов'язане з легкістю вилуговування розчинних солей кальцію з поверхневого шару ґрунтів і порід. ГДКв кальцію становить 180 мг/дм3. Концентрація магнію в річкових водах зазвичай коливається від декількох одиниць до десятків мг/дм3. Вміст магнію в поверхневих водах помітно коливається протягом року: максимальні концентрації спостерігаються в меженний період, мінімальні - в період повені. ГДКвр магнію - 40 мг/дм3.

У прісних підземних водах вміст кальцію і магнію вимірюється десятками мг/дм3. У водоносних горизонтах осадових порід кількість кальцію зазвичай у 2-4 рази більша за кількість магнію у водах вивержених порід. Проте, це співвідношення може змінюватися.

Під час вибору вододжерела та технології водопідготовки у разі будівництва чи реконструкції підприємства питного водопостачання населення необхідно перевагу джерелам та технологіям, що забезпечать виробництво питної води з оптимальним вмістом мінеральних речовин за показниками фізіологічної повноцінності мінерального складу питної води. Нормативне значення загальної твердості води становить: водопровідної - не більше 7 ммоль/дм3 (з врахуванням конкретної ситуації, цей показник може бути збільшений до 10 ммоль/дм3); з колодязів і каптажів джерел - не більше 10 ммоль/дм3; фасованої, з пунктів розливу та бюветів - не більше 7 ммоль/дм3. Рекомендоване значення загальної твердості як показника фізіологічної повноцінності питної води - від 1,5 до 7,0 ммоль/дм3 [1].

Питанням впливу твердості води на здоров'я людини займалося багато науковців. Так, починаючі з 1957 р. з Юн Кобаясі в своїх дослідженнях знайшов тісний взаємозв'язок між хімічним складом річкових вод, які використовувались для питних потреб, та рівнем смертності від апоплексії. Рівень смертності від апоплексії в Японії був надзвичайно високим порівняно з іншими країнами та став головною причиною смертності в цій країні. Кобаясі з'ясував, що саме співвідношення сульфатів до карбонатів (SO4/CО3) впливало на рівень смертності від апоплексії. Він вважав, що твердість води впливає на виникнення цього захворювання [2].

Вчений Шродер презентував результати досліджень, проведених у 163 найбільших містах США. Він довів зворотну кореляцію між твердістю води та рівнем серцево-судинних захворювань (ССЗ) як у чоловіків, так і у жінок, а також дослідив зв'язок між різними компонентами води та коронарною хворобою серця (КХС) у чоловіків віком 45-64 роки. Ним були встановлені важливі співвідношення між рівнем смертності від КХС та вмістом сульфатів і гідрокарбонатів у воді, а також від'ємні кореляції між смертністю від КХС та вмістом магнію, кальцію, фтору та pH води [2].

Одним із найбільш комплексних досліджень щодо географічних варіацій смертності від ССЗ стали регіональні дослідження цих захворювань у Великій Британії. На першому етапі дослідження (1969-1973 рр.) було застосовано багатофакторний регресійний аналіз щодо географічної варіації ССЗ у чоловіків і жінок віком 35-74 роки, що проживали в 253 містах Англії, Уельсу та Шотландії. Результати досліджень свідчили про нелінійний вплив твердості води; більше в діапазоні води від дуже м'якої до середньої твердості, ніж води середньої твердості до дуже твердої. Середні геометричні стандартизованого показника смертності від ССЗ для міст були згруповані за твердістю води відповідно до чотирьох кліматичних та соціально-економічних факторів (відсоток дощових днів, середньодобова максимальна температура, відсоток робітників фізичної праці, володіння власним авто), так і без них. Показник смертності стабільно зменшується в діапазоні твердості води від 10 до 170 мг/дм3 CaCO3, та дещо змінюється в діапазоні між 170 та 290 мг/дм3 CaCO3 і більше. Серцево-судинні захворювання у мешканців міст, що споживають дуже м'яку воду (близько 25 мг/дм3 CaCO3), зустрічалися на 10-15% частіше, ніж у людей, що споживали воду середньої твердості (близько 170 мг/дм3 CaCO3). Споживання води твердістю понад 170 мг/дм3 CaCO3 не зменшило рівень смертності від ССЗ. Отже, максимальні признаки ССЗ спостерігаються в діапазоні між дуже м'якою водою та водою середньої твердості [2].

У другій половині минулого століття в Фінляндії були проведені дослідження щодо впливу вмісту магнію в питній воді на здоров'я людини. Під час досліджень порівняно рівні смертності людей від ішемічної хвороби серця у двох сільських населених пунктах у західній та східній частині країни. Вибірка населення складалася з чоловіків віком 40-59 років у 1959 р., після чого за станом їх здоров'я слідкували впродовж наступних 15 років. Показники якості води визначали як середні значення в 10 населених пунктах західного району та 33 - східного. Діапазон середніх концентрацій магнію у воді в західному регіоні становив 6,9-27,8 мг/дм3, а в східному - 0,6-7,3 мг/дм3. Рівень смертності від ішемічної хвороби серця населення в східній частині Фінляндії був в 1,7 разів вищим, ніж у населення західної частини країни [2].

У південно-східному регіоні Фінляндії проведено дослідження за методом "випадок-контроль" [2]. Серед досліджуваних були чоловіки віком 30-64 роки, з якими трапився випадок гострого інфаркту міокарда (серед них були і ті, які вилікувались, і ті, яких врятувати не вдалося), підібрані протилежно за віком та регіоном проживання пацієнти, що перебували в лікарні (сільська місцевість - місто), а також ті, хто лікувався поза межами лікарні. Аналізували також проби питної води, яку споживали хворі. Концентрація магнію в питній воді дорівнювала 1,0-57,5 мг/дм3 - для людей з інфарктом міокарду та 0,75-30,0 мг/дм3 і 1,0-16,0 мг/дм3 - відповідно для пацієнтів, що перебували в лікарні та лікувалися в домашніх умовах. У людей, що споживали воду з найменшим вмістом магнію, ризик інфаркту міокарда виявився майже у 5 разів більшим, ніж у тих, що споживали воду з більшим його вмістом.

Найбільше магнію надходить в організм людини з продуктами харчування. Споживання магнію із питної води залежить від його вмісту в ній. Припускається, що концентрація магнію у воді може бути вирішальною для його вмісту в організмі для тих людей, які споживають його у незначних кількостях з продуктами харчування та споживають воду з високим вмістом магнію. До того ж, приготування їжі на воді з низьким вмістом магнію вимиває його з продуктів, тоді як приготування на воді з високим вмістом магнію зменшує ці втрати. Магній, що знаходиться у воді, характеризується більшим ступенем біонакопичення, ніж магній у продуктах харчування.

Дефіцит кальцію поширений переважно серед літнього населення, особливо серед жінок. Для осіб,що відчувають дефіцит кальцію, важливим є споживання додаткового кальцію з питною водою. Для них рекомендовано також готувати їжу на воді, збагаченій кальцієм, що підвищує його вміст в їжі.

Отже, питна вода з низьким вмістом життєво важливих для організму катіонів кальцію та магнію є суттєвим екологічним фактором ризику виникнення серцево-судинних патологій та інших Ca-Mg-залежних захворювань.

Література:

1. ДСанПіН 2.2.4-171-10. Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною. Затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 р., №400.

2. Вступ до медичної геології / За редакцією Г.І. Рудька, О.М. Адаменка. - К.: Академпрес, 2010. - Т.2. - С. 110-116.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>