XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд. юрид. наук, Биков О.М. ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА СВОБОДУ ВІРОСПОВІДАННЯ В УКРАЇНІ

Биков Олександр Миколайович

кандидат юридичних наук, вчений секретар

Інституту законодавства Верховної Ради України

ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА СВОБОДУ ВІРОСПОВІДАННЯ В УКРАЇНІ

Одним із найдавніших міжнародновизнаних прав людини є свобода віросповідання [1, с.121]. Надзвичайна важливість свободи віросповідання обумовлює пильну увагу міжнародної спільноти до цього права. На цей час право на свободу віросповідання проголошено широким спектром міжнародних і регіональних (європейських) угод з прав людини, учасницею яких є і Україна. В юридичній літературі виокремлюють такі стадії правового регулювання: як формулювання правила поведінки; визначення спеціальних умов, які дозволяють перейти від загальних правил до більш детальних; встановлення конкретного юридичного зв'язку з розподілом суб'єктів на уповноважених і зобов'язаних; реалізація суб'єктивних прав і юридичних обов'язків [2, с.626 - 630].

Конституційно-правове забезпечення реалізації права на свободу віросповідання здійснюється шляхом закріплення його законодавчих гарантій. Адже недостатньо на законодавчому рівні задекларувати існування окремого права. Необхідно встановити ефективні, в тому числі й правові механізми реалізації такого права, а також передбачити кореспондуючі обов'язку конкретних суб'єктів, зобов'язаних сприяти його здійсненню.

Суб'єктивне право стає реальним лише тоді, коли воно може бути реалізоване особою. Реалізація прав і свобод - це форма їх буття, що зводиться до переведення соціальних благ, закріплених нормами права, у стан їх можливого та дійсного використання конкретною особою з метою задоволення різноманітних потреб та інтересів [3, с.218]. Водночас, у юридичній науці існують різні підходи до вивчення даного процесу. Його визначають як політико-правовий процес, іноді - як соціально-правовим процес, висловлена також точка зору, згідно з якою основні права реалізуються через діяльність правотворчих та правозастосовних органів і самих громадян [4, с.19].

На нашу думку, найбільш вдале визначення реалізації конституційних прав запропоновано Е. Олефіренком, який під процесом реалізації конституційних прав розуміє фактичне втілення їх у життя - «перетворення закріплених у Конституції загальних можливостей на відповідні реальні блага для конкретного громадянина» [5, с.41]. Даний процес включає кілька взаємопов'язаних елементів: забезпечення, безпосереднє втілення і охорона прав. Під забезпеченням конституційних прав розуміють, з одного боку, систему їх гарантування, тобто загальні умови і спеціальні (юридичні) засоби, а в необхідних випадках і охорону, з іншого - напрям діяльності державних органів, що спрямована на створення умов для реалізації прав і свобод громадян. Безпосереднє втілення - це процес фактичного здійснення особою конкретного права шляхом вибору нею конкретних засобів його втілення, за організаційного сприяння посадових осіб компетентних державних органів.

Саме на цій стадії найкраще виявляється ефективність гарантій. Охорона та захист передбачає вид діяльності державних органів, спрямований на попередження порушень прав громадян, усунення причин, які їх породжують, відновлення порушеного права і притягнення винних до відповідальності. Зокрема, охорона охоплює заходи, що застосовуються до порушення прав і свобод, а захист - після правопорушення, для відновлення порушеного права. Отже, забезпечення, безпосереднє втілення, охорона та захист конституційних прав і свобод - стадії єдиного процесу їх реалізації. Одним із основних елементів зазначеного процесу є система гарантій прав і свобод.

Таким чином, для реалізації будь-якого права, в тому числі й права на свободу віросповідання, важливе значення мають гарантії його правого регулювання. У статті 22 Конституції України встановлене загальне правило, відповідно до якого конституційні права і свободи гарантуються.

Право на свободу віросповідання є одним з ключових конституційних прав громадян. З огляду на це, воно знайшло своє закріплення в Основному Законі держави. До юридичних гарантій, що стосуються реалізації права на свободу віросповідання закріплених в Конституції України, на нашу думку, можна віднести: 1) гарантованість конституційних прав і свобод та неможливість їх скасування чи обмеження (статті 21, 22, 35, 157 Конституції).

Важливою гарантією права на свободу віросповідання є створення механізму здійснення права на свободу віросповідання. Забезпечення дієвості вказаної гарантії залежить, насамперед, від створення процедурних та процесуальних норм, які б сприяли реалізації відповідних матеріальних норм.

Таким чином, під конституційними гарантіями щодо права на свободу віросповідання слід розуміти регламентовану нормами Конституції та деталізовану нормами поточного законодавства сукупність державно-правових інститутів, процедур та норм, що забезпечують реалізацію, охорону і захист даного права. Конституція України містить як безпосередні гарантії здійснення права громадян на свободу віросповідання, так і загальні гарантії здійснення прав людини, що поширюються на весь каталог прав.

Література:

•1.  Лернер Н. Релігійні права людини на основі документів ООН // Релігійна свобода і права людини: Правничі аспекти. У 2 т. - Т.2. - Львів: Свічадо, 2001. - С.117-178.

•2.  Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Матузова Н.И., Малько А.В. - М.: Юристъ, 1997. - 672 с.

•3.  Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 336 с.

•4.   Воеводин Л.Д., Краснов М.А., Федотов М.А. Конституционные права, свободы и обязанности советских граждан как объект системного анализа // Известия вузов: Правоведение. - 1982. - № 2. - С. 16-23.

•5.   Олефіренко Е. Адміністративно-правові гарантії реалізації та захисту прав і свобод громадян: співвідношення понять // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 3. - С. 40-43.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>