XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд. юрид. наук, Кириченко Ю. В. ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ЗА КОНСТИТУЦІЄЮ УКРАЇНИ: ДЕЯКІ АСПЕКТИ КЛАСИФІКАЦІЇ

Кириченко Юрій Вікторович

кандидат юридичних наук, доцент кафедри політології та права

Запорізького національного технічного університету,

м. Запоріжжя

ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ЗА КОНСТИТУЦІЄЮ УКРАЇНИ: ДЕЯКІ АСПЕКТИ КЛАСИФІКАЦІЇ

          Аналіз положень розділу II Конституції України, що має назву "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина" свідчить про те, що в ньому вперше в історії вітчизняного конституціоналізму відповідно до загальновизнаних світових стандартів і міжнародно-правових актів у 31 статті закріплено 48 основних прав і свобод людини і громадянина, які за ствердженням З.С. Гладуна і М.Г. Федчишина "... слід класифікувати за такими ознаками: громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні" [1, с. 20].

         Поділяючи цю думку та узагальнюючи різноманітні підходи українських і російських науковців (А.Я. Азарова, З.С. Гладуна, Л.І. Глухарєвої, В.Ф. Годованця, Л.А. Касинюка, А.М. Колодія, В.В. Кравченка, О.Г. Кушніренка, Д.І. Луковської, В.В. Молдована, А.Ю. Олійника, В.Ф. Погорілка, Ж.М. Пустовіт, О.В. Пушкіної, П.М. Рабіновича, Т.М. Слінька, Ю.М. Тодики, В.Л. Федоренка, М.Г. Федчишина, О.О. Фрицького, Н.Г. Шукліної та ін.) щодо класифікації прав і свобод людини і громадянина необхідно звернути увагу на два аспекти цієї проблематики: 1) питання адекватного найменування класифікаційних груп; 2) віднесення конкретного права до тієї чи іншої класифікаційної групи.

         Слід зазначити, що дослідники прав людини не дійшли згоди щодо найменувань класифікаційних груп. Насамперед це стосується першої групи прав, яка в юридичній літературі має понад 10 назв, а саме: абсолютні; громадянські; громадянські (особисті); елементарні; життєві; індивідуальні; особисті; особисті (громадянські); невід'ємні; особові; особистісні; природні; фізичні; цивільні. Наприклад, П.М. Рабінович запропонував досліджувану групу іменувати "фізичні (життєві) права", а частину прав, які на наш погляд повинні входити до цієї групи, він відніс до другої групи, яку назвав "особистісні права" [2, с. 10]. Як зауважує Н.Г. Шукліна "з такою пропозицією важко  погодитися, оскільки цей термін вказує на приналежність названої групи прав тільки особистості, тоді як насправді вони належать будь-якій людині незалежно від того, чи є вона особистістю в загальнофілософському розумінні цього поняття" [3, с. 142].

         Таке розмаїття найменувань класифікаційної групи негативно впливає на розкриття змісту та особливостей віднесених до неї окремих прав, ускладнює розуміння їх соціального призначення. Тому з метою уникнення непорозумінь доцільно було б виробити універсальну назву, яка могла б використовуватися всіма науковцями. На нашу думку, одним із шляхів вирішення цього питання є лексичний аналіз назв класифікаційних груп.

         Найчастіше пропонуються використовувати такі назви: "громадянські права", "особисті права" або їх сполучення - "громадянські (особисті) права", "особисті (громадянські) права". Так, Л.І. Глухарєва стосовно "особистих прав" зазначає, що "усі права є особистими, оскільки належать людям, але у цьому випадку мова йде про використання цього терміну у вузькоспеціальному значенні. Особистими називаються права, узяті в антропологічному контексті, в аспекті індивідуального буття" [4, с. 43-44]. П.М. Рабінович зауважує, що "стосовно ж так званих "громадянських" прав, то таке поняття (як і сам термін) природним чином асоціюється із правами саме громадян, тобто не всіх, не будь-яких людей, а лише юридично визнаних громадян тієї чи іншої держави.

Тому зазначене поняття не є тотожним із поняттям "особистих" (точніше, особистісних або ж особових) прав людини" [2, с. 10]. Тобто  відомий вчений виходить із неоднаковості понять "права людини" і "права громадянина", і для цього є певні підстави. По-перше, вони відображають різні аспекти правового статусу особи, а їх відмінність пов'язана з дуалізмом сучасного суспільства, яке, з одного боку, є громадянським, а з іншого - політично організованим. По-друге, права людини можуть існувати незалежно від їх державного визнання та законодавчого закріплення, поза відносин їх носія з тією чи іншою державою. Права ж громадянина перебувають під захистом тієї держави, до якої належить ця особа. По-третє, багато людей у світі взагалі не мають правового статусу громадянина і у зв'язку з цим вони формально мають лише права людини, але не мають прав громадянина. Це розмежування збережено і в Конституції України, про що свідчить назва другого розділу, а також формулювання відповідних статей. Але на нашу думку, нині зазначений поділ все більше втрачає своє значення, оскільки природні права людини вже давно визнані всіма розвинутими демократичними державами і, таким чином, виступають одночасно і в якості прав громадянина. Як слушно зазначили А.М. Колодій та А.Ю. Олійник, що "водночас треба враховувати, що громадянські ... права розповсюджуються абсолютною більшістю сучасних конституцій не тільки на громадян певної держави, але й на іноземців, осіб без громадянства, біженців тощо" [5, с. 174].

         Вважаємо, що нині доцільно говорити про "громадянські права", оскільки термін "громадянські" вживається у багатьох міжнародно-правових актах, зокрема, у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 р., а також значна кількість дослідників при визначенні найменування цієї групи прав часто застосовують цей термін або сполучення "громадянські (особисті)" і тим самим фактично визнають їх тотожними.

         Враховуючи, що серед учених немає одностайності щодо конкретного переліку прав, які можна віднести до тієї чи іншої групи, на основі проведеного всебічного аналізу юридичної літератури та змісту кожного нормативно-правового припису відповідної статті розділу II Конституції України пропонуємо перелічені у них права і свободи людини і громадянина віднести до наступних класифікаційних груп:

         1) громадянські права - ст.23, ч.1,3 ст.27, ч.1 ст.28, ч.1,5 ст.29, ч.1 ст.30, ст.31, ч.1,3,4 ст.32, ч.1,2 ст.33, ч.1,2 ст.34, ч.1 ст.35, ч.2,3,4,5 ст.55, ст.56, ч.1 ст.57, ч.1 ст.59, ч.2 ст.63;

         2) політичні права - ч.1,3 ст.36, ч.1,2 ст.38, ч.1 ст.39, ст.40;

         3) економічні права - ч.1,3 ст.41, ч.1 ст.42;

         4) соціальні права - ч.1,4 ст.43, ч.1 ст.44, ч.1 ст.45, ч.1 ст.46, ч.1 ст.47, ст.48, ч.1 ст.49, ч.1,2 ст.50;

         5) культурні права - ч.1,4,5 ст.53, ч.1,2 ст.54.

         Отже, вирішення означених проблем класифікації прав і свобод людини і громадянина набуває теоретичного та практичного значення, оскільки буде сприяти забезпеченню повноти й обґрунтуванню викладу таких прав і полегшенню орієнтування у різноманітних правах людини, а також допоможе врахувати і усунути наявні помилки та прорахунки при підготовки змін до Основного Закону України.

Література:

1. Гладун З.С. Основи конституційного права України [Текст] : навч.-метод. посіб. для студ. вищих навч. закладів / З.С. Гладун, М.Г. Федчишин. - Тернопіль : Економічна думка, 1999. - 151 с.

2. Рабінович П.М. Права людини і громадянина [Текст] : навч. посіб. / П.М. Рабінович, М.І. Хавронюк. - К. : Атіка, 2004. - 464 с.

3. Савгиря О.В. Конституційне право України. Повний курс [Текст] : навч. посіб. / О.В. Савгиря, Н.Г. Шукліна. - 2-ге вид., переробл. і допов. - К. : Юрінком Інтер, 2012. - 544 с.

4. Глухарева Л.И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование) [Текст] / Л.И. Глухарева. - М. : Юристъ, 2003. - 304 с.

5. Колодій А.М. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні [Текст] : підруч. / А.М. Колодій, А.Ю. Олійник. - К. : Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008. - 350 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>