XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд. юрид. наук, Кременовська І. В., Яковлєв А. В. ПРИПИНЕННЯ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ – ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ШЛЯХОМ ПЕРЕТВОРЕННЯ: ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕДУРИ

кандидат юридичних наук Кременовська Ірина Володимирівна,

Яковлєв Андрій Вікторович, адвокат

Юридична компанія «Основний Закон», м. Донецьк

ПРИПИНЕННЯ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ - ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ШЛЯХОМ ПЕРЕТВОРЕННЯ: ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕДУРИ

З погляду практики, реорганізація суб'єкта господарювання - юридичної особи шляхом перетворення суттєво відрізняється від таких форм припинення юридичної особи, як злиття, приєднання та поділ, оскільки характеризується низкою особливостей процедури державної реєстрації. Ця обставина, а також загалом стан функціонування економічного сектору України, дозволяють піддати переосмисленню загальноприйнятий у науковій правовій теорії підхід, згідно з яким перетворення завжди пов'язується з припиненням юридичної особи - суб'єкта господарювання.

Припинення діяльності суб'єкта господарювання, як це передбачено ч. 1 ст. 59 Господарського кодексу (далі - ГК) України, здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду [1].

З цього питання А.С. Васильєв та О.П. Подцерковний звертають увагу на те, що законодавець у низці нормативно-правових актів (наприклад, ст.ст. 58, 247 ГК, ст. 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») застосовує поняття «скасування (припинення) державної реєстрації», «виключення з державного реєстру» тощо. Виходячи з положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» фахівці також твердять, що всі названі процедури здійснюються шляхом державної реєстрації припинення юридичної особи чи припинення підприємницької діяльності громадянина [2, с. 87].

На думку О.М. Зубатенко, особливістю реорганізації є те, що вона на відміну від ліквідації, як правило, призводить до створення нових суб'єктів господарювання. З цією особливістю реорганізації пов'язана необхідність державної реєстрації знову виниклих суб'єктів. Правовий аналіз відмінностей реорганізації і ліквідації дозволяє зробити висновок про їх самостійність. Їх схожість полягає в тому, що вони в результаті призводять до припинення суб'єктів господарювання [3, с. 9]. Беручи до уваги сформульовані дослідницею пропозиції, слід зауважити і наявність підстав, які не дозволяють погодитися з тезою про припинення суб'єкта господарювання у випадку його перетворення.

Так, згідно з ч. 5 ст. 59 ГК України, у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання [1]. У науково-практичних виданнях щодо роз'яснення наведеного положення ГК більшість авторів наголошують на тому, що перетворення одного суб'єкта господарювання в інший означає зміну форми власності на майно і (або) організаційно-правову форму суб'єкта, що продовжує функціонувати з колишнім обсягом майнових прав, обов'язків і зобов'язань [4, с. 106].

Як випливає зі змісту ГК України та окремих статей Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» перетворення є однією з форм припинення суб'єкта господарювання (шляхом його реорганізації). Разом із тим, на відміну від таких форм реорганізації суб'єкта господарювання, як злиття, приєднання чи поділ, під час перетворення всі майнові права і обов'язки не переходять від одного суб'єкта господарювання до іншого, а лише змінюють свою форму залежно від форми власності на майно юридичної особи або її організаційної правової форми. Наприклад, під час зміни форми будь-якого господарського товариства або організаційно-правової форми підприємства у нього в повному обсязі залишаються як усі майнові права, так і зобов'язання; при цьому сам суб'єкт господарювання, не припиняючи своєї діяльності, продовжує існувати. Важливо зазначити й те, що у випадках поділу, приєднання чи злиття у реорганізованої юридичної особи зникає її головна ідентифікаційна риса - код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (ЄДРПОУ), тоді як унаслідок реорганізації у формі перетворення код ЄДРПОУ у підприємства залишається.

Аналіз результатів теоретичних розроблень проблематики правонаступництва у правових відносинах з приводу перетворення юридичних осіб, викладених із цього питання у наукових дослідженнях, також дозволяє виділити серед них окремі дискусійні положення. Зокрема, Ю.М. Юркевич обґрунтовує тезу про визнання перетворення особливим способом припинення юридичних осіб з правонаступництвом [5, с. 5]. Слід цілком погодитися з твердженням про особливий характер перетворення як юридичної процедури, проте водночас не можна не звернути увагу і на суперечливість позиції автора щодо наявності правонаступництва. На наш погляд, під час перетворення суб'єкта господарювання - юридичної особи навряд чи може йтися про ознаки та юридично значущі дії, що свідчили б про наявність правонаступництва як такого. Натомість, можна наводити багато прикладів з юридичної практики щодо різних етапів процедури перетворення суб'єкта господарювання, котрі жодним чином не вказують на правонаступництво: так, під час подання державному реєстраторові відповідних документів (зокрема, передавального акту) має місце ситуація, коли фактично той саме директор і бухгалтер самі собі передають активи та пасиви з однієї організаційно-правової форми - в іншу. Тому положення, що викладено у новій редакції ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», на наш погляд, потребують детального аналізу не лише з міркувань необхідності їх наукового розроблення, але і для формулювання на цьому підґрунті пропозицій щодо більш повного врахування потреб практики господарської діяльності.

Законодавча регламентація процедури перетворення вимагає здійснення тих саме дій і надання тих саме документів, що передбачено і для інших форм припинення юридичної особи шляхом реорганізації. Отже, якщо для випадків припинення шляхом приєднання, злиття або поділу застосування цієї норми не викликає проблем, то стосовно перетворення суб'єкта господарювання постає питання про доцільність встановлення для цього однакових вимог до здійснення державної реєстрації.

Найбільший інтерес у руслі нашого дослідження становить та обставина, що норму, яка перешкоджає продовженню реєстраційної процедури, передбачено Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців за їх рішенням» [6]. Внаслідок набрання чинності зазначеним законом, було внесено відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також інших нормативно-правових актів, у тому числі Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». За змістом норми, викладеної в ч. 8 ст. 37 цього Закону, передбачено право (але не обов'язок) державного реєстратора залишити документи без розгляду в разі, якщо реорганізоване підприємство володіє корпоративними правами іншого підприємства: «...державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення, якщо: ... в Єдиному державному реєстрі щодо юридичної особи, що припиняється, містяться відомості про те, що вона є учасником (власником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи» [7]. Тому вбачається дискусійним і зміст терміну «має право» в частині застосування такого права державного реєстратора під час процедури перетворення, оскільки його застосування в тексті закону навряд чи здатне внести однозначність і зрозумілість.

Підсумовуючи наведене, є підстави твердити, що під час перетворення суб'єкта господарювання наявність таких ознак, як незмінність майнових прав, обов'язків і зобов'язань, ідентифікаційного коду ЄДРПОУ, а також активів і пасивів, які зазнають лише переходу з однієї організаційно-правової форми в іншу не може свідчити про правонаступництво, що властиве таким формам припинення юридичної особи шляхом реорганізації, як злиття, приєднання та поділ. Своєю чергою, відсутність елементу правонаступництва дозволяє розглядати перетворення суб'єкта господарювання як окрему форму реорганізації, котра не тягне за собою припинення юридичної особи. Як вбачається з проведеного аналізу чинної нормативно-правової бази, положення законодавства, яким реорганізація суб'єкта господарювання у формі перетворення прирівнюється до його припинення, не повною мірою відповідають потребам практики. Наявність суттєвих перешкод, які ускладнюють і значно затягують процес перетворення юридичної особи стає об'єктивною, зокрема, під час державної реєстрації суб'єкта господарювання, коли через необхідність вчиняти ті саме дії, яких вимагає закон під час «класичного» припинення, процес оформлення й подання необхідних документів затягується в часі, а перспектива успішного завершення реєстраційної процедури стає сумнівною через надання державному реєстраторові права залишити їх без розгляду. Тому ефективність правового регулювання господарської діяльності значно підвищилася б за умови врахування особливостей процедури перетворення юридичної особи та встановлення для неї окремого, більш спрощеного і такого, що відповідає потребам економічності, порядку державної реєстрації.  

Література:

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. за № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144.

2. Хозяйственное право Украины: Учебник / Под ред. А.С. Васильева, О.П. Подцерковного. - Х.: ООО «Одиссей», 2005. - 464 с.

3. Зубатенко О.М. Припинення суб'єктів господарювання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 «Господарське право; господарське процесуальне право» / О.М. Зубатенко; НАН України; Ін-т економіко-правових досліджень. - Донецьк, 2008. - 18 с.  

4. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, В.С. Щербина та ін.; За заг. ред. В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 688 с. 

5. Юркевич Ю.М. Припинення юридичних осіб з правонаступництвом : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Ю.М. Юркевич ; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К., 2009. - 19 с.

6. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців за їх рішенням: Закон України від 19.05.2011 р. за № 3384-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 46. - Стор. 1961. - Ст. 512.

7. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. за № 755-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31. - Ст. 263.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>