канд. юрид. наук Криницький І.Є. СТРУКТУРА ПОДАТКОВО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ПРАВОВОЇ НОРМИ: ДЕЯКІ ПИТАННЯ ТЕОРІЇ
кандидат юридичних наук Криницький Ігор Євгенович
Науково-дослідний інститут фінансового права
СТРУКТУРА ПОДАТКОВО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ПРАВОВОЇ НОРМИ: ДЕЯКІ ПИТАННЯ ТЕОРІЇ
Завдання щодо з'ясування проблематики структурування податково-про-цесуальної правової норми є складним та комплексним, визначається бага-тоаспектністю. Важливим, на нашу думку, є положення, сформульоване авторами колективної монографії «Теорія юридичного процесу». Так, вони цілком справедливо стверджують, що норми процесуального права відріз-няються від норм матеріального права за своїм змістом. На їх думку це виявляється у своєрідності приписів, що містяться в процесуальній нормі, в особливостях її адресатів та деяких моментах структурної побудови [1, 174]. Навряд чи в когось із фахівців твердження, що структуру будь-якої правової норми утворює єдність складових її елементів, викличе запере-чення. Ми пропонуємо певним чином змістити акценти й виділити два рівні впливу на формування структури податково-процесуальної правової норми. Перший (первинний) рівень визначається предметною ознакою й залежить від змісту норми права. Зауважимо, що головний водорозділ у цьому випадку проходить по лінії матеріальне - процесуальне в праві. Саме цим моментом визначається основна самобутність побудови правової нор-ми. Другий рівень можна охарактеризувати як обслуговуючий (сервісний). Опосередкований вплив на побудову правової норми в цьому випадку забезпечується за допомогою спеціального правового інструментарію.
Вважаємо за необхідне зазначити, що особливості побудови процесуаль-них норм чітко проявляються, їх видно «неозброєним» оком. При цьому можливість процесуальних норм встановлювати дозволи ми б не відносили до числа головних критеріїв, що впливають на їх структуру. Слід зверну-ти увагу також на наступний момент. Процесуальні норми, так само як і норми матеріального права, мають тричленну структуру та характеризу-ються специфікою її змісту. Цю позицію розділяють майже всі право-знавці, що розглядають побудову процесуальних норм.
Наше подальше дослідження ми побудуємо із врахуванням наступних моментів. З одного боку, виокремлену проблематику слід розглядати через призму реалізації податково-процесуального механізму. З іншого боку, не можна залишити поза увагою вивчення складових елементів податково-процесуальної правової норми. Саме через їх характеристику ми зможемо виявити особливості побудови, отримати об'єктивну картину конструкції процесуальних норм податкового права.
Гіпотеза. Вивченню структури процесуально-правової норми значну ува-гу приділила Р.В.Шагієва. Зокрема, вона дійшла висновку, що гіпотеза властива не всім процесуальним нормам. На думку Р.В.Шагієвої, гіпотезу не містять норми постійної дії, що визначають, скажімо, цілі, завдання, принципи процесуальної діяльності [2, 34]. Сприймаючи викладену тезу як основу для подальшого дослідження, ми хочемо звернути увагу на від-носність наведеного твердження. Категоричність та безальтернативність у цьому випадку навряд чи є доречними, навпаки, вони зароджують деякі сумніви. Розглядаючи гіпотезу податково-процесуальних норм «постійної» дії, ми можемо спостерігати, що вона певною мірою знаходиться в «су-тінках». У зв'язку з цим слід відзначити, що гіпотеза є ніби «невиди-мою», будучи обгрунтовано-передбаченою. І ця теза тільки підтверджує загальне правило стосовно тричленної побудови норми права. Основний зміст гіпотези процесуальної норми складають обставини правозастосов-ницького процесу. Це загальна вимога для всіх процесуальних норм. Та-ким чином, норма матеріального права «присутня» в гіпотезі проце-суальної норми, визначаючи в міру своєї реалізації її приватні умови.
Диспозиція. Ми цілком підтримуємо точку зору О.Г.Лук'янової, яка вважає, що є всі підстави розглядати диспозицію в процесуальному праві як вихідний, початковий елемент [3, 178]. Дійсно, вона є стрижнем норми податково-процесуального права, її первинно-сутнісним, твірним елемен-том. Враховуючи певну специфічну «ураженість» гіпотези та санкції, саме диспозиція є архіважливою. Звертаючись до процедурного характеру диспозицій процесуально-правових норм, ми можемо базуватись на підсум-ках дослідження Р.В.Шагієвої. Зокрема, вона стверджує, що диспозиції описують не тільки дії учасників процесу, але й спосіб, порядок, послі-довність їх здійснення, а також форму закріплення результатів цих дій. Складною є конструкція диспозицій процесуально-правових норм, вона не може бути пояснена нічим іншим, окрім складністю регульованих ними суспільних відносин [2, 25]. На додаток до наведеної точки зору, вважає-мо доцільним і важливим окремо акцентувати увагу на пов'язаності цього складового елемента норми з темпоральною характеристикою процесуаль-ної діяльності. В силу зазначених вище обставин, саме завдяки диспозиції податково-процесуальної правової норми, реалізається роль часу в процесі.
Санкція. Слід підтримати думку А.О.Бессонова, який вважає, що ос-новною метою санкції процесуальних норм є забезпечення виконання ви-ключно процесуальних обов'язків [4, 126]. Саме призначення правової норми багато в чому й визначає особливості її санкції. На наявність спе-цифіки санкцій процесуальних норм вказують більшість вчених, які до-сліджували її структуру. Так, Р.В.Шагієва констатує, що вказівки на пра-вову нікчемність дій (рішень) містяться в більшості процесуально-правових норм, що упорядковують суспільні відносини, диспозиція процесуальних норм забезпечується найчастіше за допомогою загрози відміни рішень, правової незначності дій [2, 30]. На інший аспект проблеми, що розгля-дається, пропонує звернути увагу О.Г.Лук'янова. Вона вважає, що лише в невеликій кількості випадків виконання норм процесуального права забез-печується можливістю застосування заходів безпосереднього примушення, таких як штрафи, приводи, примусове виконання обов'язку. Процесуальні норми забезпечуються найчастіше за допомогою відновних санкцій [3, 172]. Приєднуючись до викладеної точки зору, водночас, слід відзначити два моменти. По-перше, податково-процесуальна санкція має, як правило, охоронний характер, виступає компенсаційною. По-друге, в цілому санкцію податково-процесуальної правової норми слід визначити як відносно-альтернативну. Віднести її до альтернативних санкцій нам не дозволяє де-що підвищена «суворість», що властива податково-процесуальному право-вому регулюванню. Окремо наголосимо, що ми пропонуємо відрізняти санкцію, як складовий елемент податково-процесуальної правової норми від правозастосування. Навряд чи слід розглядати ці правові категорії як тотожні. До речі, правозастосування взагалі визначається як специфічна процедурна діяльність владних суб'єктів з «легалізації» всієї норми права, не варто її звужувати і пов'язувати тільки з санкцією.
Підсумовуючи викладені пропозиції, ми вважаємо важливим додатково акцентувати увагу на наступних моментах. Внутрішня побудова податково-процесуальної правової норми вирізняється певною специфікою. Основний фактор, що безпосередньо визначає її особливу конструкцію - це процесу-альна природа. При цьому не коректно стверджувати що податково-проце-суальна правова норма передусім процесуальна, і тільки потім - податкова норма. Тільки в єдності цих двох сторін одного правового явища полягає суть, правова природа податково-процесуальної правової норми.
Література:
1. Теория юридического процесса / [Горшенев В.М., Крупин В.Г., Мель-ников Ю.И. и др.]; под общ. ред. В.М.Горшенева. - Х.: Издательское объе-динение «Вища школа», 1985. - 191 с.
2. Шагиева Р.В. Процессуально-правовые нормы и их реализация в со-циалистическом обществе / Р.В.Шагиева. - Казань, Издательство Казанского университета, 1986. - 103 с.
3. Лукьянова Е.Г. Теория процессуального права / Е.Г.Лукьянова. - М.: Издательство НОРМА, 2003. - 240 с.
4. Бессонов А.А. Процессуальные нормы российского права: дис. на со-искание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Бессонов Андрей Александрович. - Саратов, 2001. - 194 с.
